Рішення № 81163715, 15.04.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/372/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Марфіної Н. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета Страхування» про стягнення невиплаченої страхової виплати, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просила стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета страхування», 17391,00 грн. невиплаченої страхової виплати, 2438,04 грн. втрат від інфляції, 655,99 грн. - 3% річних за користування чужими коштами та 50 000 грн. компенсації за понесенні моральні страждання.

Обгрунтовуючи підстави звернення з цим позовом до суду позивач посилається на наступне, що 12 травня 2011 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Планета страхування», був укладений договір добровільного страхування життя № 0028/0511-4. На підставі п. 1.1 відповідач при настанні страхового випадку взяв на себе зобов'язання виплатити страхову ренту Позивачу який за цим договором є застрахованою особою. Згідно п. 2.1 об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з життям страхувальника або застрахованої особи відповідно до умов, зазначених у Правилах добровільного страхування життя, що затверджені Головою Правління страховика 22.06.2004 року, а також положенням чинного законодавства України. Нетто-тариф (вказаний у долях від страхової суми) складає 3,67673. Гарантований розмір інвестиційного доходу, що використовується при розрахунку, складає 4 % річних. Згідно пункту 6.1 договору та страхового полісу, страховими випадками згідно укладеного договору є досягнення застрахованою особою визначеного (пенсійного) віку, а також смерть застрахованої особи в період очікування У зв'язку із досягненням позивачем пенсійного віку, передбаченого договором страхування, 03 червня 2016 року між сторонами було підписано страховий акт. Відповідно до зазначеного акту, у зв'язку із досягненням застрахованою особою пенсійного віку, відповідач зобов'язався сплачувати позивачу річну пенсію в розмірі 6732,00 гривень. Згідно додатку до зазначеного страхового акту, виплата позивачу має здійснюватися відповідачем протягом 5 років за наведеним графіком. Відповідно до вказаного графіку розмір щомісячного платежу починаючи з 30 червня 2016 року по 31 травня 2021 рік складає 561,00 гривень. Проте, відповідачем не було здійснено жодного платежу на користь позивача. Таким чином, загальна сума заборгованості з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних, які підлягають сплаті внаслідок порушення позивачем своїх зобов'язань, складає 20485,03 гривень. Крім того, внаслідок порушення позивача обов'язків та нездійснення страхової виплати, останньою було понесено душевні страждання, погіршилося самопочуття, як особа пенсійного віку втратила в майбутньому матеріальному забезпеченні, що вкрай негативно вплинуло на стан здоров'я та нервової системи, розмір компенсації моральних страждань позивач оцінює у розмірі 50000,00 гривень.

15 січня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрите провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження, та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст.274 ЦПК України.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до довідки про причини повернення поштового відправлення, копія ухвали суду про відкриття провадження та копію позовної заяви разом із доданими до неї додатками, яка направлялась на адресу відповідача, повернулись до суду у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано до суду заперечень щодо розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Вимоги ч.1 ст. 16 цього Закону встановлюють, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що 12 травня 2011 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «СК «Планета Страхування», був укладений Договір добровільного страхування життя з умовою виплати страхової ренти, додаткової пенсії № 0028/0511-4. (а. с. 13-15)

На підставі п. 1.1 страховик при настанні страхового випадку взяв на себе зобов'язання виплатити страхову ренту Страхувальнику чи іншим особам, що визначені Страхувальником, або на користь якого/их укладений Договір страхування. Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі (внески, премії) у встановлені Страховиком терміни та виконувати інші умови Договору.

Згідно п. 2.1 об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з життям Страхувальника або Застрахованої особи відповідно до умов, зазначених у «Правилах добровільного страхування життя, що затверджені Головою Правління страховика 22 червня 2004 року, а також положенням чинного законодавства України.

Пунктом 5.1 договору визначено, що страхова сума та страхові платежі визначені у валюті України - у гривнях.

Пунктом 6.1.1 договору визначено, що страховим випадком за страхуванням життям з умовою виплати страхової ренти, додаткової пенсії є: досягнення Застрахованою особою віку, визначеного у Заяві на страхування, після чого починається виплата ануїтету; смерть застрахованої особи в період очікування.

Згідно п. 7.1 страхова сума за страховими випадками, що вказані в п. 6.1.1., вважається сума щорічної страхової виплати Застрахованій особі. Нетто-тариф (вказаний у долях від страхової суми) складає 3,67673. Гарантований розмір інвестиційного доходу, що використовується при розрахунку, складає 4 % річних. Гарантована сума ануїтету розраховується шляхом множення кількості років строку виплати ануїтету на суму річної плати. Річна страхова виплата становить 13500,00 гривень.

