Рішення № 81159716, 11.04.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6827/18

Провадження № 2/645/566/19

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сілантьєвої Е.Є.,

за участю секретаря судових засідань - Костіна О.Б.,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на неповнолітню дитину та визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом, який в процесі розгляду справи уточнила та в якому просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_3, зареєстрований 22 серпня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №2 Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1115; після розірвання шлюбу залишити прізвище «ОСОБА_2»; стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 2000,00 грн., щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з позивачем; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 1409,60 грн. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 22.08.2008 року між нею та ОСОБА_3 укладено шлюб. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина зареєстрована та проживає разом з позивачем. Через різні погляди на життя та його цінності, ведення особистого господарства та інші побутові причини, спільне життя не склалося, зникли почуття на яких ґрунтуються сімейні відносини: почуття взаєморозуміння, поваги, любові і довіри. У зв'язку із взаємним непорозумінням стали виникати чисельні сварки, які призвели до того, що сторони стали проживати окремо один від одного. Дитина постійно проживає разом з позивачем та знаходиться лише на її утриманні. Усі обов'язки щодо виховання дитини та матеріального утримання позивач виконує самостійно, відповідач не цікавиться життям сина, ухиляється від надання будь-якої матеріальної допомоги. Вказує, що на теперішній час стан здоров'я відповідача відмінний, має дохід, але офіційно не працює, кошти на утримання дитини не надає, хоча має для цього всі можливості. На утриманні інших неповнолітніх дітей та батьків похилого віку не має. Зазначила, що переконана, що син повинен проживати з нею, з роботодавцем в неї укладено трудовий договір, який передбачає своєчасну виплату заробітної плати та надання соціальних гарантій пов'язаних з материнством. Позивач постійно слідкує за здоров'ям дитини, її розвитком, дитина відвідує школу, облікована в медичних установах.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином про що свідчать зворотні повідомлення в матеріалах справи про отримання судових повісток, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову або заяви про розгляд справи без його участі не надав. Згідно ч.2 ст.43 ЦПК України відповідач зобов'язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов'язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред'явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Приймаючи рішення про ухвалення заочного рішення, суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення і послався, щодо тривалості розгляду даної справи, яка пов'язана поведінки відповідача, та з урахуванням подання позовної заяви у лютому 2018 року, на справу «Писатюк проти України», в якій Європейський суд з прав людини зазначив, що "розумність тривалості провадження має оцінюватись в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета розгляду для заявника.

Представник Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце слухання справи належним чином. Надали заяву про слухання справи у їх відсутність. Крім того надали висновок про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.02.2019 Р. № 182, згідно якого Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю, ОСОБА_2.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харків від 19.11.2018 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, надано час для усунення недоліків.

27.11.2018 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_2

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по даній цивільній справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.03.2019 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який був зареєстрований 22 серпня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №2 Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1115 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 22.08.2008 року).

Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3, видане 03.06.2009 року Фрунзенським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис №395).

Судом встановлено, що сторони не підтримують шлюбно-сімейні стосунки понад два роки, проживають окремо один від одного, не ведуть спільне господарство, відсутній сімейний бюджет. Між ними відсутнє взаєморозуміння та різні погляди на життя, що призвело до втрати почуття поваги та довіри один до одного. Кожен має протилежні погляди на шлюб та сім'ю. Поновлювати шлюбно-сімейні відносини сторони обопільно не бажають. Майнового спору не мають.

Відповідно зі ст.112 Сімейного Кодексу України - суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки позивач заявила клопотання після розірвання шлюбу залишити їй прізвище "ОСОБА_2", суд задовольняє вказане клопотання.

З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що позивач дійшла до остаточного висновку про припинення сімейних відносин, на примирення не згодна, суд вважає необхідним шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвати, так як подальше сумісне життя подружжя і збереження сім'ї за неможливе.

Крім того, судом встановлено, що відповідач з сім'єю не проживає, допомогу на утримання дитини не надає, дитини знаходяться на повному утриманні позивача.

Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Позивач ОСОБА_2 проживає разом з дитиною за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 26.11.2018 року (а.с. 18).

Позивачка зазначає, що відповідач не бажає добровільно регулярно надавати аліменти на утримання неповнолітньої дитини, хоча має до того матеріальну можливість, так як є працездатною особою.

Відповідно до положень ст. ст. 1-3 Конвенції ООН "Про права дитини" в усі діях щодо дітей першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України - батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття, а тому є підстави для стягнення із відповідача аліментів на утримання його дитини.

Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).

Суд визначає розмір аліментів на неповнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України.

Згідно ч.1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів, відповідно до ст. 182 СК України, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших осіб.

При цьому розмір аліментів на одну дитину, в редакції Законів № 2901-IV від 22.09.2005, № 2037-VIII від 17.05.2017 року, який набув чинності 08.07.2017 року, не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є працездатною особою, як безробітний не зареєстрований, працює неофіційно. Крім того, з'ясовано, що відповідач має достойний рівень власного життя, забезпечений житлом.

Крім того в процесі судового розгляду з'ясовано, що інші неповнолітні діти та непрацездатні члени сім'ї на утриманні у відповідача ОСОБА_3 відсутні.

З огляду на наведене, виходячи із зазначених у статті 3 ЦК України засад розумності, справедливості і добросовісності цивільного законодавства, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 2000,00 грн., щомісяця, починаючи з 13.11.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно положень ч.2 ст.184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Що стосується позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно ч.2 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, який проживає окремо від дитини має право на спілкування з дитиною, а батько з яким проживає дитина не має право перешкоджати такому спілкуванню.

Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що мати дитини має самостійний дохід та утримує сім'ю, здійснює догляд за дітьми, приділяючи їм цілодобово увагу та турботу, створює всі умови для проживання, виховання та розвитку дитини, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи доказами.

Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з висновком Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради від 26.02.2019 Р. № 182 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю, ОСОБА_2. Крім того, згідно висновку ОСОБА_2 працює, має самостійний дохід, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, що підтверджується відповідними довідками. Згідно з інформацією адміністрації Харківської загальноосвітньої школи № 2, де в 4-А класі навчається ОСОБА_4, мати учня, ОСОБА_2, цікавиться навчанням сина, відвідує батьківські збори, виховні заходи, бере участь у розвитку закладу освіти.Відповідно до інформації адміністрації Харківської міської дитячої поліклініки № 15, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться під наглядом фахівців з народження. На прийом до поліклініки хлопчика приводила мати, ОСОБА_2, яка здійснювала догляд за сином під час хвороби, виконувала рекомендації лікарів щодо лікування. Батько, ОСОБА_3, при відвідуванні лікарем дитини присутнім не був, станом здоров'я та розвитком сина не цікавився, до фахівців закладу не звертався. ОСОБА_3 мешкає за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_3 запрошувався до департаменту служб на співбесіду, але не з'явився, відомостей про місце роботи, заробітну платню, характеристики, медичні довідки до Департаменту служб не надав. Питання щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, додатково було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради (далі Комісія). Батько дитини, ОСОБА_3, був повідомлений належним чином, але на засідання Комісії з питань захисту дитини не з'явився, про причини неявки не повідомив. Мати дитини, ОСОБА_2, на засіданні Комісії особисто пояснила, що навіть в період спільного проживання сім'ї батько не цікавився сином, його вихованням та розвитком. Останні 2 роки батько не телефонує сину, вони бачились зрідка, матеріальної допомоги на утримання сина батько також не надає.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Враховуючи викладене, суд згідно поданих документів, обстеження умов проживання, беручи до уваги інтереси неповнолітньої дитини, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки це відповідає інтересам дитини та вважає за доцільне визначити місце проживання дитини разом з позивачем.

Крім того, суд зауважує, що батько дитини, не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір'ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини слід повністю покласти на відповідача. У зв'язку з тим, що при поданні позовної заяви про стягнення аліментів позивач був звільнений від сплати судового збору, позовні вимоги в цій частині задоволені, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 704,80 грн. за подання позовної заяви про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

Крім того, у відповідність до положень ч.1 п.1) ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.51 Конституції України ст.ст. 80, 84, 110-114, 150-155, 157, 160-161, 182,183, 191 СК України, ст.ст.4, 13, 76-80, 82, 133, 141, 259, 263-265,268,273, 280 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на неповнолітню дитину та визначення місця проживання дитини- задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 22 серпня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №2 Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1115 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 від 22.08.2008 року) - розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити прізвище "ОСОБА_2".

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2000 грн. 00 коп., щомісячно, починаючи з 13.11.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 1 409,60 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, у розмірі аліментів за один місяць.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть отримати за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3,

Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, код за ЄДРПОУ 26489104, адреса: 61002, м. Харків, вул. Чернишевського, 55.

Повний текст судового рішення складено 15 квітня 2019 року.

Головуючий суддя --