Рішення № 81184210, 16.04.2019, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 379/78/19

2-а/379/6/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2019 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Різник Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Київської області ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.01.2019 року серія НК №376765, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову від 10.01.2019 року серія НК №376765 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором БПП у м. Б.Церква Київської області за ч.1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., а провадження у справі закрити з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10.01.2019 року він рухався на транспортному засобі Іnfiniti М 35 д. н. з. АІ 1711 НІ з м. Києва по автодорозі Київ-Одеса в правій смузі руху зі швидкістю близько 90 км/год. Коли він наздогнав автопоїзд з тентовим напівпричепом, перелаштувався у ліву смугу та розпочав обгін кількох автопоїздів, що рухались один за одним. Через кілька кілометрів, він був зупинений Інспектором БПП у м. Біла Церква Київської області ОСОБА_2, яким за порушення п.12.4 ПДР, а саме перевищення гранично допустимої швидкості руху, на нього було накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Відповідачем було зазначено, що він, тобто позивач, рухався із швидкістю 98 км/год. на ділянці дороги де дозволено 50 км/год, тобто порушив вимогу знаку 5.45. «Початок населеного пункту» та п.п. 12.4 ПДР. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення в зв’язку з тим, що зазначений знак, в порушення вимог п.п. 10.2.4 ДСТУ 4100-2014, не був продубльований ліворуч. Дорожній знак «5.45. Початок населеного пункту с. Ксаверівка», який був розміщений праворуч він не мав змоги побачити через початок маневру «обгін» автопоїзда та через фуру з напівпричепом, яка, проїжджаючи по правій смузі руху, затулила знак. Крім того, інспектором не складався протокол в порушення вимог ст. 251 КУпАП України, отже доказів правопорушення інспектором зібрано не було. Жодного умислу чи необережності спрямованої на вчинення адміністративного правопорушення він не мав. Зазначив, що постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, та підлягає скасуванню.

Позивач у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити. Пояснив, що 10.01.2019 року рухався на автомобілі Іnfiniti М 35 зі швидкістю загального потоку по автодорозі Київ – ОСОБА_3. Його зупинив інспектор поліції, до автомобіля підійшов відповідач та звинуватив його у перевищенні швидкості, показав йому прилад TruCAM. Позивач звернув увагу відповідача щодо погодних умов: велика вологість, туман, температура 10 градусів морозу, а також щодо того, що знак не продубльований на лівій стороні, або поверх дороги. Він рухався у лівому ряду, а справа їхав вантажний автомобіль та легковий. Він надав письмові пояснення відповідачу та заявляв клопотання про необхідність надання правової допомоги адвокатом, однак, відповідач відхилив клопотання. Не пам’ятає, чи зазначав інспектору про наявність на правій полосі руху вантажного автомобіля при проїзді знаку, який повідомляє про початок населеного пункту.

Представник позивача адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що не доведений умисел позивача на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Також зазначив, про недопустимість долученого доказу, а саме фотографій, оскільки не зрозуміло на якому приладі зроблено фото та ким. Крім того, звернув увагу на погану якість фотографій. Зазначив, що відповідно до п. 12.10. ПДР у разі коли дорожні знаки обмеження швидкості руху 3.29 Знак 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" та/або 3.31 Знак 3.31 "Зона обмеження максимальної швидкості" встановлені з порушенням визначених цими Правилами вимог щодо їх введення чи з порушенням вимог національних стандартів або залишені після усунення обставин, за яких їх було встановлено, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху. Прохав застосувати аналогію закону та аналогію права та керуватися п. 12.10 ПДР. Крім того, інспектор не забезпечив право позивача на захист.

Відповідач у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову. Пояснив, що 10.01.2019 року він перебував на чергуванні, знаходився на 57 кілометрі автодороги Київ-Одеса. Вони знаходились у центрі населеного пункту селища Ксаверівка. Від знаку початку населеного пункту до того місця де вони знаходились, було приблизно 1-2 кілометра. Він заміряв швидкість за допомогою приладу TruCam, а напарник зупиняв порушників швидкості. Автомобіль позивача рухався рядом з іншими автомобілями, але попереду його автомобілів не було. Прилад фотографує той автомобіль, швидкість якого він вимірює. Оскільки вимірювання за допомогою лазера, то помилка у автомобілі не можлива. Відстань до автомобіля позивача була 262,5 метрів. Прилад був виставлений на мінімальну швидкість, при якій він спрацьовував, яка складала 75 км/г. В той день поганої погоди не було. Перед зупинкою позивача, він впевнився, що є докази порушення швидкості, і це зафіксовано приладом. Після зупинки позивача, він позивачу відрекомендувався, привітався, повідомив причину зупинки. В автомобілі позивач знаходився один. Позивач повідомляв йому, що хоче перенести розгляд справи, але оскільки були відсутні підстави то позивачу було відмовлено. Позивач також повідомляв, що вилітає за кордон. Він ознайомлював позивача із показами приладу TruCam. Цей прилад проходив відповідну повірку. Розгляд справи тривав близько півгодини, він не був позбавлений можливості зателефонувати захиснику. П 12.10. ПДР не можливо застосовувати у даній справі, оскільки це стосується інших знаків.

Представник третьої особи ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав пояснення, надані у відзиві на позовну заяву та пояснив, що позивач у позовній заяві визнав, що рухався у населеному пункті з перевищенням швидкості, а саме зі швидкістю близько 90 км/г. Інспектору при зупинці позивач не зазначав про те, що при проїзді місця, де розташований знак початку населеного пункту, він обганяв вантажний автомобіль і тому не замітив знаку. Також зазначив, що відповідно до ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Інспектор має право здійснювати розгляд адміністративної справи на місці де було вчинено таке адміністративне правопорушення і де він ніс службу в той час. Відповідач, розпочавши розгляд справи, назвав своє ім’я, посаду та спеціальне звання, зазначив порушення, яке вчинив позивач, пояснив позивачеві його права та надав можливість надати письмові чи усні пояснення. Справа розглядалась близько півгодини, позивач за цей час не зв’язувався з адвокатом. Після чого була винесена постанова. Відповідно до практики ЄСПЛ інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов’язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення свободи. Відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб’єкта владних повноважень. Відповідач не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі, про що роз’яснено позивачу. Відмова у відкладенні розгляду справи не є такою перешкодою. Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження версії, що знак затулили вантажні автомобілі. Оптимальна відстань для застосування приладу TruCam складає близько 300 метрів. Інспектор заміряв швидкість з відстані 262,5 м, при замірі поганих погодних умов не було. Твердження позивача, щодо відсутності дублюючого знаку на розділювальній смузі, або на лівому боці дороги, вважає необґрунтованими, оскільки в тому місці відсутня розділювальна смуга, і, крім того, зустрічна дорога має більше, ніж дві смуги, а саме - три. Також зазначив, що відповідно до судової практики сам по собі факт візуального несприйняття дорожнього знаку позивачем у певний момент не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення ПДР, а також в обов’язки водія не входить з’ясування законності встановлення дорожніх знаків та відповідність їх нормам ДСТУ.

Заслухавши сторони, їх представників, та представника третьої особи, дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою серії НК №376765 від 10.01.2019 року, винесеною інспектором БПП у м. Б.Церква Київської області за ч.1 ст. 122 КУпАП на ОСОБА_1 було накладено штраф в розмірі 255 грн.

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що 10.01.2019 о 16 год. 07 хв. ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на 57 км автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, в населеному пункті село Ксаверівка, рухався зі швидкістю 98 км/год, чим перевищив дозволену швидкість на 48 км/год (швидкість вимірювалась приладом ТRUCАМ ТС 000517) та порушив вимоги пункту 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), за що його і було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM LTI 20/20, серійний номер 000517.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, статті 124-1 - 126.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

В статті 258 КУпАП зазначені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.

За приписами ч.2 наведеної статті протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч.4 ст. 258 КУпАП).

Отже, виходячи з контексту ст. 258 КУпАП суд вважає помилковими доводи позивача про те, що відповідач мав скласти протокол про адміністративне правопорушення та відхиляє їх.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до ч.1 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Стаття 280 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР України відповідними доказами.

В матеріалах справи наявна фотографія, здійснена сертифікованим приладом TruCam LTІ 20/20 № ТС000517, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 98 км/год (а.с. 46).

Доводи позивача та його представника щодо недопустимості вказаного доказу суд вважає необґрунтованими, оскільки на фотографії чітко вбачається номер автомобіля НОМЕР_2, а також марка автомобіля «Infinity», серійний номер приладу ТС 000517, дата 10.01.2019, час 16-07, місцезнаходження 57 км, дистанція 262,5 м.

Зазначений доказ суд визнає допустимим доказом з огляду на те, що у постанові зазначено, який технічний прилад застосовувався при вимірюванні швидкості.

Щодо твердження позивача про те, що приладом TruCam могло бути зафіксовано швидкість руху автомобіля, який їхав попереду нього, слід зазначити наступне. З фотознімка здійсненого сертифікованим приладом TruCam чітко видно, що попереду автомобіля позивача відсутні інші транспортні засоби, що також підтверджується фотографією його номерних знаків. Таким чином, доводи позивача в частині того, що він рухався в потоці транспортних засобів, а тому прилад TruCam не міг зафіксувати швидкість саме його автомобіля, спростовуються матеріалами справи.

Доводи позивача щодо неможливості застосування приладу TruCam у зв’язку з температурою навколишнього середовища близько -10 градусів Цельсія спростовуються письмовими поясненнями позивача, наданих на місці зупинки, в яких він зазначив, що температура складала -7 градусів Цельсія, при якій дозволено застосування приладу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року № 857/874/19.

Суд звертає увагу на непослідовність пояснень позивача щодо швидкості, з якою він рухався по населеному пункту. Так, на оглянутому у судовому засіданні відеозапису, він спочатку пояснює інспектору, що рухався зі швидкістю 63 км/г, потім зазначає, що зі швидкістю 43 км/г. Однак, в позовній заяві зазначає, що рухався у лівій смузі із швидкістю близько 90 км/г, та був зупинений інспектором. У судовому засіданні позивач пояснив, що рухався зі швидкістю потоку автомобілей.

