Рішення № 81172457, 16.04.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.04.2019 м.Харків Справа № 905/269/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор’євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат”, м.Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Азовмашпром”, м.Маріуполь, Донецька область

про зобов’язання виконати умовити договору та стягнення штрафних санкцій в розмірі 100265,32грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Обставини справи:

Позивач, Приватне акціонерне товариство “Запорізький абразивний комбінат”, м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/291 від 01.02.19р. до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Азовмашпром”, м.Маріуполь, Донецька область, про зобов’язання виконати умови договору та стягнення штрафних санкцій у розмірі 100265,32грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №23/05 від 23.05.18р. в частині поставки товару у строки обумовлені умовами договору.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/269/19.

Ухвалою суду від 06.02.19р. позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.

15.02.19р. до суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 06.02.19р. надійшли докази сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду від 18.02.19р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/269/19; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 13.03.19р.

12.03.19р. на електрону адресу суду від відповідача надійшло клопотання про врегулювання спору за участю суді, аналогічне за своїм змістом клопотання надійшло до канцелярії суду 18.03.19р.

Ухвалою суду від 13.03.19р. судове засідання відкладено на 09.04.19р.

09.04.19р. через канцелярію суду від позивача надійшла письмова позиція щодо врегулювання спору за участі судді від 08.04.19р. №14/994.

У судове засідання 09.04.19р. з’явився представник позивача, який надав усні пояснення щодо поданих документів та заперечував проти задоволення клопотання відповідача щодо врегулювання спору за участю судді .

Представник відповідача у судове засідання 09.04.19р. не з’явився; про місце, дату та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 09.04.19р. відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Азовмашпром” про проведення врегулювання спору за участі судді по справі №905/269/19 ; судове засідання відкладено на 16.04.19р.

Представники сторін у судове засідання 16.04.19р. не з’явились, про місце, день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомлено.

Відповідачем відзив на позовну заяву до суду не наданий.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

23.05.18р. між Приватним акціонерним товариством “Запорізький абразивний комбінат”, (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Азовмашпром” (постачальник) укладено договір поставки №23/05.

Предметом договору визначено зобов'язання постачальника передати у власність покупцеві товар згідно зі специфікаціями, які після їх укладання є невід’ємною частиною даного договору. Найменування, асортимент, обсяг (кількість), ціна, рік випуску, країна виробник, технічні та інші вимоги до товару визначаються у специфікаціях до даного договору (п. 1.1. договору).

Згідно з положеннями п. 3.1., 3.2. договору, ціна на товар зафіксована у специфікаціях у гривнях. До ціни товару включена вартість тари, упакування та маркування.

Відповідно до п.4.2. договору розрахунки між покупцем та постачальником за даним договором здійснюються у наступному порядку:

- покупець здійснює 50% передоплату за товар протягом п’яти (банківських) днів з моменту підписання договору на підставі отриманого рахунку на оплату.

- залишок 50% - покупець здійснює розрахунки за фактично отриманий товар протягом п’яти (банківських) днів з моменту отримання товару та підписання сторонами здавально-приймальних документів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Строк поставки товару становить 90 календарних днів з дати передоплати. Постачальник має право дострокової поставки товару (п.5.2. договору).

Датою поставки вважається дата фактичної доставки товару у місце призначення та передачі його уповноваженому представнику покупця разом з відвантажувальними документами (п.5.4. договору).

Згідно п.8.2. договору, у випадку порушення постачальником строків поставки товару або недопоставки замовленого товару у повній кількості, покупець має право нарахувати постачальнику штрафну санкцію в розмірі 0,5% від вартості неодержаного товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а постачальник зобов’язується на вимогу покупця сплатити зазначену штрафну санкцію.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.18р. (п.11.1 договору).

23.05.18р. сторонами договору укладена специфікація №1 (додаток №1 до договору), якою визначені: асортимент товару, технічні характеристики, одиниця виміру, кількість, ціна без ПДВ, ціна з ПДВ, гарантійні терміни.

Так, згідно вказаної специфікації сторонами договору визначено, зокрема: предмет договору – візок спікальний ТС-2,02 (прокатно-зварювальний варіант) без колосників А-1561.000 у кількості 4 шт.; ціна товару (з ПДВ) за од. – 169524,00грн.; загальна сума (з ПДВ) 678096,00грн.

Договір та специфікація до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками.

Позивачем 05.06.18р. у відповідності до п.4.2. договору, здійснено попередню оплату в розмірі 341548,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №7699 від 05.06.18р.

Як зазначає позивач, в порушення умов договору №23/05 від 23.05.18р. та специфікації (додатку №1 до даного договору) від 23.05.18р. відповідач поставку товару на адресу позивача не здійснив.

Листом та претензією №07/09-18 від 07.09.18р. та 14/2993 від 26.10.18р. позивач звертався до відповідача з вимогами здійснити поставку товару згідно специфікації №1 від 23.05.18р. та сплатити суму штрафу за непоставлений товар.

В свою чергу, у відповіді №247 від 11.09.18р. на лист позивача, відповідач повідомив, що порушення строків поставки товару відбулося внаслідок завантаженості підприємства останнього.

За твердженням позивача, яке не спростовано відповідачем, товар не було поставлено у строки визначені сторонами у договорі №23/05 від 23.05.18р.

Отже, відповідач товар не поставив, суму штрафу не оплатив, що стало підставою для звернення позивача із позовною заявою про зобов’язання відповідача виконати умови договору поставки №23/05 від 23.05.18р. в частині здійснення поставки товару та стягнення штрафу у розмірі 100265,32грн. за порушення строків поставки товару.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст.625, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 ЦК України).

Умовами договору (п.1.1, 5.2.) на відповідача покладено обов'язок поставити товар, протягом 90 календарних днів з дати передоплати. Постачальник має право дострокової поставки товару.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до п.4.2. договору, здійснено попередню оплату в розмірі 341548,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №7699 від 05.06.18р.

Таким чином, відповідач був зобов’язаний поставити обумовлений договором №23/05 від 23.05.18р. та специфікацією до нього товар в строк до 03.09.18р. включно.

Доказів поставки товару на час розгляду справи відповідач суду не надав, позовні вимоги належними та допустимим доказами не спростував.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст.76-79 ГПК України).

Згідно із ст.86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які позивач посилався в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги про зобов'язання відповідача виконати умови договору поставки №23/05 від 23.05.18р. та здійснити поставку товару на адресу позивача, візок спікальний ТС-2,02 (прокатно-зварювальний варіант) без колосників А-1561.000 у кількості 4 шт. на загальну суму (з ПДВ) 678096,00грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Згідно з ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення не грошового зобов’язання у відсотках до суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення.

Згідно п.8.2. договору, у випадку порушення постачальником строків поставки товару або недопоставки замовленого товару у повній кількості, покупець має право нарахувати постачальнику штрафну санкцію в розмірі 0,5% від вартості неодержаного товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а постачальник зобов’язується на вимогу покупця сплатити зазначену штрафну санкцію.

Позивачем на підставі п.8.2. договору нараховано відповідачу штрафні санкції за не поставлений товар за період з 04.09.18р. по 31.01.19р. у розмірі 100265,32грн. Перевіривши здійснені позивачем нарахування штрафних санкцій, суд визнає їх обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

В силу вимог п.5 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов’язку в натурі та ст.20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Згідно ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат”, м.Запоріжжя, Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Азовмашпром», м.Маріуполь, Донецька область про зобов’язання виконати умовити договору та стягнення штрафних санкцій в розмірі 100265,32грн., задовольнити повністю.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Азовмашпром» (87523, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Монтажна, буд. 5, код ЄДРПОУ 38349378) виконати умови договору поставки №23/05 від 23.05.18р. та здійснити поставку товару на адресу Приватного акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат” (69014, м.Запоріжжя, Запорізька область, вул.Олексія Поради, б.44, ЄДРПОУ 00222226), візок спікальний ТС-2,02 (прокатно-зварювальний варіант) без колосників А-1561.000 у кількості 4 шт. на загальну суму (з ПДВ) 678096,00грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Азовмашпром» (87523, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Монтажна, буд. 5, код ЄДРПОУ 38349378) на користь Приватного акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат” (69014, м.Запоріжжя, Запорізька область, вул.Олексія Поради, б.44, ЄДРПОУ 00222226) штраф в сумі 100265,32грн. та судовий збір в сумі 3842,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення складено та підписано 16.04.19р.

Суддя М.О. Лейба