Рішення № 81159855, 28.03.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/12877/16-ц

Провадження № 2/643/125/19

28 березня 2019 р. м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Харченко А.М.

за участю секретаря - Горборукової М.О.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Файзулаєвої М.Х.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, Харківська міська рада, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

21.10.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, в якому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

За розпорядженням керівника апарату суду № 01-08/372 від 10.11.2017 проведено повторний автоматичний розподіл справи, справа передана на розгляд судді Харченко А.М. (а.с. 61).

Ухвалою суду від 07.05.2018 р. до участі у справі в якості третьої особи залучено Харківську міську раду (а.с.84).

Ухвалою суду від 04.09.2018 р. позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа - Харківська міська рада, про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням - залишено без розгляду в частині позовних вимог до ОСОБА_5, виключено ОСОБА_5 з числа відповідачів по справі. Залучено ОСОБА_5 в якості третьої особи (а.с.126).

25.09.2018 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що основним наймачем двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 була його мати ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, і на яку на цей час відкритий особовий рахунок. Після її смерті в квартирі залишилися зареєстрованими позивач, його дочка ОСОБА_5, син ОСОБА_7, а також ОСОБА_3 - його колишня дружина. З відповідачем ОСОБА_3 уклали шлюб в 1982 р., а в 1987 р. вона була зареєстрована за вказаною адресою. На підставі рішення суду шлюб між подружжям розірваний в 1998 році. В 2006 році ОСОБА_3 зібрала свої особисті речі, залишила житло за місцем реєстрації та мешкає за невідомою адресою. З того часу спірною квартирою як місцем проживання не цікавилася, плату за неї не вносила, її особистих речей в квартирі не має. Відповідач ОСОБА_4 не мешкає в квартирі з 2014 року. Квартирою не цікавиться, плату за квартиру він не вносить. Позивач ніколи не перешкоджав відповідачам в проживанні в спірній квартирі, замки на вхідних дверях не міняли, з заявами про перешкоджання у проживанні в спірній квартирі відповідачі нікуди не зверталися. Позивач намагався знайти колишню дружину для самостійного зняття з реєстрації, але пошуки не мали позитивних результатів. Відповідач ОСОБА_4, як відомо позивачу, знаходиться в цивільному шлюбі та мешкає за іншою адресою, яку нікому не повідомляє. Борг за житлово-комунальні послуги на цей час становить 30000 гривень, позивач вимушений протягом десяти років сплачувати комунальні послуги за відповідачів, має матеріальні труднощі (а.с. 132-134).

В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Файзулаєва М.Х. підтримали позовні вимоги позивача, посилаючись на вищенаведене та просили позов задовольнити. Крім того, зазначили, що особовий рахунок оформлений до цього часу на померлу в 1997 році ОСОБА_6, оскільки не можливо зібрати всіх зареєстрованих в спірній квартирі осіб та вирішити питання про переоформлення особового рахунку.

Третя особа - Харківська міська рада направила суду пояснення, в яких в задоволенні позову просили відмовити у повному обсязі (а.с. 95-102).

Третя особа - ОСОБА_5 направила суду заяву, в якій зазначила, що проти позову не заперечує, оскільки відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсно не мешкають за адресою: АДРЕСА_1 більше п'яти років. Справу просила розглядати за її відсутності.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, в тому числі через судове оголошення, причину своєї неявки не повідомили. Зі згоди позивача та його представника суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що спірна двокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1, жилою площею 27,15 кв.м, загальною площею 44,80 кв.м, знаходиться у комунальній власності.

Згідно з довідкою дільниці № 34 КП «Жилкомсервіс» від 02.06.2016, в спірній квартирі зареєстровані: позивач - ОСОБА_1, його дружина - відповідач ОСОБА_3, та їх діти - ОСОБА_5, ОСОБА_4 Особовий рахунок відкритий на ім'я ОСОБА_6 (а.с.5).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть (а.с. 138).

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірваний 14 травня 1998 року, що підтверджується копією Свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.6).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_1 показав, що в 2008 році пішла зі спірної квартири його дружина - відповідач ОСОБА_3. З того часу з колишнім чоловіком та дітьми вона не спілкується, її місцезнаходження не відоме. Потім пішов з квартири їх син - ОСОБА_4, приблизно в 2014 році, з сім'єю він не спілкується, місце свого нинішнього проживання не повідомляє. Заборгованість за комунальні послуги вже становить 30000 гривень. Він намагався шукати відповідачів, але безрезультатно. Спірну квартиру отримала мати позивача в 1976 році, квартира не приватизована. Після смерті мами не можливо до цього часу переоформити особовий рахунок, оскільки існує заборгованість за житлово-комунальні послуги.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що з сім'єю ОСОБА_4 знайома років 30, оскільки дружили мами свідка та позивача. Також свідок неодноразово бувала в квартирі АДРЕСА_1. На цей час в квартирі мешкає ОСОБА_1 з дочкою та внучкою. Свідку відомо, що дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подавала на розлучення, після цього пожила деякий час в квартирі та пішла. Він залишився з дочкою та сином. Як відомо свідку, ОСОБА_3 любила спиртні напої та знайшла іншого чоловіка. В 2014 році пішов з дому син ОСОБА_1, його місцезнаходження не відомо. Спірну квартиру колишня дружина та син ОСОБА_1 залишили добровільно.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що з ОСОБА_3 знайомі як сусіди. Мешкають в одному домі по АДРЕСА_2. Крім того, в дружніх стосунках перебувають дочки свідка та ОСОБА_1. Колишню дружину ОСОБА_1 - ОСОБА_3 свідок не бачила вже років 10, а його сина - років 5. Про скандали в сім'ї свідку не відомо. Сім'я ОСОБА_1 живе у двокімнатній квартирі, речей його колишньої дружина та сина там не має.

Відповідно до ст.71 ЖК України, жиле приміщення зберігається за наймачем або членами його сім'ї протягом 6 місяців, а у разі відсутності з поважних причин цей строк може бути продовжений судом за заявою відсутнього.

Однак, відповідачі з такою заявою до суду не звернулися. Ніяких доказів поважності причин їх відсутності на спірній житловій площі судом не встановлено.

Перешкод в користуванні квартирою зі сторони позивача не встановлено, про що свідчать повідомлення Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, Московського ВП ГУНП в Харківській області, Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (а.с. 9, 10, 135, 136).

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 відсутні в спірній квартирі понад встановлений законом строк без поважних причин, тому втратили право користування нею.

Пленум Верховного Суду України в частині 2 пункту 15 Постанови від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз'яснив, що при розгляді справи про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст.33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

На підставі викладеного, суд вважає можливим задовольнити позов ОСОБА_1 та визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, загальною площею 44,80 кв.м.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 264-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, загальною площею 44,80 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складений 05 квітня 2019 року.

Суддя Харченко А.М.