Рішення № 81206827, 16.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2019Справа № 910/1020/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 1-а)

до Дочірнього підприємства "ЖЕД БУ №7" (03164, м. Київ, вул. Олевська, 3, кор. Б)

про стягнення 188 588,48 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Дементович М. В.

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 16.04.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "ЖЕД БУ №7" про стягнення 188 588,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.03.2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - позивач, постачальник) та Дочірнім підприємством "ЖЕД БУ №7" (надалі - відповідач, абонент) було укладено договір на поставку питної води та приймання від нього стічних вод через приєднані мережі №03997/5-08, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послугах на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором. За доводами позивача, відповідач всупереч умовам договору не виконав взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за кодами: 8-804, 8-50804, 8-2062 у загальний період з 01.02.2016 по 31.01.2018, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 188 588,48 грн., з яких: 121 337,25 грн. - основний борг, 49 480,51 грн. - інфляційні втрати, 11 604,46 грн. - 3% річних, 99,40 грн. - пеня та 6 066,86 грн. - штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1020/19 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 27.02.2019.

25.02.2019 до господарського суду надійшов відзив, у якому відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог з тих підстав, що починаючи з 10.04.2014 ДП "ЖЕД БУ №7" не може бути суб'єктом правовідносин з централізованого постачання холодної води та водовідведення, оскільки не є колективним споживачем та уповноваженою співвласниками особою на укладення договору з виконавцем комунальних послуг. За доводами відповідача, відносини сторін щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення регулюються нормами чинного законодавства та укладеного між ними договору про співпрацю №85/1198-08 від 01.07.2014. Крім того, щомісячне складання та підписання сторонами актів про зняття показань з приладу обліку води є належним виконанням сторонами умов укладених договорів, а не фактом визнання відповідачем зобов'язань за договором.

26.02.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов супровідний лист позивача, у якому останній просить суд долучити до матеріалів справи довідку №1908/8/02-19 від 22.02.2019 про залишкову суму боргу ДП "ЖЕД БУ №7".

У судовому засіданні 27.02.2019 суд на місці задовольнив усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи, відклавши його на 27.03.2019 для можливості позивачу ознайомитись з відзивом відповідача.

04.03.2019 до господарського суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що з урахуванням п. 7.2 договору, яким передбачено розірвання лише за згодою сторін або у судовому порядку, та з огляду на те, що прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» №1198-VII від 10.04.2014 не тягне за собою автоматичного припинення договору, укладений між сторонами договір, за відсутності пропозиції щодо його зміни чи розірвання, є чинним протягом всього позовного періоду. Позивач також звертає увагу, що укладення договору про співпрацю жодним чином не впливає на чинність договору щодо поставки питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі та на зобов'язання за ним. Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомляє, що наразі оплата послуг з водопостачання та водовідведення здійснюється безпосередньо мешканцями будинків, проте, «наразі» не відноситься до спірного періоду з 01.02.2016 по 31.01.2018, а перехід на прямі договори з мешканцями будинків було здійснено лише з 01.02.2017.

У судовому засіданні 27.03.2019 суд на місці задовольнив усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на 03.04.2019 для можливості надання заперечень на відповідь на відзив.

29.03.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача, у яких останній зазначив, що надання послуг з водопостачання та водовідведення на власні потреби відповідача регулюються окремим договором №19117/9-08 від 28.03.2018, за окремо присвоєним кодом 8-2061 та окремими особовими рахунками 730-194, 730-195,730-196, 730-197, 730-166, 730-167, які не мають ніякого відношення до даної справи.

01.04.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких останній не погоджується з доводами позивача, з огляду на те, що розірвання договору №03997/5-08 від 17.03.2004 передбачено лише за взаємною згодою сторін, при цьому, від позивача згоди на розірвання вищевказаного договору не було. Крім того, відповідач зазначає, що не відповідають дійсності твердження позивача про те, що нібито КП «ГІОЦ» до і після прийняття змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» проводило розщеплення платежів по тій же схемі, оскільки у лютому-березні 2015 року споживачі-мешканці будинків, отримували квитанції на оплату послуг, в яких отримувачем коштів значилось ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал". Також відповідач зауважує, що саме у позивача наявні прямі договори із мешканцями будинків, які обслуговує відповідач, оскільки вони укладались ще 2015 році.

