Ухвала суду № 81159776, 10.04.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6687/15-ц

Провадження № 2-п/635/16/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.

секретар судових засідань – ОСОБА_1,

учасники справи:

позивач – Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідачі – ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходилася цивільна справа за зазначеним позовом.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволені. З ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 310006022128007 від 12 січня 2011 року, яка станом на 31 липня 2015 року, становить 101400,99 гривень. З ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнутий на користь держави судовий збір по 507 гривень з кожного.

22 лютого 2019 року відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просила поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2015 року, скасувати зазначене рішення суду і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. В обґрунтування заяви посилалася на те, що вона не отримувала викликів до суду, поштові відділення не відвідувала, хто саме отримував повістки та розписувався на зворотних поштових повідомленнях про вручення поштової кореспонденції, їй не відомо. Крім того, судові повістки надсилалися за адресою: с. Буди, вул. Фаянсовщик, 6, тоді як відповідач мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Буди, вул. Лисенка, 13. Просить звернути увагу на те, що на зворотних повідомленнях до листів, направлених на її ім’я та ім’я позичальника стоїть один і той же підпис, який не є підписом відповідача ОСОБА_3, на вказаних повідомленнях не зазначено, чи нею особисто отримане повідомлення, чи через представника, не зазначено ініціалів особи, яка поставила свій підпис про отримання, а тому вважає такі документи недійсними, при цьому жодних довіреностей на отримання поштової кореспонденції вона не видавала. 11 лютого 2019 року від ОСОБА_2 вона дізналася про існування вищевказаного судового рішення, однак вже протягом декількох років вона припинила вважати себе поручителем за кредитним договором, за яким вказаним рішенням була стягнута сума заборгованості, а тому не вважала за потрібне цікавитися ходом виконання зобов’язань позичальником перед банком. Ознайомившись із матеріалами цивільної справи та із оскаржуваним рішенням, вважає, що таке рішення підлягає скасуванню, а справу належить розглянути з урахуванням її позиції, згідно якої вона заперечує проти стягнення з неї невірно розрахованої та непідтвердженої позивачем жодними доказами суми заборгованості за кредитним договором. Так, відповідач ОСОБА_3 вважає, що судом під час постановлення вищевказаного рішення не врахована та обставина, що порука на той час припинилася, виходячи із вимог ч. 4 ст. 559, п. 3.2.5 Кредитного договору № 310006022128007 від 12 січня 2011 року. Позивачем не обґрунтовано та не доведено розміру суми заборгованості, а судом не надано оцінку доказам, наявним в матеріалах справи, оскільки, за думкою відповідача, довідка заборгованості не може бути належним та достатнім доказом як існування заборгованості, так і її розміру. Банком не надано відомостей відносно видачі кредиту, періоду виникнення заборгованості, розміру здійснених позичальником платежів по кредиту та дату такого здійснення, що унеможливлює здійснення перевірки правильності заявленої до стягнення суми і взагалі ставить під сумнів існування боргу в будь-якому розмірі. Тобто, судом не було перевірено правомірність ціни позову, а тому рішення суду ґрунтується на припущеннях, що прямо заборонено цивільним процесуальним законодавством. Вважає, що судова справа була розглянута із порушенням норм процесуального права, суд не мав права відкривати провадження без сплати судового збору позивачем, оскільки справа не пов’язана зі спорами, пов’язаними із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку особою упоноваженою Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Зазначає, що докази, які вона подає в обґрунтування своїх заперечень проти позову, мають суттєве значення для справи. Так, нею подані платіжні доручення, які підтверджують сплату позичальником частини боргу та ставлять під сумнів розмір заборгованості, який банк просить стягнути. Крім того, зазначені документи підтверджують момент настання у банку права вимоги до позичальника і як наслідок- до поручителя і є доказом того, що станом на день подання позову банком дія договору поруки припинилася в силу приписів ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заяву про перегляд заочного рішення підтримала у повному обсязі, пояснила про обставини, викладені в зазначеній заяві та зазначила, що про існування заочного рішення вона дізналася в лютому 2019 року, 20 лютого 2019 року отримала його копію і ознайомилася з матеріалами справи.

Представник позивача ПАТ «Дельта Банк» та відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно і належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 287 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, перевіривши матеріали цивільної справи №635/6687/15-ц, вважає заяву про перегляд заочного рішення такою, що підлягає залишенню без задоволення у зв’язку з наступним.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволені. З ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 310006022128007 від 12 січня 2011 року, яка станом на 31 липня 2015 року, становить 101400,99 гривень. З ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнутий на користь держави судовий збір по 507 гривень з кожного. Рішення суду набрало законної сили 29 грудня 2015 року.

03 жовтня 2016 року на підставі вищевказаного рішення суду Харківським районним судом Харківської області видані виконавчі листи про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за кредитним договором № 310006022128007 від 12 січня 2011 року у розмірі 101400,99 гривень та про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави судового збору по 507 гривень з кожного.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 березня 2016 року заяву представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4 про перегляд рішення Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2015 року повернуто заявнику.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28 серпня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2015 року залишено без задоволення.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідач ОСОБА_3 у судове засідання, призначене на 01 грудня 2015 року не з’явилася, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно і належним чином відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України (в редакції закону, що діяв на час постановлення заочного рішення) шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей адресно-довідкового Бюро ГУДМС України в Харківській області, отриманих судом у порядку ч.3. ст.. 122 ЦПК України (в редакції закону, що діяв на час постановлення заочного рішення), про що в матеріалах справи маються відповідні документи, заяв про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причин неявки у судове засідання або про розгляд справи за її відсутності від відповідача ОСОБА_3 не надходило. При цьому, як вбачається зі зворотного поштового повідомлення, яке повернулося на адресу суду, судова повістка на 01 грудня 2015 року, отримала особисто відповідачем. Посилання відповідача ОСОБА_3 на те, що у зворотних повідомленнях про отримання судових повісток проставлений не її підпис не підтверджені жодними доказами.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України (в редакції закону, що діяв на час постановлення заочного рішення), у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою їх місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Як вбачається з відомостей, наданих адресно-довідкового Бюро ГУДМС України в Харківській області від 18 вересня 2015 року, отриманих судом у порядку ч.3. ст.. 122 ЦПК України (в редакції закону, що діяв на час постановлення заочного рішення), місцем реєстрації відповідача ОСОБА_3 значиться: Харківська область, Харківський район, с. Буди, вул. Фаянсовщик, 6. Жодних інших даних, в тому числі про фактичне місце проживання відповідача за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Буди, вул. Лисенка, 13, матеріали справи не містять.

Крім того, як вбачається зі змісту ухвали Харківського районного суду Харківської області від 28 серпня 2018 року, якою було залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2015 року і яка набрала законної сили, відповідач ОСОБА_2 також був повідомленим про час і місце розгляду справи належним чином.

Як роз’яснено в п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12.06.2009 року, заочний розгляд судом цивільної справи відповідно до ст. 224 ЦПК України (в редакції закону, що діяв на час постановлення заочного рішення) допускається у тому разі, коли відповідач або всі відповідачі у справі, якщо їх було кілька, повідомлені належним чином про час і місце судового розгляду, не з'явилися в судове засідання при відсутності в ньому їх представників і від них не надійшло повідомлення про причини неявки чи зазначені ними причини визнані неповажними і проти такого розгляду справи не заперечує позивач та ним не було змінено предмета або підстави позову чи розміру позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, зі змісту зазначеної норми випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливо у випадку встановлення судом двох обставин:

-відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин;

-докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, доводи відповідача ОСОБА_3 щодо її незгоди з розрахунком заборгованості не підтверджені жодними доказами, останньою жодним чином не спростований розрахунок заборгованості, який був прийнятий судом. Такі доводи, як і незгода відповідача з правовою оцінкою та аналізом існуючих доказів, може бути підставою для апеляційного оскарження рішення суду, а не для скасування заочного рішення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, суд приходить до висновку, що обставини, викладені заявником в заяві про перегляд заочного рішення не можуть бути підтсавою для скасування заочного рішення.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Одним із основних аспектів верховенства права, яке гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є принцип юридичної певності, який вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.

Як наголошує Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Христов проти України» від 19.02.2009 року заява №24465\04, право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії").

Юридична (правова) певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.

Заочне рішення Харківським районним судом Харківської області ухвалено 01 грудня 2015 року і вже виконується у примусовому порядку. Крім того, зазначене рішення вже було предметом перегляду за заявою іншого відповідача – ОСОБА_2

Отже, суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення, передбачених ст.288 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 287, 288 України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором може бути оскаржене відповаідачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Повний текст ухвали складено 15 квітня 2019 року.

Суддя Т.В. Бобко