Ухвала суду № 81185095, 16.04.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

415/6829/17

1-кп/415/119/19

УХВАЛА

"16" квітня 2019 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської у складі:

головуючого судді Луньової Д.Ю,

за участю: секретаря судового засідання Нестеренка С.М.,

прокурора - Бєлоусова Д.О.,

захисника - Стародубцевої Л.О.

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лисичанську клопотання прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Бєлоусова Д.О. про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, на два місяці. Клопотання мотивоване тим, що наявні ризики, передбачені п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України; про наявність зазначених ризиків свідчать такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість передбаченого покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, крім того відсутність у нього міцних соціальних зв'язків за місцем проживання, оскільки він ніде не працює, не одружений, неповнолітніх дітей та батьків-інвалідів на утриманні не має, зловживає спиртними напоями, крім цього, ОСОБА_2 добровільно до правоохоронних органів після вчинення ним інкримінованого йому злочину не з'явився, за медичною допомогою потерпілому ОСОБА_4 не звернувся.

Захисник Стародубцева Л.О. заперечували проти задоволення клопотання прокурора, наполягаючи на заміні запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки обвинувачений має родину, є не судимим. Також просила суд звернути увагу на стан його здоров'я.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив суд змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також, практики Європейського суду з прав людини, - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою, при цьому, на підставі ст.9 ч.1 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст.9 ч.5 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків (ст.177 ч.1 КПК України), а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ст.177 ч.1 КПК України (ст.177 ч.2 КПК України).

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст.8 КПК України).

Відповідно до вимог діючого законодавства - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України (ст.183 КПК України).

До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає передусім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим, при цьому, суд враховує, що збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов'язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжують існувати інші підстави, наведені суду, виправдовувати позбавлення волі.

Таким чином, національні суди зобов'язані переглядати правомірність попереднього ув'язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою, і, питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно і повинно оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи (Маккей проти Сполученого Королівства).

Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою (Ідалов проти Росії §140).

При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу.

Таким чином, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Про існування ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_2 переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України свідчать такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, те, що він що він ніде не працює, не одружений, дітей не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.

Однак, враховуючи обставини даного кримінального провадження, особу обвинуваченого: його вік, стан здоров'я, у тому числі, беручи до уваги те, за яких обставин стосовно обвинуваченого було призначено психіатричну експертизу; те, що він неодноразово зазначав, що перебування в СІЗО дуже шкодить його здоров'ю. Крім того, суд враховує думку потерпілого, який під час надання пояснень зазначив суду, що не має ніяких претензій до обвинуваченого та що останній є хорошою людиною; репутацію обвинуваченого, який є не судимий, характеризується задовільно.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що можливим і достатнім запобіжним заходом, який можна застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2, є домашній арешт, пов'язаний із забороною обвинуваченого цілодобово залишати житло за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, кв. Дружби народів, 16/29, а тому у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити, задовольнивши клопотання сторони захисту.

При цьому суд вважає доцільним покласти на обвинуваченого ОСОБА_2, згідно ст.194 ч.5 КПК України, наступні обов'язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися із м. Лисичанська Луганської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

На підставі ст.ст.9, 29 Конституції України, ст.5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», керуючись ст.ст.176-178, 181, 186, 193, 194, 201, 202 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 - відмовити.

Задовольнити клопотання сторони захисту, змінивши обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому ОСОБА_2 цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 з-під варти після доставлення останнього за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов'язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися із м. Лисичанська Луганської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Дана ухвала діє протягом 2 місяців, тобто до 16 червня 2019 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити начальнику Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, на якого покласти контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_2 під час дії відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя: Луньова Д.Ю.