Рішення № 81192870, 15.04.2019, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/459/19

Провадження по справі 2/305/340/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2019 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

судді Ємчука В.Е.

секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 організації «Проти придурків та ідіотів» до Закарпатської філії товариства з обмеженою відповідальністю "ГОТІС" "Санаторій "ГІРСЬКА ТИСА" про визнання права, визнання відповіді недійсною, зобов’язання до вчинення дій, відшкодування збитків та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі Позивач) та в інтересах позивача ОСОБА_3 організація «Проти придурків та ідіотів» в особі її голови ОСОБА_2 (ОСОБА_2 являється засновником та головою громадської організації «Проти придурків та ідіотів» відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) звернулися в суд з позовом до Закарпатської філії товариства з обмеженою відповідальністю "ГОТІС" "Санаторій "ГІРСЬКА ТИСА" (далі Відповідач) про визнання права, визнання відповіді недійсною, зобов’язання до вчинення дій, відшкодування збитків та матеріальної шкоди посилаючись на те, що ОСОБА_2, відповідно до ЗУ "Про звернення громадян" звернувся до Відповідача із заявою про надання послуг з санаторно-курортного лікування «у зручний для прийняття Відповідачем заїзд цього року» з оплатою наданих послуг Управлінням праці та соціального захисту населення Коростишівської РДА шляхом укладення тристоронньої угоди. Відповідь Відповідача від 27 липня 2018 року за №515 на заяву свідчить про те, що звернення ОСОБА_2 об’єктивно та всебічно не перевірено, законного рішення за зверненням не прийнято, його виконання, а саме – погодження надання послуг з санаторно-курортного лікування у зручний для прийняття Відповідачем заїзд, шляхом направлення начальнику Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської РДА відповідних документів для погодження лікування та укладення тристоронньої угоди, не забезпечено. Така відмова фактично являється позбавленням права Позивача на лікування, від чого залежить його здоров’я й життя. З метою вирішення даного спору він звертається до суду та просить визнати право ОСОБА_2 на об’єктивну, всебічну і вчасну перевірку його заяви від 23 червня 2018 року, право ОСОБА_2 на отримання від Санаторію «Гірська Тиса» (далі Санаторій) послуг з санаторно-курортного лікування «у зручний для Відповідача заїзд» з оплатою наданих послуг Управлінням праці та соціального захисту населення Коростишівської РДА шляхом укладення тристоронньої угоди, право ОСОБА_2 на отримання відповіді на його звернення від 23 червня 2018 року по суті звернення. 25 листопада ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Готіс» із заявою про забезпечення права отримання послуг з санаторно-курортного лікування за вибором Позивача, на що 10 грудня 2018 року отримав відповідь за №40 директора ТОВ «Готіс» ОСОБА_4, де йому запропоновано звернутися до веб-сайту санаторію «Гірська Тиса», чим підтвердив повноваження санаторію «Гірська Тиса» на вирішення питань, вказаних у зверненні. Таким чином право ОСОБА_2 на об’єктивну, всебічну і вчасну перевірку його заяви від 23 червня 2018 року, право Позивача на отримання від Санаторію «Гірська Тиса» послуг з санаторно-курортного лікування, право на отримання відповіді на його звернення від 23 червня 2018 року по суті звернення не визнається Відповідачем, тому Позивач просить суд визнати таке право. Також ОСОБА_2 просить визнати недійсною відповідь Відповідача від 27 липня 2018 року №515, з якої видно, що Відповідач об’єктивно та всебічно не перевірив можливість забезпечення права ОСОБА_2 отримання послуг з санаторно-курортного лікування, як він того просив. Відповідь Відповідача від 27 липня 2018 року за №515 спрямована на відмову в набутті права надання послуг з санаторно-курортного лікування. У абзаці 1 відповіді від 27 липня 2018 року за №515 Відповідач повідомляє, що Санаторій «Гірська Тиса» не має можливості прийняти на санаторно-курортне лікування гр.ОСОБА_2 у серпні-вересні 2018 року у зв’язку з відсутністю вільних місць, не вказуючи про можливість прийняти на санаторно-курортне лікування гр. ОСОБА_2 у зручний для прийняття Відповідачем заїзд, як того просив Позивач. Дані аргументи свідчать, що Відповідач об’єктивно та всебічно не перевірив заяву ОСОБА_2, чим порушив норми ЗУ «Про звернення громадян», у відповіді не роз’яснено порядок на її оскарження. Крім того, ОСОБА_2 просить зобов’язати санаторій «Гірська Тиса» розглянути його звернення від 23 червня 2018 року та надати відповідь, відповідно до норм чинного законодавства. Також, Позивач просить відшкодувати коштом Санаторію «Гірська Тиса» в його користь збитки, заподіяні незаконними діями, в зв’язку з порушенням порядку звернення від 23.06.2018 року в сумі 14419,51 гривні, що включають в себе витрати часу пов’язані з поданням і розглядом заяви, суму канцелярських витрат, амортизація оргтехніки та інше? що має безпосередній зв’язок з неправомірними діями Відповідача. Через незаконні дії Відповідача, Позивач та його дружина втратили можливість безкоштовного лікування, вартість якого могла б бути їхніми доходами, що складає 6822 гривні, а загальна сума не отриманих доходів у зв’язку із закінченням фінансового року становить 13644 гривні. Також, ОСОБА_2 зазнав і моральної шкоди в сумі 20865 гривень, які він зазнав внаслідок позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Позивач просить застосувати для визначення моральної шкоди ЦК УРСР, зокрема статтю 440-1, відповідно до якої сума моральної шкоди еквівалентна п’яти розмірів мінімальних заробітних плат, тобто 20865 гривень. Ще Відповідач, який виніс неправомірне рішення по розгляду заяви Позивача, заподіяв останньому матеріальних збитків, пов’язаних із поданням заяви, тобто втрачений заробіток або відрив від звичайних занять в сумі 1057,97 гривні, сума канцелярських втрат, амортизація оргтехніки – 14 гривень, всього сума становить 1071,97 гривні. У зв’язку з наведеним, просить визнати право ОСОБА_2 на об’єктивну, всебічну і вчасну перевірку Закарпатською філією товариства з обмеженою відповідальністю «Готіс» «Санаторій Гірська Тиса» його заяви від 23.06.2018 року, право ОСОБА_2 на отримання від Відповідача послуг з санаторно-курортного лікування «У зручний для прийняття відповідачем заїзд» з оплатою послуг Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської РДА шляхом укладання тристоронньої угоди, право ОСОБА_2 на отримання відповіді на його звернення від 23.06.2018 року по суті звернення, просить визнати недійсною відповідь Відповідача від 27 липня 2018 року №515, зобов’язати Відповідача розглянути звернення ОСОБА_2 від 23.06.2018 року та надати відповідь, відповідно до норм ОСОБА_5 України «Про звернення громадян» та Постанови КМУ від 01.03.2017 року №110, стягнути з Відповідача в його користь матеріальну шкоду – збитки, завдані незаконними діями Відповідача, у зв’язку з порушенням порядку розгляду його звернення від 23.06.2018 року в сумі 14419,51 гривні, стягнути з Відповідача в його користь моральну шкоду в сумі 20865 гривень, а також стягнути в його користь з Відповідача витрати по підготовці та подачі даної позовної заяви в сумі 1071,97 гривні.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України. Клопотання сторін про їх виклик в судове засідання не подавалися.

В ухвалі про відкриття провадження у справі від 18 березня 2019 року Відповідачу був наданий строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, на подачу відзиву на позовну заяву. Згідно з даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали Відповідач отримав 22.03.2019 року.

До Рахівського районного суду 05.04.2019 року, надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_2, який був надісланий 02.04.2019 року і на адресу суду, і Позивачу ОСОБА_2, що підтверджується накладною Укрпошти, доданою до відзиву, в якому Закарпатська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Готіс «Санаторій «Гірська Тиса» зазначено, що дійсно, до них звертався ОСОБА_2Є із заявою про надання послуг з санаторно-курортного лікування, яка надійшла 02 липня 2018 року та на яку 28 липня 2018 року Позивачу було надано відповідь. Відповідач не визнає позов та не погоджується з оцінкою обставин, які стали підставою позову. У позову не наведено фактів порушення прав Позивача, форм таких порушень та не надано доказів їх вчинення, як і доказів заподіяння йому Відповідачем збитків та моральної шкоди. Зазначають, що вже з приводу заяви ОСОБА_2Є ухвалено рішення Рахівським районним судом справа305/1401/18 , яке набрало законної сили. Крмі того, філія, як відокремлений підрозділ юридичної особи, не є стороною позовного провадження та не є належним відповідачем. Зокрема, позивач звернувся із позовом безпосередньо до Закарпатської філії ТОВ «Готіс «Санаторій «Гірська Тиса», що є відокремленим підрозділом Товариства, має власний ідентифікаційний код та має місцезнаходження. Оскільки філія не є юридичною особою, отже вона не може відповідати за даним позовом. У зв’язку з наведеним просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

Встановлено, що ОСОБА_2, 23 червня 2018 року на адресу Відповідача надіслав заяву, в якій зазначив, що він має бажання пролікуватись у Санаторію «Гірська Тиса» у зручний для прийняття Санаторієм заїзд цього року, при цьому зазначив, що його бажання щоб це відбулось у період серпня-вересня. У зв’язку з наведеним просив погодити його лікування та направити начальнику Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської РДА ОСОБА_6 підтвердження про наявність у Санаторію ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики та присвоєння вищої або першої акредитаційної категорії, гарантійний лист про згоду на лікування за відповідним профілем осіб (із зазначенням дати заїзду щодо кожної особи) та про готовність до укладення угоди, інформацію про умови проживання та харчування, перелік процедур, що можуть надаватись особі за період санаторно-курортного лікування відповідно до медичних рекомендацій, інформацію про вартість путівки, оскільки в Управлінні праці та соціального захисту населення Коростишівської РДА підійшла черга на оздоровлення за рахунок коштів Управління. Також, повідомив, що вартість путівки, яка відшкодовується коштом Управління, складає 6822 гривні, при цьому він особисто сплатить кошти, яких не буде вистачати з тих, що відшкодує Управління.

Мотивом звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом стало, на його думку, порушення Відповідачем ОСОБА_5 України "Про звернення громадян" та Постанови КМУ від 01.03.2017 року №110 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення деяких категорій інвалідів санаторно-курортним лікуванням, та внесення змін до порядків, затверджених Постановами КМУ від 22.02.2006 №187 і від 31.03.2015 №200».

ОСОБА_7 України, зокрема статті 21 та 24, гарантує, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Крім того, статті 1, 7, 14, 15 ОСОБА_5 України «Про звернення громадян» гарантує право громадян звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення, обов'язкового прийняття та розгляду таких заяв, обов’язкового їх розгляду й повідомлення громадянина про результати розгляду. Також гарантовано право на об'єктивний і вчасний розгляд заяв, скарг і пропозицій, перевірку викладених в них фактів, прийняття особами, що розглядають їх рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечення їх виконання, а у разі прийняття рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), таке має бути доведене до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови.

Зі змісту зазначених статей вбачається, що кожен громадянин України має рівне право на об’єктивну, всебічну і вчасну перевірку їх звернень від будь-яких органів влади, місцевого самоврядування. Зазначені вище норми права, які гарантовані національним законодавством, не потребують прийняття рішення щодо визнання зазначених прав окремо щодо конкретної особи (у даному випадку щодо ОСОБА_2Є.).

З огляду на викладене, позов у частині визнання права ОСОБА_2 на об’єктивну, всебічну і вчасну перевірку Закарпатською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Готіс» «Санаторій Гірська Тиса» його заяви від 23.06.2018 року, визнання права ОСОБА_2 на отримання від Відповідача послуг з санаторно-курортного лікування «у зручний для прийняття Відповідачем заїзд» з оплатою послуг Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської РДА шляхом укладання тристоронньої угоди та визнання права ОСОБА_2 на отримання від Відповідача відповіді на його звернення від 23.06.2018 року по суті звернення – а саме, погодження лікування «у зручний для прийняття Відповідачем заїзд» є безпідставним, оскільки таке право вже гарантоване ОСОБА_7 України та ОСОБА_5 України «Про звернення громадян» та судом під час розгляду даної справи порушень таких прав встановлено не було, що підтверджується наявними у справі доказами, про які суд наводить нижче.

Так, як уже зазначалося вище, положення статті 1 ОСОБА_5 України "Про звернення громадян", передбачає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 3 ОСОБА_5 України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян розуміються викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Положеннями статей 4, 5 вказаного ОСОБА_5 встановлено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

За змістом частини 1, 3 статті 15 ОСОБА_5 України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Згідно зі статтею 19 цього ОСОБА_5 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, зокрема, зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Приписами статті 20 ОСОБА_5 України "Про звернення громадян" встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як вбачається з відповіді директора Санаторію «Гірська Тиса» Закарпатської філії ТзОВ «Готіс» ОСОБА_8, адресованої на ім’я начальника УСЗН Коростишівської РДА ОСОБА_6 та громадянина ОСОБА_2, санаторій не має можливості прийняти на санаторно-курортне лікування гр.ОСОБА_2 у серпні-вересні 2018 року, у зв’язку з відсутністю вільних місць. Крім того, директор Санаторію у листі повідомив про пакет послуг, що входять у вартість путівки та вартість одного людино-дня, та звертають увагу, що особи, які потребують сторонньої допомоги та додаткового догляду в санаторій не приймаються. В додатку до цього листа було направлено копію заяви ОСОБА_2 від 23.06.2018 року, копію Ліцензії на медичну практику АЕ №197552 від 14.05.2-13 року та копію Акредитаційного сертифіката серії МЗ №012681 від 14.12.2015 року. Отже, зазначена відповідь ґрунтувалася на вимогах ОСОБА_2, викладених у заяві від 23 червня 2018 року, де останній пропонував для свого оздоровлення саме серпень-вересень місяць, у зручний для прийняття санаторієм заїзд цього року, тому й відповідь стосувалася саме періоду, в який мав намір оздоровитися Позивач.

З листа директора ОСОБА_4, адресованого ОСОБА_2 10 грудня 2018 року за №40, слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Готіс» є приватною організацією, що надає послуги на засадах рівного доступу всіх споживачів, а для погодження часу та умов надання послуг з санаторно-курортного лікування в Санаторії «Гірська Тиса», укладення договору на лікування та отримання путівки, необхідно звернутися до веб-сайту Санаторію «Гірська Тиса», через засоби якого здійснюється погодження.

Отже, із зазначених листів вбачається, що особа, яка має намір пройти курс оздоровлення, повинна самостійно обрати для себе період, який доступний для бронювання на сайті, шляхом замовлення бронюється місце у Санаторію і лише після цього укладається договір на лікування та отримання путівки.

ОСОБА_2, згідно з його ж листом від 23 червня 2018 року, адресованим директору Санаторію «Гірська Тиса», діючи вільно, на власний розсуд вибрав собі час для оздоровлення саме серпень-вересень цього року. Оскільки і в серпні, і у вересні вільних місць у санаторію не було, тому й відповідь відповідала можливостям санаторію надати Позивачу послуги саме в цей період.

Чинне інформаційне законодавство не визначає критеріїв визначення понять "всебічність" та "об'єктивність" надання інформації, а тому суд вважає, що дані критерії визначаються суб'єктами інформаційних відносин самостійно в процесі надання звернень та отримання відповідей.

Так, особа, що отримала інформацію, і яка вважає, що дана інформація є не повною або ж не достатньо об'єктивною, має можливість звертатися із запитом щодо інформації, якої не вистачає або ж із запитом про уточнення інформації.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ОСОБА_5 України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Законодавство України не містить обмежень щодо кількості звернень громадян за отриманням необхідної їм інформації або з приводу її роз'яснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 ОСОБА_5 України "Про інформацію", ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідач на заяву ОСОБА_2, яка містила запит на інформацію, надав Позивачу повну та об'єктивну інформацію на поставлені ним питання щодо можливості пройти оздоровлення у період серпня-вересня.

Крім того, як зазначалося вище, представник Відповідача стверджує, що Відповідач готовий погодити час та умови надання послуг з санаторно-курортного лікування в Санаторію «Гірська Тиса», однак, для укладення договору на лікування та отримання путівки, Позивач повинен обрати самостійно для себе час, доступний для бронювання, через веб-сайт Санаторію, та, відповідно, надати Позивачу також й іншу (більш широку, деталізовану, уточнюючу, тощо) відповідь щодо результату погодження такого оздоровлення, за умови, що ним самостійно буде обрано період й буде надано дозвіл на обробку персональних даних і їх поширення. Тобто, будь-яких обмежень Санаторій «Гірська Тиса» для ОСОБА_2 не встановлював.

Дослідивши зміст відповідей Відповідача та врахувавши наявну в ній інформацію, суд прийшов до висновку, що Відповідач надав відповіді на поставлені запитання настільки повно і об'єктивно, наскільки можливо було зрозуміти з їх змісту.

Додаткових запитів на уточнення отриманої інформації Позивач не подавав, та, відповідно до відповідей Санаторію «Гірська Тиса», представник Відповідача не відмовляється надалі надавати необхідну Позивачу інформацію у вигляді відповідей на звернення, у випадку їх надходження.

Також, слід зазначити, що Рахівський районний суд у рішенні від 07 вересня 2018 року за позовом ОСОБА_2 до Закарпатської філії товариства з обмеженою відповідальністю "ГОТІС" "Санаторій "ГІРСЬКА ТИСА" про відшкодування матеріальної шкоди та сплату неустойки, справа № 305/1401/18, провадження по справі 2/305/692/18, не встановив факту порушення Відповідачем ОСОБА_5 України "Про звернення громадян", зокрема в частині того, що Відповідачем 27 липня 2018 року, в межах строку (одномісячного), встановленого ст. 20 ЗУ "Про звернення громадян", надіслано на адресу ОСОБА_2 лист-відповідь на заяву останнього від 23 червня 2018 року. Зазначене рішення залишено в силі Закарпатським апеляційним судом згідно з постановою від 15.11.2018 року, а у відкритті касаційного провадження було відмовлено двічі 27.12.2018 року та 13.03.2019 року, оскільки касаційна скарга не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, суд встановив, що Відповідач вчасно надав повну та всебічну відповідь ОСОБА_2, суд не вбачає у діях Відповідача порушення цивільного права Позивача, та вважає, що немає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсною відповіді Відповідача від 27.07.2018 року та зобов’язання Відповідача розглянути звернення ОСОБА_2 від 23.06.2018 року й надати відповідь на таке.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, серед яких передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Застосування способу захисту прав як відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди визначається положенням ст. 22 ЦК України, з якої вбачається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушеного її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частиною 1 статті 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до ч. 2 цієї статті моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі Позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Також положеннями пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав як для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача в користь Позивача матеріальної шкоди – збитків в сумі 14419,51 гривні так і стягнення моральної шкоди в сумі 20865 гривень, оскільки для стягнення збитків та моральної шкоди необхідно довести порушення Відповідачем цивільного права Позивача, що не було зроблено ОСОБА_2 Суд вважає, що цивільно-правовий спір між сторонами відсутній, оскільки не було встановлено порушень Відповідачем ОСОБА_7 України, ЗУ «Про звернення громадян» чи порушення інших нормативних актів під час надання відповіді ОСОБА_2 на його звернення від 23.06.2018 року.

Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Закарпатська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Готіс» «Санаторій «Гірська Тиса» являється відокремленим підрозділом юридичною особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Готіс».

Відповідно до ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

У статті 55 ГК України зазначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Згідно ч. 1, 3 ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Отже, з огляду на положення статті 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами.

Відповідно до статті 48 Цивільного процесуального кодексу України сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач.

Зі змісту статей 42, 51, 175 Цивільного процесуального кодексу України саме позивач визначає відповідача у справі.

ОСОБА_2Є діючи вільно на власний розсуд визначив Відповідача у даній справі Закарпатську філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Готіс» «Санаторій «Гірська Тиса», яка не являється юридичною особою, а отже є неналежним відповідачем та не може відповідати за даним позовом, що також є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, з урахування відмови у задоволенні позову, не підлягає до задоволення позовна вимога ОСОБА_2 в частині стягнення судових витрат, що були заявлені ним до стягнення з Відповідача в сумі 1071,97 гривні. Крім того, у зв’язку з тим, що Позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, як особа з інвалідністю другої групи загального захворювання, та йому у задоволенні позову відмовлено, тому судовий збір слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 12,13,76, 81,83,89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 організації «Проти придурків та ідіотів» до Закарпатської філії товариства з обмеженою відповідальністю "ГОТІС" "Санаторій "ГІРСЬКА ТИСА" про відшкодування матеріальної шкоди та сплату неустойки визнання права, визнання відповіді недійсною, зобов’язання до вчинення дій, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: В.Е.Ємчук