Ухвала суду № 81206311, 16.04.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

______________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"16" квітня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1124/18

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Нероди І.В.

розглядаючи справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФУ АГРО"(с. Грозине, Коростенського району)

до Фізичної особи Прокопчук Наталі Борисівни (м. Коростень)

про стягнення 141479,09 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Конанець І.М., адвокат, довіреність від 05.10.18р.

від відповідача: Дорогань О.М. , адвокат, довіреність № б/н від 04.03.19р.

В підготовчому засіданні 25.03.19 оголошувалась перерва до 14:30 год. 16.04.19р. в порядку ст. 183 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДФУ Агро" (с. Грозине, Коростенського району, Житомирської області) просить стягнути з фізичної особи Прокопчук Наталі Борисівни (м. Коростень) заборгованість в загальній сумі 141 479, 09 грн, що виникла на підставі укладеного усно договору поставки у травні 2016 року з відповідачем у статусі фізичної особи-підприємця.

Правові підстави позову : ст.ст. 509, 526, 625, 655, 692, 712 ЦК України.

Ухвалою від 14.01.19р. господарський суд, з огляду на процесуальний механізм, передбачений абз. 2 ч. 1 ст. 176 ГПК України, звернувся зокрема, до Відділу реєстрації місця проживання Коростенської міської ради Житомирської області за інформацією щодо місця проживання відповідача у справі.

Станом на 28.01.2019 року Відділ реєстрації місця проживання Виконкому Коростенської міської ради повідомив суду вказану інформацію.

Ухвалою від 30.01.19р. господарський суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з врахуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 250 Кодексу з повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 04.03.19 р. та ухвалив відповідачу подати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, та, за наявності, письмову заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 04.03.19р. господарський суд постановив розглянути справу № 906/1124/18 за правилами загального позовного провадження та замінити судове засідання, призначене на 04.03.19 для розгляду справи по суті, підготовчим засіданням.

Ухвалою від 04.03.19р. господарський суд відклав підготовче засідання на 25.03. 2019 р. та оголосив у ньому перерву до 14:30 год. 16.04.19р.

До дати підготовчого засідання 25.03.2019року від відповідача у справі надійшов відзив на позов, у якому насамперед заперечується можливість вирішення спору в порядку господарського судочинства. Зокрема, з посиланням на ч.ч. 1,2 ст. 4, п.1 ч.1 ст. 20 та ч.1 ст. ст. 45 ГПК України, відповідач доводить, що оскільки 29.09.2016р. до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення її підприємницької діяльності, а позов до господарського суду подано у грудні 2018року, з врахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14.03.2018р. у справі № 593/793/14-ц, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 231 ГПК України. Вважає, що не може бути відповідачем у господарському судочинстві, оскільки на даний час має виключно статус фізичної особи ( а. с. 77-78 ).

25.03.19р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій наведено доводи про віднесення даного спору до юрисдикції господарського суду з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17, про те, що з 15.12.17р. господарські суди вирішують спори, пов'язані з підприємницькою діяльністю , в яких стороною є фізична особа , яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності . І ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14.03.2018р. у справі № 593/793/14-ц ( а.с. 119).

29.03.19р. до суду від відповідача надійшла заява від 27.03.19р. ( вх. № г/с 8622 від 29.03.2019р.) про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства), подана адвокатом Дорогань О.М. від імені фізичної особи Прокопчук Наталі Борисівни (відповідач у справі) ( надалі за текстом - Заява про закриття провадження).

У Заяві про закриття провадження представник відповідача викладає аналогічні доводи про непідвідомчість спору господарському суду та наголошує на тому, що останні ґрунтуються на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14.03.2018р. у справі № 593/793/14-ц. Окрім того, представник доводить, що судова практика першої та апеляційної інстанцій господарських та загальних судів 2018та 2019 років є додатковим підтвердженням викладеному. Підсумовуючи викладене, представник відповідача резюмує, що на час відкриття Господарським судом Житомирської області провадження у цій справі , її розгляд належав до цивільної , а не до господарської юрисдикції. У підготовчому засіданні 16.04.19р. представник відповідача доводи Заяви про закриття провадження підтримує та просить її задовольнити.

12.04.19 до суду від позивача надійшли заперечення на Заяву про закриття провадження у справі, у яких сторона доводить, що для вирішення порушеної відповідачем процесуальної проблеми необхідно звертатись до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.02.19 у господарській справі № 910/8729/18 та у постанові від 05.06.2018року у цивільній справі 338/180/17. Натомість правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 14.03.2018р. у цивільній справі № 593/793/14-ц не може бути врахована, оскільки надана щодо застосування процесуальних норм, що діяли до 15.12.17р. , та дійсно не допускали можливості розгляду господарськими судами спорів за участю фізичних осіб, які припинили підприємницьку діяльність на дату подання позову ( а.с. 162).

Заслухавши представників сторін та на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні Заяви про закриття провадження з наступних мотивів.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях підтверджує наступний правовий висновок: до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Це конституційне тлумачення надано щодо закону (іншого нормативно-правового акту), який містить норми матеріального права ( Цивільний кодекс України , Господарський кодекс України тощо) та допускає можливість застосовувати до спірних відносин не врегульованих законом та звичаєм ділового обороту закон, що регулює подібні відносини ( аналогія закону) , а за відсутності такого - аналогію права. Більше того, забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності , суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини ( ч. ч. 10,11 ст. 11 ГПК України).

Натомість застосування норм процесуального права здійснюється виключно під час їх дії, що зумовлює необхідність врегулювання на законодавчому рівні перехідних положень щодо провадження у справах, не закінчених ухваленням остаточного судового рішення на дату зміни тих чи інших процесуальних норм. Принагідно відзначити, що п. п. 11 п. 16-1 Розділу XV Конституції України, чинний з 30.09.16р., дотепер застосовується для визначення відносин представництва в судах у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" , тобто, до 30.09.16р.

Аналогічне правило щодо застосування процесуальних норм передбачено у п. 9 Розділу XI "Перехідні положення" , про те, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( до 15.12.17р.), розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу ( з 15.12.17р.).

Загалом у розділі XI "Перехідні положення" ГПК України врегульовані особливості розгляду касаційних скарг (подань) на судові рішення у господарських справах, які подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу Касаційним господарським судом у складі колегії, палати (об'єднаної палати) або Великої Палати Верховного Суду.

Тобто, йдеться про касаційні скарги (подання) у справах, розглянутих судами всіх юрисдикцій щонайпізніше 14.12.17р. на підставі чинного процесуального законодавства.

Та розгляд таких касаційних скарг (подань) Касаційним господарським судом у складі колегії, палати (об'єднаної палати) або Великої Палати Верховного Суду з 15.12.17р. також здійснюється за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу ( п. 4 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України).

Таким чином, якщо у касаційній скарзі (поданні) скаржник оскаржує судове рішення, ухвалене щонайпізніше 14.12.17р. з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, справа безумовно підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду за чинними процесуальними нормами ( ч.6 ст. 302 ГПК України).

Перевірка дотримання судами правил предметної чи суб'єктної юрисдикції у кожній конкретній справі, а йдеться виключно про правильне застосування норм процесуального права, здійснюється Великою Палатою Верховного Суду із застосуванням сполучення слів " в редакції на час вирішення спору" ( відповідно до ст. ст. 41,42 ГПК України (в редакції на час вирішення спору); згідно зі ст. 30 ЦПК України ( в редакції на час вирішення спору) тощо).

Оскільки провадження у цій справі відкрито 30.01.19р., п. 9 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України застосуванню не підлягає.

У частині 3 статті 3 Кодексу передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У частині 3 статті 169 Кодексу передбачено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Так, відповідно до ч.1 ст. 41 Кодексу у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 цієї статті позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно з ч. 3 цієї статті відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

За змістом статті 4 Кодексу, до якої відсилає ч. 1 ст. 45, позивачами і відповідачами у господарському суді можуть, зокрема, бути : юридичні особи; фізичні особи - підприємці; фізичні особи, які не є підприємцями.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.18 р. у справі № 523/9076/16-ц, ЄДРСРУ № 73469613).

