Рішення № 81172359, 09.04.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/59/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 14/226 від 11.01.2019.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Військової частини 1495

про стягнення 7093,33 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4289,77 грн. пені; 668,15 грн. 3% річних; 2135,41 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач несвоєчасно оплачував поставлений природний газ, в результаті чого позивач нарахував передбачені законодавством та договором пеню, 3% річних та інфляційні.

Представник позивача в судове засідання не прибув.

08.04.2019 до суду надійшла заява представника ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про розгляд справи у відсутність представника позивача, оскільки на в судах на 09.04.2019 призначено значну кількість справ. В зазначеній заяві представник позивача зазначив, що підтримує позов в повному обсязі, просить задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав, що відповідачем зобов’язання по оплаті поставленого природного газу виконані в повному обсязі та в найкоротші терміни, що свідчить про добросовісність відповідача. Також представник відповідача звертав увагу на те, що Військова частина 1495 є неприбутковою організацією, фінансується з державного бюджету, тому зобов’язання і виконувались з прострочкою. Також посилаючись на норми ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ст.. 551 ЦК України, просив зменшити розмір пені до 3002,84 грн. (до 70%).

Оскільки явка представника позивача в судове засідання не визнана обов'язковою, а участь в судовому засіданні є його правом, суд вважає, що слід розглядати справу за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник/позивач) та Військовою частиною 1495 (споживач/відповідач) укладено договір № 00509/17-ТЕ(Т)-7 постачання природного газу (а.с. 12-20), відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити споживачеві у 2017 році природний газ, а споживач зобов’язується оплатити його на умовах цього договору (п.п. 1.1. договору).

Природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.п. 1.2. договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 140627,56 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких додані до цього позову (а.с. 23-25).

Оскільки відповідач порушив строки оплати придбаного природного газу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, оплата придбаного газу проводилась відповідачем з порушенням строків, встановлених договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 4289,77 грн. пені; 668,15 грн. 3% річних; 2135,41 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 21-22), перевіреного судом, розмір 3% річних складає 668,15 грн.

Разом з тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних, з урахуванням обставин даної справи, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 2135,41 грн.

Крім цього, пунктом 8.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок пені, виконаний позивачем, суд вважає нарахування вірними.

Водночас, щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як на підставу зменшення розміру пені, відповідач зазначив, що вини відповідача в недотриманні строків оплати придбаного природного газу немає. Також відповідач звертав увагу суду на те, що жодних негативних наслідків для позивача несвоєчасне виконання договірних зобов'язань не несе.

За наведених обставин, суд вважає дане клопотання необґрунтованим, оскільки відповідачем не подано жодного доказу, який би підтверджував, що зазначений випадок прострочення оплати природного газу є винятковим.

Таким чином, клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені не підлягає задоволенню.

Разом з тим, слід зазначити, що посилання відповідача на відсутність вини в прострочення оплати купленого природного газу спростовується положеннями ст. 617 ЦК України, згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини 1495 (10025, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова ,125, ід. код 14321914)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ід. код 20077720) 4289,77 грн. пені; 668,15 грн. три відсотки річних; 2135,41 грн. інфляційних втрат а також 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.04.19

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - сторонам (рек. з повід.)