Ухвала суду № 81193644, 16.04.2019, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № Справа № 314/5272/17

Провадження № 4-с/314/8/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.19 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., за участю представника боржника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на рішення державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, а саме, на постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.12.2018.

У скарзі вказала, що дана постанова є неправомірною, оскільки не відповідає ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, невірно вказано місце проживання стягувача та дата народження боржника.

У зв’язку з цим просила суд скасувати постанову державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 19.12.2018 про відкриття виконавчого провадження.

Олександрівський ВДВС м.Запоріжжя надіслав до суду відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1, оскільки вважає її необґрунтованою, а також такою, що подана із пропущенням встановленого ст.449 ЦПК України строку. Просив розглядати скаргу за відсутності його представника.

Представник стягувача ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, була повідомлена судом належним чином про дату, час та місце розгляду скарги, причини неявки суду не повідомила.

У судовому засіданні представник боржника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 заявила про відмови від поданої скарги та у зв’язку з цим про закриття провадження у справі.

Також просила суд відмовити у задоволенні клопотання представника стягувача ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00грн., заявлене в судовому засіданні 05.04.2019, виходячи з того, що стягувач в розумінні ст.252 ЦПК України не є суб’єктом для відшкодування судових витрат.

Своє клопотання обґрунтувала тим, що під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 09.04.2019 дізналася про те, що виконавче провадження вже закінчилося у зв’язку з фактичним виконанням, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 15.03.2019. Таким чином, подальший розгляд скарги є недоцільним. Проте, на день подання скарги, 12.02.2019, існували законні підстави для її подання.

Суд, розглянувши заяву представника боржника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, вивчивши матеріали скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до роз’яснень, наданих в п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №6 (далі – Постанова), у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: стаття 122 ЦПК - про відкриття провадження у справі; статті 26, 27, 45 ЦПК - щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; статті 74 - 77 ЦПК- про судові виклики та повідомлення; глави 4 розділу III ЦПК - про судовий розгляд; глав 1, 2 розділу V ЦПК - щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.

Відповідно до нової редакції ЦПК України (2017 року) питання щодо закриття провадження у справі регулюється нормами статей 255, 256 ЦПК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Як вбачається із матеріалів скарги, заява представника боржника обґрунтовується недоцільністю продовження розгляду скарги через виникнення певних обставин, а саме, у зв’язку із закінченням виконавчого провадження на підставі повного фактичного виконання згідно виконавчого документа.

Зважаючи на викладене, відмова від скарги приймається судом.

Керуючись роз’ясненнями, наданими в п.13 Постанови, суд застосовує норми п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України і закриває провадження по даній скарзі у зв’язку з відмовою заявника від скарги.

У судовому засіданні представнику заявника роз’яснені правові наслідки закриття провадження у справі, передбачені ст.256 ЦПК України.

Щодо клопотання представника стягувача ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 про стягнення на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору.

Відповідно до ст.452 ЦПК України судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

З аналізу статті 252 ЦПК України вбачається, що суб’єктний склад учасників провадження при розгляді скарги на дії виконавця, які беруть участь у розподілі судових витрат, є заявник та орган державної виконавчої служби чи приватний виконавець.

Таким чином, ОСОБА_3 не є суб’єктом для відшкодування судових витрат.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 255, 256, 259, 260, 447-453, 354, ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження за скаргою скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області шляхом подачі в 15-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 16.04.2019.

Суддя: ОСОБА_5

16.04.2019