Ухвала суду № 81206852, 08.04.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

08 квітня 2019 року Справа № 915/1402/14

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника прокуратури: ОСОБА_2 - посв. №035058 від 13.08.2015;

представника відповідача: ОСОБА_3 – ордер МК №150609 від 18.03.2019;

розглянувши у підготовчому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника прокурора Миколаївської області (54030, м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.28) в інтересах Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м.Миколаїв, просп.Миру, буд.34; ідент.код 38312932),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврія-Агро”

(57232, Миколаївська обл., Вітовський р-н, смт.Первомайське, вул. Теплична,

буд.4; ідент.код 00857723),

про зобов’язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки та стягнення заподіяної шкоди в сумі 452160,54 грн, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1402/14 за позовом Заступника прокурора Миколаївської області в інтересах Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврія-Агро” про: 1) зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврія-Агро” звільнити самовільно зайняті земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 547,9857 га, що розташовані в межах Первомайської селищної ради Жовтневого району та повернути її державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області; 2) стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврія-Агро” шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в сумі 452160,54 грн до бюджету Первомайської селищної ради.

19.03.2019 за вх. №4315/19 від відповідача – ТОВ “Таврія-Агро” до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням по кримінальному провадженню №12014150000000073 від 18.03.2014.

Клопотання відповідача мотивоване наступним.

У справі №477/1975/14-к розглядається кримінальне провадження №12014150000000073 по обвинуваченню ОСОБА_4 (керівника ТОВ «Таврія-Агро») у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, а саме – самовільному зайнятті у 2013 році земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 547,9857 га в межах Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області, чим завдано державі в особі Головного управління державного земельного агентства значної шкоди, яка, згідно розрахунків Державної інспекції сільського господарства Миколаївської області, складає 452160,54 грн.

На даний час по кримінальному провадженню №12014150000000073 від 18.03.2014 не прийнято будь-якого рішення і обвинувальний акт знаходиться на розгляді в Жовтневому районному суді Миколаївської області (ухвала про призначення підготовчого судового засідання від 04.02.2019).

Крім того, по цьому кримінальному провадженню вже був постановлений виправдовний вирок, який залишений в силі Апеляційним судом Миколаївської області. В подальшому Верховним Судом скасовано ухвалу апеляції та направлено на новий апеляційний розгляд, за результатами якого справу направлено на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. У всіх вище перелічених судових рішеннях зазначено, що без призначення судової експертизи визначити розмір шкоди не можливо і без оцінки певних обставин довести вину у самовільному зайнятті земельної ділянки також не можливо.

До того ж, прокуратура у справі №915/1402/14 як на доказ вини відповідача посилається на протокол про адміністративне правопорушення з додатками (акт обстеження земельної ділянки, розрахунок, припис), але по цьому протоколу прийняте рішення про закриття справи у зв’язку з відсутністю події і складу правопорушення.

Позивач також стверджує, що ТОВ «ТАВРІЯ-АГРО» було самовільно зайнято земельні ділянки загальною площею 547,9857 га, розташованих в межах Первомайської селищної ради Жовтневого району, які засіяні сільськогосподарськими культурами. Однак, вина ОСОБА_4 – керівника ТОВ «ТАВРІЯ-АГРО» не доведена та судом не встановлена. Вина може бути встановлена лише вироком суду, який набрав законної сили. Такого вироку не має та кримінальна справа з цього приводу буде тільки розглядатися у Жовтневому районному суді Миколаївської області.

За вказаних обставин відповідач вважає, що є підстави для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням суду у кримінальному провадженні №12014150000000073.

05.04.2019 за вх. №5533/19 від прокурора у справі до суду надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в яких прокурор вказує на відсутність підстав вважати, що за результатами розгляду кримінального провадження №12014150000000073 від 18.03.2014 можуть бути встановленні обставини, які вплинуть на оцінку доказів у даній справі, оскільки під час розгляду справи за позовом прокуратури встановлюватиметься наявність підстав для зобов'язання товариства звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та стягнення з нього шкоди з урахуванням того, що факт самовільного зайняття вже підтверджено матеріалами перевірки Державної інспекції сільського господарства в області, а під час розгляду кримінального провадження №12014150000000073 від 18.03.2014 буде вирішуватись питання про наявність в діях фізичної особи - керівника ТОВ «Таврія-Агро» ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ст.197-1 КК України.

Розглянувши клопотання відповідача суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до п.4) ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.5) ч.1 ст.227 цього Кодексу – до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Згідно п.5) ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадках об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до п.3.16 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Судом враховано, що ухвалою Миколаївського апеляційного суду в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах від 17.01.2019 при розгляді матеріалів кримінального провадження №12014150000000073 постановлено: вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11.10.2016 у відношенні ОСОБА_4 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Скасовуючи вирок місцевого суду, апеляційний суд встановив, зокрема, що судом першої інстанції не з’ясовані обставини щодо порядку та процедури визначення розміру шкоди, яка була спричинена самовільним зайняттям земельної ділянки. Апеляційним судом зазначено, що в обґрунтування своїх висновків про недоведеність розміру шкоди, який зазначений в обвинувальному акті, суд першої інстанції послався на показання свідка ОСОБА_5 (інспектора Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області), який проводив розрахунок шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки №25 від 03.07.2014. Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишилися показання в суді свідка ОСОБА_5, згідно яких акт обстеження земельних ділянок від 03.07.2014 та розрахунок розміру заподіяної шкоди складено ним під незаконним впливом працівників УБОЗ і прокуратури. Як слідує з вироку, суд першої інстанції визнав неналежними доказами акт обстеження та розрахунку розміру шкоди №25 від 03.07.2014. Але, суд першої інстанції фактично встановив, що подія кримінального правопорушення, а саме самовільне зайняття ОСОБА_4 земельних ділянок, мало місце. При цьому, суд першої інстанції, визнавши зазначений доказ неналежним та недопустимим, недостатньо мотивував відмову у задоволенні клопотання прокурора про проведення судово-економічної експертизи на предмет встановлення спричиненої шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Враховуючи обставини кримінального провадження, проведення такої експертизи є необхідним.

Предметом позову у справі №915/1402/14 є вимоги про зобов’язання ТОВ “Таврія-Агро”, керівником якого є обвинувачений ОСОБА_4, звільнити самовільно зайняті земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 547,9857 га, що розташовані в межах Первомайської селищної ради Жовтневого району та повернути її державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області; та про стягнення з ТОВ “Таврія-Агро” шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в сумі 452160,54 грн до бюджету Первомайської селищної ради.

В якості доказів, які підтверджують, на думку прокуратури, факт самовільного зайняттям земельної ділянки та заподіяння відповідачем шкоди є, зокрема, акт обстеження земельної ділянки та розрахунок розміру шкоди №25 від 03.07.2014, які складені державним інспектором Кернос С.А.

Належність зазначених доказів та встановлення розміру спричиненої шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на даний час є предметом розгляду у кримінальному провадженні №12014150000000073.

Таким чином, суд приходить до висновку, що справа №477/1975/14-к є пов'язаною з даною справою, оскільки судом під час розгляду кримінального провадження №12014150000000073 встановлюються обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Відповідно до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує “процесуальну” справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та ініш проти Греції) (dйc.)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v. Latvia (ОСОБА_1 та інші проти Латвії), § 103).

З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.

Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).

В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).

Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (ОСОБА_6 де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень маже виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).

Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).

Суд заслухавши пояснення учасників справи та з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи, оскільки результат розгляду даної справи пов’язаний із набранням законної сили судовим рішенням в іншій справі, у якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, а також з метою недопущення порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням суду у кримінальному провадженні №12014150000000073.

Керуючись п.5) ч.1 ст.227, ст.234, 235 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Зупинити провадження у справі №915/1402/18 до набрання законної сили рішенням суду у кримінальному провадженні №12014150000000073.

2. Зобов’язати учасників процесу повідомити суд про результати розгляду кримінального провадження.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України

та підписана суддею 15.04.2019.

Суддя М.В. Мавродієва