Ухвала суду № 81161921, 09.04.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

09.04.2019 ЄУН 337/286/19

Провадження № 4-с/337/19/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 квітня 2019 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

в складі : головуючого судді Салтан Л.Г.

за участю секретаря - Шаповалової А.В.

представника боржника - адвоката ОСОБА_1

представника Хортицького ВДВС м. Запоріжжя Головного ТУЮ у Запорізькій області – ОСОБА_2

стягувача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_4 на дії (рішення) державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

10.08.2019 року в провадження Хортицького районного суду м. Запоріжжя надійшла вказана скарга, в якій скаржник ОСОБА_4 просить : поновити строк для подання скарги, визнав причини пропуску строку поважними, так як постанови головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 фактично ним були отримані 24.01.2019 року; визнати неправомірними постанови, винесені головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 47363404 за виконавчим листом № 2-131/08, виданим Хортицьким районним судом м. Запоріжжя 24.02.2010 року: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користуванні вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження божника у праві полювання, визнати неправомірною постанову винесену головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 від 07.02.2019р. про накладення штрафу у розмірі 18598,69 грн. у виконавчому провадженні № 47363404 за виконавчим листом № 2-131/08 виданим Хортицьким районним судом м. Запоріжжя 24.02.2010 року; зобов'язати начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції скасувати оскаржувані постанови, у виконавчому провадженні №47363404 за виконавчим листом № 2-131/08 виданим Хортицьким районним судом м. Запоріжжя 24.02.2010 року, винесені головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції ОСОБА_2.

25.01.2019 року ухвалою судді було відкрито провадження за скаргою, розгляд скарги призначений до розгляду у судовому засіданні.

18.02.2019 року до суду надійшли заперечення державного виконавця, в якому вона просить у задоволенні скарги відмовити, оскільки її дії щодо винесення оскаржуваних постанов є законними та обґрунтованими, підстави для скасування оскаржуваних постанов відсутні, крім того, оскаржувані постанови були отримані ОСОБА_4 24 березня 2018 року, що підтверджено поштовим повідомленням, а тому останнім без поважних причин пропущений встановлений законом строк звернення до суду зі скаргою на дії виконавця.

У судовому засіданні 25.02.2019 року у судовому засіданні до участі у справі залучено стягувача ОСОБА_3

13.03.2019 року ОСОБА_4 подав уточнену скаргу, в якій просив визнати неправомірними постанови винесені головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 47363404 за виконавчим листом № 2-131/08 виданим Хортицьким районним судом м. Запоріжжя 24.02.2010 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 22.02.2018 року; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 23.02.2018р. ; визнати неправомірною постанову винесену головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 від 18.02.2019р. про накладення штрафу у розмірі 15104,19 грн. у виконавчому провадженні № 47363404 за виконавчим листом № 2-131/08 виданим Хортицьким районним судом м. Запоріжжя 24.02.2010 року; зобов'язати начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції скасувати постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 22.02.2018 року; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 23.02.2018 року, постанову від 18.02.2019 року про накладення штрафу у розмірі 15104,19 грн., у виконавчому провадженні №47363404 за виконавчим листом № 2-131/08 виданим Хортицьким районним судом м. Запоріжжя 24.02.2010 року, винесені головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції ОСОБА_2.

У судове засідання ОСОБА_4 не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву щодо розгляду справи у його відсутність.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав скаргу та просив її задовольнити, суду пояснив, що строк заявником пропущений з поважних причин, оскільки останній не мешкає за місцем реєстрації, а тому копії постанов у березні 2018 року могли бути отримані лише батьками ОСОБА_4 20 грудня 2018 року ОСОБА_4П був зупинений робітниками поліції та відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ч.3 ст. 126 КУпАП, та було повідомлено, що відносно нього встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами – до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Постанову державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керувати транспортним засобом він не отримував, у зв’язку з чим звернувся до Дніпровського ВДВС м.Запоріжжя 02.01.2019р. з відповідною заявою. На свою заяву 16.01.2019р ОСОБА_4Потримав лист Дніпровського ВДВС від 08.01.2019р. та дізнався про оскаржувані постанови, в зазначеному листі не були зазначені дати винесених постанов. Копія постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 23.02.2018р. була отримана останнім 17.01.2019р. Також 17.01.2019р. ОСОБА_4Пбула вручена постанова головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 від 07.12.2018р.про накладення штрафу у розмірі 18 598 грн. 69 коп. у зв’язку з заборгованістю зі сплати аліментів.Так як в зазначених постановах були описки, ОСОБА_4П22.01.2019 року звернувся до Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції про їх виправлення. 24.01.2019р. йому були видані постанова про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 23.02.2018р. та постанова від 07.12.2018р.про накладення штрафу у розмірі 18 598 грн. 69 коп., головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 з виправленими описками. Таким чином, постанови головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 ОСОБА_5 І.П. фактично отримані тільки 24.01.2019 року, тому строки на їх оскарження пропущені з поважних причин. Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 22.02.2018р. він отримав 07.03.2019р. Оскаржувані постанови є незаконними, оскільки період заборгованості зі сплати аліментів, котрий стосується часу до набрання чинності ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» - 06.02.2018 року , який саме був врахований виконавцем не може бути підставою для юридичної відповідальності боржника. Також, період заборгованості зі сплати аліментів, котрий стосується часу до набрання чинності ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», не може бути підставою для юридичної відповідальності боржника, таким чином, враховуючи те, що в період часу з 28.08.2018 року по 18.02.2019 року ( на момент винесення оскаржуваної постанови) боржником постійно сплачувалися аліменти, сума заборгованості за цей період відсутня, тому постанова головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 від 18.02.2019р. про накладення штрафу є неправомірною.

Державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 заперечувала проти поновлення строку, та проти задоволення скарги.

Стягувач ОСОБА_3 заперечувала проти поновлення строку на звернення до суду зі скаргою, суду пояснила, що ОСОБА_4 був обізнаний про наявність оскаржуваних постанов ще у 2018 році та мав можливість своєчасно отримати їх копії та звернутися до суду за їх оскарженням. Боржник не сплачував аліменти понад десять років і лише вжиті державним виконавцем заходи спонукали його до часткового погашення заборгованості. Просить у задоволені скарги відмовити.

Вислухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв’язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

З 22.06.2017 року на виконанні Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції знаходиться виконавчий лист №2-131/08 виданий Хортицьким районним судом м. Запоріжжя 24.02.2010 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 (до реєстрації другого шлюбу ОСОБА_4) ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі ј частки усіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття щомісячно згідно рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2008 року по справі №2-131/2008 року. Реєстраційний номер виконавчого провадження 47363404.

За зазначеним виконавчим листом виникла заборгованість, яка станом на 01.12.2018 року складає 30 208,37 грн.

22.02.2018 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України. 23.02.2018 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_4 у праві керування транспортними засобами.

Зазначені постанови були надіслані на адресу боржника, зазначену у виконавчих документах, а саме: АДРЕСА_1 та згідно поштового повідомлення були вручені адресату 24 березня 2018 року

07.12.2018 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_4 у розмірі 18598,69 грн. -50% від суми заборгованості 37197,37 грн.

18.02.2019 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 винесено постанову про скасування процесуального документу – постанови про накладення штрафу від 07.12.2018 року, якою встановлено, що згідно розрахунку від 01.01.2019 року заборгованість по аліментам складає 30208,37 грн.

Крім того, 18.02.2019 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_4 у розмірі 15104,19 грн., згідно розрахунку наявної заборгованості , яка на 01.12.2018 року складає 30208,37, сукупний розмір якої перевищує три роки.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Також, при вирішенні питання суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких -не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедент ними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до п.«а» ч.1ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Статтею 123 ЦПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якого пов'язано його початок.

Відповідно до ч.2ст.449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно приписів ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом

Відповідно до ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

При вирішенні питання щодо поновлення пропущеного строку, суд вважає, що скаргу 24.01.2019 року подано з пропуском встановленого строку без поважних причин, при цьому суд вважає доведеним той факт, що оскаржувані постанови були надіслані боржнику на адресу відповідно до зазначеної у виконавчих документах, а іншої адреси скаржник, будучи обізнаним про наявність виконавчого провадження, державному виконавцю не повідомляв, процесуальні рішення були вручені адресату 24.03.2018 року, зазначені доводами з боку скаржника та його представника належними доводами не спростовано. Крім того, складання інспектором поліції адміністративного протоколу 20.12.2018 року відносно ОСОБА_4 також свідчить про те, що останній повинен дізнатися про його порушені права та свободи вже 20.12.2018 року та саме з цього часу звернутися у десятиденний строк до суду зі скаргою на дії виконавця, але у строк до 30.2.2018 року до суду не звертався.

Несвоєчасне отримання боржником копій оскаржуваних постанов не є підставою для поновлення строку, оскільки початок перебігу такого строку у відповідності до вимог ст.449 ЦПК України починається не з часу отримання процесуального документу, а саме з того часу. коли особа вперше дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи, а тому суд приходить до висновку, що вимоги в частині визнання неправомірних постанов, винесених головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 47363404 за виконавчим листом № 2-131/08 виданим Хортицьким районним судом м. Запоріжжя 24.02.2010 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 22.02.2018 року; та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 23.02.2018р. слід залишити без розгляду.

Крім того. відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У відповідності до ч.9 п.3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування транспортними засобами – до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Вмотивованою і обґрунтованою постановою можливо назвати лише ту постанову, в якій правовий висновок ґрунтується на аналізі взаємозв’язку між наведеною правовою нормою та належними доказами, в тому числі наданими сторонами у справі. Саме лише посилання на норму права не може вважатися належною мотивацією постанови. Завданням вмотивованої постанови є демонстрація сторонам, що вони були почуті.

Ігнорування доречних аргументів сторони є грубим порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та сталої судової практики як Верховного суду України так і ЄСПЛ.

Частиною 14 ст. 71 даного Закону передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. .

Частина 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», набрала чинності 28 серпня 2018 року.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків,коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Ч 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює юридичну відповідальність боржника за несплату аліментів, яка застосовується за постановою виконавцем, то дана норма закону щодо попередніх правовідносин між учасниками виконавчого провадження не має зворотної дії в часі.

З огляду на наведене період заборгованості зі сплати аліментів, котрий стосується часу до набрання чинності ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», не може бути підставою для юридичної відповідальності боржника.

Таким чином, враховуючи те, що в період часу з 28.08.2018 року по 18.02.2019 року (момент винесення оскаржуваної постанови) ОСОБА_4 постійно сплачувалися аліменти, сума заборгованості за цей період відсутня, а тому суд вважає, що постанова головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного

територіального управління юстиції ОСОБА_2 від 18.02.2019р. про накладення штрафу є неправомірною, оскільки зазначена сума заборгованості виникла за період, що передував набранню законної сили відповідної норми матеріального права.

Крім того, як встановлено судом в один день - 18.02.2019 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 було винесено два процесуальних документа, при цьому з тесту постанови про скасування процесуального документу вбачається, що державним виконавцем був прийнятий до уваги розрахунок заборгованості станом на 01.01.2019 року, натомість як в обґрунтування оскаржуваної постанови останнім було узято до уваги розрахунок заборгованості станом на 31.12.2018 року. Зазначені обставини в оскаржуваній постанові держаним виконавцем не вмотивовані взагалі, як і не вмотивоване накладення суми штрафу у відповідному розмірі без зазначення саме за який період утворилася ця заборгованість і чому цей розмір заборгованості, що утворився до набрання законної сили ч.14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» яка є підставою для притягнення до юридичної відповідальності, узято до уваги державним виконавцем.

На підставі наведеного вище, беручи до уваги досліджені у справі докази та письмові і усні пояснення сторін, суд вважає скаргу частково обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.4-10, 12,13, 76-81, 83,89, 258-261,255 ч.1 447-453 ЦПК України, суд-

у х в а л и в :

Скаргу задовольнити частково.

У задоволенні клопотання про поновлення встановленого строку для звернення зі скаргою до суду –відмовити.

Визнати неправомірною постанову, винесену головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 від 18.02.2019р. про накладення штрафу у розмірі 15104,19 грн. у виконавчому провадженні № 47363404 за виконавчим листом № 2-131/08, виданим Хортицьким районним судом м. Запоріжжя 24.02.2010 року.

Зобов'язати начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції скасувати постанову, постанову від 18.02.2019 року про накладення штрафу у розмірі 15104,19 грн., у виконавчому провадженні №47363404 за виконавчим листом № 2-131/08 виданим Хортицьким районним судом м. Запоріжжя 24.02.2010 року, винесену головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції ОСОБА_2.

Вимоги в частині визнання неправомірних постанов, винесених головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 47363404 за виконавчим листом № 2-131/08 виданим Хортицьким районним судом м. Запоріжжя 24.02.2010 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 22.02.2018 року; та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 23.02.2018р. –залишити без розгляду.

Повний текст ухвали виготовлено 11.04.2019 року

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту .

Суддя Салтан Л.Г.