Згідно п. 10.1 договору виплати страховик проводить на підставі письмової заяви, яка надається протягом 3 днів з дня настання страхового випадку.

Згідно п. 12.2 договору, строком його дії є 10 років. Будь-які зміни до договору здійснюються за взаємною згодою сторін на підставі заяви ініціатора, що подається не пізніше ніж 30 календарних днів до запропонованої дати внесення змін, шляхом підписання додаткової угоди (п. 15.1).

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статтей 980, 981 ЦК предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування), договір страхування укладається в письмовій формі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

За приписами ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За вимогами ч. 1 ст. 628 ЦПК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 21 Закону України "Про страхування" страхувальник зобов'язаний при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику.

Відповідно до страхового акту до договору добровільного страхування життя № 0028/0511-4, укладеного 12 травня 2011 року, від 03 червня 2016 року заявлена позивачем ОСОБА_1 подія є страховим випадком за Договором добровільного страхування життя № 0028/0511-4 від 12 травня 2011 року, річна страхова пенсія складає 6732,00 грн.

Згідно з розрахунку страхової річної виплати згідно договору добровільного страхування життя № 0028/0511-4 від 12 травня 2011 року, сторони визначили, що страхова виплата здійснюється щомісячним ануїтетом постнумерандо у розмірі 561,00 грн., починаючи з 30.06.2016 року по 31.05.2021 рік. (а.с.18).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За встановлених обставин суд приходить висновку що ОСОБА_1 правомірно пред'явила позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета Страхування» про стягнення невиплаченої страхової суми в розмірі 17391,00 грн., оскільки після настання страхового випадку, сторони уклали страховий акт, відповідно до якого визначили дату та розмір страхової виплати, однак, відповідач в порушення умов договору добровільного страхування, до виконання покладених на нього зобов'язань не приступив.

Виходячи з предмету позовних вимог, позивач окремо пред'явив вимоги до відповідача про стягнення з 2438,04 грн. втрат від інфляції, 655,99 грн. - 3% річних за користування чужими коштами

Виходячи з аналізу норм ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Саме до останнього виду грошових зобов'язань належить укладений сторонами договір про надання послуг, оскільки ним установлена ціна договору - страхова сума.

Крім того, слід зазначити, що ст. 625 ЦК України розміщена в розд. І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України , а тому поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору добровільного страхування життя, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язання, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. (постанова ВСУ від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс1 1).

Відповідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором чи законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три проценти річних від суми простроченої позики нараховується від дня, коли сума позики мала бути повернута, до дня її фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, передбачених договором позики.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п.2 Методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періодів порівнянні з базовим.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з природи спірних правовідносин, неналежне виконання відповідачем умов договору страхування в частині несвоєчасного його виконання тягне за собою цивільно-правову відповідальність, що передбачена ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, тому суд вважає правомірним вимоги позивача в частині стягнення трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 655,99 грн., та витрат, які позивач поніс при індексі інфляції за час прострочки по сплаті страхової виплати у розмірі 2438,04 грн., при визначені суми заборгованості суд бере за основну надані позивачем розрахунки заборгованості, які долучені до матеріалі справи, оскільки відповідач не скористався процесуальним правом надати належні та допустимі докази щодо спростування заявлені позовні вимоги.

Що стосується стягнення моральної шкоди, яку позивач оцінює у 50000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень), то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, як безпідставні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3ст. 23 ЦК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної (не майнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що ОСОБА_1 не надано жодного доказу спричинення їй відповідачем моральної шкоди, яку позивач просить відшкодувати на його користь.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності зібрані у справі докази суд прийшов до висновку про не доведення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариств «Страхова компанія «Планета Страхування» про стягнення невиплаченої страхової виплати підлягає частковому задоволенню, ухвалюючи рішення, суд присуджує стягнути з Приватного акціонерного товариств «Страхова компанія «Планета Страхування» на користь ОСОБА_1 невиплаченої страхової виплати в розмірі 17391,00 грн., 2438,04 грн. - витрат, пов'язаних зі зміною індексу інфляції, три відсотки річних у розмірі 655,99 грн.в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета Страхування» на користь держави судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн., оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.3, 979, 988, 993, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 8 , 25, 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета Страхування» про стягнення невиплаченої страхової виплати - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета Страхування» на користь ОСОБА_1 невиплаченої страхової виплати в розмірі 17391,00 грн., 2438,04 грн. - витрат, пов'язаних зі зміною індексу інфляції, три відсотки річних у розмірі 655,99 грн., а всього на загальну суму 20485 (двадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) гривень 03 копійки.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета Страхування» на користь держави судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 15 квітня 2019 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1(02217, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1);

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Планета Страхування» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11, код ЄДРПОУ 32827253;

С у д д я