Рішення № 81200321, 18.03.2019, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/2054/18

Номер провадження 2/739/74/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року м.Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючої – судді Кочура О.О.,

за участі: секретаря – Худорба Р.Г.,

представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом,

В С Т А Н О В И В:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» (далі позивач), діючи через свого представника ОСОБА_4 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 24.07.2010 року у розмірі 19569, 43 грн., з яких 503,61 грн. – тіло кредиту, 2731,93 грн. - заборгованість з процентів, 14925,52 грн. – нараховано пені, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 908,07 грн. – штраф (процентна складова.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаного договору відповідач отримав від позивача можливість використання коштів в кредит шляхом встановлення кредитного ліміту у розмірі 2100 на платіжну карту, який змінювався згідно з п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує, у результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Відповідачем на позовну заяву поданий відзив, з якого вбачається, що позов визнається частково – в частині 503,61 тіла кредиту. Разом з відзивом позивачем наданий розрахунок боргу, з якого вбачається, що позивачем визнається сума боргу, що існувала станом на 31.05.2015 року – 1939,1 грн. за кредитом, 57,65 грн. за процентами (позивач погодився з розрахунком відповідача станом на 31.05.2015 р. (а .с 42-45).

Далі за період з 31.05.2015 р. по 27.11.2016 року позивач отримав кредиту в сумі 5467,52 грн., на погашення кредиту сплатив 7613,53 грн., з яких 6900,49 грн. – тіла кредиту, 655,41 – процентів, розрахованих за ставкою 32,4% річних. Згідно з розрахунком відповідача заборгованість за тілом кредиту становить 506,15 грн., заборгованість за процентами відсутня. Розрахунок зроблений позивачем виходячи з законодавчої заборони змінювати в односторонньому порядку процентну ставку за кредитом, в тому числі застосовувати подвійну процентну ставку щодо простроченої заборгованості. Відповідач заявляє, що положення п. 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з якими позивач має право змінювати в односторонньому порядку процентну ставку - є нікчемним. У відзиві позивач просить застосувати строк позовної давності щодо стягнення неустойки, не погоджується з одночасним нарахуванням пені та штрафів як різних видів неустойки, посилаючись на правові позиції суду касаційної інстанції, не погоджується з формулою нарахування пені. На відзив позивачем надана відповідь, в якій позивач обґрунтовує правомірність зміни процентної ставки, посилаючись на те, що договір містить процедуру внесення змін до договору щодо зміни процентної ставки, а не право зміни процентної ставки в односторонньому порядку, висловлює свою думку про правомірність одночасного застосування штрафів та пені як різних видів неустойки. Стверджує, що розрахунок боргу, наданий позивачем, є неналежним доказом, оскільки для проведення розрахунку боргу потрібні спеціальні знання, яких у позивача немає (а.с.48-61). Разом з відзивом позивач надав суду виписки з картрахунків, щодо яких зробив заяву про те, що зазначені виписки є первинним документами. Надав пояснення з формул розрахунку процентів, штрафів, пені, в яких позивач роз’яснює, що на заборгованість за процентами з 01.04.2014 року нараховуються за формулою:

N*M/365*(2 або1) *Y

N – заборгованість за кредитом, як включає тіло кредиту+нараховані відсотки +санкції

M – процентна ставка

Y – кількість днів, за які здійснюються нарахування. 2 або 1 – коефіцієнти, 2 – в разі несвоєчасного виконання зобов’язання.

У судове засідання представник позивача не з’явився при цьому звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі в якій зазначив, що позовні вимоги він підтримує повністю. Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав викладені в відзиві доводи, звернув увагу суду на те, що проценти мали нараховуватися виходячи з незмінності процентної ставки, попросив застосувати строк позовної давності до вимог, які заявлені - неустойки. Заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши заяви по суті справи та письмові докази по справі , суд приходить з наступного: Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Встановлено, що 24.07.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір надання банківських послуг шляхом подання останнім заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг на відкриття рахунку шляхом подання відповідачем заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (а.с.7). Відповідачу згідно з довідкою видавалися платіжні картки № 5211537424083520, № 5168742317281693, № 5168742350063560 (а.с.64). Надані позивачем виписки з рахунків, які мають статус первинних документів згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом міністерства Юстиції від 12.04.2012 року № 578/5 не містять інформації про встановлення на зазначені картрахунки кредитних лімітів, отже суд вважає, що наведені відомості в позовній заяві про встановлення на один з картрахунків відповідача кредитного ліміту в розмірі 2100 грн. не підтверджено первинним документами. З виписки з рахунку вбачається, що позивач з 25.10.2012 року користувався карткою 5211537424083520 для покупки продовольчих та непродовольчих товарів в магазинах. 30.09.2014 року закінчився строк дії цієї картки, залишок заборгованості – 2051 грн. перенесений на картку № 5168742317281693 (а.с.67). 28.10.2014 року ця картка була поповнена відповідачем на 120 грн., в подальшому позивач її не використовував (а.с. 67 ). Починаючи з 10.01.2015 року позивач використовував картку № 5168742350063560. З виписки по картрахунку вбачається, що на цю картку не встановлювався кредитний ліміт. Використання картки здійснювалося наступним чином: позивач перераховував на картку належні йому кошти та потім ці кошти використовував на покупку товарів. Зокрема, проведені операції (а.с 66): зарахування коштів на картку 23.06.2015 року – 120 грн, 29.06.2015 року – 1599 грн., покупка товару – 1491 грн; 30.06.2015 року зараховано на картку 1798 грн, переведено іншій особі (ОСОБА_5) - 1750 грн.; 08.07.2015 року картка поповнена на 2046 грн.; здійснена покупка товару за 1978 грн. Далі витратних операцій по картці не проводилася, картка лише поповнювалася позивачем. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно пункту 2.1.1.2.1. Умов та Правил надання банківських послуг (далі Умови), що визначають умови укладеного сторонами договору, ОСОБА_2 видає Клієнту картку, її вид визначається в пам’ятці Клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення Договору на банківське обслуговування є дата отримання картки, вказана в заяві. Подавши відповідну заяву відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Тарифами складає укладений між нею та позивачем договір банківського обслуговування. Оскільки з наданих позивачем виписок з картрахунків вбачається, що на жодну з карток не встановлювалося кредитного ліміта (надані позивачем виписки по картрахунку не містять інформації про встановлення кредитного ліміту на картки № 5211537424083520, № 5168742317281693, № 5168742350063560), суд вважає, що відсутні докази використання позивачем кредиту, що надався позивачем шляхом встановлення кредитного ліміту. Суд враховує, що згідно з п. 1.1.63 договору овердрафтом є короткостроковий кредит, який банк надає клієнту у разі, коли сума операцій з платіжною карткою перевищую суму залишку коштів на його рахунку. Згідно п. 2.1.1.12.4., 2.1.1.12.5 договору термін повернення Овердрафту в повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення Овердрафту. Згідно з п. 2.1.1.12.6 за користування овердрафтом банк нараховує відсотки, передбачені Тарифами банку з розрахунку 365/366 днів на рік. Згідно з приписом абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. До такого висновку, зокрема, дійшла ОСОБА_6 Верховного суду в справі № 444/9519/12 в постанові від 22.06.2018 року (п. 53-54 Постанови). Оскільки правила кредитування за овердрафтом відмінні від правил кредитування за кредитним лімітом (зокрема овердрафт, на відміну від картки з встановленим кредитним лімітом – короткостроковий кредит строком погашення до 30 днів з дня виникнення овердрафту, отже проценти за овердрафтом нараховуються лише протягом 30-деного строку кредитування), суд, розглядаючи вимоги позивача, вважає неправомірним нарахування позивачем процентів протягом всього терміну існування заборгованості та приходить до висновку про безпідставність заявлених вимог. Зважаючи на відсутність вимог про стягнення боргу за овердрафтом, розрахунку боргу за процентами по овердрафту в межах строку кредитування, суд роз’яснює, що банк не позбавлений права звернутися до суду за стягненням заборгованості за овердрафтом, що виникла по карткам відповідача, надавши належні розрахунки боргу по кожній з платіжних карток, на яких виникла заборгованість, з врахуванням особливостей овердрафту – визначеного строку кредитування 30 днів. Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд вважає, що за встановлених обставин часткове задоволення позову в межах вимог, що визнані позивачем, порушують його права, отже не приймає часткове визнання позову. Суд вважає, що позивач не довів обґрунтованості своїх вимог, в позові слід відмовити повністю. Судові витрати згідно з ст. 141 ЦПК України слід розподілити пропорційно задоволеним позовним вимогам – покласти на позивача.

На підставі викладено керуючись статтями 76-81, 83, 258-259, 263-268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд ,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: О.О. Кочура