Рішення № 81206846, 04.04.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2019 р. Справа № 911/3293/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Москалика О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури, 08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Небесної Сотні, будинок 21 в інтересах держави в особі:

1. Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство", 08324, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Лісова, будинок 1

2. Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, 08114, Київська область, Києво-Святошинський район, село Стоянка, вулиця Лісна, будинок 15

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Борисфен", 08335, Київська область, Бориспільський район, село Іванків, вулиця Піщана, будинок 43

2. Іванківської сільської ради Бориспільського району, 08335, Київська область, Бориспільський район, село Іванків, вулиця Центральна, будинок 2-А

про визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки

за участю представників:

прокурор - Івашин О.Є.;

позивача-1 - не з'явився;

позивача-2 - не з'явився;

відповідача-1 - Вівсяник А.М.;

відповідача-2 - Роспутна Л.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2016 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" (далі - ДП "Бориспільське лісове господарство") та Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Борисфен" (далі - ТОВ "База відпочинку "Борисфен") та Іванківської сільської ради Бориспільського району (далі - Іванківська сільрада) про визнання недійсними рішення Іванківської сільради № 771-20-5 від 28.12.2007 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ТОВ "База відпочинку "Борисфен" під розміщення бази відпочинку в межах с. Іванків Бориспільського району Київської області" та договору оренди земельної ділянки від 21.04.2008.

Позов мотивовано тим, що спірна земельна ділянка накладається на землі лісового фонду, Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства погодження на зміну цільового призначення не надавалось та відповідні рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування про зміну цільового призначення не приймались, ДП "Бориспільське лісове господарство" погодження про можливість вилучення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення третім особам не надавалось.

У свою чергу, заперечуючи проти задоволення позову ТОВ "База відпочинку "Борисфен" посилалося на відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі державного підприємства, а також на те, що на спірній земельній ділянці розташовано належне ТОВ "База відпочинку "Борисфен" на праві власності нерухоме майно, зазначена ділянка до передачі її товариству перебувала у користуванні на праві оренди у попереднього власника розташованого на ній нерухомого майна (бази відпочинку) ТОВ "Інвесттехнопром".

Крім того, ТОВ "База відпочинку "Борисфен" подало заяву про застосування позовної давності.

Рішення господарського суду Київської області від 05.12.2016 зі справи №911/3293/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017, позовні вимоги прокурора задоволено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2017 зазначені судові рішення скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду Київської області.

При цьому суд касаційної інстанції вказав на необхідність при новому розгляді справи встановити початок перебігу строку позовної давності, наявності чи відсутності поважних причин його пропуску, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, характеру спірних правовідносин, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду Київської області від 19.03.2018 зі справи № 911/3293/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю з посиланням на закінчення позовної давності для пред'явлення цього позову.

Постановою Верховного Суду від 22.11.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2018 у справі № 911/3293/16 скасовано. Справу № 911/3293/16 передано на розгляд до Господарського суду Київської області.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 911/3293/16 було передано для розгляду судді Лилаку Т.Д.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.01.2019, зобов'язано сторін подати письмові пояснення по суті справи з урахуванням постанови Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №911/3293/16.

10.01.2019 через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача 1 було подано пояснення по справі.

15.02.2019 через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача 2 було подано додаткові пояснення по справі.

07.03.2019 через канцелярію господарського суду Київської області прокурор подав письмові пояснення.

07.03.2019 через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача 1 було подано письмові пояснення по справі.

04.04.2019 через канцелярію господарського суду Київської області прокурор подав додаткові документи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.03.2019 закрито підготовче провадження у справі № 911/3293/16 та призначено справу до розгляду по суті на 04.04.2019.

У судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідачів у судовому засіданні надали усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Іванківської сільської ради Бориспільського району № 771-20-5 від 28.12.2007 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ТОВ "База відпочинку "Борисфен" під розміщення бази відпочинку з організацією зони спортивно-оздоровчого призначення в межах с. Іванків Бориспільського району Київської області та надано ТОВ "БВ Борисфен" земельну ділянку загальною площею 2,002 га на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) під розміщення бази відпочинку з організацією зони спортивно-оздоровчого призначення в с. Іванків.

Іванківською сільською радою Бориспільського району (орендодавець) та ТОВ "База відпочинку "Борисфен" (орендар) 21.04.2008 було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко JI.I. (зареєстрований в реєстрі за №1532) та зареєстрований у Бориспільському райвідділі КРФ ДП "ЦДЗК", про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 26.06.2008 №040832300003 (Договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку площею 2,0022 га з кадастровим номером: 3220884001:01:043:0020, яка розташована на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Згідно пункту 2.2.1. договору земельна ділянка є землею Державної власності і відноситься до категорії земель - землі рекреаційного призначення.

На запит Бориспільської місцевої прокуратури від 16.06.2016 №34-8395вих-16 стосовно спірної земельної ділянки Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства повідомило, що не надавало погодження на вилучення чи зміну цільового призначення земельних ділянок.

Згідно інформації ДП "Бориспільський лісгосп" від 08.04.2016р. №128 земельна ділянка з кадастровим номером 3220884001:01:043:0020 площею 2,0022 га накладається на землі лісгоспу в кварталі 35 Старівского лісництва орієнтованою площею 0,63 га.

Згідно викопіювання з матеріалів лісовпорядкування 1990 року, наданих ДП "Бориспільське лісове господарство", зазначена земельна ділянка накладалась на землі лісового фонду, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років.

За інформацією ВО "Укрдержліспроект" земельна ділянка знаходиться у межах лісництва та використовується для ведення лісового господарства.

Верховний Суд у своїй постанові від 22.11.2018 №911/3293/16, зокрема, зазначив, наступне:

«6.17. Крім того, судами достеменно не встановлено яка саме частина земельної ділянки, наданої у користування ТОВ "База відпочинку "Борисфен", накладається на землі лісгоспу. За висновками судів попередніх інстанцій факт накладення земельної ділянки встановлювався на підставі листа ДП "Бориспільський лісгосп" № 128 від 08.04.2016, з якого вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер 3220884001:01:043:0020, площею 2,0022 га накладається на землі лісгоспу в кварталі 35 Старівского лісництва орієнтовною площею 0,63 га Поряд з цим в матеріалах справи є лист ДП "Бориспільський лісгосп" б/н від 16.05.2017, в якому зазначено, що земельна ділянка, кадастровий номер 3220884001:01:043:0020, накладається на землі лісгоспу в кварталі 35 Старівского лісництва орієнтовною площею 0,24 га.»

На виконання вказівок Верховного Суду Бориспільською місцевою прокуратурою скеровано запит до КДП «Київгеоінформатика» з метою встановлення точної площі накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення.

Прокурором було долучено до матеріалів справи лист ПП «Норд інвест плюс» від 03.04.2019 із зведеним планом земельної ділянки з кадастровим номером 32208840001:01:043:0020 загальною площею 2,0022 га, з якого вбачається накладання частини вказаної ділянки площею 0,5799 на землі лісогосподарського призначення.

Таким чином, прокурором доведено господарському суду, з посиланням на належні та допустимі докази, що земельна ділянка, кадастровий номер 32208840001:01:043:0020, площею 2,0022 га накладається на землі лісгоспу площею 0,5799 га.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином, право користування спірними земельними лісовими ділянками посвідчується матеріалами лісовпорядкування.

Відповідно до частини п'ятої статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент винесення спірного рішення) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Судом встановлено, що Державним підприємством "Бориспільське лісове господарство" погодження про можливість вилучення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення у кварталі 35 відповідачу 2 не надавалось.

При передачі в оренду Іванківською сільською радою спірної земельної ділянки змінено її цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі рекреаційного призначення.

Відповідно до пункту 2 статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до частини третьої статті 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Докази погодження у встановленому законодавством порядку зміни цільового призначення земельної ділянки відсутні.

Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, рішення Іванківської сільської ради від 28.12.2007 №71-20-5 прийняте всупереч нормам Земельного кодексу України та Лісового кодексу України, а тому є неправомірним.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсними рішення Іванківської сільської ради Бориспільського району № 771-20-5 від 28.12.2007 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ТОВ "База відпочинку Борисфен" під розміщення бази відпочинку в межах с. Іванків Бориспільського району Київської області" та Договору оренди земельної ділянки від 21.04.2008 є обґрунтованими.

Верховний Суд у своїй постанові від 22.11.2018 №911/3293/16, зокрема, зазначив, наступне:

«6.14. Судами попередніх інстанцій при новому розгляді спору вказівок Вищого господарського суду України не виконали, моменту з якого почався відлік строку позовної давності не встановили, як і не встановили коли саме позивачі - Державне підприємство "Бориспільське лісове господарство" та Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства дізнались або могли дізнатись про порушення свого права.

6.15. При цьому посилання судів на те, що ДП "Бориспільський лісгосп" було відомо про порушення його права користування з 2003 року, про що свідчить підпис директора Бориспільського держлісгоспу Паламарчука Б. Ф. на схемі землекористування до будівельного паспорту № 254/03 від 2003 року, не є правомірним, оскільки ця схема і будівельний паспорт виготовлялись на замовлення ТОВ "Інвесттехнопром" (попереднього користувача земельної ділянки) і стосуються земельної ділянки площею 2,8 га.

6.16. Суди мали встановити коли позивачі дізнались про порушення свого права спірним рішенням Іванківської сільради № 771-20-5 від 28.12.2007, яке є предметом розгляду у даній справі, та відповідно з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду з позовом в інтересах держави.»

Відповідно до ст. 361 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Частиною 2 ст. 2 ЦК передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі ст. ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та ст. 74 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Вказана правова позиція напрацьована усталеною судовою практикою як Верховного Суду України в постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, так і Верховного Суду, зокрема в постанові від 15.05.2018 у справі № 911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17.

При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний позивач або прокурор. Наведе відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України у справах №3-932гс17 від 18.10.2017, №3-869гс17 від 16.08.2017, №3-455гс17 від 07.06.2017, №3-1486гс16 від 22.03.2017, №916/2122/13 від 22.04.2015, №11/163/2011/5003 від 25.03.2015 та підтримується усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема у постановах від 24.01.2018 у справі № 914/801/17, від 19.06.2018 у справі №922/2756/17.

Про існування спірних правовідносин прокурору вперше стало відомо із звернення народного депутата Міщенка С.Г. від 01.03.16 до органів прокуратури з відповідним листом-клопотанням про захист прокурором порушеного права власності держави на земельну ділянку лісогосподарського призначення.

За наслідками опрацювання інформації зазначеного звернення від ДП «Київське лісове господарство» отримано лист № 128 від 08.04.16 та матеріали лісовпорядкування, з яких встановлено, що територія земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 3220884001:01:043:0020 накладається на землі лісового фонду і вказаною установою не надавалась згода на їх вилучення.

Від Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства отримано інформацію № 04-36/1300 від 17.06.16 про ненадання погодження на вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення.

Також прокурором опрацьовувались дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та документація, надана ВО «Укрдержліспроект».

Таким чином, саме за результатами комплексного опрацювання вищевказаних документів прокурором встановлено підстави для звернення

Суд вважає, що з моменту отримання Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства листа (16.06.2016 №34-8395вих.16) про надання інформації стосовно того, чи надавалась управлінням згода на вилучення земельних ділянок із кадастровим номером 3220884001:01:043:0020 зі складу земель лісового фонду та чи надавалася згода на зміну цільового призначення почався перебіг позовної давності.

Керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом 06.10.2016.

Отже, позовна заява подана з дотриманням термінів позовної давності.

Суд вважає необґрунтовані доводи відповідача 1 про відсутність у Керівника Бориспільської місцевої прокуратури підстав для представництва інтересів позивачів.

Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Функції прокуратури представляти інтереси держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, визначені статтею 1311 Конституції України та статтею 2 Закону України "Про прокуратуру".

Водночас, пункт четвертий мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі N 3-рп/99 за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, доводи відповідача про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів позивачів є помилковими.

Суд відхиляє доводи відповідача проте, що ДП «Бориспільське лісове господарство» у повній мірі володіло інформацією про стан своїх майнових прав, зокрема про факт накладання на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладення договору оренди, про що свідчать подані прокурором документи, а саме викопіювання з матеріалів лісовпорядкування 1990 року (планшет №1) та планово-картографічні матеріали лісовпорядкування за 2003 та 2014 роки, оскільки планшет №1 та планово-картографічні матеріали лісовпорядкування за 2003 роки стосуються земельної ділянки площею 2,8 га. Навіть якщо припустити, що ДП «Бориспільське лісове господарство» дізнався (чи міг дізнатися) про факт накладення з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 р, то строк позовної давності не є пропущеним.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 129, 237-239, 240 ГПК України, суд

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Іванківської сільської ради Бориспільського району № 771-20-5 від 28.12.2007 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ТОВ "База відпочинку Борисфен" під розміщення бази відпочинку в межах с. Іванків Бориспільського району Київської області".

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.04.2008, укладений між Іванківською сільською радою Бориспільського району (код ЄДРПОУ 04363550) та ТОВ "База відпочинку Борисфен" (код ЄДРПОУ 35126113).

4. Стягнути з Іванківської сільської ради Бориспільського району (08335, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Іванків, вул. Центральна, 2а, код ЄДРПОУ 04363550) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) - 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору за наступними реквізитами: отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - 35216008015641.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку Борисфен" (08335, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Іванків, вул. Піщана, 43, код ЄДРПОУ 35126113) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) - 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору за наступними реквізитами: отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - 35216008015641.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 04.04.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 16.04.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.Д. Лилак