У судовому засіданні 03.04.2019 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника позивача та на підставі положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відкласти розгляд справи на 16.04.2019 у зв'язку з необхідністю представника позивача надати додаткові документи по справі.

10.04.2019 до господарського суду надійшли заперечення позивача, у яких останній в спростування доводів відповідача зазначає, що Дочірнє підприємство "ЖЕД БУ №7" жодного разу не зверталось до позивача з пропозицією щодо розірвання договору №03997/5-08 від 17.03.2004 та не в повному обсязі оплачувало направлені рахунки за надані послуги. Після укладення договору про співпрацю, правовідносини сторін ні фактично, ні юридично не змінились, даний договір лише доповнює договір від 17.03.2004. Позивач також зазначає, що долучені відповідачем бланки квитанцій не є належними та допустимими доказами у відповідності до положень ст. ст. 76,77 ГПК України, як і лист №280716 від 28.08.2016. Крім вищенаведеного позивач звертає увагу, що укладення між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та мешканцями прямих договорів відбулось з 01.02.2017, що відображено у витягах з розрахункових листів відповідача.

У судове засідання, призначене на 16.04.2019, з'явився представник позивача, який з огляду на відсутність представника відповідача не заперечував щодо можливості розгляду справи по суті без його участі.

Суд на місці ухвалив розпочати розгляд справи по суті без участі відповідача.

У судовому засіданні суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги, надав пояснення по суті спору та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

17 березня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія "Київводоканал", в подальшому перейменованим у Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке в свою чергу перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - позивач, постачальник) та Дочірнім підприємством "ЖЕДБУ №7" (далі - Відповідач, ДП «ЖЕД БУ №7» або Абонент) було укладено договір № 03997/5-08 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, які втратили чинність 18.10.2008, у зв'язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за № 37 (в подальшому - Правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно з п. 2.1.1 договору облік поставленої води здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Пунктом 2.1.4 договору встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування.

Зняття показань водолічильника (-ів) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг (2.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1.6 договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, або в інші строки, на вимогу постачальника, проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Згідно п. 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи Абонента платіжні документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

Відповідно до п. 2.2.2 договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента.

Пунктом 2.2.4 договору передбачено, що у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною (п. 2.2.5 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по сплаті за надані послуги, Абонент сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.1. договору договір діє протягом всього часу надання послуг до моменту його розірвання. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Договір може бути розірвано лише за згодою сторін або у судовому порядку (п. 7.2. договору).

Як вбачається із наявних у матеріалах справи актів про зняття показань з приладу обліку та розшифровок рахунків абонента, позивач на виконання умов договору в період з 01.02.2016 по 31.01.2018 надав відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі, зокрема: за кодом 8-804 за період з 01.02.2016 по 31.01.2017 на суму 479 671,74 грн., за кодом 8-50804 за період з 01.02.2016 по 31.01.2017 на суму 166 640,44 грн, за кодом 8-2062 за період з 01.11.2017 по 31.01.2018 на суму 624,48 грн, які в силу положенням п. 2.1.6 та п. 2.2.5 договору були прийнятті відповідачем без жодних зауважень (незгоди) щодо їх кількості та вартості.

Натомість відповідач своїх зобов'язань за договором належним чином не виконав, а саме не здійснив повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, що стало підставою для звернення ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" з позовом до суду про стягнення з Дочірнього підприємства "ЖЕД БУ №7" основного боргу за договором у розмірі 121 337,25 грн., який згідно з наданого розгорнутого розрахунку позовних вимог складається з заборгованості за кодом 8-804 у розміром 33 390,33 грн, за кодом 8-50804 у розміром 87882,86 грн та за кодом 8-2062 у розмірі 64,06 грн. Крім того, за простроченням виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором позивачем було нараховано до стягнення пеню у розмірі 99,40 грн., штраф у розмірі 6 066,86 грн, 3 % річних у розмірі 11 604,46 грн та інфляційні втрати у розмірі 49 480,51 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що внаслідок укладення договору на поставку питної води та приймання від нього стічних вод через приєднані мережі №03997/5-08 від 17.03.2004 року між сторонами згідно пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Судом встановлено, що у спірний період правовідносини між сторона регулювалися також Законом України «Про питну воду, питне водопостачання», Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 27,06.2008 № 190, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37.

