Рішення № 81193460, 03.04.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/3623/18

2/310/153/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (представник ОСОБА_1) до ОСОБА_2 (представник ОСОБА_3) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що відповідно до договору від 14.03.2006 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 7900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_4 можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. 20.06.2015 року позичальник помер. Спадкоємці ОСОБА_4 мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини з 20.06.2015 року по 20.12.2015 року. За змістом ст. ст. 1218,1219 ЦК України у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов’язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов’язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців, таким чином відбувається зміна боржника за зобов’язанням. Спадкоємцем, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_2, тому за ч. 3 ст. 1268 ЦК України вона вважається такою, що прийняла спадщину. 21.03.2018 року ОСОБА_2 було направлено лист-претензію, яка залишилася без відповіді. На дату смерті позичальника заборгованість перед банком за кредитним договором від 14.03.2006 року становить 7719,67 грн., яка складається з 7545,79 грн. тіло кредиту, 173,88 грн. заборгованості за процентами. ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 7719,67 грн.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

Відповідач у судове засідання не з’явився без поважних причин.

У судове засідання представник відповідача не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності. У відзиві на позовну заяву зазначив, що заява - це правочин, який не є договором, а всі інші документи не можуть бути визнані належними доказами укладення договору. Розрахунок заборгованості не містить прізвище, ім’я, по батькові особи, яка його склала, але містить підпис ОСОБА_1 Довіреність вказаної особи не містить повноваження на ведення розрахунків заборгованості клієнтів. Розрахунок повинен робити не представник, а працівник бухгалтерії. Вважав, що строк дії заяви та кредиту закінчився 14.03.2008 року, а тому з цього часу перестають нараховуватися відсотки, пеня та штрафи. Позивач пропустив строк позовної давності і не ставить питання про поновлення цього строку. Суду не були надані оригінали документів, пам’ятку клієнта та тарифи. Позивач підвищив процентну ставку з 36% до 72%, що не відповідає умовам договору. Підвищення процентної ставки є формою подвійної цивільно-правової відповідальності. Позивачем не надано суду докази того, що відповідач отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, не зазначено вартість майна, яке було одержано нею у спадщину та за рахунок якого буде відшкодовуватись заборгованість. Вважав, що строк для пред’явлення вимог за кредитним договором від 14.03.2006 року пройшов, оскільки позивач не звернувся у шестимісячний термін від для, коли дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини з вимогою до спадкоємців, які прийняли спадщину.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договір.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Стаття 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За заявою від 14.03.2006 року ОСОБА_4 приєдналась до Умов надання споживчого кредиту і йому надано строковий кредит у розмірі 2200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с.16).

Вказаною заявою, Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку а також тарифами відповідачем взято на себе зобов’язання сплачувати відсотки за користування кредитом та повернути кредит (а.с.16, 17-49).

Аналізуючи зазначені норми права та надані суду докази, суд вважає, що між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк» 14.03.2006 року укладено кредитний договір, який за правовою суттю є договором приєднання і містить всі необхідні умови цього виду договору.

Вказаним договором відповідачем взято на себе зобов’язання сплачувати відсотки за користування кредитом та повернути кредит.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-ЖС №329340 ОСОБА_4 помер 20.06.2015 року (а.с.53).

Позивачем надано суду розрахунок заборгованості за договором від 14.03.2006 року, укладеного між банком та ОСОБА_4 (а.с.5).

Відповідно до зазначеного розрахунку заборгованість ОСОБА_4 перед банком на дату його смерті складає 7719,67 грн. ( 7545,79 грн. заборгованість за тілом кредиту, 173,88 грн. заборгованість за відсотками (а.с.13-15).

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняти спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняти спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредиторами інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцю у натурі.

Пунктом 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 передбачено, що нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, встановлений статтею 1281 Цивільного кодексу України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги.

Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

20.09.2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Бердянської державної нотаріальної контори із претензією кредитора до спадкоємців, щодо невиконання зобов’язань за кредитним договором на суму 7719,67 грн. в порядку ст. 1281 ЦК України (а.с.56).

Листом від 16.10.2015 року Бердянська державна нотаріальна контора повідомила ПАТ КБ «ПриватБанк», що за претензією від 20.09.2015 року до спадкоємців померлого 20.06.2015 року ОСОБА_4 заведена спадкова справа (а.с.54,55,57).

06.03.2018 року позивач направив лист-претензію ОСОБА_2 про сплату заборгованості спадкодавця ОСОБА_4 в розмірі 7719,67 грн. (а.с.58,59).

За повідомленням Бердянської державної нотаріальної контори від 12.09.2018 року після померлого 20 червня 2015 року ОСОБА_4 06.10.2015 року надійшла претензія ПАТ КБ «Приватбанк», щодо невиконання зобов’язань за кредитним договором. Заведена спадкова справа 588/2015. Заяв від будь-яких спадкоємців спадкова справа не містить. Свідоцтва про право на спадщину не видавались. Заповіти від імені ОСОБА_4 Бердянською державною нотаріальною конторою не посвідчувались.

Звертаючись з позовом до суду позивач посилався на те, що ОСОБА_2 є спадкоємцем, який прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом зі спадкодавцем, але із зазначеним суд не може цілком погодитися виходячи з наступного.

Позивачем долучено до позовної заяви копію паспорта ОСОБА_4, із якого вбачається, що останній уклав шлюб з ОСОБА_2 06.10.2000 року (а.с.50-51), але із долученої до позовної заяви копії паспорта ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_4 29.12.1995 року, який розірвано 11.11.1997 року (а.с.52).

З метою усунення суперечностей у встановленні факту перебуванні в шлюбі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 судом направлено запит до Бердянського міськрайонного відділу держаної реєстрації актів цивільного стану, який 15.01.2019 року направив суду копії актових записів із яких вбачається наступне.

Згідно копії актового запису про одруження №1083 від 29.12.1995 року вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 уклав шлюб з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначений шлюб було розірвано 11.11.1997 року, що підтверджується актовим записом про розірвання шлюбу №637 від 11.11.1997 року.

У подальшому ОСОБА_4, 28.08.1957 року та ОСОБА_2, 21.09.1963 року одружилися 06.10.2000 року, що підтверджується актовим записом про одруження №503 від 06.10.2000 року.

Таким чином, судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_4 перебував у шлюбі і його дружиною була ОСОБА_2, а тому за ч. 1 ст. 1261 ЦК України остання є спадкоємцем першої черги.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у ч.ч. 3, 4 ст.1268 та ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

Так, ч. 3 ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. А за ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до повідомлення Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області від 12.09.2018 року після померлого 20.06.2015 року ОСОБА_4 до нотаріальної контори 06.10.2015 року надійшла претензія ПАТ КБ «Приватбанк», щодо невиконання зобов’язань за кредитним договором. Заяв від будь-яких спадкоємців спадкова справа не містить. Свідоцтва про право на спадщину не видавались. Заповіти від імені ОСОБА_4 Бердянською державною нотаріальною конторою не посвідчувались.

Таким чином, дії, що передбачені ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємцями не вчинялись, що свідчить про неприйняття ними спадщини в зазначеному порядку.

Для прийняття спадщини в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України необхідно встановити факт постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

На підтвердження цього факту позивач надав суду копії паспортів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 які містять відмітку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 10 жовтня 2000 року і про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 з 30 жовтня 1997 року (а.с.50-52).

За повідомленням відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 25.05.2018 року, станом на 25.05.2018 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 (а.с.72).

Відділ реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 18.09.2018 року повідомив суд, що у відділі відсутня інформація щодо зареєстрованих осіб АДРЕСА_2 станом на 20.06.205 року, але ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за вказаною адресою з 30.10.1997 року та станом на 21.04.2017 року.

З метою уточнення інформації про постійне проживання відповідача разом зі спадкодавцем судом направлялись запити про надання відомостей яка саме житлово-експлуатаційна організація обслуговує житлове приміщення по вул. Італійській (Дюміна),125, кв. 2 в м. Бердянську, де було зареєстровано місце проживання відповідача та спадкодавця, але за повідомленням виконавчого комітету Бердянської міської ради усі квартири у будинку №125 по вул. Італійській (Дюміна) в м. Бердянську приватизовані та належать до приватного житлового фонду, обслуговуються власниками квартир і на обслуговуванні житлово-комунальної організації не знаходиться, а також не входить до складу жодного ОСББ.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 СК України дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання.

Частина 6 ст. 29 ЦК України передбачає, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Суд вважає, що виходячи з ч. 1 ст. 56 СК України та ч. 6 ст. 29 ЦК України реєстрація місця проживання особи за певною адресою не є безумовним доказом її постійне проживання саме за цією адресою. Інших доказів, які би підтверджували постійне проживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем позивачем не надано.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 постійно проживала разом зі спадкодавцем у АДРЕСА_3, а відповідно неможливо зробити висновок про прийняття ОСОБА_2 спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_4

Крім того, за повідомленням територіального сервісного Центу №2344 регіонального сервісного Центу МВС України за померлим ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1) зареєстровано автомобіль марки ВАЗ 2101, кузов №ВА321010427736, державний номер В8981 ЯТ, 1972 року випуску.

Але всупереч ст. 81 ЦПК України позивачем не надано суду доказів вартості спадкового майна, а саме автомобіля марки ВАЗ 2101, кузов №ВА321010427736, державний номер В8981 ЯТ, 1972 року випуску для визначення межі відповідальності відповідача. Його оцінка не проводилась, клопотання про витребування доказів, призначення експертизи не заявлялись.

За таких обставин суд позбавлений можливості визначити межі відповідальності відповідача, на якого ст. 1282 ЦК України покладено обов’язок задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Представник відповідача посилався на пропуск позивачем строку для пред’явлення вимог до спадкоємців за кредитним договором від 14.03.2006 року, оскільки позивач не звернувся з вимогою до спадкоємців у шестимісячний термін від для, коли дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, але зазначене не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, за матеріалами справи після смерті ОСОБА_4 20.06.2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направило до Бердянської державної нотаріальної контори претензію до спадкоємців боржника ОСОБА_4 20.09.2015 року. Отримання зазначеного листа Бердянською державною нотаріальною конторою підтверджується листом від 16.10.2015 року (а.с.56,57). Зазначені докази свідчать про належне виконання позивачем вимог ст. 1281 ЦК України щодо пред’явлення вимог до спадкоємців.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відсутні.

Керуючись ст.ст. 81,259,263-265,273,354,355 ЦПК України, ст. ст. 11,29,207,626,634,638,1216,1217,1218,1220,1281,1282 ЦК України, ст. 56 СК України, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_4) про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 12.04.2019 року.

Суддя