Ухвала суду № 81175346, 16.04.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

16 квітня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/961/19

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Черниш О.А.,

розглянула матеріали адміністративного позову та заяву про забезпечення позову

позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), представник позивача - адвокат Ковальова Галина Костянтинівна (АДРЕСА_2

відповідач-1: Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (25015, м. Кропивницький, вул. Єгорова, 25-а)

відповідач-2: Донецький національний медичний університет (84404, Донецька область, м. Лиман, код ЄДРПОУ 02010698)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, скасування наказу про відрахування, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління ДМС України в Кіровоградській області, Донецького національного медичного університету, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №113 від 23.01.2019 року Управління Державної міграційної служби в Кіровоградській області про скасування посвідки на тимчасове проживання №800010923;

- зобов'язати Управління Державної міграційної служби в Кіровоградській області видати йому посвідку на тимчасове проживання;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров'я Донецького національного медичного університету №198-ст від 21.03.2019 року про відрахування його з числа студентів.

Частиною 2 статті 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років".

Відповідно до частин 1, 6 статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 172 КАС України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Згідно з пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Зміст позовної заяви свідчить, що позивач об'єднав у ній кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Так, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області №113 від 23.01.2019 року про скасування посвідки на тимчасове проживання та похідна від неї вимога про зобов'язання відповідача-1 вчинити певні дії належать до юрисдикції адміністративних судів.

Воднораз, позовна вимога, що звернута до Донецького національного медичного університету, стосується оскарження наказу №198-ст від 21.03.2019 року про відрахування позивача з числа студентів І курсу (спеціальність "Медицина", контрактна форма навчання) міжнародного медичного факультету Донецького національного медичного університету.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлює Закон України "Про вищу освіту".

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про вищу освіту":

- вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти;

- заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей;

- здобувачі вищої освіти - особи, які навчаються у закладі вищої освіти на певному рівні вищої освіти з метою здобуття відповідного ступеня і кваліфікації.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про вищу освіту" університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.

Частиною 7 статті 27 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що заклад вищої освіти діє на підставі власного статуту.

Відповідно до Статуту Донецького національного медичного університету, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України №80 від 06.02.2016 року, Донецький національний медичний університет створений на державній формі власності на базі Донецького державного медичного університету ім. Горького постановою Кабінету Міністрів України №407 від 15.06.1994 року, підпорядкований Міністерству охорони здоров'я України і є неприбутковою організацією.

Таким чином, Донецький національний медичний університет не є суб'єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України, не здійснює функцій у сфері управлінської діяльності.

Натомість основним завданням цього університету є здійснення освітньої діяльності (в тому числі на платній основі) в галузі охорони здоров'я, яка включає навчальну, наукову, методологічну, лікувальну, виховну, культурну, оздоровчу діяльність.

Частиною 1 статті 46 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: 1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; 2) власне бажання; 3) переведення до іншого навчального закладу; 4) невиконання індивідуального навчального плану; 5) порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; 6) інші випадки, передбачені законом.

Правовідносини між позивачем та Донецьким національним медичним університетом виникли з приводу надання освітніх послуг, які є об'єктом цивільних прав, стосуються відрахування позивача з вищого навчального закладу.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відтак, вимога позивача, що пов'язана із захистом його прав як замовника освітніх послуг, має вирішуватися в порядку цивільного судочинства та не може розглядатися адміністративним судом.

Оскільки у позовній заяві ОСОБА_1 порушено правило об'єднання позовних вимог, позаяк об'єднано кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, ця позовна заява має бути повернута на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України.

Крім того, разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Управління Державної міграційної служби в Кіровоградській області №113 від 23.01.2019 року про скасування посвідки на тимчасове проживання №800010923 в частині зобов'язання ОСОБА_1 зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

Частиною 1 статті 153 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що позов, забезпечити який просить позивач, повернуто на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України, тому цю заяву слід повернути заявнику без розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду зокрема в разі повернення заяви або скарги.

Тож для повернення судового збору, сплаченого за подання цього позову та заяви про його забезпечення, позивачу слід звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись статтями 169, 248, 256, 294, 295 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 повернути.

Заяву про забезпечення позову повернути заявнику без розгляду.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами та заявою про забезпечення позову.

Копію позовної заяви залишити у суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш