Ухвала суду № 81186901, 08.04.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5623/19

У Х В А Л А

08 квітня 2019 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Єршова Л.С., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Троянда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний світ текстилю», Компанії «Таггарт Лімітед», Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В., Державного реєстратора Комунального підприємства «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондара О.М., третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-курорт-2», про витребування майна та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Троянда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний світ текстилю», Компанії «Таггарт Лімітед», Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В., Державного реєстратора Комунального підприємства «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондара О.М., третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-курорт-2», та просить суд Витребувати у компанії «Таггарт Лімітед» нежитлову будівлю клубу-їдальні розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ) та яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест-курорт-2» на праві приватної власності; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44864413 від 27.12.2018 року та скасувати запис про право власності № 29683070 в реєстрі речових прав на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення № 44864413 від 27.12.2018 року; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44869400 від 27.12.2018 року та скасувати запис про право власності № 29687682 в реєстрі речових прав на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення № 44869400 від 27.12.2018 року; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44920303 від 29.12.2018 року та скасувати запис про право власності № 29734518 в реєстрі речових прав на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення № 44920303 від 29.12.2018 року; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44921971 від 29.12.2018 року та скасувати запис про право власності № 29734721 в реєстрі речових прав на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення № 44921971 від 29.12.2018 року.

Предмет та підстави позову - порушення права власності господарського товариства на майно.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року по справі № 905/2260/17, визначення юрисдикції спору має важливе значення для практичної реалізації принципу доступу до правосуддя.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 №13 передбачено, що при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У разі якщо суб`єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним пунктом 4 частини першої статті 12 Господарсько процесуального кодексу України (далі - ГПК) справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1 ГПК господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Відповідно до п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25 лютого 2016 року №4 до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб`єктного складу сторін:

- спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття;

- спори між акціонерами, АТ та депозитарними установами, пов`язані з укладенням, зміною, розірванням, виконанням або визнанням недійсними договорів про відкриття та обслуговування рахунків у цінних паперах, зазначених у статті 5 Закону України "Про депозитарну систему України";

- спори, пов`язані з управлінням активами корпоративних інвестиційних фондів;

- спори, пов`язані з розподілом майна подружжя, вступом до юридичних осіб спадкоємців, правонаступників, осіб, яким було відчужено частку в статутному капіталі господарських товариств;

- спори про визнання права власності на акції, спори щодо укладення, розірвання, зміни, виконання, а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій, та спори щодо інших правочинів з акціями, крім спорів, пов`язаних з порушенням переважного права акціонерів на придбання акцій;

- спори між набувачем права власності на частку в статутному капіталі та учасниками ТОВ або ТДВ про право власності на частку.

Виходячи з наведеного підвідомчими загальним судам є спори між учасником (засновником, акціонером) господарського товариства та товариством, що виникають не з корпоративних відносин, а щодо грошових зобов`язань, якщо однією зі сторін, які беруть участь у справі, є фізична особа.

Суд враховує, що з позову вбачається, що ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-курорт-2», позов подала у зв`язку з порушенням майнових прав зазначеного Товариства відповідачами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Троянда», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний світ текстилю», Компанією «Таггарт Лімітед», Державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С.В., Державним реєстратором Комунального підприємства «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондарем О.М.

Тобто між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності, господарським правовідносинам.

За таких обставин суддя вважає, що спір у цій справі за характером правовідносин підлягає вирішенню в господарських судах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Одночасно суд роз`яснює, що позивач має право звернутись з зазначеним позовом у відповідності до приписів ГПК України до господарського суду Одеської області.

Керуючись ст. 186 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Троянда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний світ текстилю», Компанії «Таггарт Лімітед», Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В., Державного реєстратора Комунального підприємства «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондара О.М., третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-курорт-2», про витребування майна та скасування державної реєстрації, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: Л.С. Єршова