Ухвала суду № 81196953, 16.04.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1790/19

Провадження № 1-кп/461/347/19

У Х В А Л А

про призначення судового розгляду

16.04.2019 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого - судді Радченка В.Є.

за участю:

секретаря - Пелех О.

прокурора Зеніна Г.К.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

при розгляді у підготовчому судовому засіданні кримінального провадження № 22018140000000084 від 07.12.2018 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_2, українці, громадянці України, одруженій, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимій, останнє місце реєстрації за адресою: м. Львів, вул. Кирилівська, 3а

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Кримінальне провадження підсудне Галицькому районному суду м. Львова.

Слідчим суддею під час досудового розслідування не постановлялась ухвала про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні. Підстав для здійснення судового розгляду кримінального провадження в закритому судовому засіданні – немає. Кримінальне провадження підлягає розгляду у відкритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження.

Клопотань про витребування певних речей чи документів від учасників судового провадження не надійшло.

Прокурор висловив думку про можливість призначення судового розгляду даного кримінального провадження. Від прокурора надійшло клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою. В клопотанні прокурор зазначив про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, перелічивши останні. Також прокурор зазначив у клопотанні, що 07.12.2018 слідчим у кримінальному провадженні складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1, фактично проживаючій у м. Москва Російської Федерації, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, яке скероване на адресу її реєстрації, оскільки фактичне місце перебування ОСОБА_1 – не встановлене. Проведеними розшуковими заходами отримано інформацію про перебування ОСОБА_1 за межами України, а саме у Російській Федерації. 14.12.2018 підозрювану у кримінальному провадженні № 22018140000000084 ОСОБА_1 оголошено у розшук. 16.01.2019, після депортації з Російської Федерації, підозрюваній ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні публічних закликів до умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України та розповсюдження, за попередньою змовою групою осіб, матеріалів із закликами до таких дій, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України та затримано на підставі ухвали Галицького районного суду

м. Львова про надання дозволу на затримання з метою приводу. Цими обставинами прокурор мотивував існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрювана ОСОБА_1 переховувалася від органів досудового розслідування та суду, перебуваючи на волі може повторно вчинити інкриміноване їй або інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, маючи можливість користуватися мережею Інтернет може продовжувати вчиняти публічні заклики до вчинення злочинних дій.

Крім того, прокурор у клопотанні зазначив, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, яке є тяжким злочином у розумінні ст. 12 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої. Строк покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання її винуватою, є додатковим мотивуючим особу фактором переховуватись від слідства і суду. ОСОБА_1 у 2015 році залишила місце реєстрації у м. Львів та тривалий час була відсутня, перебуваючи на території Російської Федерації, згідно паспорту громадянки України, прописана за місцем знаходження Центру обліку та нічного перебування бездомних громадян, що за адресою: м. Львів, вул. Кирилівська, 3а (на даний час ніде не прописана), не має постійного місця проживання, сталого джерела доходів, що свідчить про відсутність факторів соціального стримування та міцних соціальних зв’язків, підтверджує ризик переховування від слідства і суду. Також прокурор зазначив, що відповідно до п. 5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 110 КК України.

Обвинувачена та її захисник висловились про відсутність складу кримінального правопорушення в діях обвинуваченої. Не заперечували проти призначення справи до розгляду. Просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Пояснили, що ОСОБА_1 необґрунтовано підозрюється за ч. 2 ст. 110 КК України, вона перебуває у шлюбі та має п`ятеро дітей, не має можливості та не збирається переховуватись від суду, в неї значно погіршився стан здоров`я. Вона є особою пенсійного віку. Має де жити. Тому захисник подав клопотання про відмову в продовженні запобіжного заходу у виді триманні під вартою та застосування до ОСОБА_1 електронного засобу контролю, обмеживши пересування межами м. Львова. Обвинувачена підтримала це клопотання.

Заслухавши учасників кримінального провадження суд прийшов до наступного висновку.

15.03.2019 р. в підготовчому судовому засіданні обвинуваченій ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 13.05.2019 р.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Пунктом 24 ст. 3 КПК України визначено, що судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

Таким чином, суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження (яке включає в себе підготовче судове засідання) не було завершене до спливу 2-х місячного строку.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).

Обґрунтованість підозри стверджується зібраними доказами, які разом з обґрунтованістю підозри перевірені слідчим суддею під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суду на підготовчому судовому засіданні не надані докази стороною обвинувачення і тому суд не може надати їм правову оцінку. В підготовчому судовому засіданні суд не має процесуальної можливості і повноважень перевірити ці докази та обґрунтованість підозри. Належність та допустимість доказів буде перевірена судом під час судового засідання, про що суд зробить відповідні висновки в остаточному процесуальному рішенні. Тому доводи обвинуваченої та захисника про відсутність доказів вини обвинуваченої - не є перешкодою для обрання та продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 у 2015 році залишила місце реєстрації у м. Львів та тривалий час була відсутня, перебуваючи на території Російської Федерації. 14.12.2018 її оголошено у розшук. 16.01.2019, після депортації з Російської Федерації, ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні публічних закликів до умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України та розповсюдження, за попередньою змовою групою осіб, матеріалів із закликами до таких дій, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України та затримано на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львова про надання дозволу на затримання з метою приводу. ОСОБА_1 не має постійного місця проживання, сталого джерела доходів, що свідчить про відсутність достатніх факторів соціального стримування, підтверджує ризик переховування від суду.

Вищевикладені обставини свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 переховувалась від органів досудового розслідування, перебуваючи на волі, маючи можливість користуватися мережею Інтернет, може продовжувати вчиняти дії, в здійсненні яких вона обвинувачується.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, яке є тяжким злочином у розумінні ст. 12 КК України, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої. Строк покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання її винуватою, є додатковим мотивуючим особу фактором переховуватись від суду.

Вказані ризики є вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до п. 5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 110 КК України.

З урахуванням викладених ризиків, які існують, особи обвинуваченої, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_1, суд вважає, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу і обвинуваченій ОСОБА_1 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню, а клопотання захисника та обвинуваченої про обрання більш м`якого запобіжного заходу – задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що дане кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду.

Керуючись ст.ст.315,316 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Кримінальне провадження № 22018140000000084 від 07.12.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України призначити до відкритого судового розгляду головуючим суддею одноособово в залі судового засідання Галицького районного суду м. Львова на 14 годин 30 хвилин 25 квітня 2019 року.

Для судового розгляду даного кримінального провадження викликати на вказаний вище час та дату учасників судового провадження.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій строку дії запобіжного заходу – задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)», застосованого щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченої за ч. 2 ст. 110 КК України, до 15 червня 2019 року включно.

В задоволенні клопотання обвинуваченої та її захисника про відмову в продовженні запобіжного заходу у виді триманні під вартою та застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.Є. Радченко