Ухвала суду № 81198389, 15.04.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2019 Справа №607/3636/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді В.М. Братасюка,

секретаря судового засідання Созанської Т.І.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву про відстрочення виконання судового рішення ,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.11.2018 року у справі № 607/3636/16-ц, позов задоволено частково, вирішено:

«Позов задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_1 щодо участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Змінити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з

дитиною відповідно до графіку побачень в такі дні:

- щосереди з 16.00 год. до 20.00 год. у дошкільному навчальному закладі або за місцем проживання, перебування доньки;

- І-III субота місяця з 09.00 год. до 20.00 год., за місцем проживання, перебування батька;

- ІІ-ІV неділя місяця з 09.00 год. до 20.00 год., за місцем проживання, перебування батька;

Допустити можливість щоденного спілкування, до однієї години на день, батька ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою.

Побачення дитини з батьком, за місцем його проживання, відбуваються без присутності матері дитини.

Побачення дитини з батьком, за місцем його перебування, в разі якщо це місце є відмінним від місця його проживання, відбуваються без присутності матері дитини, з покладанням на ОСОБА_1 обов’язку повідомлення матері дитини ОСОБА_2 про місце перебування малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

На адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 про відстрочення судового рішення строком на 1 рік.

Заяву мотивовано тією обставиною, що у дитини стосовно біологічного батька прослідковуються негативні спогади, що викликають емоції страху, злості, образи; дитина уникає розмов про батька, не хоче чути про нього, виявляє стійку неприязнь до нього, у дитини спостерігаються певні розлади сну, вникають негативні емоції, пов’язані з образом батька. Батько не розуміє потреб і особливостей дитини. Означене в сукупності, на думку заявника, негативно впливає на психологічне здоров’я дитини, а тому з метою уникнення труднощів у виконанні рішення суду, слід створити перерву у спілкуванні дитини з біологічним батьком до одного року.

В перше судове засідання на розгляд заяви відповідач ОСОБА_2 та її представник з’явилися, заяву підтримали. В останнє не з’явилися, про причину неявки не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про час і місце розгляду заяви.

Інші відповідачі в засідання не з’явилися, хоча належним чином повідомлялися. Письмових заяв на адресу суду не направляли.

Третя особа та відділ ДВС не забезпечили явку в судове засіданні повноважних представників, хоча належним чином повідомлялися судом про час і місце судового розгляду. Письмових заяв на адресу суду не направляли.

Позивач в засіданні категорично заперечив заяву ОСОБА_2 та зазначив, що зі сторони відповідачів, незважаючи на рішення, котре набрало законної сили, постійно чиняться йому перешкоди спілкуватися з донькою. При цьому не тільки йому, а й державному виконавцю, що зумовило порушення кримінального провадження стовнно відповідачів. Позбавлення відповідача можливості бачитися і спілкуватися з дитиною протягом року, безперечно призведе до невиправних наслідків втрати будь якого зв’язку батька і дитини.

Усно проголошеною в судовому засіданні 15.04.2019 року, ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання сторони відповідача про допит свідка.

Вирішуючи заяву Суд відзначає наступне.

Згідно ст. 453 ЦПК України «Відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання»

1. За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

2. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

3. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

4. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

5. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

6. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

7. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Дійсно, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.11.2018 року у справі № 607/3636/16-ц, позов задоволено частково, вирішено:

«Позов задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_1 щодо участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Змінити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з

дитиною відповідно до графіку побачень в такі дні:

- щосереди з 16.00 год. до 20.00 год. у дошкільному навчальному закладі або за місцем проживання, перебування доньки;

- І-III субота місяця з 09.00 год. до 20.00 год., за місцем проживання, перебування батька;

- ІІ-ІV неділя місяця з 09.00 год. до 20.00 год., за місцем проживання, перебування батька;

Допустити можливість щоденного спілкування, до однієї години на день, батька ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою.

Побачення дитини з батьком, за місцем його проживання, відбуваються без присутності матері дитини.

Побачення дитини з батьком, за місцем його перебування, в разі якщо це місце є відмінним від місця його проживання, відбуваються без присутності матері дитини, з покладанням на ОСОБА_1 обов’язку повідомлення матері дитини ОСОБА_2 про місце перебування малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

В заяві про відстрочення виконання судового рішення відповідач ОСОБА_2 наводить наступні аргументи та підтверджує наступними доказами.

На думку ОСОБА_2, станом на цей час виникла потреба у відстрочці виконання судового рішення в інтересах дитини ОСОБА_6 , оскільки реально існують обставини, які безпосередньо перешкоджають виконанню рішення суду, а саме незадовільний психологічний стан дитини, який підтверджується наступним.

ОСОБА_1 своїми діями та вчинками негативно впливає на психологічний розвиток та перешкоджає гармонійному розвитку своєї дитини ОСОБА_6

Дитина, яка спілкується з батьком, зазвичай у присутності державних виконавців та працівників правоохоронних органів перебуває у стресовому стані, відчуває психологічний тиск та навантаження

Згідно листа ОСОБА_7 обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді №319 від 18.09.2018 р., під час бесіди працівника центру із дитиною ОСОБА_6Е, було встановлено, що у останньої стосовно персони рідного батька прослідковуються негативні спогади, що викликають емоції страху, образи, навіть злості щодо біологічного батька, і саме це ускладнює спілкування з ним. Дівчинка уникає розмов про батька, не хоче чути про нього. Емоційне ставлення до персони рідного батька має негативний характер.

Фактів психологічного насильства над дівчинкою зі сторони матері, баби, діда, які з нею проживають не встановлено.

Вищезазначеним листом саме батьку дівчинки ОСОБА_1 рекомендовано змінити власні підходи до проведення зустрічей з дитиною, враховувати вікові особливості доньки, демонструвати турботу та любов до дитини, постаратися налагодити стосунки з колишньою дружиною та її сім'єю.

ОСОБА_7 обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді №437 від 28.12.2018 р. повідомлено про роботу працівників центру із дитиною ОСОБА_6 Під час досліджень, було виявлено:

-У родині дівчинки комфортні. Доброзичливі стосунки із її матір'ю, бабусею та дідусем, іншими родичами та маминим громадянським чоловіком Іваном;

-У ставленні до себе свого біологічного тата ОСОБА_1 дівчинка не впевнена, їй здається, що він вважає її поганою та зовсім нею не цікавиться;

-Дівчинка виявляє стійку неприязнь до біологічного батька: під час розмови про батька виявляє високий рівень ситуативної тривожності, у неї залишилися негативні спогади з минулого, пов'язані з нав'язливою поведінкою батька.

-У ОСОБА_6 спостерігаються певні розлади сну: у неї наявний страх переслідування, яке може бути наслідком конфліктної ситуації у спілкуванні з біологічним батьком. Дівчинка стверджує, що під час зустрічей з ОСОБА_1 у неї псується настрій, з'являється негативні емоції;

-ОСОБА_6 асоціює батька зі злою акулою та у неї присутнє уявлення, що вона винна у конфліктній ситуації між матір'ю та біологічним батьком, асоціює себе з отруйною істотою, яка псує життя всі навколо, і тому не повинна мати дітей та інших родичів.

- Виявлено, що відсутність уважного та схвального ставлення біологічного батька ускладнює налагодження стосунків: у дитини може різко змінитися настрій, виникає потреба змінити діяльність, однак ОСОБА_1 наполягає на продовженні спілкування, будь-яку відмову сприймає як неповагу до себе та негативний вплив з боку матері дівчинки.

-Встановлено, що ситуація конфліктного спілкування з біологічним батьком, нерозуміння та неприйняття ним потреб та особливостей дитини підвищення рівня загальної тривожності дівчинки, яка призводить до підвищення рівня загальної тривожності, виникнення психосоматичних захворювань, невротизації особистості.

Встановлено, що будь-яких ознак психологічного насильства в сім'ї, де проживає ОСОБА_6 з дитиною не виявлено. Зі сторони родини дівчинки не здійснюється психологічного тиску на неї щодо негативного ставлення до її біологічного батька: дитина не вживає негативних слів та порівнянь згадуючи батька, очевидно, що дорослі члени сім'ї, з якими вона проживає, не обговорюють ОСОБА_1 та його вчинки при дитині.

Рішенням №01-18 від 16.02.18р. комісії з розгляду звернення ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_1 рекомендовано: цікавитися виховним процесом дитини у навчальному закладі, відвідувати її уроки, утримувати дитину відповідно до прожиткового мінімуму.

Батько дівчинки ОСОБА_6 зустрічається з нею переважно лише щосереди у присутності державних виконавців та працівників поліції, а у вихідні дні з нею не бачиться, хоча судовим рішенням встановлений такий порядок його побачень з дитиною.

ОСОБА_6 відноситься до стосунків з донькою поверхнево, його не цікавить психологічне здоров'я дочки, він не дотримується порад ОСОБА_7 обласного центру соціальних служб для сім'ї і не змінює власні підходи до проведення зустрічей з дитиною. Своїми вчинками він демонструє не турботу і любов до дівчинки, а лише вводить її у стан психологічного стресу, що для 7-річної дитини слугує загрозою її гармонійного розвитку.

Окрім того, у численних актах державних виконавців встановлено, що побачення стягувана ОСОБА_1 із його спільною із боржником ОСОБА_2 дочкою відбувається при відмові дитини у спілкуванні із батьком. Про це зазначається у відповідних актах від: 06.06.2018р., 03.10.2018р., 10.10.2018р., 17.10.2018 р., 14.11.2018р., 21.11.2018р., 05.12.2018р., 12.12.2018р., 16.01.2019 р.

Довідкою про проведення профілактичної бесіди, виданої Службою у справах дітей від 16.01.2019р засвідчено, що зі слів дитини ОСОБА_6 вона не хоче йти до батька, спілкуватися з ним відмовляється, оскільки боїться батька та їй з ним не цікаво проводити час.

Також, як вбачається із листа Служби у справах дітей Підволочиської РДА № Я-16 від 26.02.2019р. під час побачень дитини із батьком ОСОБА_1 у неї спостерігається швидка переміна настрою, не завжди дружнє, байдуже ставлення доньки до батька, ОСОБА_6 швидко втрачає інтерес до одноманітних зустрічей.

Висновки Суду по суті заяви.

У рішенні від 17.11.2017 року, Суд уже наголошував, що ст. 9 Конвенції ООН про права дитини, від 20.11.1989 року, передбачено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Європейський суд з прав людини в п. 47 та 50 рішення «Савіни проти України» від 18.12.2008 року, зазначає «Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, № 307-B)…. Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу «Хазе проти Німеччини» (Haase v. Germany), № 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги).

За нормами ст.159 Сімейного кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод.

З огляду найкращих інтересів дитини, балансу інтересів її батьків, Судом було визначено графік участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_6

Із змісту заяви ОСОБА_2 вбачається, що «каменем спотикання» у виконанні судового рішення є сформоване у дитини сторін спору стійке негативне ставлення до біологічного батька, що констатоване в листах ОСОБА_7 обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Разом з тим, пункті 105 рішення «Хабровскі проти України» (заява 61680\10) від 17 квітня 2013 року, ЄСПЛ зазначає наступне «Суд послідовно встановлював, що позитивний обов’язок держави за статтею 8 Конвенції включає в себе право батьків на доступ до засобів, що дають їм можливість возз’єднатися з їхніми дітьми, та обов’язок національних органів вживати таких засобів. Проте обов’язок національних органів вживати таких засобів не є абсолютним, оскільки возз’єднання одного з батьків із дітьми, які певний час проживали разом з іншим із батьків, може не відбутися відразу, а може вимагати підготовчих заходів. Будь-який обов’язок застосовувати примус у цій сфері повинен обмежуватися, оскільки повинні враховуватися інтереси та права і свободи усіх причетних, а конкретніше — слід чинити в найкращих інтересах дитини та з дотриманням її права за статтею 8 Конвенції. Якщо контакти з одним із батьків можуть виявитися такими, що загрожують цим інтересам або порушують ці права, саме національні органи забезпечують справедливий баланс між ними (див. рішення від 24 квітня 2003 року у справі «Зильвестер проти Австрії», заяви N 36812/97 та N 40104/98, п. 58).

В п. 106 цього ж рішення ЄСПЛ наголошує, що «у справах, пов'язаних з виконанням рішень у сфері сімейного права, Суд неодноразово встановлював, що вирішальним є те, чи вжили національні органи усіх необхідних для сприяння виконанню заходів, що можуть обґрунтовано вимагатися за особливих обставин кожної справи. Розглядаючи питання про те, чи становило невиконання рішення суду недотримання права заявника на повагу до сімейного життя, Суд повинен забезпечувати справедливий баланс між інтересами усіх причетних осіб та загальним інтересом забезпечення дотримання верховенства права. У справах цього типу адекватність заходу визначається швидкістю його виконання, оскільки сплив часу може мати невиправні наслідки для взаємовідносин між дитиною та одним із батьків, який не живе з нею»

Загалом сприймаючи зміст означених вище наданих стороною відповідача доказів щодо тривожного психоемоційного стану дитини - небажання дитини бути з біологічним батьком, певні негативні спогади про батька, що викликають емоції страху, злості, образи; уникнення дитиною розмов про батька, прояв стійкої неприязні до нього, негативні емоції, пов’язані з образом батька, Суд вважає, що ні в якому разі не слід обмежувати на рік батька у спілкуванні з донькою щоб уникнути невиправних наслідків для взаємовідносин між донькою та ОСОБА_1 , адже швидше потенційна небезпека для здоров'я дитини в разі виконання рішення щодо участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, не є об’єктивною, а існує у свідомості ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, котра є малолітньою, і в силу дитячого віку схильна сприймати за правду будь – які настанови постійно її оточуючих дорослих до яких у дитини стійке позитивне ставлення, тривалий проміжок часу (з 2016 року – тобто з п’ятирічного віку дитини) проживає оремо від батька з матір’ю, дідом та бабою, із котрими у ОСОБА_1 існує стійкий конфлікт.

На думку суду відстроченням виконання судового рішення на один рік, тільки ускладниться проблема виконання рішення в подальшому, адже жодних гарантій по спливу зазначеного проміжку часу щодо зміни ставлення дитини до біологічного батька може не відбутися, а «прірва» у стосунках батька та доньки навпаки поглибиться.

Такий захід, як тривале обмеження батька у спілкуванні з дитиною є прямим втручанням в конвенційне право, передбачене ст. 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, і державним органами не можна виправдовувати втручання виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї – наприклад за допомогою професійного психолога шляхом психокорекційної та профілактичної роботи з дитиною щоб відновити її позитивний психоемоційний стан.

Керуючись ст. 19, 274, 277, 353 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про відстрочення судового рішення від 17.11.2018 року у справі № 607/3636/16-ц – відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п’ятнадцять днів з дня складання повного тексту якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 15-денний строк з дня складання повного тексту, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії.

Головуючий суддяОСОБА_8