Рішення № 81192577, 05.04.2019, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/4590/17

Провадження № 2/727/253/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Яреми Л.В.

при секретарі -Снігур З.Г.,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні одного із співвласників з виплатою грошової компенсації за цю частку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування спільним майном,-

учасники справи:

представник позивача – ОСОБА_3

представник відповідача –ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні одного із співвласників з виплатою грошової компенсації за цю частку.

Посилається на те, що 19 травня 1988 року між нею та відповідачем був укладений шлюб який, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 листопада 2010 року було розірвано. Вказує, що для отримання квартири, вона з 1985 року перебувала на квартирному обліку, працюючи в Чернівецькій філії Київського інституту автоматики. Працівники даного інституту організували ЖБК № 73 і вона стала його членом. 28 серпня 2000 року на квартиру АДРЕСА_1 нею було отримано ордер на вселення, а 25 лютого 2013 року отримано свідоцтво про право власності. Зазначає, що вона, тимчасово працюючи на заробітках в Іспанії, залишила доручення на ім’я ОСОБА_5 на управління належним їй майном. Так, починаючи з 2013 року відповідач постійно перешкоджав їй в доступі до спірної квартири, а також виносив з квартири її майно, через що вона змушена була неодноразово звертатись до правоохоронних органів. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 жовтня 2016 року зобов’язано відповідача передати їй ключі від замка вхідних дверей спірної квартири, а також усунути перешкоди у користуванні нею даною квартирою, житлом, 83/100 частини власності та вселити її в дану квартиру. Згідно акта державного виконавця від 30 січня 2017 року, відповідач передав їй дублікат ключа від вхідних дверей спірної квартири. 02 лютого вона не змогла потрапити ні в одну із 3-х кімнат даної квартири, оскільки відповідач закрив їх на внутрішні ключі. По даному факту із відповідачем знову була проведена чергова профілактична бесіда щодо неприпустимості в подальшому вчиняти протиправні дії та він був попереджений про можливу відповідальність згідно чинного законодавства. Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 14 травня 2015 року за відповідачем визнано право власності на 17/100 ідеальної частки у спірній квартирі. У її власності залишилось 83/100 зазначеної квартири. Вказує, що ринкова вартість 17/100 частин спірної квартири станом на день дослідження становить 203586 грн., а 83/100 частин – 993978 грн. Вважає, що наявні всі підстави для припинення права відповідача на частку у спірній квартирі та виплаті йому компенсації за належну йому 17/100 частки у спільній частковій власності у грошовому виразі за ринковими цінами.

Просить припинити право відповідача на 17/100 ідеальної частки у спільній власності співвласників на квартиру АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на 17/100 ідеальної частки зазначеної квартири, яка належить відповідачу на підставі рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 14 травня 2015 року та на підставі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 10 серпня 2016 року внаслідок припинення права на його частку та виплату відповідачу нею грошової компенсації за цю частку вартістю 203586 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 травня 2017 року відкрито провадження по даній справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 червня 2017 року об’єднано вимоги за первісним позовом і зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування спільним майном в одне провадження.

В позовній заяві ОСОБА_2 зазначив, що він є власником 17/100 частин квартири АДРЕСА_1, а іншим співвласником 83/100 частин даної квартири є ОСОБА_1 Згідно правовстановлюючих документів за ними визначені та зареєстровані лише ідеальні частки без визначення належності кожному співвласнику конкретних приміщень та площ спільної квартири. Оскільки порядок користування спільним майном у позасудовому порядку із ОСОБА_1 досягти не вдалося, бажає встановити законний порядок користування спільним майном. Тому просить встановити наступний порядок користування квартирою № 25 в будинку № 75 по вул. Героїв Майдану в м. Чернівці: виділити йому, як власнику 17/100 частини квартири у індивідуальне користування кімнату літера «А» № «25-5», площею 10,30 кв.м.; відповідачці, як власнику 83/100 частини квартири, виділити у індивідуальне користування наступні приміщення: літера «А» № «25-6» кімната площею 13,80 кв.м., № «25-9» кімната площею 21,30 кв.м., комори № 25-8 площею 1,10 кв.м.; залишити у їх спільному користуванні наступні приміщення: літера «А», кухню № 25-7 площею 8,20 кв.м., вбиральню № 25-3 площею 1,10 кв.м., ванну № 25-4 площею 2,80 кв.м., коридор № 25-2 площею 5 кв.м., коридор № 25-1 площею 11,00 кв.м.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 червня 2017 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представником позивачки 04 вересня 2017 року подано суду заперечення ОСОБА_1 на зустрічний позов ОСОБА_2, в якому остання посилається на те, що належність відповідачу на праві власності 1/3 частки в іншій квартирі АДРЕСА_2, підтверджує факт не заподіяння йому шкоди внаслідок припинення його права на частку у спірній квартирі. Окрім цього, цивільна дружина відповідача – ОСОБА_6 є також власником квартири АДРЕСА_3, яка складається із 4-х кімнат житловою площею 68,30 кв.м., загальною площею 129,50 кв.м. в 2-х поверховому будинку. Також, відповідач постійно заявляє їй, щоб вона ставила його до відома, коли їй треба зайти в квартиру, або з неї вийти, оскільки в квартирі знаходяться його цінні речі, які можуть зникнути, принижуючи її особистість як людини, а тому незрозуміло, як при такому відношенні до неї відповідач намагається встановити порядок користування спільним майном. Вказує, що вона сплачує за комунальні послуги за квартиру, а відповідач сплачує тільки за свої 17/100 частин квартири, отримуючи субсидію від держави. Вважає, що відповідач штучно створює обставини щодо відсутності у нього іншого житла, а тому зустрічний позов є необґрунтованим, безпідставним і не підлягає до задоволення.

Ухвалою Шевченківського районного суду від 29 березня 2018 року залучено до участі по даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_7.

Ухвалою Шевченківського районного суду від 17 травня 2018 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу та провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Шевченківського районного суду від 11 вересня 2018 року поновлено провадження по даній справі.

19 листопада 2018 року представником позивачки було подано до суду заяву про уточнення прохальної частини позовної заяви, в якій посилається на те, що у зв’язку із збільшенням ринкової вартості, належної відповідачу 17/100 ідеальної частки спірної квартири на суму 11954 грн., позивачкою вказана сума внесена, як доплата на депозитний рахунок ТУ ДСА в Чернівецькій області, а тому виникла необхідність в уточненні суми, яка підлягає компенсації за вказану частку, а саме: припинити право відповідача на 17/100 ідеальної частки у спільній власності співвласників на квартиру АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на 17/100 ідеальної частки зазначеної квартири, яка належить відповідачу на підставі рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 14 травня 2015 року та на підставі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 10 серпня 2016 року внаслідок припинення права на його частку та виплату відповідачу нею грошової компенсації за цю частку вартістю 215540 грн., які знаходяться на депозитному рахунку ТУ ДСА в Чернівецькій області, стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

05 грудня 2018 року представником позивачки було надано суду письмові пояснення на первісний та зустрічний позови, в яких остання вказує на те, що для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є чотири підстави, передбачені ст. 365 ЦК України, а саме: частка відповідача є незначною – 13,02 кв.м., в той час як позивачці належить право власності на спірну квартиру в розмірі 63,58 кв.м. житлової і нежитлової площі. Виділити в натурі співвласнику 17/100 ідеальної частки з влаштуванням окремого входу, другого санвузла, ванної кімнати і кухні з дотриманням нормативних площ та з окремим входом неможливо. Так, за ОСОБА_1 згідно свідоцтва на право власності залишилась квартира в 63,58 кв.м. житлової та нежитлової площі і її власність вже встановлена, як свідоцтвом на право власності так і рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 14 травня 2015 року. Окрім цього, рішенням Шевченківського суду м. Чернівці від 03 жовтня 2016 року було встановлено, що позивачка отримала свідоцтво про право власності в той час, коли відповідач не проживав в спірній квартирі, а проживав ІНФОРМАЦІЯ_1 та вселився в спірну квартиру зі своєю співмешканкою самовільно, перешкоджав позивачці в користуванні квартирою, позивачка була вселена в примусовому порядку. Але і після примусового вселення, відповідач продовжує вчиняти позивачці та членам її сім’ї перешкоди в користуванні квартирою. Також, 07 лютого 2018 року відповідач отримав у спадок 1/6 частку квартири АДРЕСА_2, та 14 лютого 2018 року, щоб приховати факт власності і житла подарував цю частку своїй дочці ОСОБА_8 Доказів того, що відповідач не має іншого житла, квартири, інших власних будинків останній суду не надав. Разом з тим позивачка іншого житла не має, крім спірної квартири. Позивачкою на депозитний рахунок ТУ ДСА в Чернівецькій області внесено суму в розмірі 203586 грн. вартості 17/100 квартири, а у зв’язку із збільшенням ринкової вартості 17/100 частин квартири, внесено ще 11954 грн., що складає в загальному 215540 грн. грошової компенсації за 17/100 частин ринкової вартості на день розгляду справи в суді. Відповідач не позбавляється своєї власності, а вона йому компенсується як особі з якою неможливо проживати в одній квартирі, а тому просила позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити за безпідставністю.

Представник позивачки ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав вказаних в позові, вимоги зустрічної позовної заяви не визнала.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 підтримав.

Третя особа ОСОБА_7 в судовому засіданні 18 квітня 2018 року не заперечувала проти задоволення позовних вимог, заперечувала проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом та пояснила, що ОСОБА_2 перешкоджає їй у проживанні в спірній квартирі, коли відсутній відповідач вдома, вона може зайти, а коли він вдома, ключ знаходиться в дверях і вона не може відчити двері, потім відповідач відкриває двері та не пускає її до квартири.

Експерт ОСОБА_9 в судовому засіданні щодо висновку від 06 січня 2017 року пояснила, що квартира№25 по вул.Героїв Майдану, 75 в м.Чернівці не оглядалась, ринкова вартість квартири станом на день проведення експертизи складає 1267883 грн., вартість визначалась відповідно до видання «Від і до». Вказану квартиру неможливо поділити між двома співвласниками, а тому виділити частку 17/100 неможливо, співвласнику 17/100 сплачується грошова компенсація.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що в спірній квартирі один раз ночував, прийшов із своєю дівчиною до квартири, ключ не повертався, постукали, відповідач трошки відчинив двері, а потім різко зачинив, ледь не притиснувши руку ОСОБА_7, відповідач в грубій формі питав, чого вони ходять по чужих квартирах, потім Кирилова повідомила його, що те, що він не впускає до квартири є незаконним, він відчинив і вони зайшли, відповідач контролював кожен їх крок, квартира була нагромаджена хламом, велика кімната була заставлена обладнанням, станками, дуже пильно та брудно. Сам відповідач живе в маленькій кімнаті.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що була присутня при тому, як після вселення позивачки в квартиру, відповідач скандалив, не хотів пускати її в квартиру, вона із ОСОБА_1 та онучкою зайшли в квартиру. Він зайняв кімнату маленьку, а у великій кімнаті майстерня. Відповідач казав, що всіх викине через балкон, він проживає в квартирі з жінкою на ім’я ОСОБА_6, відповідач хоче половину квартири.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що вона знайома ОСОБА_1. Відповідач розлучився із позивачкою, між сторонами неприязні відносини, відповідач перешкоджав позивачці у доступі в спірну квартиру, яка схожа на робочу майстерню, встановлений станок, будівельні матеріали, при виконанні державним виконавцем рішення про вселення, відповідач не впустив її до квартири в якості свідка. На запрошення ОСОБА_1 вона заходила до квартири, відповідач не був присутнім при цьому.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що відповідач отримуючи гроші від ОСОБА_1, які вона заробляла в Іспанії, гуляв з іншими жінками, після того як ОСОБА_1 приїхала із Іспанії, повідомила їй, що відповідач не пускає її в квартиру. Розлучився із нею та виписав із квартири. Після вселення позивачки в квартиру вона, ОСОБА_11, її брат, ОСОБА_1 та Кіма прийшли до квартири, але відповідач не пускав їх. ОСОБА_1 повідомила йому, що викличе поліцію, тоді він їх впустив до квартири. Всередині квартири ні стелі, ні підлоги, відповідач погрожував їх викинути через вікно. ОСОБА_1 викликала поліцію, вимагала звільнити її кімнату від хламу. Перебуваючи на канікулах, ОСОБА_7 неодноразово намагалася зайти до спірної квартири, але відповідач її не впускав.

Заслухавши доводи представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні первісного позову належить відмовити, а вимоги за зустрічним позовом обгрунтовані і підлягають до задоволення.

Відповідно до положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Частинами 1, 2 та 4 ст. 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.317, 319 ЦК України).

При вирішенні спору суд виходить з того, що правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В частині 1 ст. 346 ЦК України наведено перелік випадків, за наявності яких право власності може бути припинено. Виходячи зі змісту ч. 2 цієї статті, даний перелік не є вичерпним та право власності може бути припиненим і в інших випадках, встановлених законом.

Один з таких випадків наведено в ст. 365 ЦК України, яка регулює порядок, підстави та умови припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Зокрема, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Право власності співвласника на частку у спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 лдитпня 2014 року у справі № 6-68цс14.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 листопада 2010 року (т. 1, а.с.46).

25 лютого 2013 року ОСОБА_1 отримано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а.с.12).

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 14 травня 2015 року, визнано за ОСОБА_2 право власності на 17/100 ідеальної частки в квартирі АДРЕСА_1, визнано недійсним, видане на ім’я ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на спірну квартиру в частині 17/100 ідеальної частки даної квартири (т. 1, а.с.13-17).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 65541937 від 10 серпня 2016 року, ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 83/100 частини квартири АДРЕСА_4, а ОСОБА_2 за даною адресою на праві приватної спільної часткової власності належить 17/100 частини квартири (т. 1, а.с.23-24).

Згідно висновку №468 судової інженерно-технічної експертизи від 14 серпня 2018 року, ринкова вартість квартири № 25, яка розташована на п’ятому поверсі дев’ятиповерхового житлового будинку №75 в м. Чернівці по вул. Героїв Майдану, станом на день проведення дослідження складає 1267883 грн.; ринкова вартість 17/100 частин даної квартири станом на день проведення експертизи становить 215540 грн., а ринкова вартість 83/100 частин – складає суму в розмірі 1052343 грн. Співвласнику 17/100 частин квартири №25 повинно належати 13,02 кв.м., а співвласнику 83/100 частин даної квартири – 63,58 кв.м. Виділити в натурі співвласнику 17/100 ідеальної частки даної квартири, з влаштуванням окремого входу, другого санвузла, ванної кімнати і кухні з дотриманням нормативних площ та з окремим ходом не можливо. Ринкова вартість грошової компенсації частки 17/100 вказаної квартири станом на день проведення експертизи становить 215540 грн. (т. 2, а.с.96-106).

Встановлено, що позивачкою внесено вартість 17/100 частки відповідача в сумі 215540 грн на депозитний рахунок суду, що підтверджується відповідними квитанціями.

Із досліджених в судовому засіданні матеріалів, витребуваних із Шевченкіського ВП ЧВП ГУ НП в Чернівецькій області вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до відділу поліції з приводу того, що відповідач перешкоджав їй та її представнику в доступі до спірної квартири та не впускав в квартиру, ОСОБА_2 - з приводу того, що його не впускали в квартиру.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 жовтня 2016 року зобов’язано ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від замка вхідних дверей спірної квартири, а також усунути перешкоди, які чинить ОСОБА_2 у користуванні ОСОБА_1 даною квартирою, житлом, 83/100 частини власності, та вселити ОСОБА_1 в дану квартиру (т. 1, а.с.18-20).

На виконання даного рішення суду, 16 грудня 2016 року Шевченківським районним судом м.Чернівці видано виконавчий лист №727/3850/16-ц.

20 січня 2017 року старшим державним виконавцем Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернівецькій області ОСОБА_14 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. (т.1, а.с.51).

Згідно акту державного виконавця від 31 січня 2017 року, виконавчий лист №727/3850/16-ц від 16 грудня 2016 року повністю фактично виконано. (т. 1, а.с.52).

Відповідно до довідок, виданих ЖБК №73, станом на 01 лютого 2017 року у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_15, а фактично проживають ОСОБА_2 та його цивільна дружина. 07 липня 2017 року за даною адресою зареєструвалась – ОСОБА_7 (т. 1, а.с.53, т. 2, а.с.44).

ОСОБА_1 сплачує за комунальні послуги за 83/100 частини квартири АДРЕСА_4, а ОСОБА_2 сплачує комунальні послуги за 17/100 частини квартири ( т.1, а.с.53).

ОСОБА_2 з листопада 2016 року по квітень 2017 року призначено житлову субсидію, з травня 2017 року надання субсидії ОСОБА_2 не продовжувалось (т.1, а.с.215-218).

Тобто судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 постійно проживає в спірній квартирі, іншого житлового приміщення він не має.

Як вбачається з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.01.2019 року, відповідач не має ніякого іншого нерухомого майна ( т.2, а.с. 198-201).

Після смерті матері відповідач ОСОБА_2 успадкував 2/9 ідеальних часток квартири АДРЕСА_5.

10 лютого 2017 року, ще до подачі позову, відповідачем подаровано доньці ОСОБА_16 2/9 часток квартири АДРЕСА_5, яка належить дарувальнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 квітня 2008 року, що підтверджується договором дарування частини квартири від 10 лютого 2017 року (т.1, а.с.186-187).

Після смерті батька відповідач ОСОБА_2 успадкував 1/6 частку квартири АДРЕСА_5, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07 лютого 2018 року. Дану частку 14 лютого 2018 року відповідач подарував ОСОБА_16, що підтверджується договором дарування частини квартири (т.1 а.с. 246-247).

Посилання представника позивачки на те, що у ОСОБА_2 є інше житло, не доведено позивачкою та спростовано представником відповідача, оскільки як вбачається по запиту в реєстрі за ПІБ ОСОБА_2 та його ідентифікаційним кодом, актуальна інформація стосується тільки спірної квартири 17/100 (т.2 а.с. 248-251).

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди – спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

У разі задоволення позову ОСОБА_1 буде порушено принцип рівності співвласників, а правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших. Тому з врахуванням встановлених обставин справи припинення права власності ОСОБА_2 на 17/100 частин спірної квартири може завдати істотної шкоди його інтересам.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову позивачці у задоволенні первісного позову, оскільки немає достатніх правових підстав для припинення права власності ОСОБА_2 на належну йому частку в праві спільної часткової власності на квартиру.

Також належить повернути ОСОБА_1 з депозитного рахунку ТУ ДСА України в Чернівецькій області, внесені нею кошти в розмірі 203586 грн., згідно квитанції №11 від 31.08.2017 року та кошти в розмірі 11954 грн. згідно квитанції №326 від 19.10.2018 року (т. 2, а.с.161-161-а).

Зустрічний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

За змістом статі 383 ЦК України, ст. ст. 150, 156 ЖК УРСР власник житла має право використовувати свою власність для свого проживання та проживання членів своєї родини.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між свівласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

У даному випадку спірні правовідносини за зустрічним позовом стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року №6-1500цс15.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" якщо виділ частки квартири в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (в т.ч. кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Із технічного паспорта, виданого Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації вбачається, що квартира АДРЕСА_4, складається із 3 кімнат житловою площею 45,40 кв.м., у тому числі 1-ша кімната площею 10,30 кв.м., 2-га кімната площею 13,80 кв.м., 3-тя кімната площею 21,30 кв.м., кухні площею 8,20 кв.м., вбиральні площею 1,10 к.м., ванни площею 2,80 кв.м., коридору площею 5,0 кв.м., коридору площею 11,0 кв.м., комори площею 1,10 кв.м. Квартира обладнана терасою – кв.м., балконом 6,80/2,0 кв.м. Загальна площа квартири – 81,40/76,60 кв.м. (т.1, а.с.37-40).

Позивач за зустрічному позові вказує, що проживає в спірній квартирі, що з ОСОБА_1 досягнути спільної домовленості щодо користування квартирою виявилось неможливим.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 постійно проживає в спірній квартирі, займає маленьку кімнату, хоча речами зайняв і велику кімнату, а ОСОБА_1 перебуває на заробітках в Іспанії, хоча періодично приїжджає.

Враховуючи, баланс інтересів кожного із співвласників, частку ОСОБА_2, яка становить 17/100 частин спірної квартири, яку відповідно до висновку №468 судової інженерно-технічної експертизи від 14 серпня 2018 року виділити не можливо, що при встановленні порядку користування не можливо забезпечити відповідність ідеальної частки реальній і такий критерій не є обов’язковим, а тому суд вважає, що належить задовольнити вимоги за зустрічним позовом, виділивши відповідачу в користування найменшу кімнату.

Необхідно встановити наступний порядок користування квартирою №25 будинку №75 по вул. Героїв Майдану м. Чернівці: виділити відповідачу в користування житлову кімнату площею 10,30 кв.м., позначену в технічному паспорті 25-5; виділити позивачці в користування житлові кімнати 25-6 площею 18,3 кв.м., 25-9 площею 21,30 кв.м. та комору 25-8, площею 1,10 кв.м.; у спільному користуванні сторін залишити кухню 25-7, площею 8,20 кв.м., ванну кімнату 25-4 площею 2,8 кв.м., вбиральню 25-3, площею 1,10 кв.м., коридор 25-2, площею 5 кв.м., коридор 25-1, площею 11 кв.м.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з позивачки підлягають стягненню на користь відповідча понесені судові витрати відповідно до задоволеної частини позовних вимог за зустрічним позовом в розмірі 640 грн.

На підставі викладеного ст. ст. 317, 319, 321, 346, 355, 356, 358, 364, 365, 383, 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 141, 241, 247, 258, 263-265, 352, 354ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні одного із співвласників з виплатою грошової компенсації за цю частку відмовити.

Повернути ОСОБА_1 з депозитного рахунку ТУ ДСА України в Чернівецькій області, рахунок №37319021008745, код 26311401, Держказначейська служба України м.Київ, внесені нею кошти в розмірі 203586 грн., згідно квитанції №11 від 31.08.2017 року та кошти в розмірі 11954 грн. згідно квитанції №326 від 19.10.2018 року.

Зустрічний позов ОСОБА_2 про встановлення порядку користування спільним майном задовольнити.

Встановити наступний порядок користування квартирою №25 будинку №75 по вул. Героїв Майдану м. Чернівці:

виділити ОСОБА_2 в користування житлову кімнату площею 10,30 кв.м., позначену в технічному паспорті 25-5;

виділити ОСОБА_1 в користування житлові кімнати 25-6 площею 18,3 кв.м., 25-9 площею 21,30 кв.м. та комору 25-8, площею 1,10 кв.м.

у спільному користуванні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишити кухню 25-7, площею 8,20 кв.м., ванну кімнату 25-4 площею 2,8 кв.м., вбиральню 25-3, площею 1,10 кв.м., коридор 25-2, площею 5 кв.м., коридору 25-1, площею 11 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст судового рішення складено 05 квітня 2019 року.

СУДДЯ ЯРЕМА Л.В.

.