Рішення № 81207716, 16.04.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року ЛуцькСправа № 140/151/19

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до нотаріуса Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2, позивач) звернувся з позовом до нотаріуса Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області ОСОБА_3 (далі – нотаріус ОСОБА_3, відповідач ), в якому просить: 1) визнати протиправною та скасувати постанову державного нотаріуса Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області ОСОБА_3 від 23.10.2018, якою було відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться у м. Камінь-Каширський, вулиця Ковельська, 34 після смерті ОСОБА_4; 2) визнати протиправною та скасувати постанову державного нотаріуса Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області ОСОБА_3 від 23.10.2018, якою було відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно за законом на житловий будинок розташований за адресою місто Камінь-Каширський, вулиця 8-го Березня, будинок №3, - після смерті свого батька ОСОБА_5.

Ухвалою судді від 15.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.07.2018 ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5, а також із заявою про прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_4, надавши нотаріусу усі необхідні документи для підтвердження того, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом. Однак, відповідач 22.10.2018 винесла постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якими відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно за законом. Причиною відмови стало ненадання правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке позивач просив успадкувати. ОСОБА_2 вважає, що так як правовстановлюючі документи на майно померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 знаходяться безпосередньо у відповідача, або ж відповідач має доступ до даних документів, то не було необхідності їх подавати. Також оскаржувані постанови не мають номеру, і у даних постановах відповідач не вірно зазначив норму процесуального права відповідно до якої вищезазначені постанови можуть бути оскаржені до суду.

Керуючись наведеним, позивач просить визнати протиправними та скасувати постанови нотаріуса від 22.10.2018.

У відзиві на позов нотаріус Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області ОСОБА_3 позовних вимог не визнала, просила у їх задоволенні відмовити з огляду на таке.

19.07.2018 зареєстровано заяву ОСОБА_2 за вхідним № 370/20-14 на видачу свідоцтва про право власності на спадщину після смерті померлого ОСОБА_5, 03.04.1983, в книзі обліку заяв і спадкових справ та долучена до спадкової справи № 46/1984. Позивачу було роз’яснено підстави та причини відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

19.07.2018 зареєстровано заяву ОСОБА_2 за вхідним № 369/20-14 на видачу свідоцтва про право власності на спадщину після смерті померлого ОСОБА_4, 13.08.2018, в книзі обліку заяв і спадкових справ та заведена спадкова справа № 174/2018. Рішенням Камінь-Каширського районного суду № 2-262/10 від 27.08.2010 було встановлено факт прийняття спадщини співвласником та спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 його сином ОСОБА_6 - спадкоємець першої черги ст. 534 Цивільного кодексу України (в редакції 1963). Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_6 правомірно набув право власності на житловий будинок по вул. Ковельська, 34 в м. Камінь-Каширському, тому після його смерті 01.08.1995 його дружина ОСОБА_7, будучи єдиною спадкоємицею за заповітом, своєчасно прийнявши спадщину, відповідно до ст. 534 ЦК України (в редакції 1963), законно оформила на себе право власності на усе належне чоловікові спадкове майно. В подальшому, будучи повноправним власником вказаного нерухомого майна ОСОБА_7 на законних підставах розпорядилась ним на свій розсуд.

Крім того, рішенням ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 14.12.2018 у справі № 140/2051/18 у задоволенні позову ОСОБА_2 до нотаріуса Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області ОСОБА_3, Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний державний нотаріальний архів, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Керуючись наведеним, нотаріус ОСОБА_3 просила у задоволенні позову відмовити повністю, так як правових підстав для вчинення нотаріальних дій - видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у спадкоємця ОСОБА_2 немає.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 18.07.2018 позивач звернувся у Камінь-Каширську державну нотаріальну контору із заявами: 1) про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, що складається із цілої земельної ділянки, яка знаходиться по вулиці 8-го Березня, 3 у місті Камінь-Каширську Волинської області, цілого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами №3, розташованого по вулиці 8-го Березня у місті Камінь-Каширську Волинської області (заява зареєстрована за №370/20-14 19.07.2018); 2) про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, що складається із цілої земельної ділянки, яка знаходиться по вулиці Ковельській, 34 у місті Камінь-Каширську Волинської області, цілого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами №34, розташованого по вулиці Ковельській у місті Камінь-Каширську Волинської області (заява зареєстрована за №369/20-14 19.07.2018).

22.10.2018 державний нотаріус ОСОБА_3 прийняла постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій за відповідними заявами ОСОБА_2 від 18.07.2018, у зв’язку з тим що: останній не представив правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності ОСОБА_5 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться в м. Камінь-Каширський, вул. 8-го Березня, буд 3, Камінь-Каширський район, Волинська область; останній не представив правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності ОСОБА_4 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться в м. Камінь-Каширський, вул. Ковельська, 34, Камінь-Каширський район, Волинська область.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні відносини врегульовано Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (частина перша статті 3 Закону).

Згідно із частиною першою статті 39 цього ж Закону порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до змісту статей 1216, 1217, 1218 та 1268 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців(стаття 1297 ЦК України).

Статтею 34 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що до нотаріальних дій що вчиняються нотаріусами, окрім іншого, віднесено видачу свідоцтва про право на спадщину.

Із змісту глави 7 та 8 Закону України «Про нотаріат» вбачається, що на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину встановлено главою 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 4.12 Глави 10 Порядку свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Пунктом 4.14 Глави 10 Порядку передбачено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов’язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна (пункт 4.15 Глави 10 Порядку).

Частиною першою статті 49 Закону України «Про нотаріат» визначено підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову (частини третя, четверта статті 49 Закону України «Про нотаріат»; пункт 3 Глави 13 Порядку).

З аналізу наведених норм випливає, що на нотаріуса покладено обов’язок протягом трьох робочих днів винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 не надав доказів, що при зверненні із заявами про видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно ним було подано правовстановлюючі документи про належність майна спадкодавцям.

Пунктом 3 Глави 13 Порядку передбачено, що у постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

Враховуючи вищенаведені вимоги законодавства щодо постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, твердження позивача, що постанови нотаріуса ОСОБА_3 від 23.10.2018 є протиправними, так як у них немає номера є безпідставними.

Крім того, суд не погоджується з твердженням позивача про те, що постанови підлягають скасуванню у зв’язку з тим що нотаріусом помилково вказано частину другу статті 109 ЦПК України, як норму цивільного процесуального законодавства, яка визначає порядок оскарження постанови. Окремі дефекти форми рішення не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте відповідним органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення, таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач довела правомірність винесених постанов від 22.10.2018.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити повністю.

У відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 243-246, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (44500, Волинська область, місто Камінь-Каширський, вулиця 8 Березня, 3) до нотаріуса Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області ОСОБА_3 (44500, Волинська область, місто Камінь-Каширський, вулиця Шевченка, 10) про визнання протиправними та скасування постанов відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер