Рішення № 81193733, 12.04.2019, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 318/42/17

Провадження № 2/316/11/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2019 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області,

у складі: головуючого судді Бульби О.М.

секретар судового засідання Черкашина О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Енергодарі цивільну справу №318/42/17 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

11.01.2017 р. до К-Дніпровського міського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач), в особі свого представника за письмовою довіреністю ОСОБА_2 з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі – відповідач), про стягнення заборгованості за Кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви, представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначає наступне.

10.09.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «ПЛАТИНУМ БАНК» (далі - ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №589/7543CLAPT (далі – Кредитний договір) на суму 21240 грн.

У подальшому, між ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕСФІНАНС» (далі – ТОВ «ФК «БІЗНЕСФІНАНС») було укладено Договір про відступлення права вимоги, за яким право вимоги за зазначеним Кредитним договором було відступлено останньому.

17.06.2015 р. між ТОВ «ФК «БІЗНЕСФІНАНС» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №1706/1 (далі – Договір факторингу), за умовами якого ТОВ «ФК «БІЗНЕСФІНАНС» відступив позивачу право вимоги з відповідача коштів (включаючи проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі), право на одержання яких належить ТОВ «ФК «БІЗНЕСФІНАНС», а позивач набув право грошових коштів з відповідача.

Відповідно до Додатку № 1 до ОСОБА_3 факторингу №1706/1 від 17.06.2015 р. – Реєстру заборгованостей, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 35550,42 грн., з яких: -9112,98 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 4649,66 грн. - заборгованість за процентами та комісією; 11787,78 грн. - пеня за порушення графіку погашення заборгованості.

На виконання умов ОСОБА_3 факторингу на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, Кредитному договорі, від імені ТОВ «ФК «БІЗНЕСФІНАНС» відповідачу було направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Згідно п. 2.1 договору факторингу № 1706/1 від 17.06.2015, укладеного між ТОВ «ФК «БІЗНЕСФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» передбачено, що ТОВ «ФК «БІЗНЕСФІНАНС» належить право вимоги щодо заборгованості, зазначеної у реєстрі заборгованості, а також відповідно до п.2.1. абз.(а) вказаного договору, ТОВ «ФК «БІЗНЕСФІНАНС» має право відступлення кожного права вимоги до боржників третім особам, в тому числі Фактору. Саме цим ТОВ «ФК «БІЗНЕСФІНАНС» гарантує, що йому належить право вимоги по всім кредитним договорам переуступлених до ТОВ «ФЕ «ЄАПБ»

Відповідно до п. 5.2. ОСОБА_3 факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги за Портфелем заборгованості від Боржників відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей з одночасною передачею Реєстру заборгованостей в електронному вигляді, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля заборгованості та набуває відповідні Права Вимоги. Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах передбачених ОСОБА_3.

Відповідач не виконав свого обов’язку та перестав повертати наданий йому Кредит у строки, передбачені Кредитним договором. У зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов Кредитного договору, позивачем, який набув право грошової вимоги, на адресу відповідача було направлено Повідомлення про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу. Навіть в разі неотримання відповідачем зазначеного повідомлення, відповідач не була позбавлення права виконання свого зобов’язання за Кредитним договором первісному кредитору, однак зобов’язання свої відповідач не виконувала і первісному кредитору та має заборгованість за Кредитним договором.

Просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за Кредитним договором №589/7543CLAPT від 10.09.2013р. в розмірі 35550,42 грн., з яких: 19112.98 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 4649.66 грн. - заборгованість по процентам та комісією; 11787.78 грн. - пеня за порушення графіку погашення заборгованості, а також судові витрати.

Ухвалою К-Дніпровського районного суду Запорізької області від 27.02.2017 р. провадження по справі було відкрито та призначено судове засідання (а.с.43)

Ухвалою К-Дніпровського районного суду Запорізької області від 27.06.2017 р. будо постановлено про передачу даної цивільної справи до Енергодарського міського суду Запорізької області (а.с.78).

До Енергодарського міського суду Запорізької області справа надійшла 17.07.2017 р. (а.с.79) та була перерозподілена протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями до провадження судді Енергодарського міського суду Капустинського М.В. (а.с.81).

У зв’язку з закінченням повноважень судді Капустинського М.В., розпорядженням №13-183 від 24.05.2018 р. по справі призначено повторний автоматизований розподіл між суддями (а.с.159) та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, зазначена цивільна справа перерозподілена до провадження судді Енергодарського міського суду Бульбі О.М. (а.с.160).

Ухвалою від 25.05.2018 року справу прийнято до провадження суддею Енергодарського міського суду Бульба О.М. та призначено до розгляду (а.с.161).

Ухвалою суду від 24.10.2018 р. позовну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків (а.с.191-192), після усунення недоліків справу призначено до розгляду.

В судове засідання сторони не з’явились.

Позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ», у пункті третьому вимог позову зазначено про розгляд справи у відсутності представника позивача (а.с.2зворот), а також надані до суду письмові клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги просять задовольнити.

Відповідачем ОСОБА_1 05.02.2019 р. надано до суду письмову заяву про розгляд справи у відсутності, позовні вимоги не визнає (а.с.251-255), а також відповідач у заяві, в заперечення позовних вимог, зазначає на те, що при укладанні Кредитного договору ПАТ «ПЛАТІНУМ БАНК» було порушено п.3.6 «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» затверджених Постановою НБУ №168 від 10.05.2007 та Закон України «Про захист прав споживачів», які були чинні під час укладання Кредитного договору, відповідно до яких банк не має права встановлювати платежі, які він здійснює на власну користь. Однак, в порушення зазначеного ПАТ «ПЛАТІНУМ БАНК» включив як до Графіку платежів так і п.2.7 Кредитного договору сплату комісії в розмірі 393,00 грн. на місяць, що також відображено в п.п.«д» п.2.1 Кредитного договору, а також її стягнення та пред’явлення до стягнення є порушенням законодавства, а отже споживач не зобов’язаний її сплачувати.

Крім того відповідач зазначає, що Кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку (додаток до Кредитного договору – Графік платежів) то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. Отже, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу передбаченого договору, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимогу про дострокове повернення тієї частини кредиту що залишилась і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Відповідач вважає, що з розрахунку заборгованості зробленого ПАТ «ПЛАТІНУМ БАНК», враховуючи строк звернення позивача до суду вбачається пропуск як спеціальної так і загальної давності та вважає, що строк давності підлягає застосуванню до даних спірних правовідносин (а.с.254-255).

Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи наявність від сторін заяв про розгляд справи у їх відсутності, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх сторін по справі, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 (відповідачем по справі) було написано заяву/анкету 10.09.2013 р. на отримання кредиту в Публічному акціонерному товаристві «ПЛАТИНУМ БАНК» ПАТ (далі - ПАТ «ПЛАТІНУМ БАНК» чи первісний кредитор) кредиту (а.с.203-204зворот). 10.09.2013 р. між ПАТ «ПЛАТІНУМ БАНК» та ОСОБА_1 (відповідачем по справі) було укладено Кредитний договір №589/7543CLAPT (далі – Кредитний договір) на суму 21240 грн. (204-204зворот). Згідно п.п.2.1 п.2 Кредитного договору Кредит надається Банком Позивальнику шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Позичальника.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, відповідно до Меморіального ордеру №204903377 від 10.09.2013 р. ОСОБА_1 (відповідачу по справі) було надано кредит згідно Кредитного договору на картковий рахунок в ПАТ «УКРІНБАНК» 18000,00 грн. (а.с.206), при цьому відповідачем не заперечується факту отримання розміру кредиту зазначеного у Кредитному договорі в сумі 21240 грн., при цьому, як передбачено у змісті п.п.3.10 п.3 Кредитного договору з розміру кредиту сплачується одноразово страхова премія в розмірі – 3240,00 грн. (а.с.204)

Отже, ПАТ «ПЛАТІНУМ БАНК» виконав свої зобов’язання та надав Позичальнику (відповідачу по справі) кредит у вигляді перерахунку на кортовий рахунок відповідача.

Згідно п.п.1.2 п.1 Кредитного договору – за даним ОСОБА_3 надає позичальнику грошові кошти (кредит) на наступних умовах: а) сума кредиту – 21240,00 грн., б) строк кредитування – 36 платіжних періодів, в) фіксована процентна ставка за користування кредитом – 12,0000% річних, г) комісія за надання кредиту – 0,00 грн., комісія за обслуговування кредиту – т393,00 грн., е) цільове призначення – поточні потреби, ж) дата повернення кредиту – 02.09.2016 року.

Відповідно до п.п.2.8 п.2 якого, погашення Позичальником заборгованості за Кредитом здійснюється щомісячно рівними платежами в сумі 1099,00 грн., а також сплачує проценти за користування Кредитом та комісію за обслуговування Кредиту – п.п. 2.7 п.2 Кредитного договору, при цьому комісія за обслуговування Кредиту нараховується та сплачується щомісячно починаючи з першої дати сплати заборгованості разом із платою процентів за заборгованістю за кредитом в дату сплати заборгованості – п.п.2.4 п.2 Кредитного договору.

Згідно п.п.2.5 п.2 Кредитного договору - перерахування коштів для погашення заборгованості за Кредит здійснюється Позичальником в період з 24 по 29 число кожного місяця включно та згідно п.п.2.6 п.2 Кредитного договору - дата сплати заборгованості за Кредитом встановлюється згідно з Додатком №1.

Додатком №1 до Кредитного договору є Графік платежів (а.с.205) в якому, у тому числі, розподілено у період з 02.10.2013 р. по 02.09.2016 р. (включно) сплату щомісячного платежу, на користь банку, у тому числі: суму процентів (3стовпчик), оплату кредиту (4стовпчик), комісії (5стовпчик).

Судом, з повідомлення ПАТ «ПЛАТІНУМ БАНК» на ім’я ОСОБА_1, що зазначається позивачем та не спростовується відповідачем, також встановлено, що 28.10.2014 р. між ПАТ «ПЛАТІНУМ БАНК» (первісним кредитором) та ТОВ «ФК «БІЗНЕСФІНАНС» було укладено договір факторингу відповідно до якого ПАТ «ПЛАТІНУМ БАНК» відступив ТОВ «ФК «БІЗНЕСФІНАНС» право вимоги заборгованості за Кредитним договором, а також зазначено, що розмір заборгованості на дату відступлення права вимоги, тобто на 28.10.2014 р. становить 26736,5 грн. (а.с.213). Зазначений у повідомленні розмір заборгованості підтверджується і розрахунком заборгованості станом на 27.10.2014 р. (а.с.211).

Згідно повідомлення від 25.06.2015 р. від ТОВ «ФК «БІЗНЕСФІНАНС» на ім’я ОСОБА_1 (а.с.214) - 17.06.2015 р. ТОВ «ФК «БІЗНЕСФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (позивач по справі) уклали 17.06.2015 р. Договір факторингу №1706/1 (далі – Договір факторингу) яким ТОВ «ФК «БІЗНЕСФІНАНС» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги за заборгованістю за Кредитним договором. А також у даному повідомленні зазначено, що розмір заборгованості на дату відступлення, тобто на 17.06.2015 р. становить 35550,42 грн.

Крім того, відступлення права вимоги від ТОВ «ФК «БІЗНЕСФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» підтверджується самим ОСОБА_3 факторингу (а.с.219-221), Актом прийому-передачі Реєстру заборгованостей за ОСОБА_3 факторингу від 17.06.2015 р. (а.с.222), Додатком №1 до ОСОБА_3 факторингу, а саме: Реєстром заборгованостей (а.с.216-218) в якому зазначено розмір кредитної заборгованості відповідача по справі в сумі 35550,42 (а.с.217), ОСОБА_3 про заміну сторони у зобов’язанні від 17.06.2015 р. (а.с.223-224).

Відповідно до ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно ст.1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Таким чином, відступлення права вимоги - один зі способів заміни кредитора у зобов'язанні, який полягає в передачі кредитором свого права вимоги до боржника іншій особі. Це є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладання між ними відповідного договору.

Заміна кредитора у зобов'язанні допускається шляхом відступлення права вимоги на підставі правочину протягом усього часу існування зобов'язання, а зобов'язання після ухвалення судового рішення не припиняється, а продовжує існувати до моменту виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які відповідно до ст.599 ЦК України припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо факті не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Відповідачем у заяві від 05.02.2019 р. заперечується факт отримання повідомлень на своє ім’я про відступлення прав вимоги за Кредитним договором (а.с.252-252зворот), матеріали справи також таких доказів не містять.

Однак, згідно п.п.6.2 п.6 Кредитного договору – ОСОБА_3 має право відступати, передавати, секюритизувати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати у заставу свої права за цим договором (повністю або частково).

При цьому, даним Кредитним договором не передбачено обов’язку повідомлення Позивальника за даним Кредитним договором (тобто відповідача по даній цивільній справі) про вчинення дій визначених п.п.6.2 п.6 умов Кредитного договору.

Крім того, відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну - кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Так, з наявного у матеріалах справи Розрахунку заборгованості за Кредитним договором станом на 27.10.2014 рік, який було зроблено ПАТ «ПЛАТІНУМ БАНК», судом встановлено, що загальна сума заборгованості становить 26736,50 грн. з яких: сума заборгованості за пенею -4004,26 грн., сума заборгованості за комісією – 1965,00 грн., сума заборгованості за відсотками – 1654,26 грн., тіло кредиту 19112,98 грн. (а.с.211).

З зазначеного розрахунку (а.с.211), а також Випискам по особовому ранку сформованого ПАТ «ПтБ» (а.с.209-210зворот) встановлено, що відповідачем по справі – ОСОБА_1 частково здійснювалось погашення за Кредитним договором 04.10.2013 р., 04.11.2013 р., 02.12.2013 р., 03.01.2014 р., при цьому грошові кошти було розподілено Банком на погашення заборгованості (3 стовпчик), погашення відсотків (6 стовпчик), погашення комісії (9 стовпчик) та погашення пені (12 стовпчик).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи не містять доказів, що після внесення, відповідачем по справі в рахунок виконання зобов’язань за Кредитним договором, платежу 03.01.2014 р. - відповідачем інших платежів на погашення кредитної заборгованості не здійснювалось ні первісному кредитору – ПАТ «ПЛАТІНУМ БАНК» ні ТОВ «ФК «БІЗНЕСФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 27.10.2014 р., який включає період з 10.09.2013 р. по 27.10.2014 р. (включно) (а.с.211) та розрахунком заборгованості станом на 14.06.2015 р., який включає період з 28.10.2014 р. по 02.06.2015 рік (включно) (а.с.212). Інших розрахунків – матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Вирішуючи питання щодо заявленого відповідачкою ОСОБА_1 порушення ПАТ «ПЛАТІНУМ БАНК» при укладанні Кредитного договору Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» затверджених Постановою НБУ №168 від 10.05.2007 р. в редакціях чинних на час укладання Кредитного договору, а саме включив до умов Кредитного договору платежі які він здійснює на власну користь, а саме: включив до умов Кредитного договору та Графіку погашення, який є Додатком №1 до Кредитного договору - сплату комісії за обслуговування кредиту щомісяця по 393 грн., відповідач зазначає, ОСОБА_3 не повинен був включати цю комісію, оскільки це порушує законодавство, а вона не зобов’язана її сплачувати, а отже стягнення цієї комісії є незаконним на думку відповідача.

Відповідно до змісту п.п.1.1. п.1 Кредитного договору (а.с.204), ОСОБА_3 надає Позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на поточні потреби, що також визначено в п.е) п.1.2 п.1 Кредитного договору, про що зазначалось судом вище, тобто цей кредит є споживчім, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також Законом України «Про захист прав споживачів».

У рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

В абазі першому Кредитного договору, ОСОБА_3 зазначив, що укладання цього договору здійснюється відповідно до Умов споживчого кредитування, які є його невід’ємною частиною.

Згідно з абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції Закону чинній на момент виникнення спірних правовідносин, нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

З Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Судом встановлено, що ПАТ «ПЛАТІНУМ БАНК» було включено до умов Кредитного договору на яких Позичальнику (відповідачу по справі ОСОБА_1М.) надавався кредит - комісію за обслуговування кредиту, що визначено в п.д) п.п.1.2 п.1 Кредитного договору, яку також зазначено у п’ятому стовпчику Графіку платежів (а.с.205), тобто умовами Кредитного договору передбачено плату за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь, що є незаконним, оскільки у договорі не зазначено які саме послуги за вказану комісію надавалися відповідачу як Позичальнику.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Згідно ч.1 ст.203 ЦПК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання на момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ч.1 ст.217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-1746цс16, викладена правова позиція про те, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно правового висновку викладеного Верховним Судом України у постанові від 06.09.2017 року у справі № 6-2071цс16, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Умови кредитного договору, якими встановлено обов'язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків (Постанова Верховного суду від 09.01.2019 року справа № 583/3423/16-ц, провадження № 61-23372св18)

Отже, вказана у Кредитному договорі (а.с.204), Графіку платежів (а.с.205), а також у розрахунках заборгованості (а.с.211, 212) - сума комісії за обслуговування кредиту, ґрунтується на нікчемній умові укладеного з між ОСОБА_1 та ПАТ «ПЛАТІНУМ БАНК» Кредитного договору, та ця умова є несправедливою, суперечить принципу добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків, у зв’язку з чим стягненню з відповідача не підлягає.

З розрахунку заборгованості за Кредитним договором станом на 27.10.2014 р. судом встановлено, що в рахунок погашення розміру комісії за обслуговування кредиту (9стовпчик), стягнення якого суд вважає незаконним, було зараховано внесені відповідачем по справі грошові кошти 04.10.2013 р., 04.11.2013 р., 02.12.2013 р., 03.01.2014 р. по 393,00 грн. в загальній сумі 1572,00 грн. Також, з даного розрахунку, судом встановлено, що на зазначені дати в рахунок погашення заборгованості за кредитом (3 стовпчик розрахунку), фактично зараховано за внесками відповідача загальну суму заборгованості у 2127,02 грн., при цьому загальний розмір заборгованості за тілом кредиту, станом на 14.06.2015 р. становить суму 19112,98 грн. (а.с.212). Враховуючи незаконність нарахування та стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту в загальній сумі 1572,00 грн., суд вважає можливим зарахувати цю суму в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, вирахувавши її з цієї суми, у в’язку з чим, розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту буде становити: 19112,98 грн.–1572,00 грн. = 17540,98 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем, як особою що має всі права та обов’язки первинного позикодавця за розміром тіла кредиту, станом на 14.06.2015 р. – становила суму в розмірі 17540,98 грн.

Щодо застосування до спірних правовідносин спеціального та загального строку позовної давності, суд дійшов наступного.

З аналізу наявних у справі доказів, судом встановлено, що відповідачем було допущено порушення у виконанні взятих на себе зобов’язань за Кредитним договором, внаслідок чого у відповідача за Кредитним договором виникла заборгованість, при цьому, не враховуючи сплату комісії, яку судом визнано нікчемною та яка не підлягає нарахуванню та стягненню з відповідача, що судом аналізувалося вище.

Отже, судом встановлено, що відповідач має заборгованість за Кредитним договором, при цьому, суд, при вирішенні питання, бере до уваги розмір заборгованості за Кредитним який доводиться наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 27.10.2014 р. (а.с.211) та станом на 14.06.2015 р. (а.с.212), оскільки позивачем по справі не надано суду розрахунку суми заборгованості за Кредитним договором в розмірі 35550,42 грн., яка, на думку позивача, складається з 19112,98 грн. - заборгованості за основною сумою боргу, 4649,66 грн. - заборгованості по процентам та комісії, 11787,78 грн. - пені за порушення графіку погашення заборгованості, при цьому, позивач обґрунтовує розмір зазначеної в позові заборгованості розміром зазначеним в Реєстрі заборгованостей, що є Додатком №1 до ОСОБА_3 факторингу (а.с.216-218).

Однак, суд критично відноситься до зазначеного, оскільки, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справа №755/7704/15-ц від 23.01.2018 року, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.

Тобто нарахування розміру заборгованості, яку просить стягнути позивач з відповідача повинно бути доведено суду сукупністю доказів, у тому числі розрахунок заборгованості повинен містити складові його формування: розмір заборгованості по процентам, розмір заборгованості за комісією та саме за яку та розмір основної суми боргу, з чого вони складаються, як виникли, тощо, однак цього позивачем не зроблено, розгорнутий розрахунок заборгованості позивачем суду не надано, доказів неможливості проведення позивачем розрахунку заборгованості яку він просить стягнути з відповідача – суду не надано. Клопотань про призначення по справі експертиз з метою з’ясування розміру заборгованості за Кредитним договором – до суду не надходило.

Отже зазначена позивачем у позовній заяві сума заборгованості за Кредитним договором є неналежним доказом існування кредитної заборгованості відповідача перед позивачем у загальному розмірі 35550,42 грн., а отже не може братися судом за основу, враховуючи також і приписи ст.78 ЦПК України.

Єдиними належними розрахунками заборгованості, як на час укладання ОСОБА_3 факторингу з позивачем 17.06.2015 р. так і на час розгляду судом даної справи по суті вимог, є розрахунки заборгованості за Кредитним договором станом на 27.10.2014 р. (а.с.211) та станом 14.06.2015 р. (а.с.212), в яких зазначено усіх складових формування розміру суми заборгованості за Кредитним договором.

У зв’язку з цим, суд вважає необхідним вирішити питання щодо стягнення з відповідача розміру заборгованості взявши за основу розмір заборгованості за Кредитним договором станом на 14.06.2015 р., в якому зазначено суму до повного погашення заборгованості – 35418,50 грн., яка складається з розміру пені – 11703,98 грн., відсотків – 4601,54 грн., тіло кредиту – 19112,98 грн.

При цьому, як судом проаналізовано вище та здійснено зарахування незаконно нарахованого та стягнутого з відповідача розміру комісії за обслуговування кредиту в загальній сумі 1572,00 грн., загальний розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту становить ні 19112,98 грн., а 17540,98 грн.

Отже, розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем, складається із заборгованості за тілом кредиту – в сумі 17540,98 грн., заборгованості за відсотками – 4601,54 грн., заборгованості за пенею – в сумі 11703,98 грн., а загальний розмір заборгованості становить 33846,50 грн.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 ст. 631 ЦК України).

Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (п.1 ч.2 ст.258 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст.261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 цієї статті).

Судом встановлено, що Кредитний договір укладено 10.09.2013 р. (а.с.204), строк виконання основного зобов’язання – 02.09.2016 р. п.ж) п.п.1.2 п.1 Кредитного договору, п.п.3.11 п.3 Кредитного договору. Умовами Кредитного договору встановлено здійснення щомісячних платежів в період з 24 по 29 число кожного місяці включно – п.п.2.5 п.2 Кредитного договору. Виконання окремих зобов’язань з їх деталізацією внесення по кожному з перелічених у Кредитному договорі платежів також визначено у Графіку платежів, що є додатком до Кредитного договору (а.с.206).

Оскільки Кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача, як набувача усіх прав на обов’язків первісного кредитора за ОСОБА_3 факторингу, вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. Отже, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, кредитодавець, а в даному випадку ТОВ «ФК «ЄАПБ», до спливу визначеного у Кредитному договорі строку кредитування, вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Аналогічні висновки сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

ОСОБА_4 Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), для забезпечення прогнозованості правозастосовної практики, не встановила підстав для відступлення від наведених вище висновків, а тому вони підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, щодо застосування загального строку позовної давності у три роки до основного зобов’язання та процентів, суд вважає, що його застосування є неможливим, у зв’язку з тим, що позивачем не пропущено строк звернення до суду за даними вимогами, враховуючи, що згідно розрахунків заборгованості за Кредитним договором (а.с.211, 212), позивачем було проведено погашення кредитної заборгованості, а первісним кредитодавцем проведено зарахування внесених платежів на погашення заборгованості (третій стовпчик розрахунку станом на 27.10.2014 р. - а.с.211) – в загальній сумі 2127,02 грн. та на погашення нарахованих відсотків (6 стовпчик розрахунку станом на 27.10.2014 р. – а.с.211) – в загальній сумі 817,39 грн.: 04.10.2013 р., 04.11.2013 р., 02.12.2013 р., 03.01.2014 р., наявності внесення будь-яких інших платежів після 03.01.2014 р. – судом не встановлено.

