Постанова № 81185685, 15.04.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2220/19

Провадження № 1-кс/487/3049/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2019 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Боброва І.В., за участю секретаря судового засідання Батишевої Г.Ю., розглянувши у відритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві Бурлаченка Д.В. у кримінальному провадженні №42019161010000100 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2019 року слідчий Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві Бурлаченко Д.В., за погодженням з прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України Корнієнком Є.В., звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту із забороною відчуження на автомобіль марки «ВАЗ 210994», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2009 року випуску, сірого кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 24.03.2017, який належить підозрюваному ОСОБА_1 .

Підставою для внесення клопотання стало те, що вказане майно належить підозрюваному та на нього необхідно накласти арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Слідчий у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги клопотання підтримав, просив задовольнити.

На підставі до ст. 172 КПК України, клопотання розглянуто без участі слідчого, прокурора, власника майна та захисника.

Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Із матеріалів клопотання встановлено, що Слідчим управлінням Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42019161010000100 внесенего до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 02.02.2016 року наказом начальника ГУ ДФС №17-о ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеський області у спеціальному званні «інспектор податкової та митної справи ІІІ рангу».

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами нормативно-правових актів, ОСОБА_1, усупереч обов`язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий корупційний злочин, а саме - виказав прохання надати та одержання службовою особою, неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб та поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 20, п.п. 80.2.3, п.п. 80.2.5 п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями та відповідно, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 04.03.2019 №1558, призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3), податкова адреса: АДРЕСА_1, адреса господарської одиниці: АДРЕСА_2, тривалістю десять діб, перевіряємий період з 16.06.2017 по дату завершення фактичної перевірки, за участю головного державного ревізора - інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеський області ОСОБА_1 та головного державного ревізора - інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеський області ОСОБА_7 .

Так, перебуваючи на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеський області ОСОБА_1 в один із днів, в період з 04.03.2019 по 20.03.2019, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, переслідуючи корисливий мотив, з метою отримання неправомірної вигоди від представника за довіреністю ФОП « ОСОБА_3» (ІНН НОМЕР_3 ) громадянина ОСОБА_6 за не відображення ним та ОСОБА_7 в акті за результатами проведеної фактичної перевірки за період з 16.06.2017 по дату її завершення у ФОП « ОСОБА_3 » заниженої суми порушень податкового законодавства, що підлягають сплати до бюджету.

З метою досягнення своїх злочинних намірів ОСОБА_1 , в період з 04.03.2019 по 20.03.2019, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, вступив у злочинну змову з головним державним ревізором - інспектором відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеський області ОСОБА_7.

21.03.2019 близько 14 год. 30 хв., перебуваючи у приміщенні магазину-кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, поєднуючи свої дії з вимаганням виказав представнику за довіреністю ФОП « ОСОБА_3 » (ІНН НОМЕР_3 ) громадянину ОСОБА_6 прохання надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 30000 гривень, за вчинення в його інтересах дій з використанням наданого ОСОБА_1 та ОСОБА_7 службового становища, а саме: відображення ними в акті за результатами проведеної фактичної перевірки за період з 16.06.2017 по дату її завершення у ФОП « ОСОБА_3 » заниженої суми порушень податкового законодавства, що підлягають сплаті до бюджету, з погрозою у разі відмови внесення ним та ОСОБА_7 даних, які сприятимуть завишенню суми штрафних санкцій для даного підприємця за наслідками перевірки та домовились про зустріч 22.03.2019 в ході якої ОСОБА_6 мав би передати ОСОБА_1 та ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 30000 гривень.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного плану, 22.03.2019 о 20 годині 07 хвилин, ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що він та ОСОБА_7 незабаром приїдуть до м. Одеси з відрядження, та домовились зустрітися з ОСОБА_6 на автозаправному комплексі «OKKO» розташованому за адресою: Одеська область, Тираспольське шосе, 22-Е для передачі їм неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 30000 гривень.

Того ж дня, 22.03.2019 близько 21 годин 13 хвилин, діючи з тих самих корисливих мотивів, ОСОБА_1 , перебуваючи на території автозаправного комплексу «OKKO» розташованому за адресою: Одеська область, Тираспольське шосе, 22 Е, діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_7 одержав від ОСОБА_6 для себе та ОСОБА_7 , неправомірну вигоду у сумі 30000 гривень за вчинення в його інтересах дій з використанням наданого ОСОБА_1 та ОСОБА_7 службового становища, а саме: відображення ними в акті за результатами проведеної фактичної перевірки за період з 16.06.2017 по дату її завершення у ФОП « ОСОБА_3 » заниженої суми порушень податкового законодавства, що підлягають сплаті до бюджету.

Після цього ОСОБА_1 був затриманий працівниками правоохоронних органів в порядку ст. 208 КПК України, а його злочинну діяльність було припинено.

23.03.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до інформації з бази даних АІС «Автомобіль» МВС в Одеській області та Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС України, станом на 26.03.2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на автомобіль марки ВАЗ 210994, н/з НОМЕР_1 , 2009 року випуску, кузов НОМЕР_4 .

Санкцією частини 3 статті 368 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Частиною 1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Виходячи з положень ч.10 ст. 170 КПК України, арешт може буди накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Так, слідчим доведено, що вказане в клопотанні майно належить підозрюваному, існує необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації та наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного в клопотанні майна, у зв`язку з чим слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання.

Керуючись ст. ст. 131-132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві Бурлаченка Д.В. у кримінальному провадженні №42019161010000100 - задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження на автомобіль марки «ВАЗ 210994», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2009 року випуску, сірого кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 24.03.2017 року, кузов НОМЕР_4 , який належить підозрюваному ОСОБА_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити слідчому Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві Бурлаченку Д.В..

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя І.В.Боброва