Рішення № 81207757, 15.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року Справа № 160/331/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427 місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, 49004) стосовно відмови у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах, викладене в листі від 11.10.2018 року;

- зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 та у відповідності до п.б ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з моменту звернення до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з 03.04.2018 року, з врахуванням періодів роботи з 16.11.1988 року по 27.12.1990 року на посаді слюсаря-ремонтника по 5-му розряду ділянки з ремонту металургійного обладнання трубопрокатного цеху, з 27.12.1990 року по 01.04.1994 року слюсарем-ремонтником по 5-му розряду трубопрокатного цеху, з 01.04.1994 року по 09.10.2000 року слюсарем-ремонтником по 6-му розряду трубопрокатного цеху, з 23.07.2001 року по 04.05.2007 року слюсарем-ремонтником по 6-му розряду трубопрокатного цеху.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у квітні 2018 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-XII), та надав підтверджуючі документи. Проте, ним було отримано відповідь, в якій відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю відповідного пільгового стажу. Позивач зазначає, що він оскаржив зазначене рішення до суду, яким було визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 24.04.2018 року №173/03.8-15 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.«б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов'язано повторно розглянути заяву, з урахуванням періодів пільгової роботи, але, відповідачем повторно було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Відповідачем було подано відзив на позов, в якому він зазначає, що рішенням суду від 29.08.2018 року по справі №0440/5348/18 було зобов'язано повторно розглянути заяву позивача від 03.04.2018 року про призначення йому пенсії за віком згідно з п.«б» ст.13 Закону №1788-XII, з урахуванням пільгових періодів роботи. Відповідачем було повторно розглянуто заяву та відмовлено у призначенні пенсії за Списком №2, враховуючи, що в трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме не зазначено про те, що він працював на зазначених посадах передбачених Списками повний робочий день, а також характер виконуваної роботи.

Відповідач також зазначає, що до пільгового стажу ним було зараховано тільки період роботи позивача в ПАТ "Інтерпайп НТЗ" з 20.08.1984 року по 17.10.1988 року, а стаж роботи за Списком №2 у періоди роботи слюсарем-ремонтником на Дослідному заводі Державного трубопрокатного інституту неможливо зарахувати, у зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки, що підтверджує пільговий стаж роботи позивача. У довідці від 20.02.2018 року зазначено, що немає можливості надати пільгову довідку про період роботи позивача в Дослідному заводі державного трубного інституту, оскільки всі архівні документи (особова картка(форма П-2), накази про прийняття, переводи, звільнення, штатний розпис, особові рахунки нарахування заробітної плати, накази про атестацію робочих місць) в інституті відсутні. Тобто, всі документи наявні на підприємстві передані ліквідатором до архівних установ. Для підтвердження пільгового стажу роботи позивача, відповідач звертався із запитами до архівних установ, які листами повідомили про відсутність запитуваних документів. Згідно наданих документів, загальний страховий стаж позивача склав 38 років 10 місяців 1 день, підтверджений пільговий стаж роботи склав 4 роки 1 місяць 28 днів. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у письмовому відзиві на позов, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об’єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.58-59), 03.04.2018 року звернувся до структурного підрозділу Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, та надав підтверджуючі документи (а.с.28-29).

Проте, листом від 24.04.2018 р. №173/03.8-15 «Про відмову в призначенні пенсії» відповідачем було повідомлено, що ним прийнято рішення відмовити позивачу в призначенні пільгової пенсії за віком по Списку №2, у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (а.с.60).

Не погоджуючись із отриманою відмовою, позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнати протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 року по справі №0440/5348/18 позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 24.04.2018 року №173/03.8-15 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов'язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2018 року про призначення пенсії за віком згідно з п.«б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з врахуванням періодів роботи з 16.11.1988 року по 27.12.1990 року на посаді слюсаря-ремонтника по 5-му розряду ділянки з ремонту металургійного обладнання трубопрокатного цеху, з 27.12.1990 року по 01.04.1994 року на посаді слюсаря-ремонтника по 5-му розряду трубопрокатного цеху, з 01.04.1994 року по 09.10.2000 року на посаді слюсаря-ремонтника по 6-му розряду трубопрокатного цеху, з 23.07.2001 року по 04.05.2007 року на посаді слюсаря-ремонтника по 6-му розряду трубопрокатного цеху за даними трудової книжки. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а.с.9-15).

Судом встановлено, що не заперечується відповідачем, зазначене рішення суду від 29.08.2018 року Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області не оскаржувалось, 02.10.2018 року набрало законної сили.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 року відповідачем було повторно розглянуту заяву ОСОБА_1 щодо призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Проте, листом від 11.10.2018 року №128/038-15 «Про відмову в призначенні пенсії» було повідомлено позивачу, що йому неможливо зарахувати до стажу роботи по Списку №2 періоди роботи слюсарем-ремонтником на Дослідному заводі Державного трубного інституту, у зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки. Загальний пільговий стаж, з урахуванням вищезазначених умов, становить 4 роки 1 місяць 28 днів, тому прийнято рішення відмовити у призначенні пільгової пенсії за віком по Списку №2, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (а.с.16-17).

