Рішення № 81207554, 08.04.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/293/19Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (на підставі договору);

від відповідача: не з’явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрграніт груп” (65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 5/5, офіс 601);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Магма груп КР” (65012, м. Одеса, вул. Лейтенанта Шмідта, буд. 19);

про стягнення 211 052,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 08.02.2019р. позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрграніт груп” звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №307/19 від 08.02.2019р.) до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Магма груп КР”, в якій просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 211170,65 грн., з яких: 149 020,15 грн. – основна заборгованість за договором №159-УГГ від 21.12.2017р., 49 621,82 грн. – пеня, 8 976,69 грн. – інфляційні втрати та 3 551,99 грн. – 3% річних, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором поставки №159-УГГ, а саме в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару, що стало підставою для нарахування пені на підставі п. 7.4 договору та здійснення нарахувань в порядку ст. 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 13.02.2019 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/293/19 в порядку спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання на 18.03.2019 року.

12.03.2019 року до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. ГСОО №4857/19), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 211 052,80 грн., з яких: 149 020,15 грн. – основна заборгованість за договором №159-УГГ від 21.12.2017р., 49 503,97 грн. – пеня, 8 976,69 грн. – інфляційні втрати та 3551,99 грн. – 3% річних, а також просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Враховуючи, що вищевказану заяву позивачем подано в порядку та строки, визначені ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви позивача від 12.03.2019 року вх. ГСОО №4857/19.

У судовому засіданні від 18.03.2019 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 08.04.2019 року.

03.04.2019 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі вх. ГСОО № 6543/19, згідно яких позивач зазначає, що за спірними накладними дійсно існує у відповідача заборгованість у розмірі 149 020,15 грн., однак суми пені нараховані на заборгованість за видатковими накладними № 1037 та №1051 є помилковими, в зв’язку з чим позивач зазначає про наявність підстав для часткового задоволення його позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 49 503,97 грн.

03.04.2019 року до суду від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат по справі вх. ГСОО №2-1538/19, згідно якої позивач просить суд розподілити судові витрати у справі №916/293/19, в порядку ст.ст. 123-126, 129 Господарського процесуального кодексу України та стягнути з відповідача судові витрати в загальному розмірі 20051,78 грн., які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 3167,56 грн. та вартості професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 16 884,22 грн.

У судовому засіданні від 08.04.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання від 01.02.2019 року не з’явився, про поважність причини нез’явлення не повідомив, в зв’язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 01.02.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 11.02.2019р.

Відповідач – ТОВ „Магма груп КР” у судові засідання не з’явився, про поважність причини неявки суд не повідомив, між тим, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на його адресу, які були отримана відповідачем про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових відправлень. Враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника ТОВ „Магма груп КР” за наявними матеріалами у відповідності до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як встановлено матеріалами справи, 21.12.2017 року між ТОВ „Укрграніт груп” (постачальник) та ТОВ „Магма груп КР” (покупець) укладено договір поставки № 159-УГГ, згідно умов якого постачальник на умовах цього договору зобов'язується передавати у власність в обумовлені строки покупцеві будівельну продукцію за потребами покупця (надалі – „товар”), а покупець зобов'язується приймати і оплачувати вартість вказаного товару.

Відповідно до п. 1.2 договору, одиниці виміру, ціна товару за одиницю, його асортимент визначаються в залежності від домовленості сторін наступним чином: 1) в специфікації до цього договору (надалі іменується «Специфікація») або 2) у товарно-транспортних накладних або 3) у рахунках на оплату товару та/або у видаткових накладних на такий товар.

За умовами п. 1.5 договору, умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» (в редакції 2010 року), які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають безпосередньо із його умов.

У відповідності до умов п. 5.1 договору, моментом поставки є момент фактичного приймання-передачі товару сторонами (представниками сторін).

Пунктом 5.2.1 договору встановлено, що приймання товару здійснюється за кількістю – відповідно до відомостей, зазначених у товарно-транспортній або видатковій накладній.

Відповідно до п.п. 6.1.1 договору, ціна за товар (в тому числі за одиницю товару) визначається сторонами у рахунках постачальника на оплату товару та/або у накладних на такий товар.

У відповідності до п. 11.1, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року. Якщо за один місяць до закінчення строку, вказаного в даному пункті, жодна зі сторін не надасть письмове повідомлення про розірвання даного договору, то Договір автоматично продовжує свою дію на кожний наступний рік за тих же умов.

Як стверджує позивач, за умовами договору № 159-УГГ від 21.12.2017 року протягом періоду з 25.12.2017 року по 11.04.2018 року ТОВ „Укрграніт груп” було передано у власність відповідача товар на загальну суму 201784,25 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними на відповідну суму (а.с. 24-37).

При цьому, позивач наполягає, що відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару лише у сумі 52764,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №33 від 19.04.2018 року та зазначеного в ньому призначення платежу (а.с. 74).

Отже, за підрахунком позивача заборгованість ТОВ „Магма груп КР” за договором №159-УГГ від 21.12.2017 року становить 149020,15 грн.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, згідно п. 1 ст. 628 цього кодексу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Положеннями п.п. 6.2.1 договору, покупець сплачує вартість партії товару за цим договором шляхом 100% передплати протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку постачальника.

Згідно п.п. 6.2.2 договору, якщо вартість партії товару, що прийнята покупцем, не оплачена останнім в порядку п. 6.2.1, цього договору, покупець зобов'язаний оплатити повну вартість такої партії товару упродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту поставки.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодного доказу підтверджуючого повну сплату вартості фактично отриманого товару за спірними накладними.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Укрграніт груп” та стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором №159-УГГ у розмірі 149020,15 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов’язання, а також відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати партії товару, відповідно до умов п. 6.2.2 договору, покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати покупця. Нарахування пені здійснюється до моменту повного погашення покупцем заборгованості за цим договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок розміру пені (а.с.116-122) нарахованої окремо щодо кожної поставки товару встановив, що позивач здійснив розрахунок не вірно, а саме за накладними №1037 та №1051, оскільки не врахував здійснену відповідачем часткову проплату у сумі 52764,10 грн., згідно якої було сплачено товар за рахунку №735 від 19.12.2017 року, в зв’язку з чим суд за допомогою системи „Ліга-Закон” зробив власний розрахунок пені за відповідними накладними та встановив, що її розмір за накладною №1037 становить 5156,36 грн., а за накладною №1051 – 2322,38 грн., в іншій частині розрахунок позивача є вірним.

Розрахунок пені за накладною №1037

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені27759.1004.01.2018 - 25.01.20182214.5000 %0.079 %*485.2127759.1026.01.2018 - 01.03.20183516.0000 %0.088 %*851.7927759.1002.03.2018 - 12.04.20184217.0000 %0.093 %*1086.0327759.1013.04.2018 - 18.04.2018617.0000 %0.093 %*155.1527759.1004.01.2018 - 25.01.20182214.5000 %0.079 %*485.2127759.1026.01.2018 - 01.03.20183516.0000 %0.088 %*851.7927759.1002.03.2018 - 12.04.20184217.0000 %0.093 %*1086.0327759.1013.04.2018 - 18.04.2018617.0000 %0.093 %*155.15При цьому, щодо визначення суми пені за накладною №1037 при задоволені позовних вимоги ТОВ „Укрграніт груп” в цій частині, суд не виходить за межі позовних вимог, заявлених позивачем.

Таким чином, розмір пені що підлягає стягненню з відповідача за накладною №1037 становить 1001,45 грн.

Розрахунок пені за накладною №1051

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені25005.0004.01.2018 - 25.01.20182214.5000 %0.079 %*437.0725005.0026.01.2018 - 01.03.20183516.0000 %0.088 %*767.2825005.0002.03.2018 - 12.04.20184217.0000 %0.093 %*978.2825005.0013.04.2018 - 18.04.2018617.0000 %0.093 %*139.75Отже, сума пені за накладною №1051 становить 2322,38 грн.

За таких обставин, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 42556,01 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 3551,99 грн. (а.с.97) нарахованих за період з 17.04.2018 р. по 31.01.2019р. на суму 149020,15 грн. вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Перевіривши, розрахунок інфляційних нарахувань (а.с. 96) нарахованих позивачем на заборгованість у сумі 149020,15 грн. за період з 17.04.2018р. по 31.01.2019р. суд встановив його помилковість.

Розрахунок інфляційних

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення боргу17.04.2018 - 31.01.2019149020.151.0629290.18

При цьому, задовольняючи позовні вимоги ТОВ „Укрграніт груп”, суд не виходить за межі позовних вимог, оскільки перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір інфляційних за підрахунком суду перевищує суму інфляційних нарахувань заявлену позивачем до стягнення.

Таким чином, загальний розмір інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача становить 8976,69 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ „Укрграніт груп” та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 149020,15 грн., пені у розмірі 42556,01 грн., 3% річних у розмірі 3551,99 грн. та інфляційних у розмірі 8976,69 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3165,79 грн. (визначеного виходячи із розміру уточнених позовних вимог), покладаються на відповідача та позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З приводу заяви позивача про відшкодування понесених ним витрат на послуги адвоката у розмірі 16884,22 грн. суд зазначає таке.

За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2019р. між адвокатом ОСОБА_1 та ТОВ „Укрграніт груп” (клієнт) укладено договір вої допомоги №109-ПД, предметом якого є надання правової допомоги.

В підтвердження надання та оплати за надані адвокатом послуги, у сумі 16884,22 грн. позивачем було надано відповідні квитанції до прибуткового касового ордера (а.с. 140-141).

При цьому, суд зазначає, що обов’язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу, в силу приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України покладений саме на відповідача. Між тим, матеріали справи не містять жодних заперечень відповідача щодо розміру фактично понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, витрати понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 16884,22 грн., на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених судом вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Магма груп КР” (65012, м. Одеса, вул. Лейтенанта Шмідта, буд. 19; код ЄДРПОУ 38788634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрграніт груп” (65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 5/5, офіс 601; код ЄДРПОУ 38573650) 149020 /сто сорок дев’ять тисяч двадцять/ грн. 15 коп. основної заборгованості, 42556 /сорок дві тисячі п’ятсот п’ятдесят шість/ грн. 01 коп. пені, 8976 /вісім тисяч дев’ятсот сімдесят шість/ грн. 69 коп. інфляційних, 3551 /три тисячі п’ятсот п’ятдесят одна/ грн. 99 коп. 3% річних.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Магма груп КР” (65012, м. Одеса, вул. Лейтенанта Шмідта, буд. 19; код ЄДРПОУ 38788634 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрграніт груп” (65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 5/5, офіс 601; код ЄДРПОУ 38573650) 3061 /три тисячі шістдесят одна/ грн. 32 коп. судового збору та 16327 /шістнадцять тисяч триста двадцять сім/ грн. 04 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 квітня 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська