Ухвала суду № 81207103, 16.04.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"16" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2419/18

Господарський суд Одеської області у складі: головуючий суддя Оборотова О.Ю., судді: Малярчук І.А., Цісельський О.В.

При секретарі судового засідання Воровіній Т.О.

Розглянувши справу №916/2419/18

За позовом: Заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави Міністерства юстиції України та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

до відповідачів: Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)" та Фермерського господарства "АГРОГРАНО"

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Державної установи “Ширяївський виправний центр № 111”

2. Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції

про визнання недійсним договору та зобов’язання вчинити певні дії

Представники сторін:

від прокуратури, ОСОБА_1, посвідчення № 035121, дата видачі: 13.08.2015р.

від позивача, Міністерства юстиції України - ОСОБА_2, за довіреністю

від позивача, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області – ОСОБА_3Ю, за довіреністю №б\н від 02.01.19р.

від відповідачів - не з'явились;

від третьої особи, Державної установи “Ширяївський виправний центр № 111” – ОСОБА_4, за довіреністю №2-248/Грв від 25.02.2019р.

від третьої особи, Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції – ОСОБА_5, за довіреністю №б\н від 25.10.18р.;

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до відповідачів: Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)" та Фермерського господарства "АГРОГРАНО" за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної установи “Ширяївський виправний центр № 111”, південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання недійсним договору та зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2419/18; справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження; залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державну установу “Ширяївський виправний центр № 111” та Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації міністерства юстиції та призначено підготовче судове засідання.

Звертаючись до господарського суду Одеської області, заступник керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області зазначав, що 15 квітня 2015 року між державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 111)» за селянським (фермерським) господарством «Любава-І» укладено договір підряду № 63 вирощування кормових культур, багаторічних трав та заготівлю сіна.

Одночасно, позивач зазначає, що звернення прокурора до суду у даному випади спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.

У своїх додаткових поясненнях прокурор вказує, що ним реалізуються визначені Конституцією повноваження що вчинення процесуальних дій з метою захисту інтересів держави. Не здійснення захисту згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» полягає тому, що уповноважений суб’єкт владних повноважень - Міністерство юстиції Украй незважаючи на очевидний характер порушень з боку ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України» та ТОВ «Агрограно» за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, однак за захистом до суду не звернулось.

На думку прокурора, володіючи відповідними повноваженнями та знаючи про факти порушення з боку відповідача інтересів держави, Міністерством юстиції та Головним управлінням Держгеокадастру у Одеській області впродовж тривалого періоду не вжито належних заходів щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом, а тому позовна заява прокурора у даному випадку є єдиним ефективним засобом їх захисту.

Також, прокурором зазначено, що 12 квітня 2016 року прокуратурою Одеськім області було розпочато кримінальне провадження № 42016160000000265 за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом незаконного використання земельних ділянок Ширяївського виправного центру УДПтС України в Одеській області.

Розглянувши матеріали позовної заяви та додаткові пояснення, колегія суддів прийшла до висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду, з огляду на наступне:

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

При цьому, передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі в будь - якій із п'яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб'єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріальною права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подає позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити вимоги, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської ОСОБА_6 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Враховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноважено здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернень до господарського суду. При цьому, у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямовані на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національно багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник: у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Аналіз положень частин 3- 5 статті 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий – відсутність такого органу. Однак підставу представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень – він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захист інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому, Господарський суд Одеської області звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держати (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широку дискрецію в оцінці підстав звернення прокурора.

У справі, що розглядається, звертаючись із позовною заявою в інтересах держав прокурор зазначив, що укладений договір підряду суперечать нормам чинного законодавств порушує інтереси держави у сфері земельних відносин, адже фактично позбавляють бюджет наповнення коштами від оренди земельних ділянок державної владності та позбавляють законного розпорядника земельними ділянками права отримувати кошти за їх користування.

При цьому, прокурор зазначав, що органом, уповноваженим державою розпоряджатися спірними земельними ділянками (земельними ділянками державної власності, розташованими за межами населеного пункту), є Головне управління Держгеокадастру у Одеській області, проте його посадові особи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, у зв'язку з чим цей позов заявлено в інтересах держави прокурором як позивачем.

Також, прокурор вказує, що володіючи відповідними повноваженнями та знаючи про факти порушення з боку відповідача інтересів держави, Міністерством юстиції впродовж тривалого періоду не вжито належних заходів щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом, а тому позовна заява прокурора у даному випадку є єдиним ефективним засобом їх захисту.

Окрім того 12 квітня 2016 року прокуратурою Одеської області було розпочато кримінальне провадження № 42016160000000265 за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом незаконного використання земельних ділянок Ширяївського виправного центру УДПтС України в Одеській області.

Колегія суддів звертає увагу, що той факт, що згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою.

Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної ОСОБА_6 України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

При цьому повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками, які належать до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, належать до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, у цьому випадку до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Одеській області.

Системний аналіз спірних правовідносин дозволяє суду дійти висновку, що прокурор фактично звернувся у справі №916/2419/18 із позовом на захист прав та інтересів Головного управління Держгеокадастру у Одеській області, яке наділено повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.

Посилання прокурора на те, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Головне управління Держгеокадастру у Одеській області, проте у зазначеного органу немає повноважень щодо звернення до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, не заслуговує уваги з огляду на те, що таке твердження суперечить приписам наведених вище нормативно-правових актів.

При цьому, колегія судді взвертає увагу, що прокурором не враховано того, що положення таких нормативних - правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган мас право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави (постанова Верховного суду від 25.10.2018 по справі № 906/240/18).

Слід також, звернути увагу на те, що прокурором у п. 2 прохальної частини позову ставиться питання про повернення земельної ділянки, тобто заявлена вимога, з якою Головне управління Держгеокадастру у Одеській області може самостійно звернутись до суду із позовом, як передбачено його Положенням.

Щодо нібито обізнаності Міністерства юстиції України про факт незаконної передачі земельної ділянки, слід зазначити, що вказане не підтверджено жодним із доказів та самою ж прокуратурою жодного разу не направлялись листи-вимоги щодо усунення порушень вимог законодавства.

Внесення ж відомості до ЄРДР за № 42016160000000265 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 205 КК України, не може слугувати підтвердженням факту невиконання або неналежного виконання посадовими особами Міністерства юстиції України обов’язків в частині захисту інтересів держави, оскільки вказане кримінальне провадження зареєстровано по факту фіктивного підприємництва ФГ «Агрограно» та ніяким чином не стосується Міністерства.

Крім цього, суд зауважує, що з метою відновлення порушених прав ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 111)» зверталось до ФГ «Агрограно» із письмовими претензіями, копії яких надано прокурором та до господарського суду м. Києва із позовом про розірвання спірного договору, що в свою чергу свідчить про намагання останнім захистити інтереси держави.

З огляду на викладене, Господарський суд Одеської області вважає, що у справі №916/2419/18 не має передбачених законом виключних підстав, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, адже прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом (статтею 53 ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру") надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності).

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що позовну заяву подано до Господарського суду Одеської області заступником керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області, з визначенням останнього у статусі позивача, що в свою чергу не підтверджено відповідними доказами та не обґрунтовано відповідно до вимог чинного законодавства, а тому суд прийшов до висновку щодо відсутності у заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області повноважень на підписання позовної заяви.

Згідно з ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Суд також зазначає, що матеріали справи не містять доказів , на підставі яких можливо було дійти висновку, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

З огляду на вказані обставини справи, враховуючи все вище викладене, наявні у справі матеріали, суд вважає за доцільне залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись п. 1 ч.1 ст.226, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву Заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави Міністерства юстиції України та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до відповідачів: Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)" та Фермерського господарства "АГРОГРАНО" за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної установи “Ширяївський виправний центр № 111” та Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання недійсним договору та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без розгляду.

Ухвала набирала законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Головуючий О.Ю. Оборотова

Суддя І.А. Малярчук

Суддя О.В. Цісельський