Рішення № 81159351, 15.04.2019, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 638/9199/18

провадження № 2/631/497/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Трояновської Т.М.

за участі секретаря судового засідання - М`ячиної Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ

26 листопада 2018 року за вхідним № 5991/18-вх з Орджонікідзевського районного суду м. Харкова надійшла цивільна справа № 638/9199/18 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.Відповідно до позовної заяви представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Безцінний Сергій Іванович, що діє на підставі довіреності від 15.06.2017 року № 7244-К-О, просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № б/н 18.03.2010 року у розмірі 111201,43 грн. та судові витрати по справі.

Вищевказана справа була направлена на адресу Нововодолазького районного суду за підсудністю відповідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2018 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.

При цьому відповідно до змісту ст. 32 зазначеного кодифікованого закону України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

З ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, поставленої 29 жовтня 2018 року у справі з єдиним унікальним №638/9199/18 (провадження № 2/631/960/18) за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованостівбачається, що підставою для її передачі є те, що судом при вирішенні питання про відкриття провадження по справі встановлено, що відповідно до повідомлення відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області відповідач по справі була знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою від 27 листопада 2018 року цивільну справу було прийнято до розгляду та відкрите провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 18.03.2010 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір без номеру, відповідно до якого, 18.03.2010 року відповідач отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Кредитування здійснювалось відповідно до умов заяви відповідача про встановлення кредитного ліміту, «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua.

Представник позивача стверджує, щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

В Умовах та правилах надання банківських послуг вказано, що власник зобов'язаний слідкувати за витратами коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту (п. 2.1.1.5.7 Договору). При порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій (п. 2.1.1.7.6 Договору).

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договору.

У зв'язку з тим, що відповідачем ОСОБА_2 були порушені зобов'язання, встановлені кредитним договором, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 111201,43 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 3497,99 грн., заборгованості за відсотками за період з 18.03.2010 року по 03.03.2017 року у розмірі 107703,44 грн. Оскільки позичальником ОСОБА_2 так і не були повернені кошти за кредитним договором, представник позивача змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення зазначених коштів у судовому порядку.

Представник АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до вимог ст. ст. 128, 130 Цивільного процесуального кодексу України. В наданому до позову клопотанні представник позивача вказує, що підтримує позовні вимоги в цілому, просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у повному обсязі, зазначає, що розгляд справи може відбутися без представника банку за наявності наданих доказів по справі, проти заочного розгляду справу не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання, що були призначені на 13.12.2018 року, 25.01.2019 року та 22.02.2019 року не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася за адресою місця реєстрації, вказаною у довідці Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області (а.с. 95). Згідно з даними поштових відділень судові повістки з викликом повернулися на адресу суду з відміткою про неможливість вручення - «за закінченням встановленого строку зберігання» За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач ОСОБА_2 вважається такою, що належним чином повідомлена про розгляд справи.

У судове засідання, що було призначено на 15 квітня 2019 року ОСОБА_2 не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась шляхом розміщення судового оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України від 01.04.2019 року (https://nv.hr.court.gov.ua/sud2028/pres-centr/11/680271/).

Причини неявки відповідача суду не відомі. Відзив на позовну заяву відповідач не подала.

За таких обставин, зі згоди позивача по справі, суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України в зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України).

З матеріалів справи судом встановлено, що 18.03.2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір без номеру шляхом підписання ОСОБА_2 анкети - заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» у АТ КБ «ПриватБанк», за змістом якої вона погодилась з тим, що вказана заява разом із «Умовами і правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua. складають договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

Відповідно до даного договору ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 4000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України.

Вказаним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою» за користування кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 360 (триста шістдесят) календарних днів у році, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13.

Пунктом 1.1.3.2.3 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачена можливість зміни тарифів, та інших невід'ємних частин договору. При цьому у сторін договору виникають обов'язки:

- у кредитора: інформування позичальника щодо внесення змін шляхом надання виписки з карткового рахунку на умовах згідно з пунктом 1.1.3.1.9 цього договору.

- у позичальника: отримання виписки про стан та про здійснення операцій по карткових рахунках (п.1.1.2.3 Договору).

Згідно п. 1.1.2.7 «Умов та правил надання банківських послуг» власник картки зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання Овердрафту.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг» позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У разі невиконання зобов'язань за договором, позичальник зобов'язаний на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту за договором (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороду банку (п. 2.1.1.5.6. «Умов та правил надання банківських послуг»).

Судом встановлено, що позивач виконав усі взяті на себе зобов'язання, надавши відповідачу кредит у розмірі 4000,00 грн. Проте, відповідачем ОСОБА_2 було порушено зобов'язання, встановлені умовами кредитного договору, стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту і процентів за користування кредитними коштами, що вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_2 виконання зобов'язань за кредитним договором № б/н від 18.03.2010 року відповідач станом на 11.06.2018 року має заборгованість у розмірі 111201,43 грн. яка складається з наступного:

-3497,99 грн. - заборгованість за кредитом;

-107703,44 грн. - заборгованість за відсотками за період з 18.03.2010 року по 03.03.2017 року

Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем не заперечувався та у встановленому законом порядку не спростовано.

Вирішуючи даний спір суд виходить з положень Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України укладений між сторонами по справі кредитний договір, за своєю правовою природою, є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язав (ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до п.1.1.7.12 Договору, Договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання, якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформувала другу сторону про розірвання даного договору він автоматично лонгується на тої же строк.

Із матеріалів справи вбачається, що з моменту укладання кредитного договору від 18.03.2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 ніхто зі сторін до цього часу не заявив про намір його припинити.

Приписи ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

При цьому, згідно вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України у встановлений строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України. Так, згідно вищевказаної норми права, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких відповідач отримавши від банку кошти у кредит, своїх зобов'язань з їх повернення і сплати відсотків за користування грошима належним чином не виконав.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3497,99 гривень підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, підтверджені належними доказами. Одночасно зі стягненням заборгованості за тілом кредиту підлягає стягненню заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 107703,44 грн., що нарахована на підставі ст. 1054 Цивільного кодексу України та «Умов та правил надання банківських послуг».

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Судом достовірно встановлено, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, у порушення умов кредитного договору, суму заборгованості та нараховані відсотки не сплачує.

Враховуючи, що відповідач не спростував обставини щодо невиконання умов договору із позивачем, суд вважає докази, надані позивачем достовірними, позов обґрунтованим.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості є доведеним та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Приватбанк», суд відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 1, ч. 2 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1, пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 1762,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням №BO903B1JMH від 23.06.2018 року.

Частиною 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14 - 16, 202, 204, 509, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 627, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_2) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 111201 (сто одинадцять тисяч двісті одна) гривня 43 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_2) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_2.

Суддя Т.М. Трояновська