Ухвала суду № 81193025, 10.04.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2667/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Іванов А.П., за участю секретаря судового засідання Бота О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді подання заступника начальника Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2,, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1 у праві виїзду за кордон,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло подання заступника начальника Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2,, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1 у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта для виїзду за кордон.

В обґрунтування вимог у поданні зазначено, що на виконанні в Ужгородському міському відділі державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції знаходиться виконавче провадження № 44691461 по виконанню виконавчого листа № 308/2667/14-ц, виданого 03.09.2014 року Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5000 доларів США боргу, 1000 грн. моральної шкоди та 400 грн. судового збору. За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_2

11.09.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржникові строк на самостійне виконання рішення суду до 18.09.2014 року. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено стороні рекомендованою кореспонденцією.

У наданий строк для самостійного виконання, рішення суду боржником не виконано.

03.10.2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відносно всього майна боржника.

22.02.2019 року відділом ДВС направлено виклик боржнику з вимогою з’явитися до відділу ДВС з метою надання пояснень стосовно причин тривалого невиконання рішення суду.

27.02.2019 року до відділу ДВС надійшло клопотання від стягувача про обмеження боржника у праві виїзду за кордон, у зв’язку з тривалим невиконанням рішення суду.

04.03.2019 року до відділу ДВС надійшло повідомлення від представника боржника відповідно до якого повідомлено про отримання виклику та про отримання виклику та про неможливість з’явитися до відділу ДВС у зв’язку з перебуванням за межами Закарпатської області. До повідомлення було надано копію розписки від 09.06.2017 року про часткову сплату боржником стягувачу коштів у розмірі 20 800 грн.,що є еквівалентним 800 доларам США.

Станом на 18.03.2019 року боржник до відділу не з’явився, про причини невиконання рішення суду не повідомив, а отже рішення суду не виконано у повному обсязі.

За твердженням державного виконавця рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 377-1 ЦПК України, державний виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта для виїзду за кордон ОСОБА_2 до виконання зобов’язань.

Згідно з ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

У судовому засіданні державний виконавець Венжега М.Р. просив суд подання задовольнити, посилаючись на обставини викладені в поданні.

Представник боржника ОСОБА_2 – ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила проти задоволення подання. Просила суд, відмовити у задоволенні подання заступника начальника державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон, оскільки боржник не ухиляється від виконання покладених на нього обов'язків та не має наміру виїхати за межі країни.

Дослідивши подання та долучені до нього документи, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, в на виконанні в Ужгородському міському відділі державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції знаходиться виконавче провадження № 44691461 по виконанню виконавчого листа № 308/2667/14-ц, виданого 03.09.2014 року Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5000 доларів США боргу, 1000 грн. моральної шкоди та 400 грн. судового збору. За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_2

11.09.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржникові строк на самостійне виконання рішення суду до 18.09.2014 року. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено стороні рекомендованою кореспонденцією.

У наданий строк для самостійного виконання, рішення суду боржником не виконано.

03.10.2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відносно всього майна боржника.

22.02.2019 року відділом ДВС направлено виклик боржнику з вимогою з’явитися до відділу ДВС з метою надання пояснень стосовно причин тривалого невиконання рішення суду.

27.02.2019 року до відділу ДВС надійшло клопотання від стягувача про обмеження боржника у праві виїзду за кордон, у зв’язку з тривалим невиконанням рішення суду.

04.03.2019 року до відділу ДВС надійшло повідомлення від представника боржника відповідно до якого повідомлено про отримання виклику та про отримання виклику та про неможливість з’явитися до відділу ДВС у зв’язку з перебуванням за межами Закарпатської області. До повідомлення було надано копію розписки від 09.06.2017 року про часткову сплату боржником стягувачу коштів у розмірі 20 800 грн.,що є еквівалентним 800 доларам США.

Станом на 18.03.2019 року боржник до відділу не з’явився, про причини невиконання рішення суду не повідомив, а отже рішення суду не виконано у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом..

Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв’язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов’язань.

З системного аналізу зазначених норм слідує, що саме по собі самостійне невиконання боржником зобов’язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов’язків.

При цьому, під поняттям «ухилення від виконання зобовязань, покладених на боржника рішенням» слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов’язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов’язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього обєктивні обставини.

Обов’язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобовязань, відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, покладається в даному випадку на державного виконавця, який звертається до суду із відповідним поданням.

Відповідно до імперативних вимог Цивільного процесуального кодексу України особа, яка звертається в суд із позовом, заявою, скаргою чи поданням зобов`язана не тільки викласти всі обставини на підтвердження своїх вимог, але й зазначити відповідні докази на їх підтвердження. Подання не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, державним виконавцем не надано жодного доказу, який би свідчив про умисне ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання зобов’язань, а саме по собі невиконання боржником самостійно зобов’язань протягом встановленого строку не може свідчити про ухилення від виконання покладених на нього рішенням суду обов’язків.

Крім того, у матеріалах подання відсутні будь-які докази, які свідчать про отримання боржником викликів до Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області та у поданні йдеться лише про наявність у боржника невиконаного грошового зобов’язання, без визначення причин та доцільності відповідного обмеження, обставин, які обумовлюють прийняття такого рішення.

Згідно узагальненнями, наданими Верховним Судом України (Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року), наголошується на тому, що ухилення від виконання зобов’язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у Законі України «Про виконавче провадження», позначає з об’єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та на думку Верховного Суду України, особа, яка має невиконані зобов’язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Таким чином, законодавством не передбачене обов’язкове обмеження в праві виїзду за межі України за наявності невиконаних зобов’язань, а встановлена лише така можливість при наявності відповідних підстав. Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов’язання.

Саме невиконання боржником самостійно зобов’язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов’язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об’єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що подання державного виконавця є необґрунтованим та не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні подання заступника начальника Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2,, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1 у праві виїзду за кордон.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: ОСОБА_5