Строк наступного платежу, який повинна була внести відповідач за Кредитним договором – з 24 по 29 січня 2014 р. (п.2.9 Кредитного договору), тобто прострочка чергового платежу після якого починається сплив строку позовної давності три роки для основного зобов’язання та відсотків є 30.01.2014 р., позивач звернувся до суду з позовною заявою 11.01.2017 р. (а.с.2), тобто в межах трирічного строку позовної давності стосовно вимог за основним зобов’язанням та сплати відсотків.

Разом з тим цей строк обраховується та спливає стосовно кожного щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу, а не стосовно заборгованості за кредитом в цілому. В такому разі кредитна заборгованість підлягає стягненню в межах позовної давності.

Враховуючи зазначене, заявлене відповідачем про застосування загального строку позовної давності тривалістю три роки щодо стягнення заборгованості за основним зобов’язанням – тілом кредиту та відсотками – застосуванню не підлягає.

У зв’язку з чим, суд враховуючи доведений належними, допустимими та достатніми доказами розмір заборгованості, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача розмір заборгованості за тілом кредиту, який як визначено судом вище, становить суму у розмірі 17540,98 грн. та заборгованості за відсотками, розмір яких становить 4601,54 грн.

Щодо застосування строку спеціальної позовної давності, суд дійшов наступного.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Як зазначалось вище, згідно ч.2 ст.258 ЦПК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду і починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Позивач звернувся до суду із позовом у січні 2017 року, а тому пеня, яка підлягає стягненню з відповідача, має нараховуватися з січня 2016 року по січень 2017 року, проте у розрахунках заборгованості, наявних у справі (а.с.211, 212) та наданих позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, відсутні відомості про нарахування пені за зазначений період, остання дата платежу, зазначена у розрахунку, є 03.01.2014 р., а остання дата нарахування пені – зазначена 02.06.2015 р.

Сума пені яка нарахована відповідачу за Кредитним договором, згідно розрахунку заборгованості станом на 27.10.2014 р. – становить розмір у 4004,26 грн. (а.с.211), а розмір нарахованої відповідачу пені за Кредитним договором вже станом на 14.06.2015 р.- становить суму у 11703,98 грн. (а.с.212). При цьому, судом не встановлено нарахувань відповідачу суми пені за Кредитним договором після 17 червня 2015 р. – дати укладання ОСОБА_3 факторингу між позивачем на первісним кредитодавцем (а.с.216-224).

З зазначеного, судом встановлено, що пеня нарахована відповідачу поза межами спеціального строку позовної давності в один рік, а отже стягненню з відповідача не підлягає, у зв’язку з чим вимога відповідача щодо застосування спеціального строку позовної давності в один рік до пені – підлягає застосуванню судом.

Згідно ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, з аналізу вищевикладеного суд дійшов остаточного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню розмір заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 22142,51 грн., яка складається з наступного: 17540,98 грн. – заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту) та 4601,54 грн. – заборгованість за відсотками. В задоволенні решти вимог позову слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми судових витрат.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, при ухваленні рішення, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно платіжного доручення №1831 від 01.12.2016 р., позивачем було сплачено судовий збір за звернення до суду з даним позовом, в розмірі 1378,00 грн. (а.с.1), який дорівнює мінімальній заробітній платі у 2016 році, є мінімальною ставкою судового збору та підлягає стягненню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Вимоги позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, проживаючої за адресою: Запорізька область, місто Кам`янка-Дніпровська, вулиця Леніна, будинок 190) - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, юридична адреса: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, б.30, р/р.:26500000127001 в ПАТ «ТАС Комбанк», МФО: 339500) загальний розмір заборгованості за Кредитним договором №589/7543CLAPT від 10.09.2013 р. в сумі 22142 (двадцять дві тисячі сто сорок дві) гривні 51 копійки, яка складається з наступного: 17540 (сімнадцяти тисяч п’ятистам сорока) гривень 98 копійок – заборгованість за основною сумою боргу та 4601 (чотирьох тисяч шестиста однієї) гривні 54 копійок – заборгованість за відсотками.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, проживаючої за адресою: Запорізька область, місто Кам`янка-Дніпровська, вулиця Леніна, будинок 190) - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, юридична адреса: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, б.30, р/р.:26500000127001 в ПАТ «ТАС Комбанк», МФО: 339500) сплачений розмір судового збору – в сумі1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду (з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 р. із змінами).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. М. Бульба