Ухвала суду № 81198725, 15.04.2019, Шумський районний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 609/790/16-ц

6/609/9/2019

15 квітня 2019 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді: Ковтуновича О.В.

при секретарі: Сандулович О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шумськ подання Шумського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визначення частки боржника у спільному майні подружжя для подальшого звернення стягнення за зобов’язаннями боржника, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Начальник Шумського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області звернувся до суду із поданням про визначення частки боржника у спільному майні подружжя для подальшого звернення стягнення за зобов’язаннями боржника. Державний виконавець просить суд визначити частку ОСОБА_1 у нерухомому майні, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, а саме у житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., Шумський район, с.Боложівка, вул..Гагаріна, 18-А, що зареєстрований за його дружиною ОСОБА_2, для звернення стягнення за його зобов’язанням при виконанні рішення суду.

В обґрунтування заявленого клопотання посилається на те, що на виконанні у Шумському районному ВДВС знаходиться виконавче провадження № 52897793 від 15.11.2016 року з примусового виконання виконавчого листа Шумського районного суду Тернопільської області по справі №609/790/16-ц від 08.11.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3 000 дол. США, що становить 74 537 грн., та 2 000 Євро, що становить 55 386 грн. (Всього 129 923 грн.), а також виконавче провадження №54095129 від 13.06.2017 року з примусового виконання виконавчого листа Шумського районного суду №609/790/16-ц від 08.11.2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 1299 грн. судових витрат на користь держави.

Відсутність майна, коштів, належних боржнику, робить неможливим виконання рішення суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання на всій території України.

Під час виконання вказаного рішення суду було з’ясовано, що боржник із 29.04.2008 року перебуває в офіційному шлюбі з ОСОБА_2, із якою зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Начальник Шумського районного ВДВС зазначив, що вищевказаний житловий будинок зареєстрований за дружиною боржника – ОСОБА_2, який являється предметом іпотеки.

На підставі вищенаведеного, начальник Шумського районного ВДВС, як зазначається в поданні, просить дане подання задоволити.

На розгляд справи учасники не з’явилися, які належним чином повідомлялися про день, час та місце слухання справи.

Розглянувши дане подання, вивчивши надані матеріали, суд вважає, що подання до задоволення не підлягає.

З матеріалів подання вбачається, що на виконанні у Шумському районному ВДВС знаходиться виконавче провадження № 52897793 від 15.11.2016 року з примусового виконання виконавчого листа Шумського районного суду Тернопільської області по справі №609/790/16-ц від 08.11.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3 000 дол. США, що становить 74 537 грн., та 2 000 Євро, що становить 55 386 грн. (Всього 129 923 грн.), а також виконавче провадження №54095129 від 13.06.2017 року з примусового виконання виконавчого листа Шумського районного суду №609/790/16-ц від 08.11.2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 1299 грн. судових витрат на користь держави

Державним виконавцем вживалися всі заходи щодо виявлення майна боржника, що стверджується слідуючими письмовими доказами, а саме: інформацієми Пенсійного фонду України №1023854609, №1023858401 від 23.02.2017 року, №1026221223, №1026227590 від 19.05.2017 року; інформацією державної фіксальної служби України за №1023926798, №1023920603 від 24.02.2018 року та №1026245058, №1026255859 від 22.05.2018 року; інформацією головного управління Держпродспоживслужби у Тернопільській області №956 від 06.06.2017 року; інформації територіального центру №6143 у Тернопільській області №31/19/3-456 від 02.06.2017 року; інформації територіального управління Державної служби гірничого нагляду промислов безпеки України у Тернопільській області; інформації ТОВ «Розрахунково-клірингконсалтингової Компенії» АВС – РЕЄСТР» від 15.09.2017 року; інформації із управління Держгеокадастру у Шумському районі від 01.06.2017 року; інформацією УДМС в Тернопільській області від 07.06.2017 року; актами перевірки майнового стану боржника від 18.09.2017 року.

Судом було встановлено, що житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташований за адресою: Тернопільська обл., Шумський район, с.Боложівка, вул..Гагаріна, 18-А, зареєстрований за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі свідоцтва про право власності, б/н 17.02.2002 року, та являється об’єктом іпотеки перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що стверджується: інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта №144784551 станом на 09.11.2018 року та інформації Пат КБ «ПриватБанк» від 02.10.2017 року.

Із відповіді Шумського районного ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 02.06.2017 року слідує, що в архіві відділу знаходиться актовий запис про шлюб №1 від 29.04.2008 року, складений Боложівською сільською радою Шумського району Тернопільської області на гр.ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на ст. 3 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до змісту ст.ст. 11,15 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судових захист. Захист же цивільних - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК. Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

За правилами ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема частин 5 та 6, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Так, статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 61 СК України визначає, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ст. 372 ЦК України).

Згідно роз'яснень, що містяться в п.п. 22, 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст.69-72 СК та ст.372 ЦК. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, ержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Згідно ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Таким чином за результатами судового розгляду суд приходить до висновку, про доцільність відмови у задоволенні подання Шумського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, оскільки житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., Шумський район, с.Боложівка, вул.Гагаріна, 18-А, та зареєстрований за дружиною боржника - ОСОБА_2, був придбаний останньою до укладення шлюбу із ОСОБА_1.

Отже, подання Шумського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визначення частки боржника у спільному майні подружжя для подальшого звернення стягнення за зобов’язаннями боржника являється обґрунтованим, а тому не може підлягати до задоволення.

Керуючись ст. 443, 446 ЦПК України, ст. 48 Закону України Про виконавче провадження, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання Шумського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визначення частки боржника у спільному майні подружжя для подальшого звернення стягнення за зобов’язаннями боржника - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п’ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: ОСОБА_4