Рішення № 81159107, 01.04.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14406/16-ц

Провадження № 2/638/2174/19

РІШЕННЯ

іменем України

01.04.2019 Дзержинський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді Штих Т.В.,

при секретарі Тарасовій О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Акціонерно- комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» треті особи ТОВ «ОРГТЕХБУД», реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області, Приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними,-

встановив:

До Дзержинського районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 і враховуючи останні уточнення позовних вимог просив суд визнати недійсними договір про дольову участь у будівництві № 9.01/18-1 від 09.01.2006 р., укладеному між ТОВ «Оргтехбуд» та ОСОБА_2, та іпотечний договір № 831/3/27/31/8-080 від 04.03.2008 р., укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог як на підставу недійсності правочину позивач посилається на те, що 09.01.2006 р. між ТОВ «Оргтехбуд» та ОСОБА_2 було укладено договір про дольову участь у будівництві № 9.01/18-1, предметом якого є дольова участь у формі часткового фінансування будівництва, а після закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію Забудовник передає по акту приймання-передачі у власність Дольщику двохкімнатну квартиру № 64 розташовану на 11 поверсі будинку, згідно проекту загальною площею 64,95 кв.м., житловою площею 31,11 кв.м.

Проте, як зазначає позивач, з’ясувалося, що спірна квартира має зовсім інші характеристики ніж ті, які були вказані в договорі про дольову участь у будівництві – так, загальна площа квартири № 64 фактично є 61,7 кв.м., а житлова площа 31,1 кв.м. тобто фактично квартира № 64 є іншою, ніж та яка вказана в договорі про дольову участь в будівництві. Отже, на думку позивача, предмета договору про дольову участь у будівництві № 9.01/18-1 між ТОВ «Оргтехбуд» та ОСОБА_2, а саме квартири з вказаними в договорі характеристиками не існує.

Позивач також стверджує, що умови оскаржуваного договору про дольову участь в будівництві не містить умову зміни площі квартири після введення будинку в експлуатацію та підстави для такої зміни.

Ще однією з підстав для визнання недійсним договору про дольову участь в будівництві позивач вважає його невідповідність Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р, із змінами до закону від 15 грудня 2006 р. Згідно з ч.3 ст. 4 цього закону об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

За другою позовною вимогою позивач звертає увагу суду на те, що між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» було укладено Іпотечний договір № 831/3/27/31/8-080 від 04.03.2008 р., згідно з яким ОСОБА_2 передала в іпотеку у якості забезпечення виконання за Договором кредиту № 831/3/27/31/8-111 від 04.03.2008 року, майнові права на незакінчену будівництвом двохкімнатну квартиру № 64, загальною площею 64, 95 м.кв., що будується за адресою: місто Харків, вулиця Клочківська, ріг вулиці Самарської і які належать відповідачу по справі Іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі Договору № 9.01/18-1 на дольову участь у будівництві від 09.01.2006 року та документів підтверджуючих оплату вартості об’єкту інвестування.

Позивач вважає, що Закон України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року на той час не містив у вичерпному переліку об’єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором, такого об’єкту як «майнові права на нерухоме майно (квартири, будинки)». Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому законі були відсутні, що є підставою для визнання цього правочину недійсним.

В судове засідання позивач не з’явився, до матеріалів справи надійшла заява його представника про розгляд справи без участі позивача та його представника, наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники відповідача ОСОБА_2 та третьої особи приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_4 заперечували проти задоволення позовних вимог.

Інші учасники судового розгляду не з’явились, про час та дату судового розгляду повідомлялись належним чином.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 09.01.2006 року між відповідачами ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Оргтехбуд» та ОСОБА_2 було укладено Договір на дольову участь у будівництві № 9.01/18-1.

Відповідно до п.п. 1.1. та 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 вищезазначеного Договору, Пайовик (Позивач) зобов’язався здійснити дольову участь у будівництві 17-ти поверхового житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Клочківська кут вулиці Самарська (надалі Будинок), у формі часткового фінансування будівництва шляхом внесення дольових коштів у розмірі суми еквівалентної 69 821, 25 доларів США по курсу НБУ з урахуванням ПДВ на момент здійснення платежу. В свою чергу, після закінчення будівництва і введення будинку в експлуатацію Забудовник (Відповідач) зобов’язався передати за актом прийому – передачі у власність Пайовику (Позивачу) двокімнатну квартиру № 64 , розташовану на 11 поверсі Будинку, загальною площею згідно проекту 64, 95 кв.м., житловою площею 31, 11 кв.м. згідно проекту (надалі Квартира) в строк і на умовах даного договору.

Також між 04.03.2008 року ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» було укладено Іпотечний договір № 831/3/27/31/8-080 від 04.03.2008 р., згідно з яким ОСОБА_2 передала в іпотеку у якості забезпечення виконання за Договором кредиту № 831/3/27/31/8-111 від 04.03.2008 року, майнові права на незакінчену будівництвом двохкімнатну квартиру № 64, загальною площею 64, 95 м.кв., що будується за адресою: місто Харків, вулиця Клочківська, ріг вулиці Самарської і які належать відповідачу по справі Іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі Договору № 9.01/18-1 на дольову участь у будівництві від 09.01.2006 року та документів підтверджуючих оплату вартості об’єкту інвестування.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 не є стороною вказаних оскаржуваних правочинів.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абз. 5 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» N 9 від 06.11.2009 р.)

Так як позивач не є стороною оспорюваних правочинів, його право заявити до суду вимоги про визнання їх недійсними не є безумовним і виникає лише після того, як він доведе в суді, що він є заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненими правочинами.

Зміст позовної заяви не містить доказів в підтвердження того, що позивач є заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Не містить вона і відомостей про права та законні інтереси позивача, які порушено вчиненими правочинами, коли виникли ці цивільні права та на якій правовій підставі.

Не виявлено цих обставин і під час розгляду справи по суті.

Посилання позивача на ймовірну «неукладенність» оспорюваного правочину згідно зі ст. 638 ЦК України та на його «недійсність» згідно зі ст. 215 ЦК України є взаємовиключними обставинами, хибними і недоведеними.

Доводи позивача про невідповідність оскаржуваних угод діючому на той час законодавству України під час судового розгляду свого підтвердження не знайшли.

Посилання позивача у його позовній заяві на норми Закону України «Про інвестиційну діяльність» як на норми які регулюють правовідносини за Договором про дольову участь у будівництві № 9.01/18-1 від 09.01.2006 р. є хибними та спростовуються «Правовим висновком Верховного Суду України щодо застосування Закону України «Про інвестиційну діяльність» при вирішенні судом спору про виконання зобов’язань за договором про дольову участь у будівництві багатоквартирного жилого будинку».

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 21 листопада 2012 року розглянув справу № 6-101цс12, при розгляді якої зробив наступний правовий висновок, відповідно до якого «участь особи у будівництві багатоквартирного будинку з метою набуття права власності на квартиру в ньому не є інвестицією в розумінні Закону України «Про інвестиційну діяльність» і у разі виникнення спору щодо виконання зобов’язань за договором про таку участь у будівництві зазначений Закон не підлягає застосуванню до спірних правовідносин».

Суд звертає увагу на те, що при розгляді іншої цивільної справи № 638/13803/14-ц судами усіх інстанцій вже надавалася відповідна правова оцінка оскаржуваному договору про дольову участь у будівництві № 9.01/18-1 від 09.01.2006 р. та оскаржуваному іпотечному договору № 831/3/27/31/8-080 від 04.03.2008 р.

Підтвердженням факту закінчення розгляду іншої цивільної справи № 638/13803/14-ц, сторонами якої були ті ж самі особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, є Постанова Верховного Суду від 23.01.2019 р. у справі № 638/13803/14-ц. Судовими рішеннями по цій справі вирішено питання набуття права власності за ОСОБА_2 на квартиру № 64, розташованої в будинку № 191-Д по вул. Клочківська у м. Харків, фінансування якої відбувалося ОСОБА_2 саме на підставі оскаржуваного договору про дольову участь у будівництві № 9.01/18-1 від 09.01.2006 р. та оскаржуваного іпотечному договору № 831/3/27/31/8-080 від 04.03.2008 р.

Керуючись ст. 258-259, 263-265 ЦПК України,-

вирішив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Акціонерно- комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» треті особи ТОВ «ОРГТЕХБУД», реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області, Приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними – залишити без задоволення.

Судовий збір вважати сплаченим позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апелляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Суддя : Штих Т.В.