Рішення № 81166821, 27.03.2019, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 600/991/17

Справа № 2-о/600/12/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді – Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання – Липної О.А.,

заявника – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козова цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа Голосіївський районний відділ головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві,-

ВСТАНОВИВ:

20.10.2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про встановлення факту належності їй, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_2, правовстановлюючого документу – свідоцтва про народження, «виданого 01.03.1964 року, зареєстрованого в книзі записів актів громадського стану про народження від 29.02.1964 року, про що зроблено відповідний запис №21 ОСОБА_2 Зіновєвна».

В обґрунтування поданої заяви вказує про те, що згідно з її свідоцтвом про народження вона – ОСОБА_2 Зіновєвна, народилася 08.02.1964 року у с. Козова, Бережанського району Тернопільської області і її батьком є ОСОБА_3. Відповідно до її свідоцтва про укладення шлюбу, вона – ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб. Крім того, зазначає, що у паспорті громадянина України її ім’я по батькові зазначено як «Зеновіївна». Проте, у 2017 році під час виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон їй відмовили у такій послузі, оскільки наявна різниця у написанні її імені по батькові. Встановити цей факт у позасудовому порядку вона не взмозі, оскільки 02.04.2013 року помер її батько – ОСОБА_3. Проте, згідно відомостей про народження її батька прізвище та ім’я зазначені саме як «Боднар Зеновій», дата народження – 10.07.1936 року. На підставі вищевказаного, просить задовольнити вимоги її заяви.

26.10.2017 року ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області відкрито провадження у цій справі та призначено її до судового розгляду (а.с.14).

25.04.2018 року від заявника надійшла заява про доручення до матеріалів справи висновку Козівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану про неможливість внесення змін до актового запису (а.с.19-20).

01.10.2018 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі (а.с.25).

20.11.2018 року від представника заінтересованої особи надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними в справі матеріалами (а.с.29).

В судовому засіданні заявник підтримала свою вимогу, вказану у поданій заяві, з підстав зазначених у такій і просила задовольнити таку.

Представник заінтересованої особи Голосіївського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області в судове засідання не з’явився, подавши про цьому клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши думку заявника, дослідивши подані документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

У ч.1 ст.315 ЦПК України визначено перелік фактів встановлення яких відбувається у судовому порядку.

За змістом пункту 6 ч.1 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку може бути встановлений факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що судами в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що прізвищем, ім’ям та по батькові заявника, згідно з копією паспорта громадянина України є «Бек Ірина Зеновіївна» (а.с.4).

Довідка про присвоєння ідентифікаційного номер, видана також ОСОБА_1 (а.с.6).

Диплом ДТ №684726 від 02.07.1983 року виданий заявнику на ім’я «Бек Ірина Зеновіївна» (а.с.7).

Згідно з копією трудової книжки БТ-І №6169563 така оформлена на «Бек Ірина Зеновіївна» (а.с.8).

Відповідно до копії пенсійного посвідчення №2341410544 серії ААД №897310 таке видане «Бек Ірина Зеновіївна» (а.с.10).

При цьому, як вбачається із копії свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ИД №358419, виданого 21.05.1983 року, дошлюбним прізвищем ОСОБА_1 було «Боднар», а ім’я та по батькові «Ірина Зеновіївна» (а.с.9).

Однак, згідно з копією свідоцтва про народження, яке було видано заявнику, її ім’я та по батькові зазначено як «Ірина Зіновєвна», а батьком вказаний «Боднар Зіновій Павлович». (а.с.5).

Проте, згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження прізвищем та ім’ям батька заявниці було «Боднар Зеновій», а його батьком був ОСОБА_5 (а.с.11).

Згідно висновку Козівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 19.04.2018 року внести зміни до актового запису про народження №21 від 29.02.1964 року, складеного Козівським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області щодо заявника, а точніше зазначення її по батькові так, як це зазначено у її паспорті, є неможливим «у зв’язку із відсутністю підтверджуючих документів» (а.с.20).

Частиною 1 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Абзацом 2 п.12 постанови пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз’яснено правозастосування цієї норми, зокрема, при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не має для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту належності правовстановлюючого документу за умови відмови відповідного органу у внесенні виправлення і метою встановлення такого факту є реалізація права на вільне пересування через оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, суд дійшов до висновку, що заява є підставною та слід таку задовольнити.

Керуючись ст.ст. 10, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 293-294, 315 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа Голосіївський районний відділ головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві– задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 правовстановлюючого документа – свідоцтва про народження серії V-УР №0843616, виданого 01.03.1964 року про народження ОСОБА_2 Зіновєвна, зареєстрованого в книзі записів актів громадського стану про народження від 29.02.1964 року, актовий запис №21.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3; РНОКПП – НОМЕР_1, дані паспорта – серія МС №522111, виданий Козівським РВ УМВС України в Тернопільській області, 16.07.1999 року.

Заінтересована особа – Голосіївський районний відділ головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, адреса місцезнаходження: вул. Голосіївська, 15, м. Київ, код ЄДРПОУ: 37826158.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 10.04.2019 року.

Суддя О.Б.Гриновець