В свою чергу, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Так, спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

В свою чергу, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 202/26885/13-ц, ЄДРСРУ 79988760, постанова Великої Палати Верховного Суду 23 січня 2019 року у справі № 911/1681/18, ЄДРСРУ79834924).

Так відповідно до правової позиції Великої Палати Верхового Суду , викладеної у постановах від 13.03.18 р. у справі N 306/2004/15-ц та від 23.05.18р. у справі № 629/4628/16-ц, з моменту державної реєстрації фізична особа-підприємець не у всіх правовідносинах виступає в такій якості. Юридичне значення для визначення юрисдикції спору має саме характер спірних правовідносин, учасником яких є фізична особа-підприємець: або він цивільно-правовий , або господарський.

Так, у мотивувальній частині постанови від 14.03.2018р. у справі № 593/793/14-ц, Велика Палата Верховного Суду робить узагальнений висновок :" за таких обставин, громадянин , який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності , але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, я к щ о немає в и з н а ч е н и х законом п і д с т а в для його у ч а с т і у такому процесі ". В даній справі висновок Великою Палатою Верховного Суду викладено щодо процесуального статусу позивача Особи 3, яка припинила підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, та не обґрунтовувала позовні вимоги до відповідачів Особа 4 та Особа 5 необхідністю захисту її прав на зайняття підприємницькою діяльністю у торговому павільйоні, власником якого вона є.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Кодексу господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість справи господарському суду ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, ЄДРСРУ № 76596894).

Застосування наведеної вище норми ( в редакції Кодексу до 15.12.17 - це п. 1 ч.1 ст. 80 ) пов'язано з необхідністю вилучати з процесу господарського судочинства справи, порушені за позовами, що подані внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, чи право або інтерес не підлягають судовому захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 916/559/17,ЄДРСРУ № 75241905).

Частина 2 статті 231 Кодексу передбачає, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Так, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду , викладеної у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18:

- предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. За частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем ( п.4.7);

- з огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності ( п. 4.12);

- відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями ( п.4.17);

- за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном ( п. 4.22).

З врахуванням вищевикладеного, та оскільки доводи представника відповідача про те, що позивач не довів, що свині живою вагою у загальній кількості 330 голів та на загальну суму 966 960,00 грн відповідач купляла як фізична особа - підприємець спростовуються відсутністю доказів зі сторони відповідача про іншу мету купівлі цього товару, підстави для застосування процесуального механізму п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України станом на 16.04.19р. відсутні.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки станом на 16.04.19р. неможливо вчинити усі процесуальні дії, визначені ч.2 ст.182 ГПК України, для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи по суті суд постановляє відкласти підготовче засідання та оскільки відповідно до ч. 6 ст. 250 ГПК України розгляд справи розпочався розгляд зі стадії відкриття провадження у справі. , для належної підготовки справи для розгляду по суті на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України суд ухвалює продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів по 04.06.2019р. включно.

Керуючись ст.ст. 15, 81, 114, 119, ч.3 ст. 169, 177, 182, 183, 195, ч.2 ст.232, 233-235 ГПК України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви від 27.03.19р. ( вх. № г/с 8622 від 29.03.2019р.) про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства), поданій адвокатом Дорогань О.М. від імені фізичної особи Прокопчук Наталі Борисівни (відповідач у справі).

2. Продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів до 04.06.19р.

3. Відкласти підготовче засідання на "10" травня 2019 р. о 10:00 в приміщенні Господарського суду Житомирської області, в залі судових засідань № 109

4.При направленні у судове засідання уповноважених представників сторін, останнім мати при собі відповідно до ст.60 Господарського процесуального кодексу України документи, що підтверджують повноваження представників.

Ухвала набрала законної сили 16.04.19 та не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на судове рішення в частині пункту 1 резолютивної частини ухвали суду включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Повний текст ухвали складено 17.04.19.

Суддя Машевська О.П.

Друк. :

1 - у справу,

2- позивачу ( рек. з пов.),

3 - відповідачу на адресу : АДРЕСА_1 (рек. з пов.)