Вирок № 81193135, 15.04.2019, Черкаський районний суд Черкаської області

№695/397/19

1-кп/707/235/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Тептюка Є.П.

при секретарі Федоровій Л.С.

з участю прокурора Компанієць М.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вознесенське Золотоніського району Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, непрацюючого, не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 12.07.2018 року, близько 00 год. 30 хв., перебуваючи на території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, таємно, умисно (розуміючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання їх негативних наслідків), з корисливих мотивів, за допомогою залишених ключів в замку запалення, заволодів автомобілем марки ВАЗ 2108, червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1, який належить потерпілому ОСОБА_2, вартість якого згідно висновку експерта № 4/680 від 18.09.2018 року становить 32000 грн., чим спричинив потерпілому матеріальних збитків на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у скоєному злочині визнав повністю як і суму цивільного позову. ОСОБА_1 підтвердив час, місце та обставини скоєнення злочину, викладені в обвинувальному акті, проте відмовився від показів по суті.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, проте в матеріалах кримінального провадження наявна його письмова заява від 19.03.2019 року про розгляд справи без його участі, підтримання цивільного позову та віднесення на розсуду суду рішення щодо міри покарання обвинуваченому.

Учасники процесу не оспорюють обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні та які викладено в обвинувальному акті. Судом з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставини, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Відтак суд, пояснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, роз'яснивши положення ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує, щодо такого порядку судового розгляду, провів судовий розгляд даного кримінального провадження щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації N 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та врахувавши матеріали досудової доповіді пробаційного органу, прийшов до висновку що вина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена «поза розумним сумнівом» і знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 289 КК України - як незаконне заволодіння транспортним засобом.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, згідно ст. 66 КК України, суд визначає: визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який повністю визнав себе винним та щиро розкаявся в скоєному, має погашені в установленому законом порядку судимості, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психолога та нарколога не перебуває, а тому вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 289 КК України, у виді позбавлення волі.

Проте з урахуванням обставин, які сприяли вчиненню злочину та проаналізувавши поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, його щире каяття, сприяння розкриттю злочину, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності, суд приходить до висновку що при призначенні покарання також має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції останнього від суспільства, з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі, із звільненням ОСОБА_1 від відбування покарання, в порядку ст.75 КК України, визначивши йому іспитовий строк та поклавши обов'язки відповідно до ст. 76 КК України. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільній позов про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 10000 грн., оскільки обвинувачений на викраденому автомобілі став учасником дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого пошкодив передню частину автомобіля. Крім того потерпілий просив стягнути з обвинуваченого моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Зважаючи на визнання позову обвинуваченим в повному обсязі, враховуючи положення ст.ст. 1167, 1177 ЦК України, суд задовольняє цивільний позов потерпілого про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої протиправними діями ОСОБА_1 на суму 10000 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

З обвинуваченого необхідно стягнути на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи по справі на суму 572 грн.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд -

з а с у д и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України і призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням терміном на 1 рік.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 протягом іспитового строку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Після набрання вироком законної сили, речові докази, а саме:

автомобіль марки ВАЗ 2108, червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 ;свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3; зв'язку ключів; брелок-сигналізацію; посвідчення водія НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2, які повернуті під зберігальну розписку - ОСОБА_2, залишити останньому за належністю.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення- задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 10000 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз по справі на загальну суму 572 грн.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги учасниками процесу до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом 30 днівз дня проголошення вироку.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Є. П. Тептюк