Рішення № 81191894, 15.04.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження№2/235/696/19

Справа №235/841/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 квітня 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого – судді Величко О.В.

при секретарі - Лебеденко В.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Покровськ цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради Донецької області про визнання права власності на склад для збереження автомобілів. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що їй належить на праві власності склад для збереження автомобілів загальною площею 604,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Покровськ, вул.. Шмідта, 7а відповідно до договору купівлі-продажу від 17.08.2004 року, зареєстрований в КП БТІ 30.08.2004 року. Вказаний правовстановлюючий документ був втрачений. Отримати дублікат вказаного документу вона не може у зв’язку з тим, що зазначені документи залишились в архіві в м. Донецьк. Позивачка просить визнати за ОСОБА_1 право власності на склад збереження автомобілів, загальною площею 604,3 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Покровськ, вул.. Шмідта,7а.

Позивач ОСОБА_1, представник позивачки в судове засідання не з’явились, просили справу слухати у їх відсутність ( а. с. 29, 33-34).

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради в судове засідання не з’явився, просили справу слухати без участі представника, ухвалити рішення на розсуд суду.( а. с.31-32).

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 17.08.2004 року , посвідченого приватний нотаріусом ОСОБА_3, Красноармійське Державне торговельно-виробниче підприємство робітничого постачання продало, а ОСОБА_1 купила склад для збереження автомобілів, господарській дів, загальною площею 604,3 кв. м., що розташований за адресою: м. Красноармійськ Донецької області, вул.. Шмідта ( а. с. 6).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 4987550, гараж, господарський двір, що розташовані за адресою:м. Красноармійськ Донецької області, вул.. Шмідта, належить на праві власності ОСОБА_1 ( а. с. 7).

Згідно листа міського голови за № 01-25-5472 від 11.12.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 міською радою 30.11.2016 року було укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 0, 7424 га кадастровий № 1413200000:25:000:0077 для обслуговування гаражу і складського приміщення для зберігання автомобілів по вул.. Шмідта у м. Покровськ, речове право на нерухоме майно не зареєстроване . Інформація стосовно укладеного договору оренди землі з ОСОБА_1 під гаражним приміщенням по вул.. Шмідта, 7а у м. Покровськ Донецької області в ОСОБА_2 міській раді відсутня.( а. с. 8).

Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно склад збереження автомобілів загальною площею 588,6 кв.м., що розташований за адресою: м. Красноармійськ, вул.. Шмідта , б/н, за реєстраційним номером 4987293 зареєстровано саме за позивачкою по справі ОСОБА_1 ( а. с. 37), проте в довідці вказана заборона на відчуження нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 6840452, зареєстрованого 21.03.2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 на підставі договору іпотеки, 2770,21.03.2008 року ( а.с. 37-38).

Відповідно до правил ст.ст. 15,16, ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як передбачено ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2002 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Тобто позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно та за відсутності обставин, які свідчать про наявність у них права вимоги щодо спірного майна , але у зв»язку відсутністю можливості отримання дублікату правовстановлюючого документа.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпоряджання таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи позивач , її представник звертались до Донецького обласного державного архіву із заявою про видачу дубліката правовстановлюючих документів. Листом № 267/01-12 від 11.-5.2017 року їм відмовлено у видачі дублікатів вищевказаних документів у зв’язку з тим, що всі документи, прийняті на зберігання в Донецький обласний державний архів залишилися в архівосховищах нотаріального архіву в м. Донецьку, доступ до яких відсутній ( а. с. 4).

Разом з тим, об’єкти нерухомості, на які просить визнати право власності позивачка, знаходяться в іпотеці і на них встановлена заборона на відчуження, що підтверджено Інформаційною довідкою ( а. с. 37-38).

Окрім того, позивачкою не зазначено мета її звернення та не вказано, в чому порушено її право.

Як зазначено вище, норми ст. 392 ЦК України надають право особі звернення до суду з позовом про визнання права власності лише в разі, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов»язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов»язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов»язального права.

За приписами ст. 37 Закону України « Про іпотеку» іпотеко держатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Укладення договору іпотеки позивачкою підтверджується той факт, що вона надає іпотеко держателю згоду на прийняття іпотеко держателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки іпотеко держателя ( придбання предмета іпотеки у власність) при настанні певних умов, зокрема у випадку виникнення у іпотеко держателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи наявність іпотечного зобов»язання між позивачкою та фінансовою установою, приймаючи до уваги той факт, що предмет спору знаходиться саме в іпотеці, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, а в матеріалах справи відсутні дані про звернення позивачки до фінансових установ з приводу правовствнолюючих документів, суд не приймає до уваги доводи позивачки про те, що оригінали правовстановлюючих документів, а саме договір купівлі-продажу від 17.08.2004 року, зареєстрований в КП БТІ 30.08.2004 року, втрачено.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

На підставі викладеного, керуючись ст. 328 ЦК України, ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: