Ухвала суду № 81170612, 21.06.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-п/760/102/17

Справа №760/23623/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/про залишення позовної заяви без руху/

21 червня 2017 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 27.03.2015 в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва 27.03.2015 в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Вищезазначеним рішенням суду було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 720, 88 грн. та 243,60 грн. судового збору.

Заявник звернувся до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення 27.03.2015.

Суддя, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, встановив, що форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення не відповідає вимогам ст. 229 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 229 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено:

1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення;

2) ім'я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв'язку;

3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це;

4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;

5) клопотання про перегляд заочного рішення;

6) перелік доданих до заяви матеріалів.

Заява не відповідає вимогам ст. 229 ЦПК України, а саме: не зазначено місце проживання чи місцезнаходження відповідача, а лише зазначено адресу для листів, не обгрунтовано обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це, відсутнє посилання саме на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Також, згідно ч. 6 ст. 229 ЦПК України до заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів заяви, заявником до заяви про перегляд заочного рішення було додано копію квитанції про сплату судового збору.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано уповноваженою посадовою особою банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідні документи подаються до суду ТІЛЬКИ В ОРИГІНАЛІ; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначає суб'єктів та підстави їх звільнення від сплати судового збору.

П. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено на 2017 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 1600 грн.

Відповідно п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону / в редакції від 01 січня 2017 року/, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2017 року, за подання до суду заяви про перегляд заочного рішення має бути сплачено судовий збір у розмірі 320,00 грн.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 7 ст. 229 ЦПК України до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються правила статті 121 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Суддя акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.119, 121, 229 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 27.03.2015 в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: