Рішення № 81161033, 03.04.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/170/2019

Справа № 331/4725/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 квітня2019 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 262 968, 00 грн., що є еквівалентом за курсом НБУ 10 000 доларам США.

Позов обґрунтовано тим, що 7 грудня 2011 року вона передала ОСОБА_3 10 000,00 доларів США за те, що він виконає роботу по оформленню земельної ділянки в її власність за цільовим призначенням для ведення бізнесу у Шевченківському районі м. Запоріжжя .

Факт передачі – отримання грошових коштів у вищезазначеному розмірі оформлено розпискою. Відповідач грошові кошти отримав, проте жодних дій щодо виконання обумовлених робіт не виконав. На її неодноразові звернення щодо повернення грошових коштів у розмірі 10 000 доларів США відповідач не реагує, від зустрічей ухиляється.

26 травня 2018 року на адресу відповідача нею була направлена письмова вимога про повернення у строк до 30.06.2018 року переданих йому грошових коштів у розмірі 10 000 доларів США. Оскільки її вимога не була виконана ОСОБА_3, вона вимушена була звернутися до суду з цим позовом.

Крім того, позов містив вимогу про накладення арешту , з метою забезпечення позову, на належне ОСОБА_3 майно, а саме : квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 2310100000:07:064:0099, зареєстровану 31.10.2011 року Управлінням Держкомзему у м. Запоріжжя для ведення садівництва ( а.с.4).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2018 року заяву ( вимогу) ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 262 068,00 слід вважати неподаною, як таку, що не відповідає вимогам частини першої статті 151 ЦПК України ( а.с.15-16).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2018 року позов прийнято до розгляду , відкрито провадження по цій справі, а справу призначено до розгляду у підготовчому провадженні ( а.с.23-24).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2018 року підготовче провадження по справі закрито, а справу призначено до розгляду по суті ( а.с.43).

10 грудня 2018 року від відповідача по справі надійшов відзив на позов, до якого долучено клопотання про допит в якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 ( а.с.53-55).

10 січня 2019 року позивачем надано відповідь на відзив ( а.с.64-65).

10 січня 2019 року позивачем надано клопотання про : витребування у відповідача оригіналів : договору про надання правової допомоги від 4.07.2011 р., укладеного між ОСОБА_3 як адвокатом і ОСОБА_5, як клієнтом ; акту виконання робіт 11.06.2011 р. до договору від 4.07.2011 р. ; документів , що підтверджують договір і акт про виконання робіт; книгу обліку доходів і витрат адвоката ОСОБА_3 ; витребування із Олександрівського управління у місті Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області на адвоката ОСОБА_3 інформації щодо його доходів, витрат, та розміру податків ( на доходи фізичних осіб, військовий збір, єдиний соціальний внесок) , сплачених ним за 2011 р., 2012 р. ( а.с.66).

В суді позивачка та її представник позов підтримали з підстав, викладених по його тексту; просять про його задоволення.

Відповідач в суді проти позову заперечує, просить у його задоволенні відмовити.

Заперечення мотивовані тим, що, по-перше, позивачем порушені строки позовної давності.

По-друге, згідно наданої позивачем розписки, він дійсно отримав від неї грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США за надання юридичної допомоги, яку їй надав у повному обсязі. Доказів зворотнього позивачем не надано.

По-третє, з приводу розписки був також укладений договір з чоловіком позивачки – ОСОБА_5 та саме йому видано акт виконаних робіт, який він отримав та до нього будь-яких претензій не мав. Позивач приховує той факт, що ці кошти були передані на підставі підписаного договору і розписка про отримання коштів була надана ОСОБА_1 як підтвердження факту отримання коштів за договором.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з»ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступного.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 7 грудня 2011 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 10 000 доларів США.

Факт отримання ОСОБА_3 вищезазначених грошових коштів підтверджується власноручно виконаною відповідачем розпискою про отримання ним від ОСОБА_1 10 000 доларів США.

Метою отримання зазначеної суми грошових коштів , як зазначено у розписці, було надання ОСОБА_3 юридичної допомоги ОСОБА_1

В суді ОСОБА_1 пояснила, що станом на 2011 рік вона була приватним підприємцем і здійснювала господарську діяльність у сфері надання ритуальних послуг. На той час у неї виникли бажання та необхідність у придбанні у власність земельної ділянки , розташованої у Шевченківському районі м. Запоріжжя, для облаштування на ній кладовища. Оскільки у неї не було часу та необхідних знань займатися оформленням необхідних документів для переходу земельної ділянки у її власність для розташування на ній кладовища, вона, за протекцією знайомих, з цим питанням звернулася до ОСОБА_3 Вислухавши її, він повідомив, що у нього є певні зв»язки, за допомогою яких він зможе оформити на її ім.»я право власності на необхідну їй земельну ділянку та підготувати дозвільні документи на експлуатацію земельної ділянки під кладовище. Додатково повідомив, що для вирішення питань в різних органах та інстанціях , з позитивними для неї результатами, йому необхідні 10 000 доларів США.

Грошову суму у розмірі 10 000 доларів США вона передала ОСОБА_3 7 грудня 2011 року, про що він склав відповідну розписку.

Дату, до якої відповідач зобов»язаний був виконати необхідну їй роботу, у розписці не вказували, оскільки ОСОБА_3 пояснив, що об»єм роботи дуже великий, строки вирішення багатьох питань по оформленню земельної ділянки у власність не залежать від його волі та бажань, проте він буде намагатися вчинити необхідні дії у найкоротші терміни. Проте, зорієнтував її на те, що оформлення всіх документів на землю буде займати багато часу.

Декілька років вона періодично цікавилася у ОСОБА_3 результатами його роботи, на що він її запевняв, що справа просувається. А потім почав ухилятися від її дзвінків, зустрічей, після чого вона зрозуміла, що відповідач нічого не зробив, земельну ділянку на її ім.»я не оформив, грошові кошти, які отримав для вищевказаних цілей повертати не бажає, у зв»язку з чим вона вимушена була звернутися до суду з цим позовом.

В суді ОСОБА_3 пояснив, що 4 липня 2011 року він уклав договір про надання правової допомоги з чоловіком ОСОБА_1 – ОСОБА_5 На виконання умов договору він надав правову допомогу ОСОБА_5, який зобов»язаний був виплатити йому гонорар у розмірі 10 000 доларів США. Згідно пункту 17 Договору клієнт ОСОБА_5 надав згоду на отримання грошових коштів в рахунок гонорару від його дружини ОСОБА_1 ОСОБА_5 зателефонував дружині і попросив її, щоб вона вищезазначену суму передала йому ( ОСОБА_3О.). 7 грудня 2011 року він зустрівся з ОСОБА_1, яка на прохання її чоловіка ОСОБА_5, передала йому 10 000 доларів США в рахунок гонорару за надану ним правову допомогу ОСОБА_5 Передача грошових коштів була оформлена розпискою.

На підставі викладеного, позивачка вважає, що відповідач без достатньої правової підстави зберігає у себе належне їй майно, а саме кошти у сумі 10 000 доларів США, що за курсом НБУ є еквівалентом 262 968,00 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов»язання у зв»язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв»язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов»язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов : а) набуття або збереження майна ; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи ; в/ відсутність правової підстави для набуття або збереження майна ( відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об»єктивними умовами виникнення зобов»язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають : 1) набуття або збереження майна однією особою ( набувачем) за рахунок іншої ( потерпілого) ; 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи потерпілого ; 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого ; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави. Отже, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові ОСОБА_6 Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 ( провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що « предметом врегулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв»язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставно набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов»язання виникають за наявності одночасно таких умов набуття або збереження майна однією особою ( набувачем) за рахунок іншої ( потерпілого) ; набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них положень глави 83 ЦК України».

В суді встановлено і не заперечується сторонами, що 7 грудня 2011 року ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_3 прийняв 10 000 доларів США, про що власноручно написав розписку.

З тексту розписки вбачається, що кошти були отримані ОСОБА_3 для надання ним правової допомоги ОСОБА_1

Як пояснив в суді відповідач під час написання розписки та отримання коштів він діяв як адвокат і на підтвердження свого доводу надав суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 830, виданого на підставі рішення Кваліфікаійно- дисциплінарної

Комісії адвокатури Запорізької області від 10 грудня 2010 року № 26( а.с.81). При цьому зазначив, що між ним та ОСОБА_1 договору про надання правової допомоги не укладалося і наміру про його укладання не існувало ані під час написання розписки, ані після її написання. Грошові кошти від ОСОБА_1 він отримав як гонорар за надану ним правову допомогу її чоловікові – ОСОБА_5 на підставі договору від 4 липня 2011 року.

Як пояснила в суді позивачка ані договору про надання їй юридичних послуг, ані будь-яких інших договорів з відповідачем вона не укладала і не підписувала.

Отже, в суді встановлена відсутність існування між сторонами по справі будь-яких договірних правовідносин.

Відповідачем у якості доказу своєї позиції надано суду ОСОБА_2 з Договору про надання правової допомоги від 4 липня 2011 року , укладеного між адвокатом ОСОБА_3 та клієнтом ОСОБА_5 ( колишнім чоловіком ОСОБА_1В.) ( далі - Договір).

Згідно пункту 2.17 Договору Клієнт надає Адвокату право отримувати належне Клієнтові майно та грошові кошти.

Вказаний договір має допис пункту 17, виконаний відповідачем власноручно про те, що Клієнт ОСОБА_5 надає згоду на отримання грошових коштів в рахунок гонорару від його дружини ОСОБА_1

Саме на виконання вказаного пункту, як зазначає відповідач, він отримав грошові кошти від дружини Клієнта ОСОБА_5 – ОСОБА_1

В суді відповідач пояснив, що вказаний Договір був укладений і підписаний сторонами 4.07.2011 року за місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за адресою : м. Запоріжжя, вул. Звільнення, 88. Договір укладався у присутності ОСОБА_1, з пунктом 17 вона була ознайомлена і проти надання посередницьких послуг у правовідносинах між своїм чоловіком та адвокатом ОСОБА_3 не заперечувала.

Позивачка в суді такі твердження відповідача заперечувала і повідомила, що про існування такого Договору їй стало відомо під час розгляду цієї справи.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що Договір про надання правової допомоги від 4.07.2011 р. був укладений між ним та адвокатом ОСОБА_3 в офісі останнього в районі ДК Шевченка в м. Запоріжжі, за відсутності ОСОБА_1

Виходячи із таких показів сторін та свідка, суд вважає недоведеними твердження відповідача щодо обставин , які передували факту передачі грошей , в тому числі допису пункту 17 у Договорі про надання правової допомоги від 4.07.2011 року ; дати внесення до Договору допису ; мети його внесення; обізнаності позивачки про внесення до Договору такого пункту та про існування такого Договору в цілому.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем суду був наданий ОСОБА_2 з Договору про надання правової допомоги від 4.07.2011 року, проте не наданий повний текст Договору, що позбавляє суд можливості прийняти цей Договір в якості належного та допустимого доказу по цій справі.

Надалі, у якості доказу своєї позиції відповідачем також надано Акт приймання – передачі виконаної роботи від 11 червня 2012 року, підписаний адвокатом ОСОБА_3 та ОСОБА_5, який містить запис, зроблений відповідачем власноручно такого змісту « Надав розписку від 7.12.2011 року про отримання гонорару у розмірі 10 000 доларів США» та запис, зроблений ОСОБА_5, такого змісту « Претензий матеріального якого характеру не має».

Дослідженням наданого суду документу встановлена невизначеність та незрозумілість його змісту, мета з якою був підготовлений цей Акт.

Так, Акт був складений 11.06.2012 року ; пункт 2 Акту у Графі « За виконану роботу Клієнт сплачує Адвокат винагороду у розмірі…» стоїть - ( прочерк) , потім міститься допис виконаний власноручно ОСОБА_3 - « Надав розписку від 7.12.2011 року про отримання гонорару у розмірі 10 000 доларів США».

Є незрозумілим хто надав ОСОБА_3 розписку і для чого ; чому у вищевказаній графі пункту 2 Акту адвокатом не зазначена сума винагороди, а зроблений вищевказаний допис ; у зв»язку з чим і з якою метою Клієнтом юридичних послуг ОСОБА_5 в Акті зроблено запис про те, що він претензій матеріального характеру не має тощо.

Пояснення відповідача з приводу зазначених питань не надають відповідей на запитання , які б дозволили суду прийняти вказаний Акт в якості достовірного та допустимого доказу позиції відповідача.

Покази свідка ОСОБА_5 в частині підтвердження тверджень відповідача, на яких базуються його заперечення, судом до уваги не приймаються, оскільки в суді встановлено, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя на розгляді знаходяться : цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, по якій в якості свідка запрошений ОСОБА_3 ; кримінальне провадження по факту побиття ОСОБА_5 ОСОБА_1 Наявність таких справ в провадженні суду, вислови свідка в сторону позивачки під час його допиту, свідчать про наявність вкрай неприязних стосунків між позивачкою та свідком відповідача, що в свою чергу вказує на упередженість цього свідка.

Не приймаються до уваги і доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності, оскільки право позивача на повернення безпідставно отриманих коштів було порушеним з моменту, коли відповідач ОСОБА_3 відмовився їх повертати на підставі листа від 26 травня 2018 року ( а.с.8), і саме з цього часу починається перебіг позовної давності.

Отже, встановлені в суді обставини, аналіз наявних в матеріалах справи доказів, вказують на те, що ОСОБА_3 безпідставно отримав у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США, оскільки будь-яких договорів на надання їй правової допомоги або будь-якої іншої допомоги, він з нею не укладав і не мав наміру укладати.

Із змісту статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави зобов»язана повернути це майно.

На підставі викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача на її користь безпідставно отриманих коштів у розмірі 262 068,00 грн., що за курсом НБУ станом на день звернення до суду з цим позовом є еквівалентом 10 000 доларам США, законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати суд розподіляє у відповідності до статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, статтею 1212 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, зареєстрованого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1, зареєстрованої за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2, безпідставно набуті кошти в розмірі 262 068, 00 гривень ( двісті шістдесят дві тисячі шістдесят вісім гривень 00 копійок) та судовий збір в розмірі 2 973, 40 грн. ( дві тисячі дев»ятсот сімдесят три гривні 40 копійок), а всього 265 041, 40 грн. ( двісті шістдесят п»ять тисяч сорок одна гривня 40 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 30-денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 12 квітня 2019 року.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

03.04.2019