Доводи позивача, що він не замітив знак початку населеного пункту, оскільки рухався у правій лівій полосі та огляд йому затуляли вантажні автомобілі суд вважає необґрунтованими, оскільки у судовому засіданні ці обставини не доведені доказами. Крім того, як вбачається з відеозапису, оглянутому у судовому засіданні, а також письмових пояснень, наданих особисто за власним бажанням позивачем на місці зупинки, позивач не повідомляв інспектору про наявність будь-яких перешкод для огляду при русі, що підтвердження поясненнями інспектора у судовому засіданні.

До того ж, в письмових поясненнях позивачем, наданих після зупинки, особисто зазначено, що знак 5.45. розташовано лише з правого боку, що свідчить про обізнаність позивача при проїзді знаку про наявність знаку та про початок населеного пункту.

Доводи позивача, щодо невідповідності нормам ДСТУ розташування знаку суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються фотокарткою, долученою до справи, з якої вбачається, що на зустрічній дорозі більше двох смуг для руху, отже відповідно до п. 10.2.4. ДСТУ необхідність розміщення дублюючого знаку на лівому боці дороги відсутня.

Крім того, сам по собі факт візуального несприйняття дорожнього знаку позивачем у певний момент часу не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення ПДР, оскільки є наслідком взаємодії як об'єктивних явищ природи так і суб'єктивних процесів (швидкість сприйняття та аналізу дорожньої обстановки, здатність уважно спостерігати за нею).

Щодо посилань позивача на невірно встановлений знак, то ним не наведено правову норму, яка б звільняла водіїв від відповідальності за порушення Правил дорожнього руху у разі встановлення знаку не у відповідності до вимог цих Правил або вимог ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування".

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адмінстративного суду України від 13 вересня 2017 року справа № 285/345/17.

Під часу руху транспортного засобу в обов'язки водія не входить з'ясування законності встановлення дорожніх знаків та відповідність їх нормам ДСТУ. Так, згідно п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Аналогічна позиція викладена в постанові п’ятого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 № 489/7717/18.

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача щодо необхідності застосування аналогії закону та аналогії права до п. 12.10 ПДР.

Правомірність застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam знайшло своє підтвердження, виходячи з наступного.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № ІІА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року № 1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.

Проте, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями.

Суд звертає увагу, що така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення іі результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/11913, яке чинне до 25.09.2019 року, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 25 вересня 2019 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 № ТС000517 є придатним до застосування. (а.с.50)

Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва LaserTechnologyInc також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27 вересня 2018 року № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.

Отже, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.

Таким чином, лазерні вимірювачі швидкості TruCam, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/11913 підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості TruCam LT1 20/20 № ТС000517 до застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 року № 234/17178/18.

Крім того, посилання позивача на окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови, суд не бере до уваги та зазначає, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16 (провадження №К/9901/50453/18) та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі справа №826/15341/15 (провадження №К/9901/19896/18).

З оглянутих у судовому засіданні відеоматеріалів, наданих позивачем, слідує, що позивачеві було роз'яснено його права та надано копію постанови.

Таким чином, оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено на позивача в межах санкції, передбаченої частиною 1 статті 122 КУпАП, тобто приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв обґрунтовано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Доводи апелянта, що при розгляді стосовно нього справи про адміністративне правопорушення інспектором поліції відхилено його клопотання про надання можливості скористатися послугами адвоката та відкладення розгляду справи з метою реалізації ним права на юридичну допомогу, чим порушено право на захист, не можуть бути підставою для скасування вказаної вище законної та обґрунтованої постанови, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, розглядається за місцем його вчинення.

Вище вказана позиція узгоджується з практикою викладеною в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року у справі №751/6165/17.

Так, згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.

У частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу (рішення Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №5-рп/2015).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 по справі № справа №536/583/17(провадження №К/9901/4973/18).

Положеннями КпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КпАП України.

Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.

Санкція ст. 122 КпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.

При цьому суд звертає увагу на те, що законом не визнана обов'язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв'язку, і позивач не обґрунтував, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу.

Суд також зазначає, що в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі, про що роз'яснено порушнику.

Відмова у відкладенні розгляду справи не є такою перешкодою.

Таким чином, відповідачем було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, при розгляді справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року 760/10640/18.

За таких обставин суд вважає, що докази порушення відповідачем процедури винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відсутні, а тому суд приходить до висновку про дотримання Інспектором поліції вимог КУпАП України при розгляді справи, що, з огляду на встановлені вище фактичні обставини, свідчить про те, що оскаржувана постанова є правомірною, прийнятою у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, і не підлягає скасуванню, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У зв’язку із відмовою у позові витрати на правову допомогу стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 77, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 122, 245, 247 п.1, 280, 286, 289, 293 КУпАП, - суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Київської області ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.01.2019 року серія НК №376765 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду на підставі ч. 4 ст. 286 КАС України.

ГоловуючийОСОБА_6