Постанова № 81186308, 15.04.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/6354/19

Провадження № 3/520/2482/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2019 року суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі Цвігун А.В., за участю прокурора Зайкова Д.Б., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, що надійшли з Управління захисту економіки в Одеській області ДЗЕ НПУ про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, працюючу помічником судді Одеського окружного адміністративного суду, відомості про притягнення раніше до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення у суду відсутні, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 172-6 КпАП України, -

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта юридичного відділу Центрального об`єднаного управління пенсійного фонду України у м. Одесі, як особа яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за власним бажанням (з ініціативи працівника), відповідно до п. 1 ст. 86 Закону України «Про державну службу» з 25.09.2017 року, згідно наказу №80-ОС від 11.09.2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 », як суб`єкт декларування, несвоєчасно, без поважних причин, подала 02.10.2017 року декларацію особи, яка припиняє діяльність, типу - «перед звільненням», уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в зв`язку з чим відносно останньої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Так, 03.04.2017 року ОСОБА_1 , згідно наказу №3-ос було призначено на посаду головного спеціаліста - юрисконсульта відділу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі та 03.04.2017 року присвоєно 9 ранг державного службовця (категорії «В» посад державних службовців).

Згідно наказу №80-ОС від 11.09.2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 », останню було звільнено з посади головного спеціаліста - юрисконсульта об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за період роботи з 03.04.2017 року по 25.09.2017 року, за власним бажанням відповідно до п. 1 ст. 86 Закону України «Про державну службу».

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією не визнала, долучивши письмові пояснення на протокол про адміністративне правопорушення та зазначила про відсутність в її діях умислу на вчинення адміністративного правопорушення, оскільки 25.09.2017 року вона подала декларацію, вказавши тип такої декларація, як після звільнення. 02.10.2017 року вона дізналася про невірне зазначення нею при подачі декларації від 25.09.2017 року, типу декларації та її періоду, й в зв`язку з неможливістю подати виправлену декларацію, 02.10.2017 року подала ще одну декларацію, в якій було правильно зазначено її тип та період. Відтак, вона не мала будь-якого наміру на вчинення адміністративного правопорушення, а тому, в її діях відсутня суб`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, з урахуванням чого, провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності просила закрити.

Прокурор в судовому засіданні складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією підтримав, просив визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до наступного переконання.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Згідно ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», інші особи, які зобов`язані подавати декларацію та виконувати інші вимоги фінансового і контролю відповідно до цього Закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; корупція - використання особою, зазначеною у ч. 1ст. 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч. 1ст. 3 цього Закону, або її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи повязаних з ними можливостей; правопорушення, повязане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Зазначене визначення корупції узгоджується із ратифікованими Україною Цивільною Конвенцією про боротьбу з корупцією 1989 року, Кримінальною конвенцією про боротьбу з корупцією 1993 року, Конвенцією ООН2003 року та п. 3.22. Рішення Конституційного суду України № 21-рп/2010 від 6 жовтня 2010 року, в яких зазначено, що термін «корупція» означає «використання особою наданих їй службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб», а корупційна діяльність безпосередньо пов`язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов`язків. Зазначене може прирівнюватись до давання чи отримання хабара, зловживання службовим становищем чи впливом, сприяння відмиванню отриманих від корупційних злочинів доходів, їх приховування, розкрадання чи нецільового використання майна, перешкоджання здійсненню правосуддя, а також незаконного збагачення як значного збільшення доходів, яке перевищує законні доходи особи яке вона не може раціонально обґрунтувати, тощо.

Таким чином, за змістом міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надала Верховна Рада України, обов`язковими ознаками, за якими будь-яка неправомірна чи неетична поведінка осіб, уповноважених на виконання функцій держави може визнаватись корупційною, а так само й процедура віднесення тих чи інших діянь названих суб`єктів до категорії корупційних та їх кваліфікації за відповідними нормами глави 13-А КУпАП в тому числі і за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП є умисна форма вини, використання свого службового становища та мета одержання неправомірної вигоди.

Щоб вважати, що відповідні дії мали ознаки відповідного адміністративного правопорушення, необхідно виходити, крім того, із вимог ст. 9 КУпАП.

Згідно з вказаною нормою, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, визначається лише умисною формою вини, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Таким чином, при розгляді даної категорії справ обов`язково має встановлюватись умисний характер вчиненого діяння, а також наявністю відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи чи інтересу третіх осіб, яким суб`єкт правопорушення мав керуватись при вчиненні відповідного проступку.

З врахуванням положень ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції", сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов`язана задекларувати свої доходи, своєчасно подати декларацію та повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети. А тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести наявність в діях особи умислу на не подання (несвоєчасне подання) декларації.

Однак суду не доведено наявності умислу у ОСОБА_1 на несвоєчасне подання декларації та корисної мети таких дій.

Так, з долучених до клопотання відомостей з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування вбачається, що 25.09.2017 року ОСОБА_1 подала декларацію, вказавши тип такої декларація, як після звільнення.

Згідно пояснень ОСОБА_1 , наданих в судовому засіданні, 02.10.2017 року вона дізналася про невірне зазначення нею при подачі декларації від 25.09.2017 року, типу декларації та її періоду, й в зв`язку з неможливістю подати виправлену декларацію, 02.10.2017 року було подано ще одну декларацію, в якій було правильно зазначено її тип та період, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно наявного в матеріалах справи про адміністративне правопорушення рапорту №220кор від 19.02.2019 року вбачається, що в ході проведення заходів у межах та відповідності до Закону України «Про запобігання корупції», під час аналізу інформації з відкритих джерел, а саме офіційного Інтернет-сайту Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування встановлено, що колишній головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі ОСОБА_1 , будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, несвоєчасно подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припиняє діяльність, а саме 02.10.2017 року.

Таким чином, ОСОБА_1 самостійно, після встановлення невірності зазначення типу декларації та періоду, подала нову декларацію з зазначенням вірності відповідних даних, задовго до моменту виявлення інкримінованого їй адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Викладене свідчить про відсутність у ОСОБА_1 умислу на вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що в свою чергу свідчить про відсутність суб`єктивної сторони складу такого адміністративного правопорушення.

Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов`язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у звязку з відсутністю події чи складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що провадження по справі підлягає закриттю у звязку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 172-6, 245, 247, 251, 280, 283, 284 КпАП України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закрити у звязку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Федулеєва Ю. О.