Рішення № 81206258, 17.04.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.04.2019 Справа № 905/359/19 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»

про стягнення заборгованості у розмірі 75 812, 39 грн

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Предмет та підстави спору.

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення заборгованості у розмірі 75 812, 39 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконав грошові зобов’язання за договором поставки № 012/18-15 від 10.08.2018.

Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач у поданому до суду відзиві заперечує проти задоволення позову, мотивуючи його тим, позивачем невірно здійснено розрахунок розміру неустойки визначеної п. 8.4 договору № 012/18-15 від 10.08.2018, а саме без урахування 5 % відхилення передбаченого специфікаціями №7,8 (в редакції додаткової угоди №3 від 30.11.2018 до договору). Окрім того, відповідач вказує, що ним не виконанні зобов’язання з поставки товару у повному обсязі у зв’язку з невиконанням позивачем зобов’язань з оплати поставленого товару у встановлені договором строки. Разом з цим враховуючи, знаходження відповідача в зоні проведення антитерористичної операції, його скрутне економічне становище, продовження виконання зобов’язань за спірним договором з поставки товару позивачу, відповідач просить суд зменшити на підставі ст.233 Господарського кодексу України штрафні санкції на 80% від суми, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідь на відзив.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем зазначено, що відповідачем не доведено зв'язок між можливим простроченням сплати позивачем за продукцію та недопоставкою товару у листопаді 2018 року. Також, відповідачем не доведений факт наявності заборгованості позивача. Окрім того, позивач заперечує проти наведеного відповідачем розрахунку з урахуванням 5 % відхилення від об’єму поставки та зазначає, що умовами договору передбачено як від’ємне так і позитивне значення, тому при розрахунку неустойки позивачем брався об’єм поставки без відхилень. Щодо зменшення розміру штрафних санкцій позивач заперечив з підстав недоведеності відповідачем належними та допустимими доказами скрутного фінансового становища та наявності виключного випадку, необхідного для зменшення неустойки.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 21.02.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено задовольнити клопотання позивача та розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв’язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами.

10.08.2018 між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі – постачальник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (далі – покупець, позивач) підписаний договір поставки №012/18-15 (далі – договір).

За умовами п.1.1. договору постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця продукцію, коксохімічного виробництва у відповідності до сортаменту, якості, строків, в обсязі, за цінами та на умовах, передбачених в специфікаціях до цього договору, які є його невід’ємною частиною, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору. Витрати з перевезення (з.д. тариф) товару від пункту відправлення до пункту призначення відносяться на рахунок постачальника, якщо інше не передбачене специфікаціями.

За змістом п.2.1 укладеного сторонами правочину постачальник зобов’язується здійснити поточні поставки товару, обумовленого в специфікаціях до цього договору на умовах СРТ залізнична станція Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці (згідно правил «ІНКОТЕРМС-2010»), якщо інші умови поставки не обумовлені специфікаціями до даного договору.

Згідно з приписами п.2.4, 2.5 договору, постачальник постачає товар на умовах СРТ залізнична станція Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці у відповідності до «Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС-2010» в редакції 2010», якщо інше не обумовлено у специфікаціях до цього договору. Погодженим обсягом товару вважається обсяг поставки, вказаний у специфікації до цього договору, з моменту підписання вказаної специфікації.

Допускається щомісячна поставка товару з відхиленням по кількості +/- 5% від обсягів, погоджених у специфікаціях (п. 2.6. Договору).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору ціна товару за одиницю та по позиціям вказується у специфікаціях до цього договору. Загальна сума договору складає суму у національній валюті України, яка визначається сумою поставленого товару за всіма специфікаціями до цього договору.

Згідно з п.3.6 договору покупець проводить оплату товару, що постачається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30-ти календарних дня з дати прибуття товару на станцію покупця, але не раніше п’яти банківських дня з дати отримання оригіналів первинних документів, зазначених у п.2.1.

Відповідно до п.8.5. договору у разі прострочення оплати, постачальник залишає за собою право призупинити відвантаження на адресу покупця до повного погашення заборгованості. При цьому постачальник зобов’язується протягом одного робочого дня у письмовій формі повідомити покупця про тимчасове призупинення поставки товару у зв’язку з несплатою. При наявності повідомлення штрафні санкції до постачальника відповідно до п.8.4. не застосовуються.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.01.2019 і відповідно за грошовими розрахунками до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань (п.9.5 договору).

Договір підписаний сторонами у встановленому законодавством порядку та скріплений печатками.

Судом встановлено, що 01 листопада 2018 року сторонами підписано специфікації №7 та №8 до договору поставки, відповідно до яких постачальник передає, а покупець приймає та сплачує кокосовий горішок 10-25 мм, марки ОК 1, ОК 2, ОК 3 загальною кількістю 970,00 т. (+/- 5%). Згідно з п. 3 специфікацій ціна за тонну сухої ваги - 8238,82 грн. Строк поставки – листопад 2018 року.

Додатковою угодою № 3 від 30.11.2018 до договору сторони дійшли згоди щодо внесення змін до п. 1 специфікацій №7, №8 від 01.11.2018, в частині визначення об’ємів відвантаження продукції.

Так, відповідно до п.2 додаткової угоди № 3 від 30.11.2018, за специфікацією №7 від 01.11.2018 визначений об’єм поставки горішка коксового 10-25 мм, марки ОК 1, ОК 2, ОК 3 у кількості 380 т сухої ваги (+/- 5%); за специфікацією №8 від 01.11.2018 визначений об’єм поставки горішка коксового 10-25 мм, марки ОК 1, ОК 2, ОК 3 у кількості 370 т сухої ваги (+/-5%).

На виконання умов зазначених у специфікаціях № 7, 8 від 01.11.2018 до договору поставки №012/18-15 від 10.08.2018 (в редакції додаткової угоди №3 від 30.11.2018), відповідачем поставлено коксовий горішок 10-25 мм, марки ОК 1, ОК 2, ОК 3 загальною кількістю за специфікацією №7 в об’ємі 242,201 т; за специфікацією №8 в об’ємі 370 т, що підтверджується відповідними рахунками фактурами, актами прийому передачі, накладними, та залізничними накладними. (а.с. 38-116).

Об’єм поставленого товару відповідачем у даній справі не заперечується.

Таким чином, як зазначає позивач, нестача коксового горішку, який повинен був поставити відповідач у листопаді 2018 року складає 184,13 тон.

У зв’язку із чим, посилаючись на порушення відповідачем об`ємів поставки за договором та специфікаціями а також на виконання п. 8.4 договору, позивачем нарахована неустойка у розмірі 75812,39 грн. Відповідач не погоджується з розрахунком неустойки.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою містить елементи договору поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. У частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні (ч.1 ст. 669 Цивільного кодексу України).

Отже, укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №012/18-15 від 10.08.2018 є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань з поставки товару в об’ємі, визначеному його умовами.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності поставки товару у меншій кількості ніж погоджено сторонами умовами договору.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку з поставки товару в об’ємі, узгодженому сторонами у специфікаціях до договору в редакції додаткової угоди №3.

Проте, як вбачається із матеріалів справи відповідачем неналежно виконані зобов'язань за договором №012/18-15 від 10.08.2018 за листопад 2018 року, а саме по специфікації №7 поставлено товар у загальній кількості 242,201 т, тобто менше на 137,799 т, по специфікації №8 поставлено товар у загальній кількості 323,672 т, тобто менше на 46,328т.

Посилання відповідача на прострочення позивачем строків оплати вартості товару, судом не приймаються, оскільки не доведені жодним доказом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом п.8.4 договору встановлено, що у разі порушення строків поставки чи порушення об’єму поставки, який обумовлений в узгодженій сторонами специфікації, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 5,0% від вартості недопоставленого у строк об’єму товару, обумовленого в специфікації.

У наслідок поставки відповідачем товару з порушенням умов договору щодо кількості товару за договором, позивачем на виконання п. 8.4. умов вказаного договору нарахований штраф у розмірі 75812,39 грн, розрахований наступним чином.

Обсяг недопоставленого товару по специфікації №7 за листопад 2018 року складає 137,799 т: 380т (запланований об’єм поставки) – 242,201 т (фактично поставлено). Сума штрафу за недопоставлений товар, згідно з п. 8.4. договору – 5% від суми недопоставки становить 137,799 т (об’єм недопоставленого товару) *8238,82 грн (ціна за 1 тону сухої ваги) = 1135301,16 грн (сума непоставленого товару) *5% = 56765,06 грн:

Обсяг недопоставленого товару по специфікації №8 за листопад 2018 року складає 46,328 т: 370т (запланований об’єм поставки) – 323,672 т (фактично поставлено). Сума штрафу за недопоставлений товар, згідно з п. 8.4. договору – 5% від суми недопоставки становить: 137,799 т (об’єм недопоставленого товару) *8238,82 грн (ціна за 1 тону сухої ваги) = 380946,56 грн (сума непоставленого товару) *5% = 19047,33 грн.

Усього загальна сума штрафу за недопоставлений товар у листопаді 2018 року складає 75812,93 грн.

Разом з тим, суд визнає обґрунтованими доводи відповідача щодо невірного розрахунку штрафних санкцій, зокрема через наявність в специфікації застереження можливого відхилення поставки у розмірі 5% (толеранс +/- 5%) від визначеної кількості поставки, що у листопаді 2018року становила 750т, у зв'язку з чим кількість товару, який обов'язково мав бути поставлений Позивачу складає 712,50т (з урахуванням 5 % -го відхилення).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем поставлено позивачу товар у кількості 565,87 т.

Таким чином кількість недопоставленого товару Позивачу у квітні 2018року склала 146,63тон.

Таким чином, здійснивши перерахунок неустойки, судом встановлено, що з урахуванням положень договору та специфікацій розрахунок розміру неустойки повинен проводитися з врахуванням 5 % відхилення, а саме за специфікацією №7: 380т -5% -242,201= 118,799 т * 8238,82 грн. (ціна 1 тони) = 978 763,58грн. *5%= 48 938,18 грн.; за специфікацією №8: 370 т. -5% -323,672= 27,828 т * 8238,82грн. ціна 1 тони =229 269,88грн. *5%= 11 634,49 грн.

Отже, неустойка відповідно до п. 8.4. договору складає 60576,67 грн., з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів підлягають частковому задоволенню, у розмірі 60576,67 грн.

Водночас, відповідач у відзиві на позов, просить суд, у випадку задоволення вимог про стягнення штрафу, зменшити його розмір на 80%.

Вказане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що у нього на підприємстві має місце зниження обсягів виробництва на підприємстві, погіршення фінансово-економічного стану комбінату, вимушений простій персоналу; наявність заборгованості підприємств-контрагентів ОСОБА_1 акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», проведення бойових дій на території Донецької області; здійснення витрат на перевезення залізничним транспортом у зв’язку з вимушеним збільшенням фактичної відстані перевезення, що негативно вплинуло на господарську діяльність підприємства відповідача.

В якості доказів наведеного, відповідачем надано до суду копії звітів про фінансовий результат балансу за 2017 рік та балансу станом на 30.06.2018, також копії розпоряджень про відправлення працівників у вимушений простій із збереженням заробітних плат за 2016, 2017, 2018 роки.

З приводу наведеного клопотання відповідача, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Проте, за приписами ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3. ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач заперечує проти зменшення розміру неустойки та вказує на те, що відповідачем не доведено відсутність його вини у неналежному виконанні зобов’язання з поставки по договору.

Суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження наявності правомірних обставин для не належного виконання відповідачем договору. Надані відповідачем докази свідчать про складний фінансовий стан станом на 2017 рік, на І півріччя 2018 року. Разом з тим, відповідач не заважаючи на своє фінансове становище, у серпні 2018 року підписує з позивачем договір та бере на себе зобов’язання здійснити поставку товару кількість якого відповідачем погоджена. За таких обставин, матеріали справи та пояснення відповідача дають підстави дійти висновку, що відповідач перебуває давно у скрутному фінансовому положенні, проте це не є підставою для того щоб не виконувати взяті добровільно зобов’язання за договором і не є підставою для того, щоб не сплачувати суму неустойки у разі порушення зобов’язань, розмір якої відповідачем також добровільно погоджений у договорі, навіть за наявності обставин проведення антитерористичної операції у Донецькій області. Посилання відповідачем на додаткові його витрати у зв’язку із здійсненням перевезень залізничним транспортом, як на підставу для зменшення неустойки, судом не приймаються, оскільки позивачем не доведено що внаслідок таких витрат він поніс надмірні витрати у зв’язку з виконанням договору укладеного з позивачем, що спричинило для відповідача надмірні збитки. Судом відмічається, що здійснені відповідачем витрати у процесі ведення його господарської діяльності не можуть бути компенсовані за рахунок позивача, оскільки кожний суб’єкт господарської діяльності здійснює господарську діяльність на власний ризик.

Розмір неустойки погоджений сторонами в договорі підписаному у серпні 2018 року не є надмірно великий та виступає адекватним засобом розумного стимулювання боржника виконувати зобов'язання належним чином.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правомірних підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру неустойки.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 130, 191, 231, 234, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд.1; код ЄДРПОУ 00191158) на користь Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11; код ЄДРПОУ 00186542) грошові кошти у розмірі 60576 (шістдесят тисяч п’ятсот сімдесят шість) грн. 67 коп. та судовий збір у розмірі 1534 (одна тисяча п’ятсот тридцять чотири) грн. 94 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення ст подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 17 квітня 2019.

Суддя Д.М. Огороднік