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.«б» ст.13 Закону №1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Згідно із ст.62 Закону №1788-XII та ч.1 ст.48 КЗпП України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-І №5073578, з 01.09.1978 року по 16.07.1981 року він навчався у професійно-технічному училищі №5 м.Дніпропетровська; з 20.07.1981 року прийнято на посаду електрозварника четвертого розряду; 08.10.1981 року звільнено за ст.36 п.3 КЗпП УРСР; з 02.11.1981 року по 23.11.1983 року проходив службу в рядах ОСОБА_2; з 23.01.1984 року працював учнем шліфувальника в інструментальній ділянці; з 20.03.1984 року по 18.07.1984 року працював шліфувальником за другим розрядом; з 20.08.1984 року по 17.10.1988 року працював в трубопрокатному цеху слюсарем по ремонту металургійного обладнання; з 16.11.1988 року працював слюсарем-ремонтником по 5 розряду ділянки з ремонту металургійного обладнання; з 27.12.1990 року переведений слюсарем-ремонтником за 5 розрядом трубопрокатного цеху дослідно-експериментального заводу ВНИТИ, який 11.12.1991 року було перейменовано в Дніпропетровський державний завод прецизійних труб; 24.09.1993 року Дніпропетровський державний завод прецизійних труб реорганізовано в Державний трубний інститут; з 01.10.1993 року переведений до дослідного заводу Державного трубного інституту слюсарем-ремонтником по 6 розряду трубопрокатного цеху; 09.10.2000 року звільнений за власним бажанням; з 01.11.2000 року працював на посаді слюсаря з ремонту технологічного обладнання; з 02.01.2001 року звільнений за власним бажанням; з 10.01.2001 року по 16.07.2001 року працював механіком цеху; з 23.07.2001 року по 04.05.2007 року працював слюсарем ремонтником по 6-му розряду в трубопрокатному цеху; з 11.05.2007 року по 06.12.2008 року працював менеджером з поставок; з 15.04.2009 року по теперішній час працює механіком в ПП «Дніпро-ГЛ ПЛЮС».

Так, з 16.11.1988 року по 27.12.1990 року позивач працював на посаді слюсаря-ремонтника по 5-му розряду ділянки з ремонту металургійного обладнання трубопрокатного цеху, з 27.12.1990 року по 01.04.1994 року на посаді слюсаря-ремонтника по 5-му розряду трубопрокатного цеху Дослідно-експериментального Державного трубного заводу, з 01.04.1994 року по 09.10.2000 року на посаді слюсаря-ремонтника по 6-му розряду трубопрокатного цеху, з 23.07.2001 року по 04.05.2007 року на посаді слюсаря-ремонтника по 6-му розряду трубопрокатного цеху на Дослідному заводі Державного трубного інституту (а.с.30-34).

Також, у трудовій книжці позивача наявні відповідні записи та печатки щодо реорганізації підприємства, на якому працював ОСОБА_1 та про атестацію робочих місць.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення йому пільгової пенсії за Списком №2 він досяг 55-річного віку, мав більше 12 років і 6 місяців пільгового стажу роботи, що дає право на призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, при загальному стажі роботи більше 35 років.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, після досягнення віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, з дотриманням тримісячного строку з дня досягнення пенсійного віку, відповідно до ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Разом з іншими документами, позивачем до пенсійного органу було подано також довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в яких зазначено, що позивач працював повний робочий день на Нижньодніпровському трубопрокатному заводі з 20.08.1984 року по 17.10.1988 року (а.с.39).

Частиною 1 ст.114 Закону №1058-ІV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з п.3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при визначенні стажу роботи, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому Наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які діють на час роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь час роботи на відповідних посадах або по професіям незалежно від дати їх внесення в Списки за умовами підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи з 21.08.92 р. і за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 р.

Судом встановлено, що не заперечується відповідачем, що позивачем для призначення йому пенсії було надано трудову книжку, яка містить записи про період та характер роботи. Проте, відповідач відмовляє позивачу у зарахуванні пільгового стажу, на підставі того, що ним неможливо зарахувати до стажу роботи по Списку №2 періоди роботи слюсарем-ремонтником на Дослідному заводі Державного трубного інституту, у зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки, а саме, у довідці від 20.02.2018 року зазначено, що немає можливості надати пільгову довідку про період роботи у Дослідному заводі державного трубного інституту, оскільки всі архівні документи (особова карта (форма П-2), накази про прийняття, переводи, звільнення, штатний розпис, особові рахунки нарахування заробітної плати, накази про атестацію робочих місць) в інституті відсутні (а.с.44).

Суд вважає, що відсутність в інституті можливості надати пільгову довідку про період роботи у Дослідному заводі Державного трубного інституту не може бути наслідком позбавлення позивача права на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, враховуючи, що він має необхідний пільговий стаж, який підтверджується записами у трудовій книжці та іншими документами.

Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах, уточнюючу довідку передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Тобто, виключно у випадку не підтвердження записами трудової книжки пільгового стажу, та у разі відсутності в трудовій книжці відомостей що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах, необхідно подати уточнюючу довідку передбачену пунктом 20 Порядку №637. Проте, матеріалами справи підтверджується, що в трудовій книжці позивача містяться всі відомості, що визначають його право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно із ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року)) визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню, з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується оригіналом квитанції №15341 від 11.01.2019 року, наявною в матеріалах справи (а.с.3), тому судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 134, 139, 205, 241-246, 250, 262, 263 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з призначення та перерахунків пенсій №4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, викладеної у листі від 11.10.2018 року №128/038-15.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 та відповідно до п.б ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з моменту звернення до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з 03.04.2018 року, з врахуванням періодів роботи з 16.11.1988 року по 27.12.1990 року на посаді слюсаря-ремонтника по 5-му розряду ділянки з ремонту металургійного обладнання трубопрокатного цеху, з 27.12.1990 року по 01.04.1994 року слюсарем-ремонтником по 5-му розряду трубопрокатного цеху, з 01.04.1994 року по 09.10.2000 року слюсарем-ремонтником по 6-му розряду трубопрокатного цеху, з 23.07.2001 року по 04.05.2007 року слюсарем-ремонтником по 6-му розряду трубопрокатного цеху.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (вул.Лисичинська, 27, м.Дніпро, 49026; рнокпп НОМЕР_1) судові витрати по справі у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя Кучма К.С.