Рішення № 81185285, 15.04.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/1998/19

Провадження №2/428/1257/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Андрусишин Н.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сєвєродонецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 дитячого будинку-інтернату ім. О.В. Синяговського Полтавської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 дитячий будинок-інтернату ім. О.В. Синяговського Полтавської обласної державної адміністрації звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на повному державному забезпеченні у позивача знаходиться неповнолітній син відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, в зв’язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом. Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття; стягнути аліменти за останні сім років; оголосити відповідача в розшук.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не з’явилася, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі та не заперечувала проти заочного розгляду справи, позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про день, час і місце судового засідання справи повідомлялася належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надходило.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалася.

15.04.2019 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Згідно з копією акту про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яку відмовилися забрати батьки чи інші родичі, про підкинуту чи знайдену дитину №1, складеним Комунальною установою «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Управління охорони здоров’я Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 02 серпня 2012 року, ОСОБА_2 31 липня 2012 року у пологовому відділенні Комунальної установи «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Управління охорони здоров’я Сєвєродонецької міської ради Луганської області народила живого недоношеного хлопчика вагою 1600,0 г, зростом 42 см. Відразу ж після пологів відповідач повідомила про намір відмовитися від виховання дитини та залишити її в пологовому відділенні м. Сєвєродонецька. На обліку з приводу вагітності вона не перебувала.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії І-ЕД № 255324, виданого 15 серпня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_3 народився 31 липня 2012 року, про що зроблено відповідний актовий запис № 680. Батьком записаний ОСОБА_5, матір’ю – ОСОБА_2.

З копії путівки № 338, виписаної Луганським обласним будинком дитини № 2 від 12 грудня 2016 року вбачається, що Луганський обласний будинок дитини № 2 направив до ОСОБА_1 дитячого будинку-інтернату ім. О.В. Синяговського Полтавської обласної державної адміністрації на повне державне утримання неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Таким чином, ОСОБА_2 є біологічною матір’ю неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Статтею 52 Конституції України встановлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 51 Конституції України встановлено обов’язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі – СК України) батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 2 ст. 193 СК України встановлено, що якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Таким чином, закон покладає на відповідача ОСОБА_2 обов'язок утримувати сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір'ю якої вона є, до досягнення ним повноліття.

Виходячи з визначеного законодавством обов’язку батьків щодо утримання неповнолітньої дитини, прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, суд приходить до висновку про те, що розмір аліментів слід визначити, як того вимагають положення ст. 183 СК України, в єдиній частці від заробітку (доходу) матері.

При цьому, суд визначає аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку від дня пред’явлення позову, тобто з 13 лютого 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стосовно вимог позивача про стягнення аліментів у розмірі не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, суд зазначає, що такий розмір аліментів встановлено п. 4 ч. 1 ст. 160 ЦПК України для неповнолітніх дітей, якщо такі вимоги заявлені в рамках наказного провадження, а тому у задоволенні вимоги про стягнення аліментів у розмірі не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку слід відмовити.

На думку суду, саме вищевказаний розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами, які були надані та повідомлені суду, при цьому такий розмір аліментів забезпечить матеріальні потреби дитини та відповідатиме сталій судовій практиці щодо розміру частки доходу платника аліментів на утримання однієї дитини за звичайних умов.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення аліментів з відповідача за останні сім років, оскільки позивач не надав суду жодних доказів того, що ним вживались заходи щодо одержання аліментів з відповідача, але він не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останньої від їх сплати.

Крім того, суд не вважає за доцільне оголошувати відповідача в розшук, оскільки її неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті і ухваленню заочного рішення.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивач був звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів відповідно до п. 3 ч.1. ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 280 - 284, 287 - 289, 354-355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 дитячого будинку-інтернату ім. О.В. Синяговського Полтавської обласної державної адміністрації задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на користь ОСОБА_1 дитячого будинку-інтернат ім. О.В. Синяговського Полтавської обласної державної адміністрації, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 лютого 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, судовий збір в дохід держави у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. (Державна судова адміністрація України (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26255795, місце знаходження: 01601 м. Київ, вул. Липська, 18/5, отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 дитячий будинок-інтернат ім. О.В. Синяговського Полтавської обласної державної адміністрації, місцезнаходження: Полтавська область, м. Зіньків, вул. Соборності, б. 91; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 03189222.

Представник позивача: ОСОБА_4, місцезнаходження: Полтавська область, м. Зіньків, вул. Соборності, б. 91, паспорт серії МН №854137.

Відповідач: ОСОБА_2, останнє відоме місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 15-Б.

Суддя Ж. І. Кордюкова