Ухвала суду № 81182916, 16.04.2019, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер: 343/24/19

Номер провадження: 1-кп/0343/56/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2019 року м.Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді – Андрусіва І. М.,

секретаря судового засідання – Димид О.З.,

за участю: прокурора - Юхман Л.Я.,

захисника – ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

потерпілої-Сливчук І.В.

розглянувши в судовому засіданні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт в кримінальному провадженні №120180901600000684 від 02.11.2018 року за ч. 1 ст. 263, ч.4 ст.296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Долинського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження №120180901600000684 від 02.11.2018 відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.4 ст.296 КК України.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 12.03.2019 року у судовому засіданні ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 10.05.2019 включно.

Через канцелярію суду надійшло клопотання громадської організації "Долинське районне об"єднання воїнів АТО", в якому зазначила, що бере учасника бойових дій ОСОБА_2 на поруки та просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

В судовому засіданні захисник підтримав проголошене клопотання та просив його задовольнити.

ОСОБА_2 та потерпіла у вирішенні даного питання покладається на розсуд суду.

Прокурор в судовому засіданні заперечила щодо задоволення даного клопотання, оскільки підстави для зміни запоіжного заходу немає.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При вирішенні питання щодо можливості зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Тримання під вартою у відповідності до пункту 1(с) статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети. (Рішення «Хайредінов проти України»). Затримання особи є настільки серйозним запобіжним заходом, що воно є виправданим, лише якщо інші, менш суворі, заходи були розглянуті та визнанні недостатніми для забезпечення захисту індивідуальних або суспільних інтересів, які можуть вимагати затримання відповідної особи.

Суд встановив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: можливість переховування від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків, потерпілу та вчинення іншого кримінального правопорушення не зменшились.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу. Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду, перешкоджати встановленню істини у справі, впливати на свідків, потерпілу.

У зв"язку з наведеним відсутні підстави для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_2, на домашній арешт.

Суд також зазначає, що частиною першою статті 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобовязання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобовязуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу.

Отже, особиста порука основана на довірі до поручителя з боку суду, яка ґрунтується на особливих моральних якостях поручителя, його авторитеті.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 КПК України кількість поручителів визначає суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Ураховуючи наведені вимоги закону, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді особистої поруки, оскільки з поданого клопотання не можливо встановити чи поручається громадська організація "Долинське районне об"єднання воїнів АТО" за виконання обвинуваченим покладених на нього обов"язків відповідно до ст. 194 КПК України та зобов"язується за необхідності доставити в суд на першу про те вимогу. Окрім цього, відсутні прізвища осіб чи особи, які готові взяти підозрюваного на поруки.

За таких обставин, суд приходить до переконання про відмову у задоволенні поданого клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-177, 180,201 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя І.М. Андрусів