Так, ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України №190 від 27.06.2008 року затверджені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. Пунктом 1.1 передбачено, що Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до пункту 2.1 Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги", яким, згідно пунктом 2.2 Правил № 190, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 1.4 Правил встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил № 37, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.7 Правил).

Відповідно до п. 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37 останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Пунктом 1.4 Правил № 37 передбачено, що: абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до пункту 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Як встановлено судом, на виконання умов договору №03997/5-08 від 17.03.2004 відповідачу в період з 01.02.2016 по 31.01.2018 було надано послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі, зокрема: за кодом 8-804 за період з 01.02.2016 по 31.01.2017 на суму 479 671,74 грн., за кодом 8-50804 за період з 01.02.2016 по 31.01.2017 на суму 166 640,44 грн, за кодом 8-2062 за період з 01.11.2017 по 31.01.2018 на суму 624,48 грн, що підтверджується актами про зняття показань з лічильників (приладів обліку), погодженими та підписаними уповноваженими представниками сторін, розшифровками рахунків абонента, в яких зафіксовані об'єми спожитих відповідачем послуг та тарифи, застосовані при нарахуванні послуг, а також довідками ПАТ «КБ «Хрещатик» №9-2/5759 від 26.12.2018 та АТ «Банк Кредит Дніпро» №51/12-1104 від 27.12.2018 з реєстрами дебетових повідомлень, які підтверджують направлення до банківської установи відповідача платіжних документів.

Проте, відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, яка передбачена п. п. 2.2.2. та 2.2.4. договору, здійснив лише часткову оплату отриманих послуг, а саме: за кодом 8-804 у розмірі 446 281,41 грн; за кодом 8-50804 у розмірі 78 757,58 грн; за кодом 8-2062 у розмірі 117,48 грн, що підтверджується відомостями розщеплення оплат КП «ГІОЦ» та витягами з реєстрів наданих пільг та субсидій.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що договір на поставку питної води та приймання від нього стічних вод через приєднані мережі №03997/5-08 від 17.03.2004 року діє лише в частині забезпечення відповідача як балансоутримувача будинків водою для задоволення власних санітарно-гігієнічних та господарських потреб (зокрема, полив газонів, прибирання прибудинкової території) у зв'язку з внесенням змін до Закону України "Про житлово - комунальні послуги". Отже, на думку відповідача, прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" та набрання ним чинності є саме тією обставиною, яка є підставою для припинення зобов'язання. Крім того, з 01.07.2014 року позивачем розпочато роботу з укладання прямих договорів з мешканцями будинків на виконання вимог законодавства, а тому стягнення цієї суми

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2014 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Виконавець) та Дочірнім підприємством "ЖЕД БУ №7" (Балансоутримувач) було укладено Договір про співпрацю Виконавця послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) з Балансоутримувачем під час надання послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та приймання стічних вод (з використанням внутрішньобудинокових мереж) №85/1198-08, відповідно до умов якого Балансоутримувач зобов'язується забезпечити належні умови для передачі (транзиту) питної води внутрішньобудинковими мережами та скид стічних вод через внутрішньобудинкові мережі, що знаходяться у його власності або на його балансі, при наданні послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та приймання стічних вод у систему каналізації м. Києва їх Виконавцем у житлових будинках, зазначені у переліку (дислокації), який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №1). Балансоутримувач зобов'язаний забезпечити виконавця інформацією щодо кількості мешканців та поквартального переліку фізичних осіб, що мають оформити договору на послуги водопостачання та водовідведення за встановленою формою, а також інформацію щодо нежитлових приміщень в житлових будинках із зазначенням орендарів та/або власників цих приміщень , нежитлових будівель, що знаходяться у нього на балансі (в управлінні).

Згідно з п.4.1 договору зобов'язання сторін за цим договором виконуються сторонами на безоплатній основі.

Інші зобов'язання сторін, що виконуються на оплатній основі, регулюються окремим (и) договором (договорами) (п.4.2 договору).

У п.п.6.1, 6.2 договору передбачено, що він набирає чинності з 01.07.2014 і діє протягом 2014 року. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору жодною із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік.

26 квітня 2014 року набрав законної сили Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", яким викладено ч. 4 та ч. 5 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" таким чином, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Також було доповнено статтю 29 частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Таким чином, відповідно до статті 19 вказаного Закону учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) з іншим виконавцем. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Судом встановлено, що позивач є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 (далі - Правила), регулюються відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а у відповідності до положень пункту 8 Правил вказані вище послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Вищезазначеними нормативно-правовими актами визначено, що правовідносини які виникають у сфері дії Закону №1198 та які пов'язані з виконанням позивачем функцій виконавця послуг регулюються виключно договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Тобто, на законодавчому рівні розмежовано, що надання позивачем, як виконавцем, комунальної послуги здійснюється на підставі договорів з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), а надання послуг з ліцензованого (основного) виду діяльності, як виробником-ліцензіатом здійснюється на підставі договорів з централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно з положеннями статті 13 Закону, житлово-комунальні послуги розмежовано за функціональним призначенням, тарифоутворенням та структурою втрат/витрат на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які зокрема включають в себе обслуговування внутрішньобудинкових мереж.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009р. №529 затверджено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно з яким до обов'язків виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій належить утримання внутрішньобудинкових мереж в належному технічному стані, здійснення їх технічного обслуговування та ремонту, вжиття своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки (п. 13 типового договору).

Отже, з наведеного вбачається, що утримання та обслуговування внутрішньобудинкових мереж є одним із різновидів послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Таким чином, оскільки Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" не є балансоутримувачем внутрішньобудинкових систем, та/або виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, то і не має правових підстав утримувати вказані мережі (нести відповідальність за їх технічний стан) в належному технічному стані. З урахуванням наведеного та з метою надання споживачам послуг, якість яких відповідатиме державним санітарним нормам і правилам, позивачем укладено з відповідачем, на підставі взаємного волевиявлення сторін, Договір про співпрацю Виконавця послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) з Балансоутримувачем під час надання послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та приймання стічних вод (з використанням внутрішньобудинокових мереж) №85/1198-08 від 01.07.2014 року.

Відповідно до п.1.1 договору про співпрацю Виконавця послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) з Балансоутримувачем під час надання послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та приймання стічних вод (з використанням внутрішньобудинокових мереж) №85/1198-08 від 01.07.2014 року його предметом є зобов'язання балансоутримувача забезпечити належні умови для передачі (транзиту) питної води внутрішньобудинковими мережами та скид стічних вод через внутрішньобудинкові мережі, що знаходяться у його власності або на його балансі, при наданні послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та приймання стічних вод у систему каналізації м. Києва їх виконавцем - позивачем.

Таким чином, з огляду на викладене, суд зазначає, що існування договору про співпрацю Виконавця послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) з Балансоутримувачем під час надання послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та приймання стічних вод (з використанням внутрішньобудинокових мереж) №85/1198-08 від 01.07.2014 року не відміняє дії договору, який став підставою позовних вимог в даній справі.

Крім того, суд зазначає, що договір на поставку питної води та приймання від нього стічних вод через приєднані мережі №03997/5-08 був укладений між сторонами 17.03.2004 року, який діє протягом усього часу надання послуг до моменту його розірвання. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. (п.7.1 Договору).

У п.7.2 Договору передбачено, що Договір може бути розірвано лише за згодою сторін або у судовому порядку.

Сторона, яка бажає розірвати договір має письмово попередити про це другу сторону за один місяць до визначеної дати припинення договору (п.7.3 Договору).

Проте, як вбачається із матеріалів справи, з моменту укладання договору №03997/5-08 від 17.03.2004 жодна із сторін не заявляла про припинення дії даного договору або його розірвання, а навпаки відповідач листом №72 від 05.09.2014 року повідомив позивача про продовження взаємовідносин з ПАТм "Акціонерна компанія "Київводоканал" відповідно до умов укладеного договору №03997/5-08 від 17.03.2004 року. При цьому, суд зазначає, що у вказаному листі не зазначено про продовження взаємовідносин сторін за спірним договором саме у частині задоволення власних санітарно -гігієнічних та господарських потреб (зокрема, полив газонів, прибирання прибудинкової території) відповідача, а тому заперечення останнього суд не приймає до уваги.

Крім того, суд зазначає, що прийняття змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 26.04.2014 року не передбачає автоматичного припинення договорів на надання послуг з водопостачання та водовідведення, які діяли до прийняття вказаного Закону та не встановлюють строки та порядок укладання договорів з мешканцями багатоквартирних будинків.

Зі змінами в Законі України "Про житлово-комунальні послуги" ПрАТ "АК "Київводоканал" було лише надано право укладати договори безпосередньо з фізичними особами-мешканцями багатоквартирних будинків та залишено можливість споживачам (юридичним особам) отримувати послуги на підставі уже укладених договорів (як колективний споживач), тому внесення змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» автоматично не змінює та не скасовує ті договори (без відповідного волевиявлення самих сторін договору у передбаченому законами України порядку), що були укладені позивачем як виробником-ліцензіатом з юридичними особами.

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 31.08.2018 у справі 910/21827/16, від 23.11.2018 у справі 910/14142/17 та від 25.03.2019 у справі №910/8730/18.

Таким чином, суд зауважує, що оскільки стороною спірного договору, на яку покладено обов'язок по оплаті вартості наданих послуг постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу є саме відповідач, то і спірна заборгованість за договором є заборгованістю саме відповідача перед позивачем. До того ж припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати наданих послуг, приймаючи до уваги також підтвердження факту надання таких послуг матеріалами справи.

Що стосується доводів відповідача в частині укладених між позивачем та мешканцями будинків: м. Київ, вул. Олевська, 3, корп. «А», вул. Олевська, 3, корп. «Б», вул. Олевська, 3, корп. «В», вул. Олевська, 3, корп. «Г», пр-т Перемоги, 107 прямих договорів «Про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), суд зазначає, що з 01.02.2017 розрахунки за послуги з водопостачання та водовідведення почались здійснюватись безпосередньо з мешканцями, з цієї дати жодних нарахувань та виставлених відповідачу рахунків не проводилось, про свідчить розрахунок позовних вимог та витягах з розрахункових листів відповідача.

Також суд зауважує, що твердження відповідача про подвійне стягнення заборгованості з Дочірнього підприємства "ЖЕД БУ №7" та одночасно з мешканців є безпідставним, оскільки з матеріалів даної справи вбачається, що позивач переходить на прямі договори з мешканцями одночасно, друкує квитанції та направляє мешканцям будинків за послуги з водопостачання та водовідведення, які були надані з лютого 2017 року. При цьому, нарахування відповідачу припиняються, як і припиняється направлення платіжних документів до банківської установи Дочірнього підприємства "ЖЕД БУ №7".

Суд також не приймає до уваги долучені відповідачем до матеріалів справи роздруківки у вигляді квитанцій на оплату житлово-комунальних послуг (лютий-травень 2015), в яких отримувачем коштів за послуги з водопостачання та водовідведення значиться ПрАТ «АК «Київводоканал», оскільки зазначені квитанції не стосуються спірного періоду; в квитанціях зазначено розрахунковий рахунок 2603400038106 та код ЄДРПОУ КП «ГІОЦ» 300670, які КП«ГІОЦ» друкує на замовленням відповідача та на замовлення останнього здійснює обробку та розщеплення платежів споживачів житлово-комунальних послуг на складові по видам житлово-комунальних послуг та перераховує розщеплені кошти із транзитного рахунку КП «ГІОЦ» на рахунки виробників та виконавців житлово-комунальних послуг (відповідальність за достовірність інформації, що надана до КП «ГІОЦ» несе відповідач); доказів оплати саме мешканцями за вищезазначеними квитанціями відповідач не надав, як і не надав доказів оплат по прямим квитанціям за спірний період; в квитанціях, які позивач направляє мешканцям, обов'язково зазначаються реквізити банку ПрАТ «АК «Київводоканал» та № договору абонента (мешканця), при цьому в наданих відповідачем квитанціях належні реквізити взагалі відсутні; в квитанціях також зазначені субсидії мешканців, що взагалі не відповідає дійсності, адже у спірний період кошти у вигляді пільг та субсидій надходили на рахунки ПрАТ «АК «Київводоканал» для організації ДП «ЖЕД БУ №7», що підтверджується таблицею витягів з реєстрів фінансування управління праці та соціального захисту населення Святошинського району та належним чином завіреними копіями реєстрів пільг та субсидій управління праці та соціального захисту населення Святошинської в місті Києві державної адміністрації; з відомостей про нарахування та оплату за централізоване постачання та водовідведення холодної води і відведення гарячої води чітко вбачається, що позивач здійснював нарахування безпосередньо мешканцям з 01.02.2017, як і мешканці здійснювали відповідні оплати за надані послуги з 01.02.2017.

Крім того, суд дослідивши надані відповідачем листи №140416/01 від 14.04.2016 та №02-2003 від 12.05.2016 встановив, що через КП «ГІОЦ» друкувались рахунки на Дочірнє підприємство "ЖЕД БУ №7", а не безпосередньо мешканцям будинку; відповідач не звертався до КП «ГІОЦ» з повідомлення про припинення друку блоку на сплату за централізоване водопостачання та водовідведення ДП «ЖЕД БУ №7», у зв'язку з укладенням прямих договорів, як того просив КП «ГІОЦ» (докази направлення відсутні); позивач як самостійний суб'єкт господарювання у спірний період не направляв мешканцям рахунки на оплату послуг, а направляв їх відповідачу, як колективному споживачу, на балансі якого знаходяться будинки, друк платіжних документів мешканцям будинків почався ПрАТ «АК «Київводоканал» з 01.02.2017; квитанції на оплату послуг, про які йдеться у вищевказаних листах були надруковані безпосередньо відповідачем для КП «ГІОЦ».

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що на виконання умов договору на поставку питної води та приймання від нього стічних вод через приєднані мережі №03997/5-08 від 17.03.2004 року у період з 01.07.2014 року по 31.10.2015 року позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідач в свою чергу без жодних заперечень та зауважень щодо кількості та вартості прийняв надані послуги, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, та здійснив їх часткову оплату, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 121 337,25 грн.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів письмового повідомлення про незгоду щодо кількості або вартості отриманих послуг від постачальника, як і не надано належного виконання зобов'язання щодо їх оплати у розмірі 121 337,25 грн, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у вищевказаному розмірі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 99,40 грн, що нарахована за загальний період прострочення з 07.01.2018 по 30.11.2018, та штрафу у розмірі 6 066,86 грн

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.549 ЦК України).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по сплаті за надані послуги, Абонент сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також, сторони передбачили, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, Абонент сплачує Постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився оплатити (4.5 договору).

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що розрахунок останніх є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги щодо стягнення пені та штрафу підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Що стосується нарахованих позивачем 3 % річних у розмірі 11 604,46 грн. та інфляційних втрат у розмірі 49 480,51 грн, за загальний період прострочення з 06.03.2016 по 30.11.2018, суд зазначає наступне.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд здійснивши перевірку розрахунку позивача в частині 3 % річних та інфляційних втрат встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "ЖЕД БУ №7" (03164, м. Київ, вул. Олевська, 3, корпус Б, ідентифікаційний код 32557874) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 1-а, ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у розмірі 121 337 (сто двадцять одна тисяча триста тридцять сім) грн 25 коп., інфляційні втрати у розмірі 49 480 (сорок дев'ять тисяч чотириста вісімдесят) грн 51 коп., 3 % річних у розмірі 11 604 (одинадцять тисяч шістсот чотири) грн 46 коп., пеню у розмірі 99 (дев'яносто дев'ять) грн 40 коп., штраф у розмірі 6 066 (шість тисяч шістдесят шість) грн 86 коп. та судовий збір у розмірі 2 828 (дві тисячі вісімсот двадцять вісім) грн 83 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.04.2019

Суддя Л. Г. Пукшин