Рішення № 81207474, 17.04.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/243/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами загального позовного провадження розглянуто справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»,

юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021;

фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005;

до відповідача: Відділу освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області,

вул. Титаренка Сергія, 7, м. Мена, Менський район, Чернігівська область, 15600;

предмет спору: про стягнення 746742,70грн

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1-адвокат, довіреність № 007ДР-19-1217 від 21.12.2017;

від відповідача: не прибув.

У судовому засіданні 17.04.2019 Господарським судом Чернігівської області на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

22.03.2019, до Господарського суду Чернігівської області, надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (надалі – ТОВ «Чернігівгаз Збут») до Відділу освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області (надалі – Відділ освіти) про стягнення 746742,70грн, з яких: 705319,47грн сума основного боргу за поставлений природний газ у період грудень 2018 року – січень 2019 року за договором № 41DBCrz13-18 від 22.01.2018 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (надалі - Договір); 32560,02грн пені за період з 11.01.2019 по 18.03.2019 розрахованої у відповідності до п.6.2.1. Договору; 2734,72грн трьох відсотків річних за період з 11.01.2019 по 19.03.2019 та 6128,49грн інфляційних втрат за період січень-лютий 2019 року розрахованих у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України(надалі – ЦК України).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору та додаткових угод до нього, складених у період з 05.02.2018 по 29.01.2019, а саме несвоєчасним розрахунком за природний газ, поставлений у період грудень 2018 року – січень 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.03.2019 позовну заяву ТОВ «Чернігівгаз збут» до Відділу освіти про стягнення 746742,70грн прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 17.04.2019.

Даною ухвалою суду сторонам встановлено строки для подання заяв по суті, а саме: відповідачу - п’ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали, але не пізніше 10.04.2019, для подання до суду та позивачу відзиву на позовну заяву; позивачу – для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив у підготовче судове засідання.

Відповідачем, в межах встановленого судом строку, направлено до суду відзив на позовну заяву, згідно якого останній визнав позов у повному обсязі та просив суд вирішити питання щодо повернення позивачу з Державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при подані позову у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України). Також, від відповідача на адресу суду надійшла заява б/н від 08.04.2019, згідно якої відповідач повторно повідомив суд про визнання позову та просив розглянути справу за відсутності його повноважного представника.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача та заявив письмове клопотання про повернення з Державного бюджету судового збору у розмірі 50%, сплаченого ним при зверненні до суду, на підставі статті 130 ГПК України, у зв’язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті.

За приписами п.1 частини 2 статті 46 ГПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу. Аналогічна норма закріплена частиною 1 статті 191 ГПК України, за якою відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За частинами 2 та 4 статті 191 ГПК України до ухвалення судового рішення у зв’язку з визнанням позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що відзив на позов та заява б/н від 08.04.2019, якими відповідачем визнано заявлений позов, складені за підписом ОСОБА_2, заступника начальника Відділу освіти Менської міської ради, яка згідно наказу №199 від 22.10.2018 (копія додана до відзиву) має право першого підпису фінансових та інших документів від імені Відділу освіти на час відсутності начальника Відділу освіти ОСОБА_3 При цьому, як вбачається із розпорядження №27-«В» від 28.03.2019 Менської міської ради Менського району Чернігівської області, начальник Відділу освіти ОСОБА_3 у період з 02.04.2019 по 17.04.2019, тобто на час складання та направлення до суду відзиву на позов та письмової заяви б/н від 08.04.2019, перебував у щорічній основній відпустці.

З урахуванням зазначено, суд встановив, що відзив на позов та заява б/н від 08.04.2019 складені за підписом повноважної особи відповідача. Беручи до уваги, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб, суд прийняв визнання відповідачем позову та задовольнив клопотання про розгляд справи за відсутні його повноважного представника.

За частинами 3 та 4 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 191,192 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки у підготовчому судовому засіданні (до початку розгляду справи по суті) відповідачем визнано позов і визнання ним позову прийнято судом, то відповідно до частин 3 та 4 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження судом ухвалено рішення у даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ :

22.01.2018, між ТОВ «Чернігівгаз Збут» (позивач, постачальник за договором) та Відділом освіти (відповідач, споживач за договором) укладено договір №41DBCrz13-18 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (надалі –Договір), за умовами якого (п.1.1.) позивач зобов’язався передати у власність відповідачу, що є бюджетною установою, та є кінцевим споживачем, 09120000-6 – газове паливо (природний газ) (надалі – газ), а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Виходячи з умов п.1.3. Договору в редакції додаткової угоди від 10.10.2018 щодо зміни ціни, сторони погодили планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 2018 року – 28,106 тис. куб. м., лютий 2018 року – 37,012 тис. куб. м., березень 2018 року – 38,066 тис. куб. м., квітень 2018 року – 5,259тис. куб. м., травень 2018 року – 0,085 тис. куб. м., червень 2018 року – 0,022 тис. куб. м., липень 2018 року – 0,006 тис. куб. м, серпень 2018 року – 0,014 тис. куб. м., вересень 2018 року – 0,006 тис. куб. м., жовтень 2018 року – 2,000 тис. куб. м., листопад 2018 року – 15,000 тис. куб. м., грудень 2018 року – 20,479 тис. куб. м.

За умовами п.11.1. та п.11.2. Договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з 01.01.2018 по 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення. При цьому, дія договору продовжується на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі що не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної у Договорі, якщо видатки на цю мету затверджені в установленому порядку.

Керуючись наведеними умовами Договору та приписами частини 5 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» сторонами продовжено строк дії Договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2019 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної в Договорі, за умови, що видатки на цю мету затверджено в установленому порядку, про що ними складено та підписано додаткову угоду від 29.12.2018 щодо продовження строку дії Договору.

Додатковою угодою №1 від 29.01.2019 до Договору доповнено зміст п.1.3., за яким плановий обсяг постачання газу на 2019 рік, а саме січень 2019 року, становить 23,000 тис. куб. м.

Коригування (перегляд) планових місячних обсягів природного газу здійснюється сторонами у порядку погодженому п.2.5.- п.2.7. Договору.

Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об’єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заявці – приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ (п. п. 1.5., 2.3. Договору).

Визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов’язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від споживача даних та /або даних оператора ГРМ, постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника у письмовій формі або з використанням електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов’язується повернути постачальнику один примірник оригіналу цього акту, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. п.2.9.1. - 2.9.3. Договору).

Розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем (п. 3.1. Договору).

За приписами п. п. 3.2., 3.3. Договору, з урахуванням редакції додаткових угод від 16.11.2018 та 29.01.2019, ціна з 01.11.2018 за 1000 куб. м. природного газу, з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість, становить 14627,04грн за 1000 куб м., в т.ч. ПДВ 20%.

Загальна сума Договору складає 1749901,00грн в т.ч. ПДВ.

За додатковою угодою від 29.01.2018 до Договору у відповідності до законодавства, що регулює відносини на ринку природного газу та у сфері державних або публічних закупівель сторони дійшли згоди збільшити суму Договору на 2019 рік, відповідно до затверджених видатків, на 336421,92грн, що не перевищує 20% від суми Договору.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ цього Договору. Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого за ним споживачеві (п.п. 3.6., 3.7. Договору).

У відповідності зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) та статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем, у період з грудня 2018 року по січень 2019 року поставлено, а відповідачем прийнято природний газ обсягом 71,391 тис. куб. м., загальною вартістю 1044239,01грн (з ПДВ), про що свідчать двосторонні акти приймання-передачі природного газу, підписані та завірені печатками обох сторін: №ЧРЗ00014525 на суму 47786,54грн (за грудень 2018 року); №ЧРЗ00014526 на суму 199995,52грн (за грудень 2018 року); №ЧРЗ00014527 на суму 351326,87грн (за грудень 2018 року); №ЧРЗ89001217 на суму 445130,08грн (за січень 2019 року).

Відповідач щодо обсягу та вартості отриманого газу не заперечував.

Згідно п. 5.4.2. Договору на відповідача покладено обов’язок оплачувати позивачеві вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць – з 07.00 годин першого дня місяця до 07.00 годин першого дня наступного місяця включно. Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується протягом місяця постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п. п. 4.1., 4.2., 4.2.1., 4.2.3., 4.3. Договору).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, за поставлений природний газ у грудні 2018 року відповідач зобов’язаний був розрахуватись у строк по 10.01.2019 та за поставлений природний газ у січні 2019 року – в строк по 11.02.2019, оскільки 10.02.2019 є вихідним днем (з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України).

Відповідач порушив умови Договору, за поставлений природний газ у спірному періоді розрахувався частково у сумі 338919,54грн, про що свідчить банківська виписка по рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ поставлений у грудні 2018 року становить 260189,39грн, та за природний газ поставлений у січні 2019 року - 445130,08грн. Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем у спірному періоді становить 705319,47грн, про що в тому числі свідчать акти звірки взаєморозрахунків сторін, складені станом на 31.12.2018 та 28.02.2019, посвідчені підписами та печатками обох сторін.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги прийняття судом визнання відповідачем позову, вимога в частині стягнення 705319,47грн боргу є правомірною, обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

За визначенням статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частинами 4 та 6 статті 231 та частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2.1. Договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись умовами п. 6.2.1. Договору та приписами статті 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 32560,02грн пені за період з 11.01.2019 по 18.03.2019; 2734,72грн трьох відсотків річних за період з 11.01.2019 по 19.03.2019, та 6128,49грн інфляційних втрат за період січень – лютий 2019 року, за порушення відповідачем грошових зобов’язань по розрахунку за поставлений природний газ у грудні 2018 року та січні 2019 року.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати природного газу, поставленого у період грудень 2018 року – січень 2019 року, а тому суд, перевіривши розрахунок позивача, доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за визначені позивачем періоди є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме: в частині пені в сумі 32560,02грн за період з 11.01.2019 по 18.03.2019, в частині трьох відсотків річних в сумі 2734,72грн за період з 11.01.2019 по 19.03.2019 та в частині інфляційних втрат в сумі 6128,49грн за період січень –лютий 2019 року.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» також передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, враховуючи прийняття судом визнання відповідачем позову, про що заявлено останнім до початку судового розгляду, суд дійшов висновку про задоволення заяв сторін та повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 5600,57грн., сплаченого при подачі позову за платіжним дорученням №2413 від 15.03.2019, в іншій частині суд, керуючись приписами статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 5600,57грн поклав на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, частиною 1 статті 130, 191, статтями 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, а також частиною 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (14021, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Любецька, 68, код ЄДРПОУ 39576385) до Відділу освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області (15600, Чернігівська область, Менський район, м. Мена, вул. Титаренка Сергія, буд.7, код ЄДРПОУ 41626927) про стягнення 746742,70грн, - задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Відділу освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області (15600, Чернігівська область, Менський район, м. Мена, вул. Титаренка Сергія, буд.7, код ЄДРПОУ 41626927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» (14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 68, код ЄДРПОУ 39576385) – 705319,47грн основного боргу, 32560,02грн пені, 2734,72грн трьох відсотків річних, 6128,49грн інфляційних витрат та 5600,57грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» (14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 68, код ЄДРПОУ 39576385) (рахунок №26007924428558.980 в АБ «Укргазбанк» м. Київ, код банку 320478, код ЄДРПОУ 39576385) з Державного бюджету (рахунок №34318206083035, банк отримувача – Казначейство України, отримувач – УК у м. Чернігові/м.Чернігів/22030101, код банку 899998, код ЄДРПОУ 38054398) 5600,57грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №2413 від 15.03.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Чернігівської області № 927/243/19.

5. Рішення у справі №927/243/19 є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 17.04.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко