Рішення № 81167886, 15.04.2019, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/3049/18

2/683/475/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

з участю: позивача ОСОБА_1;

представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -

адвоката Віхерко Н.О.;

відповідачки ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів цивільну справу №683/3049/18, №2/683/475/2019 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Старокостянтинівської державної нотаріальної контори про усунення перешкод у користуванні квартирою, зняття заборони відчуження квартири та визнання права власності на квартиру,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_4, Старокостянтинівської державної нотаріальної контори і просять усунути їм перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 зняти обтяження - заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об»єктів нерухомого майна, а також визнати за кожним із них право власності на 1/2 частину зазначеної квартири.

В обґрунтування заявленого позову вказують, що 01 квітня 1999 року вони шляхом приватизації набули у власність квартиру АДРЕСА_1. При зверненні до нотаріуса з приводу відчуження зазначеної квартири з»ясувалось, що на їхню квартиру накладено заборону відчуження на підставі договору довічного утримання, посвідченого Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою 12 серпня 1996 року.

Вказують, що така заборона на їх квартиру накладена помилково та їх квартири не стосується, оскільки накладалась на підставі договору довічного утримання від 12 серпня 1996 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 В подальшому рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 30 серпня 2000 року №250 п.1 за заявою ОСОБА_5 належній їй квартирі було присвоєно адресу АДРЕСА_2 замість АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_5 власником квартири АДРЕСА_2 стала ОСОБА_6, яка 25 лютого 2003 року відчужила зазначену квартиру ОСОБА_4 При цьому, при реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_6 нотаріусом не було знято заборону відчуження квартири АДРЕСА_1. На даний час нотаріусом відмовлено їм у знятті такої заборони, оскільки вони не є сторонами договору довічного утримання, що перешкоджає вільному володінню та розпорядженню квартирою.

В судовому засіданні позивачі та їх представник - адвокат Віхерко Н.О. підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просять позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги визнала та підтвердила обставини, на які посилаються позивачі.

Відповідач - Старокостянтинівська державна нотаріальна контора до суду свого представника не направила, подала заяву про розгляд справи у відсутності представника, при вирішенні спору покладається на думку суду.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 квітня 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку приватизації на підставі розпорядження відділу приватизації Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №70 від 28 листопада 1997 року набули у власність квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 01 квітня 1999 року, виданим відділом приватизації 20 дистанції колії ДТГО «Південно-західна залізниця».

Право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано у Старокостянтинівському БТІ за реєстровим №4348.

Зазначені обставини підтверджуються також матеріалами інвентарної справи на квартиру АДРЕСА_1.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна №140757472 від 09 жовтня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано 13 квітня 2003 року за ОСОБА_4, а як підставу для виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу від 25 лютого 2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Лавутою Т.О., реєстровий №308.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна №140757472 від 09 жовтня 2018 року вбачається, що 13 червня 2007 року за №5127686 реєстратором - Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження - заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, а як підставу для обтяження зазначено договір від 12 серпня 1996 року, посвідчений Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою, а власником квартири вказано ОСОБА_6

Разом з тим, з матеріалів інвентарної справи на квартиру АДРЕСА_2 вбачається, що 16 лютого 1996 року ОСОБА_5 на підставі розпорядження відділу приватизації Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №48 від 06 лютого 1996 року набула у власність квартиру, розташовану по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 16 лютого 1996 року, виданим відділом приватизації 20 дистанції колії ДТГО «Південно-західна залізниця». При цьому, номер квартири у зазначеному свідоцтві відсутній.

Право власності ОСОБА_5 на квартиру (без номера) по АДРЕСА_1 зареєстровано у Старокостянтинівському БТІ за реєстровим №4348.

12 серпня 1996 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір довічного утримання, посвідчений того ж дня державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №2413. За умовами цього договору ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_6 належну їй на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16 лютого 1996 року квартиру, що розташована АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №250 п.1 від 30 серпня 2000 року «Про впорядкування адресного господарства» за заявою ОСОБА_5 належній їй квартирі присвоєно адресу: АДРЕСА_2 замість АДРЕСА_1.

11 вересня 2000 року Старокостянтинівським БТІ на підставі договору довічного утримання від 12 серпня 1996 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, було зареєстровано право власності ОСОБА_6, однак вже як на квартиру АДРЕСА_2.

В подальшому, 25 лютого 2003 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Лавутою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за №308, ОСОБА_6 відчужила квартиру АДРЕСА_2 для ОСОБА_4

13 квітня 2003 року ОСОБА_4 зареєструвала своє право власності на квартиру АДРЕСА_2 в Старокостянтинівському БТІ, реєстраційний номер 687740, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №350825 від 13.04.2003 року.

Отже, досліджені судом докази достовірно вказують на те, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які набули її у власність на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Зазначена квартира не була предметом договору довічного утримання від 12 серпня 1996 року, через що накладення на неї обтяження є безпідставним.

ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2, яку вона набула на підставі договору купівлі-продажу від 25 лютого 2003 року, укладеного з ОСОБА_6, яку остання набула на підставі договору довічного утримання від 12 серпня 1996 року, укладеного з ОСОБА_5, а тому саме ця квартира була обтяжена забороною відчуження.

Відповідно до положень ст.ст.379, 380, 381 ЦК України об'єктом права власності особи може бути, зокрема, житло - жилий будинок, садиба.

Права власника жилого будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, згідно яких власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки у Єдиному реєстрі заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_1 існує обтяження, правових підстав для застосування якого до даної квартири немає, тому ця обставина перешкоджає її власникам належним чином користуватись та розпоряджатись квартирою, через що їх порушене право підлягає захисту шляхом усунення їм перешкод у користуванні цією квартирою та зняття цього обтяження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об»єктів нерухомого майна.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником квартири АДРЕСА_1 зазначено ОСОБА_4, яка в дійсності є власником квартири АДРЕСА_13, а фактично власниками квартири №2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також враховуючи, що право власності останніх на квартиру не визнається, що підтверджується письмовою відмовою нотаріуса у посвідченні договору дарування цієї квартири від 20 вересня 2018 року, тому за позивачами у рівних частках слід визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Вимог про стягнення судових витрат позивачі не заявляли.

Керуючись ст.ст.12, 13, 262-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 задоволити.

Усунути ОСОБА_2, ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1

Зняти обтяження - заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об»єктів нерухомого майна.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Позивач: ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_4, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.

Відповідач: Старокостянтинівська державна нотаріальна контора, місце знаходження: провул. Подільський,2 м. Старокостянтинів Хмельницької області, код ЄДРПОУ 02901138.

Повне рішення складено 11 квітня 2019 року.

Суддя: