Вирок № 81197769, 15.04.2019, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1571/16-к Провадження № 1-кп/450/7/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді – Кукса Д.А,

при секретарі – Оленич О.І.

з участю прокурора Покотило А.Я.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140270001228 від 13.06.2016р. відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, студент НУ «Львівська політехніка» неодружений, не інвалід, непрацюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий, який обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України ,-

в с т а н о в и в :

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 висунуто обвинувачення в тому, що 12.06.2016 року близько 19 год. перебуваючи в приміщені ТОВ «ОСОБА_3 Україна ОСОБА_3», що знаходиться за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вулиця Стрийська, 30, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжки), з корисливих мотивів, діючи протиправно, тобто усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу намагався викрасти майно, яке належить ТОВ «ОСОБА_3 Україна ОСОБА_3», а саме взявши з полиць магазину мишку комп’ютерну марки A4TECH F2, наклеїв на упаковку поверх її штрихкода інший штрихкод від комп’ютерної мишки іншої марки, вартістю 150 грн. після цього, розраховуючись на касі супермаркету за мишку марки A4TECH F2 вартість 630,17 грн. ввівши касира в оману, видав її за дешевшу, ніж вона є, заплативши за неї лише 150 грн., однак довести свого умислу до кінця не зміг з причин, які не залежали від його волі, оскільки був виявлений та зупинений працівниками охорони з вищевказаним майном.

Всього ОСОБА_1 намагався вчинити крадіжку майна ТОВ «ОСОБА_3 Україна ОСОБА_3» на суму 480,17 гривень.

Такі діяння ОСОБА_1 кваліфіковані як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто кримінального правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 - ч.1 ст.185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, та згідно ст. 63 Конституції України, ст. 42 КПК України скористався своїм правом не свідчити проти себе, говорити та відповідати на запитання з приводу пред’явленого йому звинувачення.

Допитаний в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_4 показав, що він працює начальником служби охорони ТОВ «ОСОБА_3 Україна ОСОБА_3».12.06.2016 року близько 19 год. працівник охорони ТОВ «ОСОБА_3 Україна ОСОБА_3» йому повідомили, що особа яка назвалась ОСОБА_1 намагався незаконно заволодіти майно товариства, а саме комп’ютерною мишкою марки A4TECH F2 вартістю 630,17 грн. Вказаний злочин останній вчинив шляхом переклеювання штрихкоду комп’ютерної мишки вартістю 150 грн., на комп’ютерну мишку A4TECH F2 вартістю 630,17 грн., в подальшому заплативши на касі 150 грн. намагався вийти за межі кас магазину, однак був затриманий охоронцем товариства ОСОБА_5

Крім того, представник потерпілого в судовому засіданні показав, що комп’ютерна мишка A4TECH F2, являється комп’ютерною мишкою A4TECH F6. Тобто, 12.06.2016 року обвинувачений намагався викрасти комп’ютерну мишку з маркуванням A4TECH F6. Вказану розбіжність в маркуванні представник потерпілого пояснив, що комп’ютерна мишка з маркуванням A4TECH F2 випускалась до 2016 року. В 2016 році виробник змінив маркування вказаної мишки на A4TECH F6. Однак, беручи до уваги що вартість комп’ютерних мишок A4TECH F2 та A4TECH F6 не змінилась та становила 630,17 грн. в базі даних касових апаратів ТОВ «ОСОБА_3 Україна ОСОБА_3» станом на 12.06.2016 року була внесена комп’ютерна мишка A4TECH F2 за ціною 630,17 грн., а насправді реалізовувалась комп’ютерна мишка A4TECH F6.

Чому у всіх процесуальних документах, довідці №б/н від 12.06.2016 року та розписці про прийом на відповідальне зберігання речових доказів згідно внутрішнього акту №б/н від 12.06.2016 рокувказана комп’ютерна мишка A4TECH F2 він пояснити не зміг.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що він працю охоронцем ТОВ «ОСОБА_3 Україна ОСОБА_3». 12.06.2016 року близько 19 год. він знаходився в торгівельному залі магазину «Ашан». В цей час він побачив біля полиць з комп’ютерною технікою підозрілу особу, як з часом йому стало відомо, це був ОСОБА_1 Останній взяв з полиці дві комп’ютерні мишки та прослідував в іншу частину магазину. Побачивши вказане він прослідував за ОСОБА_1 і побачив. Як останній переклеїв шткрихкод з однієї мишки на іншу. Мишку з якої він зняв штрихкод, ОСОБА_1 залишив на полиці магазину. Продовжуючи спостерігати за ОСОБА_6 він побачив, що останній підійшов до кас та розрахувався за мишку заплативши 150 грн. Коли останній пройшов касу магазину він затримав його і перевіривши вищевказану мишку ним було виявлено, що ОСОБА_1 переклеїв штрих код з мишки яка коштує 150 грн. на мишку яка коштує 630,17 грн. Виявивши вказаний факт він повідомив начальника служби охорони, а потім була викликана СОГ Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області.

Також свідок повідомив, що в силу політики ТОВ «ОСОБА_3 Україна ОСОБА_3» він не мав права затримувати обвинуваченого в торгівельному залі магазину, коли ним було виявлено спробу викрадення майна. Крім того, свідок повідомив, що запис відеоспостереження вищевказаної події не зберігся, з невідомих йому причин.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що станом на червень 2016 року він працював слідчим СВ Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області. 12.06.2016 року близько 19 год. в складі СОГ Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області, за повідомлення служби охорони ТОВ «ОСОБА_7 Україна ОСОБА_3», він прибув в приміщені ТОВ «ОСОБА_3 Україна ОСОБА_3», що знаходиться за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вулиця Стрийська, 30. На місці було встановлено, що особа яка назвалась ОСОБА_1 намагався викрасти комп’ютерну мишку A4TECH F2 вартістю 630,17 грн. В приміщенні службового кабінету служби охорони товариства ним було складено протокол огляду місця події. В даному протоколі ним було вказано, що упакування мишки та штрих код оптичної комп’ютерної мишки не пошкоджений. Також в протоколі було вказано, що під час огляду було виявлено та вилучено ігрову мишку A4TECH F2 за ціною 630,17 грн. Також в протоколі вказано, що вказана слідча дія фіксувалась на технічний засіб Айфон 4S, однак фотознімки вказаної дії не збереглись.

Крім того, свідок вказав, що під час досудового розслідування ним складався протокол огляду речових доказів від 15.06.2016 року та виносилась постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 15.06.2016 року згідно з якими ним оглядалось, визнано речовим доказом та передано на зберігання представнику потерпілому комп’ютерну мишку A4TECH F2, яка була запакована, цілісність не пошкоджена.

В судовому засіданні, на запитання учасників судового провадження, свідок не зміг пояснити чому у всіх процесуальних документа ним вказувалось, що ОСОБА_1 намагався викрасти комп’ютерну мишку A4TECH F2, незважаючи на те, що після огляду в судовому засіданні речового доказу судом встановлено, що вказана мишка являється A4TECH F6.

Згідно протоколу огляду місця події від 12.06.2016 року слідчим Томенко А.І. в присутності понятих в приміщенні службового кабінету служби охорони ТОВ «ОСОБА_3 України» було оглянуто, виявлено та вилучено ігрову мишку A4TECH F2 вартістю 630,17 грн. упакування мишки та штрих код оптичної комп’ютерної мишки не пошкоджений.

Згідно протоколу огляду речових доказів від 15.06.2016 року слідчим Томенко А.І. було оглянуто ігрова мишка A4TECH F2 вартістю 630,17 грн., запакована, цілісність непошкоджена.

Згідно постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 15.06.2016 року слідчим Томенко А.І. комп’ютерну мишку A4TECH F2 визнано речовим доказом та передано на зберігання представнику потерпілого ТОВ «ОСОБА_3 України».

Згідно довідки №б/н від 12.06.2016 року та розписки представника потерпілого про прийом на відповідальне зберігання речових доказів згідно внутрішнього акту №б/н від 12.06.2016 рокувказана комп’ютерна мишка A4TECH F2 вартістю 630,17 грн.

В судовому засіданні, судом оглянуто речовий доказ, представлений представником потерпілого ОСОБА_4, який був переданий останньому відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 15.06.2016 року та прийнятий згідно розписки представника потерпілого про прийом на відповідальне зберігання речових доказів згідно внутрішнього акту №б/н від 12.06.2016 року.

Судом встановлено, що речовим доказом являється комп’ютерна мишка A4TECH F6, даний речовий доказ не опечатаний слідчим, а знаходився в звичайному поліетиленовому пакеті. При огляді комп’ютерної мишки A4TECH F6 встановлено, що зовнішнє упакування не пошкоджено. Поверху поліетиленового упакуванні наклеєний штрихкод. Однак, на запитання головуючого ні прокурор, ні потерпілий не змогли пояснити від якого продукту вказаний штрихкод.

Крім цього, органом обвинувачення надано суду наступні матеріали, які встановлюють і характеризують особу обвинуваченого; копію паспорта, вимогу УІТ ГУМВС України від 14.06.2016р., довідку з місця проживання, характеристику з місця навчання від 16.06.2016 р., довідку про те, що ОСОБА_1 за місцем реєстрації не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря –нарколога.

З врахуванням викладеного вище, судом повно та всебічно досліджено всі обставини справи і надані сторонами кримінального провадження докази, зокрема органом обвинувачення, який вважає, що такі свідчать про винуватість обвинувачених ОСОБА_1 у вчиненні ними злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України.

Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК України. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

У ст.129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено, зокрема, такі, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення обвинуваченому права на захист.

Дослідивши представлені суду докази у справі з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності, перевіривши доводи учасників процесу, суд приходить до висновку, що органом обвинувачення за допомогою належних та допустимих доказів не доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ними злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст. 185 КК України, і такого слід виправдати відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.373 КПК України, зокрема, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Орган обвинувачення доводив в суді, що обвинувачений ОСОБА_1 намагався викрасти комп’ютерну мишку A4TECH F2 вартістю 630,17 грн., шляхом переклеювання штрихкоду з невстановленої комп’ютерної мишки вартістю 150 грн. та оплативши на касі магазину 150 грн.

Однак, суду не представлено, жодного доказу, що обвинувачений ОСОБА_1 переклеював штрихкод з іншої комп’ютерної мишки.

Комп’ютерну мишку з якої знято штрих код не встановлено.

До показів свідка ОСОБА_5 в частині, що він бачив, як обвинувачений переклеював штрихкод з однієї комп’ютерної мишки на іншу суд ставиться критично та до уваги не бере, так останній є працівником потерпілого, знаходиться в прямій залежності від останнього. При виявлені вказаних подій не відреагував належним чином, а саме не затримав ОСОБА_1 під час готування до скоєння злочину, не припинив протиправну діяльність, а також не виявив комп’ютерну мишку з якої було знято штрих код.

Крім того, прокурором не доведено спосіб вчинення даного злочину, а саме не представлено жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_1 оплатив на касі магазину 150 грн. за невстановлену слідством комп’ютерну мишку.

Беручи до уваги те, що обвинувачений не надав суду покази з приводу обвинувачення, у суду виникає сумнів, що ОСОБА_1 не заплатив 630,17 грн. за вищевказану комп’ютерну мишку.

Також, як вбачається зі всіх представлених прокурором доказів та процесуальних документів предметом злочину була комп’ютерна мишка A4TECH F2 вартістю 630,17 грн., однак в суд представлений речовий доказ комп’ютерна мишка A4TECH F6. Ідентифікувати оглянутий речовий доказ з предметом злочину не представляється можливим.

До показів представника потерпілого ОСОБА_8, що комп’ютерна мишка A4TECH F2 та комп’ютерна мишка A4TECH F6 є одним тим самим продуктом суд ставиться критично та до уваги не приймає, так як із всіх доказів представлених прокурором вбачається, що предметом злочину (речовим доказом) являється комп’ютерна мишка A4TECH F2.

Щодо інших вище зазначених письмових доказів, наданих стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення, то такими у сукупності не доводиться винуватість обвинувачених поза розумним сумнівом.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив замах на таємне заволодіння чужим майном (крадіжку), органом обвинувачення не надано.

У відповідності до вимог ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачені ст.91 КПК України, і такими є зокрема винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.92 КПК України обов’язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 р. передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В силу норм ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частина 5 ст.9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, суд оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.12 р. у справі "Федорченко та Лозенко проти України"). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄС від 11.07.13 р. у справі "Вєренцов проти України").

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов"язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно роз’яснень, даних у п.23 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 29.06.1990 р. "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" недопустимим є обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов’язаний постановити виправдувальний вирок.

У відповідності до ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналізуючи всі докази органу обвинувачення в сукупності з наведеними вище обставинами, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин», суд приходить до висновку, що усі надані органом обвинувачення докази ґрунтуються на припущеннях і не можуть свідчити про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені ним злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України.

З врахуванням викладеного вище, судом повно та всебічно досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази, які з власної ініціативи суду здобувати заборонено вимогами КПК України.

Керуючись ст.ст.369- 371, 373, 374, 376, 392-395КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати не винуватим по пред’явленому обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст. 185 КК України і виправдати за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Речовий доказ комп’ютерну мишку A4TECH F2 (A4TECH F6) повернути ТОВ «ОСОБА_3 Україна ОСОБА_3»

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження. В разі подачі апеляційної скарги, вирок набирає законної сили одразу після прийняття апеляційним судом рішення по суті апеляційної скарги.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяОСОБА_9