Рішення № 81168254, 04.04.2019, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/18106/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого судді – Продана Б.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Боднар А.П., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу №686/18106/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Банк «Траст»

про визнання недійсним кредитного договору в частині,

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2018 року позивач звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» про визнання недійсним кредитного договору в частині. Позивач зазначає, що 22.09.2015 року між ПАТ Банк «Траст» та нею було укладено кредитний договір №R221.0052405, відповідно до якого їй надано кредит у розмірі 26 640 грн., строком на 48 місяців зі сплатою 2,85%. Пунктом 2.6 даного договору встановлено щомісячну комісію за супроводження кредиту в розмірі 3,39% від початкової суми кредиту. Додатком №1 до договору визначено, що згідно з умовами договору ОСОБА_1 зобов’язана здійснити сплату процентів та погашення основної суми боргу не пізніше терміну та в розмірах, вказаних в таблиці, де зазначено, що щомісячна комісія становить 903,10 грн., що складає 3,39% від суми кредиту 26 640 грн.

Позивач вважає, що встановлення процентних ставок послуг, які зафіксовані у грошовому виразі є незаконним, а тому просить визнати п. 2.6 договору та Додатку №1 до договору кредиту недійсними.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримують у повному обсязі, з підстав, зазначених у ньому, просять задоволити, не заперечують проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності, заперечує проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, вивчивши матеріали справи, надані докази, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.09.2015 року між ПАТ Банк «Траст» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №R221.0052405, відповідно до якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 26 640 грн., строком на 48 місяців зі сплатою 2,85%. Пунктом 2.6 даного договору встановлено щомісячну комісію за супроводження кредиту в розмірі 3,39% від початкової суми кредиту. Дані обставини підтверджуються копією договору, яка знаходиться в матеріалах справи.

Додатком №1 до договору визначено, що згідно з умовами договору ОСОБА_1 зобов’язана здійснити сплату процентів та погашення основної суми боргу не пізніше терміну та в розмірах, вказаних в таблиці, де зазначено, що щомісячна комісія становить 903,10 грн., що складає 3,39% від суми кредиту 26 640 грн. Копія додається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов кредитного договору ПАТ Банк «Траст» надав ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі. Особливості регулювання відносин про надання споживчого кредиту встановлюється законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції на час виникнення правовідносин), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із Законом, послуга – це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем споживачеві на придбання продукції.

За положеннями ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 8 Закону, нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління НБУ від 10.05.2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

Як визначено ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. При цьому законодавством визначено наслідки невідповідності правочину актам цивільного законодавства, зокрема можливість визнання його недійсним за рішенням суду або його нікчемність у випадках, визначених законом (ст. 215 ЦК України).

Таким чином, суд вважає, що встановлення у кредитному договорі несправедливих умов щодо сплати місячної плати (комісії) за обслуговування кредитної заборгованості, а саме: за послуги, які супроводжують кредит як компенсація супутніх послуг банку за рахунок позивача суперечить актам цивільного законодавства, оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснює на власну користь, внаслідок чого виникає істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 06.09.2017 року у справі № 6-2071цс16.

Виходячи з положень ст.ст. 1, 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що п. 1.4 та пункт 1.6 в частині визначення щомісячної комісії банку кредитного договору від 01.07.2015 року є недійсними, оскільки щомісячна сплата за обслуговування кредитної заборгованості є послугою, що супроводжує кредит, яку банк здійснює на власну користь за рахунок позичальника.

Згідно роз’яснень п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Таким чином, суд вважає, що позовна заява є обгрунтованою та підлягає задоволенню, а тому слід визнати недійсним п. 2.6 Договору №R221.0052405 від 22.09.2015 року та положення Додатку №1 та Додатку №2 до даного договору в частині визначеної в таблиці комісії, в розмірі 3,39% що підлягає до сплати з 21.10.2015 року по 20.09.2019 року.

Керуючись ст.ст. 141, 263, 265, 280 ЦПК України ст.ст. 16, 203, 215, 1054 ЦК України, ЗУ «Захист прав споживачів», суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задоволити.

Визнатинедійсним п. 2.6 Договору №R221.0052405 від 22.09.2015 року та положення Додатку №1 та Додатку №2 до Договору №R221.0052405 від 22.09.2015 року в частині визначеної в таблиці комісії, в розмірі 3,39% що підлягає до сплати з 21.10.2015 року по 20.09.2019 року.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1, адреса: 31340, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., с. Лісові Гринівці, вул. Горького 13.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство Банк «Траст», код ЄДРПОУ 35371070, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення 5А.

Дата складання повного тексту рішення 12.04.2019 року.

Суддя