Вирок № 81190001, 16.04.2019, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Черняк В. Г..

Справа № 644/3158/18

Провадження № 1-кп/644/27/19

16.04.2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2019 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Черняка В.Г.,

секретарів судового засідання – Красовської К.В.,

ОСОБА_1,

за участю прокурорів – Сіровицького Д.Л., Латишева С.Ю.,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

захисника – адвоката ОСОБА_3,

потерпілої – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова кримінальне провадження № 12018220530000636 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища міського типу Панютине міста Лозова Харківської області, громадянина України, працюючого вантажником в ТОВ «Телеком Україна», ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, реєстрація місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, селище міського типу Панютине, вулиця Ювілейна, 44, фактично мешкає за адресою: Харківська область, місто Лозова, селище міського типу Панютине, вулиця Комінтерна, 49, раніше судимого 25.01.2018 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, 23.03.2018 року близько 16:30 години, знаходячись біля будинку №25 по вулиці Біблика в місті Харкові, діючи з умислом спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, підійшов до потерпілої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, схопивши її руками за волосся та почав тягнути до під’їзду, будинку №25 по вулиці Біблика в місті Харкові. Знаходячись у під’їзді вказаного будинку, ОСОБА_2 продовжуючи свої дії, без розриву у часі, наніс потерпілій ОСОБА_4, яка лежала на підлозі у під’їзді, близько 10 ударів правою рукою в обличчя, по голові та тулубу потерпілої, чим спричинив останній, за висновком судово-медичної експертизи №09/915-С/2018 від 28.03.2018, тілесні ушкодження, а саме: набряки м’яких тканин та синці на голові, синці на руках, крововиливи в білкові оболонки обох очей, які виникли від дії тупих твердих предметів, та за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після чого, ОСОБА_2 подолавши опір потерпілої ОСОБА_4 відкрито викрав належний останній мобільний телефон марки «НТС one v», вартістю 726 гривень, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №1617 від 10.04.2018, та який знаходився у лівій зовнішній кишені куртки, в яку була вдягнута потерпіла.

Обвинувачений ОСОБА_2, будучи допитаним в ході судового розгляду, свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 2 ст. 186 КК України, визнав частково та показав, що 23 березня 2018 року у другій половині дня, близько 15.30-16.00 години, він разом зі ОСОБА_5 знаходився біля станції метро. До них підійшли дві людини, попрохали закурити. Вони розговорилися. Молодий чоловік запропонував ОСОБА_2 придбати у нього телефон по вигідній ціні. Вони домовились та разом пішли за телефоном. По дорозі потерпіла сказала, що телефон не крадений. Вони дійшли до будинку № 25 по вулиці Біблика, ОСОБА_3 виніс телефон, показав його ОСОБА_2 Телефон було марки «Apple». Потім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зайшли до під’їзду, ОСОБА_3 сказав що піде за документами на телефон, забрав телефон, грошові кошти. ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 чекали на ОСОБА_3 на вулиці. Він довго не виходив. ОСОБА_2 почав йому дзвонити, просив ОСОБА_4, щоб вона показала де живе ОСОБА_3. Вона хотіла піти, після чого ОСОБА_2 схопив потерпілу, вона виривалась та впала. ОСОБА_2 затягнув ОСОБА_4 до під’їзду, вона почала кричати. Обвинувачений почав наносити їй удари рукою по обличчю та забрав у неї телефон. Телефон забрав, оскільки думав, що ОСОБА_3 буде їй телефонувати. ОСОБА_2 вийшов з під’їзду і до нього пібіг свідок, ОСОБА_2 злякався та почав бігти. По дорозі телефон передав ОСОБА_5, який через декілька днів видав його працівникам поліції. Вину визнає в нанесенні потерпілій тілесних ушкоджень, однак винним себе в скоєнні грабежу не визнає, оскільки корисливого мотиву не мав.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2, його вина у фактично скоєному підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, які були досліджені судом в процесі судового розгляду, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_4, допитаної в ході судового розгляду, яка показала, що у березні 2018 року близько 16.00 години вона та її цивільний чоловік ОСОБА_6 випадково зустрілись з хлопцями. Олександр з ними розговорився. Вони разом дійшли до будинку № 26 по вулиці Миру. Олександр повернувся додому, а потерпіла залишилась його чекати разом з хлопцями. Хлопці просили потерпілу щоб вона зателефонувала ОСОБА_6, вона відповіла що на її телефоні немає коштів. Після чого ОСОБА_2 схвативши її рукою за волосся затягнув її до під’їзду де почав бити, наніс біля десяти ударів. Другий хлопець стояв за дверима та її не бив. Коли вона вся окровавлена лежала на підлозі, Сдіпчук з кишені її куртки забрав телефон, та відразу побіг. На її крик зійшлись люди і вони догнавши ОСОБА_2 затримали його, але при ньому телефона вже не було. Шкоду спричинену їй злочином ОСОБА_2 відшкодував добровільно і від заявленого позову вона відмовилась.

- показаннями свідка ОСОБА_7, яка будучи допитана в судовому засіданні показала, що в березні 2018 року приблизно о 15:30-16:30 годині бачила як два молодих чоловіка схопили дівчину за плечі, почали її штовхати, скрутили їй руки, повалили її на землю. Обвинувачений схопив дівчину за волосся, потягнув її до під’їзду будинку №25 по вулиці Біблика та почав наносити їй удари по голові. Це тривало приблизно 2-3 хвилини. Коли вона вибігла на вулицю, то побачила як хлопці тікають за будинок. В одного з хлопців щось було в руках. Підійшовши до дівчини ОСОБА_7 побачила, що в неї було розпухле обличчя та вивернуті кармани, з чого вона зробила висновок, що дівчину пограбували. Це також підтвердила сама дівчина, сказавши що в неї вкрали телефон і побили. Один з хлопців був одягнутий у темну куртку інший був у світлій. Коли один хлопець наносив удари, інший стояв, спостерігаючи щоб ніхто не йшов;

- показаннями свідка ОСОБА_8, який під час допиту у судовому засіданні показав, що в березні 2018 року приблизно о 16:30 годині він йшов додому. Проходячи повз будинок №25 по вулиці Біблика він побачив як двоє осіб наносили удари дівчині по тулубу, потім обвинувачений наніс їй удар по голові. ОСОБА_8 почав бігти у їх бік та кричати щоб вони зупинилися. Хлопці щось забрали у дівчини, що саме він не бачив, та почали бігти через перший поверх будинку №25 по вулиці Біблика, свідок наздогнав їх з іншої сторони будинку. Запропонував їм повернутися до дівчини та врегулювати конфлікт. Хлопці вирвалися та почали тікати. Поруч проїжджав автомобіль патрульної служби поліції, ОСОБА_8 разом із працівниками поліції затримав обвинуваченого, другий хлопець втік. Після затримання обвинуваченого телефону у нього не було;

- показаннями свідка ОСОБА_5, який під час допиту у судовому засіданні показав, що в березні 2018 року, після роботи він та обвинувачений стояли біля метро станції «Масельського». До них підійшли двоє, дівчина з хлопцем та попросили цигарку у ОСОБА_2 Хлопець відрекомендувався як ОСОБА_7. Потім з’ясувалося, що їм по дорозі. Під час розмови хлопець запропонував придбати у нього мобільний телефон. ОСОБА_2 як раз був потрібен телефон, тому вони пішли до його гуртожитку за телефоном. Підійшли до першого під’їзду, хлопець виніс телефон, ОСОБА_2 його оглянув та захотів придбати. ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зайшли до під’їзду, обвинувачений дав ОСОБА_7 гроші, після чого останній пішов додому, начебто за документами. Свідок, ОСОБА_2 та дівчина залишилися на вулиці. Довгий час ОСОБА_7 не повертався, ОСОБА_2 намагався йому зателефонувати, але ОСОБА_7 не виходив. Потім ОСОБА_2 схопив дівчину за руку та почав вимагати, щоб вона показала де живе ОСОБА_7. Після цього останній схопив її за волосся відтягнув метра два до іншого будинку та почав бити. Свідок намагався його зупинив та відтягнути від неї, але не йому вдалось і свідок відійшов. Потім свідка наздогнав ОСОБА_2 дав в руки телефон, в той момент свідок вирішив, що це його телефон і вони пішли. Потім свідка та ОСОБА_2 окликнув чоловік, вони зупинилися та зачекали. Підійшовши до них чоловік почав питати чого вони чіпали дівчину. Особисто він її не чіпав;

- показаннями свідка ОСОБА_9, яка під час допиту у судовому засіданні показала, що в березні 2018 року близько 16:30-17:00 години йшла з роботи та побачила як двоє хлопців швидко йдуть, а ОСОБА_8 біжить за ними. Наздогнавши їх він схопив обвинуваченого за рюкзак та почав телефонувати до поліції, другий хлопець стояв поруч. Потім вони почали тікати, рюкзак обвинуваченого залишився у ОСОБА_8, він знову почав їх наздоганяти. ОСОБА_9 пішла до будинку та побачила побиту дівчину, вона була побита все обличчя було в крові та синцях, дівчина повідомила, що її пограбували;

- показаннями свідка ОСОБА_6, допитаного вході судового розгляду, який показав, що в той день він разом зі своєю цивільною дружиною йшли з дому, дійшли вже до метро та пригадали, що забули корм для кота. Свідок повернувся до дому, а потерпіла залишилась його чекати. Йому телефонували якісь молоді люди, які вимагали щоб він повернувся. Коли повернувся, то побачив вже наслідки. ОСОБА_2 свідок не знає;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23.03.2018 року, згідно якого ОСОБА_4 повідомила про вчинений у відношенні неї злочин;

- протоколом огляду місця події від 23.03.2018 року, під час якого було оглянуто ділянка місцевості між будинками № 26 по вилиці ОСОБА_1 та № 25 по вулиці Біблика в місті Харкові;

- протоколом огляду місця події від 23.03.2018 року, під час якого було оглянуто ділянка місцевості в торці будинку № 10 по проспекту Косарєва в місті Харкові;

- протоколом пред’явлення особи для впізнання, згідно якого ОСОБА_4Є, вказала на ОСОБА_2 як на особу, яка 23.03.2018 року нанесла їй тілесні ушкодження та викрала мобільний телефон;

- протоколом пред’явлення особи для впізнання, згідно якого ОСОБА_8 вказав на ОСОБА_2 як на особу, яка 23.03.2018 року наносила потерпілій тілесні ушкодження;

- висновком судової товарознавчої експертизи № 1617 від 10.04.2018 року, згідно якого ринкова вартість мобільного телефона марки «НТС One V», без урахування вартості комплектних аксесуарів, на момент скоєння, на вторинному ринку, складає 726 гривень;

- висновком судової медичної експертизи № 09/915-С/2018 від 28.03.2018 року, згідно якого у ОСОБА_4 маються травматичні набряки м’яких тканин та синці на голові, синці на руках, крововиливи в білкові оболонки обох очей, які виникли від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких у пошкодженнях не відобразились та могли бути отримані у термін на який вказує ОСОБА_4 По ступеню тяжкості це легкі тілесні ушкодження;

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно якого ОСОБА_9 вказала на ОСОБА_2 як на особу, яку 23.03.2018 року затримав її сусід ОСОБА_8;

- протоколом слідчого експерименту від 28.03.2018 року, в ході проведення якого ОСОБА_4 показала як саме їй наносились тілесні ушкодження;

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно якого ОСОБА_7 вказала на ОСОБА_2 як на особу, який 23.03.2018 року знаходився біля будинку № 25 по вулиці Біблика в місті Харкові;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.04.2018 року за участю свідка ОСОБА_7;

- заявою ОСОБА_5Ю, про добровільну видачу мобільного телефону «НТС One V»;

- протоколом пред’явлення речей для впізнання, згідно якого ОСОБА_4 вказала на мобільний телефон, який був у неї викрадений;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.04.2018 року за участю свідка ОСОБА_5

- висновком додаткової судової медичної експертизи № 09/945-С/2018 від 20.04.2018 року, згідно якого у ОСОБА_4 маються травматичні набряки м’яких тканин та синці на голові, синці на руках, крововиливи в білкові оболонки обох очей, які виникли від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких у пошкодженнях не відобразились та могли бути отримані у термін вказаний в ухвалі суду. По ступеню тяжкості це легкі тілесні ушкодження. Обставини на які вказує ОСОБА_4 в ході проведення слідчого експерименту в загалі не суперечать об’єктивним судово-медичним даним в частині способу та механізму спричинення їй тілесних ушкоджень.

Перевіривши обставини висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, проаналізувавши та оцінивши кожний докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, для прийняття відповідного процесуального рішення, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Так в процесі судового розгляду сторона обвинувачення - прокурор вважав, що доказами винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України є показання потерпілої ОСОБА_4, допитаних в судовому засіданні свідків, речовими доказами, висновками експертиз, що досліджені судом.

Обвинувачений ОСОБА_2, визнаючи частково вину за обставинами пред’явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК України зазначив, що тілесні ушкодження потерпілій він наносив, але корисного умислу на заволодіння її телефоном не мав. Телефон забрав у потерпілої з метою дочекатись дзвінка від хлопця, який пообіцяв йому продати телефон, взяв гроші і не повернувся.

Сторона захисту вважала, що дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України неправильно, оскільки в останнього не було корисливого мотиву на заволодіння телефоном потерпілої.

Судовий розгляд, згідно положень ст. 337 КПК України, проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відповідно до ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню - подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Обов'язок доказування передбачених статтею 91 цього Кодексу, обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Ч. 2 ст.186 КК України передбачає відповідальність за відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_2 в аргументування часткового визнання своєї вини за пред’явленим йому обвинуваченням за ч. 2 ст. 186, окрім іншого посилався на те, що удари потерпілій він наносив зі злості, а телефон забрав, оскільки думав, що їй буде телефонувати її хлопець, який до цього взяв у нього гроші за телефон і зник.

Проте, доводи обвинуваченого, як і сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_2 корисливого умислу на грабіж тобто відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_4, спростовуються послідовними та стабільними показами самої потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, даними під час розгляду справи у суді, висновками експертиз, даними протоколу слідчого експерименту, протоколу пред’явлення речей для впізнання, які в повній мірі підтверджують фактичні обставини пред’явленого обвинувачення.

Потерпіла ОСОБА_4 під час судового розгляду показала, що безпосередньої участі у обставинах домовленості ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про купівлю телефону не приймала, грошові кошти від ОСОБА_2 не отримувала, і це пояснювала обвинуваченому коли той з’ясовував куди пішов її хлопець і коли він повернеться.

За перевіркою обставин пред’явленого ОСОБА_2 обвинувачення за ч. 2 ст.186 КК України і оцінки їх доказами дослідженими судом під час судового розгляду – суд вважає поза сумнівом встановленим, та підтвердженим належними і допустимими доказами, що ОСОБА_2 діючи умисно, з корисливих спонукань до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, тобто діючи з корисливим умислом, усвідомлюючи за конкретних обставин незаконність безоплатного вилучення чужого майна поза волею власника, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої та яке передувало вилученню чужого майна, діючи відкрито для потерпілої, шляхом здійснення активних дій відкрито заволодів майном потерпілої ОСОБА_4 мобільним телефоном, який вилучив з кишені куртки, в якій вона була одягнена і в подальшому розпорядився викраденим майном на свій розсуд.

Показання обвинуваченого ОСОБА_2 про відсутність в його діях корисливого мотиву на заволодіння майном потерпілої, суд оцінює критично, розцінюючи це способом його особистого захисту від висунутого обвинувачення і притягнення до відповідальності за фактично ним скоєне.

Оцінивши в сукупності, досліджені судом докази, дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.

За оцінкою в сукупності досліджених по кримінальному провадженню доказів, вину ОСОБА_2 за обставинами, викладеними в обвинувальному акті, за ч. 2 ст. 186 КК України, суд вважає доведеною.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше судимий 25.01.2018 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, працює, за місце роботи характеризується позитивно.

Обставиною, що пом’якшує покарання ОСОБА_2 судом згідно ст. 66 КК України визнається – добровільне відшкодування шкоди.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 судом на підставі ст. 67 КК України визнається – рецидив злочинів.

Призначаючи покарання за скоєне, суд керується нормами ч. 2 ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховуючи, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який будучи раніше судимий - 25.01.2018 року, належних висновків для себе не зробив та вчинив новий умисний злочин вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання, йому слід призначити покарання, у виді позбавлення волі. З урахування обставин добровільного відшкодування шкоди спричиненої потерпілому – суд вважає за можливе призначити покарання в виді позбавлення волі в межах мінімального строку покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, підстав застосування ст.75 КК України судом за обставинами справи і з’ясуванням даних про особу обвинуваченого не встановлено і не вбачається.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, справедливим і співмірним вчиненому злочину.

Питання щодо речових доказів вирішується до ст. 100 КПК України.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді на речі та грошові кошти вилучені у ОСОБА_2, підлягає скасуванню, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 174 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України, залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 124, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Отже, судові витрати на проведення товарознавчої експертизи № 1617 від 10.04.2018 року в розмірі 429 гривеньпідлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Провадження за цивільним позовом потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди заявлений в сумі 5000 гривень, підлягає закриттю у зв’язку з відмовою потерпілої від позову.

Питання щодо повернення суми внесеної застави судом не вирішується, оскільки у суду відсутні будь-які дані щодо особи, яка її внесла. При цьому, особа, яка внесла заставу не позбавлена можливості звернутись до суду з відповідним клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374, 375 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з дня його фактичного затримання на виконання вироку суду.

Строк попереднього ув’язнення ОСОБА_2 за даним кримінальним провадженням у виді тримання під вартою з 23.03.2018 року по 07.05.2018 року - зарахувати в строк покарання призначеного за даним вироком у виді позбавлення волі.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_2, у виді застави, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Провадження за цивільним позовом потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди заявлений в сумі 5000 гривень – закрити у зв’язку з відмовою потерпілої від позову.

Речовий доказ – мобільний телефон марки «НТС one v», що знаходиться на зберіганні в камері речових доказів Індустріального ВП ГУНП в Харківській області, після набрання вироком суду законної сили – повернути власнику ОСОБА_4.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.04.2018 року на майно вилучене у ОСОБА_2 (справа № 640/4683/18; №/п 1-кс/640/2657/18) – скасувати.

Речові докази - розкладний гаманець коричневого кольору, дві карти для проїзду в метрополітені, грошові кошти в сумі 1102 гривні, які зберігаються у камері схову речових доказів СВ Індустріального ВП ГУНП в Харківській області, після набрання вироком суду законної сили – повернути власнику ОСОБА_2.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова) витрати на проведення товарознавчої експертизи № 1617 від 10.04.2018 року в розмірі 429 гривень.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий – суддя: В. Г. Черняк