Рішення № 81160862, 07.03.2019, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/513/19

Провадження № 2/307/805/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2019 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., за участю секретаря с/з ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 селищної ради Тячівського району Закарпатської області, де третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача та третьої особи про визнання права власності на нерухоме майно – садибний (індивідуальний) житловий будинок з вбудованими торговими приміщеннями загальною площею 1087,2 м. кв., що розташований в смт. Солотвино по вул. Шімона Голлоші, № 42, Тячівського району, Закарпатської області.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 березня 2011 року вона є власником земельної ділянки площею 0,0903 га, кадастровий номер 2124455900:02:004:0097, розташованої по вул. Жовтнева (після перейменування Шімона Голлоші) за № 42 в смт. Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області. На вказаній земельній ділянці позивачем було побудовано садибний (індивідуальний) житловий будинок з вбудованими торговими приміщеннями. Відповідно до технічного паспорту площа житлового будинку з вбудованими торговими приміщеннями, цокольний поверх, мансарда та підвал становить 1087,2 м.кв., зокрема: житлова площа складає 583,90 м.кв., торгова площа складає 503,30 м.кв.. Згідно звіту технічного обстеження вказаного житлового будинку з вбудованими торговими приміщеннями за результатами технічного обстеження об»єкту встановлено, що технічний стан конструкцій та будівлі в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний), фактичний стан конструкцій задовольняє та відповідає вимогам міцності та надійності для подальшої експлуатації будівлі за його функціональним призначенням, як житловий будинок з вбудованими торговими приміщеннями. Однак, право власності на зазначене нерухоме майно не встановлено, оскільки будівництво позивачем здійснено без отримання дозволу на право виконання будівельних робіт. Позивач зверталася в Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Закарпатської області з метою введення в експлуатацію самочинно побудованого нею нерухомого майна, однак, повідомленням від 23 серпня 2018 року їй було відмовлено у цьому з тих підстав, що відсутні умови для введення в експлуатацію об»єкту нерухомого майна. Самочинно побудований нею житловий будинок з вбудованими торговими приміщеннями не порушує прав та інтересів третіх осіб, не суперечить правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації, що також підтверджено довідкою ОСОБА_3 селищної ради від 10 липня 2018 року.

Позивач ОСОБА_2 та її представник – адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилися, позаяк адвокат ОСОБА_4 подав суду заяву, в якій просить справу розглянути у їх відсутності та в заяві вказує, що позовні вимоги підтримують та просять позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 селищної ради Тячівського району Закарпатської області селищний голова ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився, позаяк подав суду заяву, в якій просить справу розглянути у відсутності представника селищної ради, в заяві вказує, що позовні вимоги ОСОБА_3 селищна рада визнає та проти їх задоволення та визнання за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно не заперечує.

Представник третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, однак надіслала до суду заяву, в якій просила справу розглянути у відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні належними доказами та підтверджено договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23 березня 2011 року, позивач являється власником земельної ділянки площею 0,0903 га, кадастровий номер 2124455900:02:004:0097, що розташована по вулиці Жовтнева, № 42 в смт. Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку (а.с. 7-13).

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок з вбудованими торговими приміщеннями № 42 по вул. Шімона Голлоші в смт. Солотвино, Тячівського району, загальна площа житлового будинку з вбудованими торговими приміщеннями, цокольний поверх, мансарда та підвал становить 1087,2 м.кв., зокрема: житлова площа складає 583,90 м.кв., а торгова площа складає 503,30 м.кв. (а.с. 14-22).

Звітом технічного обстеження житлового будинку з вбудованими торговими приміщеннями в смт. Солотвино по вул. Шімона Голлоші, 42, Тячівського району, підтверджено, що технічний стан конструкцій та будівлі в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний). Фактичний стан конструкцій житлового будинку з вбудованими торговими приміщеннями в смт. Солотвино по вул. Шімона Голлоші, 42, Тячівського району, відповідає вимогам міцності на надійності для подальшої безпечної експлуатації будівлі за її функціональним призначенням, як житловий будинок з вбудованими торговими приміщеннями (а.с.23-29).

Згідно довідки ОСОБА_3 селищної ради Тячівського району Закарпатської області № 1069 10 липня 2018 року, розташування побудованого ОСОБА_2 садибного (індивідуального) житлового будинку з вбудованими торговими приміщеннями загальною площею 1087,2 м. кв., що розташований в смт. Солотвино по вул. Шімона Голлоші, № 42, Тячівського району, Закарпатської області, не порушує інтересів третіх осіб, не суперечить правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації.

Із довідки ОСОБА_3 селищної ради Тячівського району Закарпатської області № 1070 10 липня 2018 року, вбачається, що побудований ОСОБА_2 садибний (індивідуальний) житловий будинок з вбудованими торговими приміщеннями загальною площею 1087,2 м. кв., має адресний номер: смт. Солотвино по вул. Шімона Голлоші, № 42, Тячівського району, Закарпатської області.

Згідно із частиною першою статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до вимог статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), якою вона має право володіти, користуватися та розпоряджатися.

Згідно частини третьої статті 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Виходячи із положень ч.5 статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 3, 4, 9 Постанови від 30.03.2012 р. № 6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" роз'яснено, що право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України. У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Пунктом 12 цієї ж постанови роз’яснено, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

У правовій позиції висловленій Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1328цс15 зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним. Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду. При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам чинного законодавства, інтересам сторін по справі, в свою чергу, не суперечить правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позов про визнання права власності на нерухоме майно слід задовольнити.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 18, 133, 141, 142, 200, 206, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 316, 317, 375, 376 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, право приватної власності на нерухоме майно – садибний (індивідуальний) житловий будинок з вбудованими торговими приміщеннями загальною площею 1087,2 м.кв., що розташований в смт. Солотвино по вул. Шімона Голлоші, № 42, Тячівського району, Закарпатської області, Україна.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, мешканка 89600,м. Мукачево, вул. Козінці Ференца, № 4, Мукачівського району, Закарпатської області.

Відповідач: Соловинська селищна рада, місцезнаходження: 90575, смт. Солотвино, вул. Харківська, 1, Тячівського району, Закарпатської області, ЄДРПОУ - 04349691.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, про визнання права власності на нерухоме майно, юридична адреса: 88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, 8.

Повний текст рішення виготовлено 07 березня 2019 року.

Головуюча суддя: Сойма М.М.