Ухвала суду № 81158647, 15.04.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 р.

м.Харків

Справа № 639/7038/18

провадження 4-с/639/11/19

Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1, боржник-Остапенко ОСОБА_2 та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник- Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі ТОВ) «УМ Факторинг» звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби ( надалі ВДВС) по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області , боржник-Остапенко О.В. та просив визнати бездіяльність ст. державного виконавця Нагорної К.В. за виконавчим провадженням №50839614 протиправною та зобов’язати зазначеного державного виконавця вчинити дії відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та стягнути на користь заявника судові витрати у розмірі 11032 грн.

Свої вимоги заявник мотивує тим, що 15.04.2016 за виконавчим листом № 639/6398/15-ц від 29.03.2016 відкрито виконавче провадження. Заявник володіє достовірною інформацією, що боржнику на праві власності належать транспортні засоби, а саме 14 транспортних засобів з датою реєстрації з 2012 року по 2017 рік. Крім того, з довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржнику на праві приватної власності належить земельна ділянка пл. 2 га, що находиться на території Глибоківської сільської ради Харківського району Харківської області, проте державний виконавець необхідні дії для забезпечення виконання рішення суду не вчинив і всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» повернув виконавчий документ стягувачу.

Разом зі скаргою представник заявника надав клопотання про поновлення строку оскарження бездіяльності з посиланням на те, що 21.12.2016 до ТОВ «УМ Факторинг» перейшло право вимог від ПАТ«Страхова компанія «Українська страхова група» «за виконавчим листом № 639/6398/15-ц на підставі договору про відступлення права вимоги та заміну кредитора. 22.11.2018 ТОВ «УМ Факторинг» отримало витяг про стан виконавчого провадження з Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України, з якого стало відомо, що державний виконавець протягом 2 років та 5 місяців з моменту відкриття виконавчого провадження, володіючи інформацією про наявність у боржника на праві власності майна, не вчиняв ніяких дій для фактичного виконання рішення Жовтневого районного суду м.Харкова .

Представник заявника надав клопотання про можливість розгляду справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує ( а.с. 52).

Від представника за довіреністю Міськрайонного ВДВС по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 отримані письмові пояснення, в яких вона не погодилась з доводами заявника та стверджує, що за інформацією електронної бази даних транспортних засобів національної поліції України за боржником на праві власності автомобілі не зареєстровані, згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником зареєстрована земельна ділянка для ведення селянського господарства у с. Глубоке Харківського району Харківської області. Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, але іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, державним виконавцем не відшукано.

Представник Міськрайонного ВДВС по Харківському району та місту Люботину також зазначив, що 01.02.2018 державним виконавцем винесено постанову про передачу виконавчого документу у зв’язку з тим, що майно, належне боржникові, знаходиться на території Харківського району. У січня 2019 року на підставі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження передано за місцем реєстрації боржника через неможливість реалізації нерухомого майна.

Станом на теперішній час відсутня ухвала про заміну сторони у виконавчому провадженні, не надходило такої заяви і до ВДВС, отже заявник, як стверджує представник ВДВС не є стороною виконавчого провадження, а надана заявником інформаційна довідка про наявність транспортних засобів недостовірна і сформована лише за особою, без врахування конкретних даних, що ідентифікують боржника.

Реалізувати земельну ділянку, що належить на праві власності боржнику не надається можливим, оскільки до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення не допускається купівля-продаж таких земельних ділянок ( а.с. 25-27).

У відповіді на пояснення той же представник ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», що і заявника-ТОВ « Ум Факторинг» (повноваження не надані) стверджує, що державний виконавець не здійснив усіх необхідних дій або здійснив їх не в повному обсязі, не надав суду документи, які б підтвердили звернення державного виконавця до органів реєстрації актів цивільного стану з метою визначення наявності у боржника майна, яким він володіє разом з іншими особами, а також не запитана інформація щодо наявності або відсутності у боржника ознак підприємницької діяльності, прав інтелектуальної власності, відкритих на його ім’я рахунків у фінансових установах та не накладено арешт на ці рахунки, відсутні дані про звернення до відповідних органів щодо розшуку рухомого майна, не має звернень до суду з поданням про тимчасове обмеження у разі виїзду за межі України.

Щодо земельної ділянки, представник стягувача, стверджує, що на початку відкриття виконавчого провадження діяв Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 «Про відкриття провадження», який давав змогу державному виконавцю здійснювати стягнення на земельну ділянку, оскільки сума стягнення перевищувала десять мінімальних розмірів заробітної плати.

Боржник ОСОБА_3, який належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, відзиву або пояснень не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши надані докази, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За вимогами частини п’ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов’язковість рішень суду.

Так, відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Cудом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 17.11.2015 задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» та стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 64 136,41 грн., а також судовий збір -641,36 грн. Рішення набрало законної сили, виконавчий лист, виданий 29.03.2016, пред’явлено до виконання ( а.с. 10).

Постановою ст. державного виконавця Жовтневого ВДВС Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 15.04.2016 відкрито виконавче провадження № 50839614. За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області ОСОБА_3, 13.05.1985 ( ІПН НОМЕР_1) зареєстрованим або знятим з реєстрації у м. Харкові та Харківській області не значиться ( а.с. 26,27).

Як вбачається з актуальної інформації зі спеціального розділу про державну реєстрацію обтяжень, постановою ст. державного виконавця Жовтневого ВДВС 15.04.2016 для забезпечення реального виконання рішення , винесена постанова про арешт всього нерухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ( а.с. 34-36).

Згідно матеріалів виконавчого провадження та наданих пояснень представником Міськрайонного ВДВС по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області, державним виконавцем отримані необхідні довідки, з яких вбачається, що за інформацією Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», БД «НАІС», боржник доходу не отримує, рахунки у банківських установах у нього відсутні, транспортні засоби за ним не зареєстровані, за трудовими та цивільно - правовими договорами ОСОБА_3не працює.

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, ОСОБА_3 належить земельна ділянка пл. 2 га для ведення особистого господарства у с. Глибоківка Харківського району Харківської області на підставі витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НВ-6302456172016, виданого Управлінням Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області 19.02.2016 . Запис про реєстрацію обтяжень внесена 10.05.2016 ( а.с. 34-36).

На підставі вимог п.1 ч.5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», що регулює місце виконання рішення ( в редакції станом на дань винесення постанови 01.02.2018), ст. державним виконавець Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_4 виконавчий лист передано для подальшого виконання до Міськрайонного ВДВС по Харківському району та м. Люботин ГТУЮ у Харківській області. Постановою ст. державного виконавця Нагорної К.В. від 03.05.2018 виконавче провадження прийнято для примусового виконання. ( а.с. 38-41).

Постановою ст. державного виконавця Міськрайонного ВДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_1 від 02.01.2019, у зв’язку з тим, що згідно Закону «Про внесення змін до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , виконавчий документ передано до Міжрайонного ВДВС м.Харків ГТУЮ у Харківській області ( а.с. 42-43).

Для встановлення факту порушення прав та інтересів заявника щодо неприйняття державним виконавцем рішень, необхідно встановити протиправність дій чи бездіяльності посадової особи, тому предметом доказування є встановлення пасивної поведінки особи, яка виражається у формі не вчинення дії (дій), яку вона зобов'язана була і могла вчинити.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені обов’язки і права державного виконавця, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Стаття 14 Конституції України встановлює, що Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Боржнику ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка пл. 2 га для ведення особистого господарства на території с. Глибоківка Харківського району Харківської області на підставі витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НВ-6302456172016, виданого Управлінням Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області 19.02.2016 .

Правовий режим земельної ділянки залежить від її цільового призначення, що впливає, в першу чергу, на її оборотоздатність, і як наслідок на можливість звернення стягнення на земельну ділянку.

Згідно пункту 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття постанови про прийняття виконавчого провадження 03.05.2018) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам- учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Законом « Про внесення змін до розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель № 2666-УШ від 20.12.2018, у пункті 15 цього розділу цифри « 2019» замінені цифрами « 2020».

Отже, у законодавстві закріплено мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності держави, територіальних громад, юридичних осіб та громадян України. Наявність такої заборони виключає звернення стягнення на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що належать на праві власності вказаним суб’єктам до моменту набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель.

Ураховуючи те, що цільове призначення земельної ділянки - ведення особистого господарства, вона не підлягає примусовій реалізації в період мораторію.

Суд відхиляє доводи заявника про те, що державний виконавець не зробив відповідних запитів стосовно наявності у боржника транспортних засобів , ознак підприємницької діяльності, прав інтелектуальної власності,відкритих банківських рахунках, не вчинив дій щодо накладення арештів на такі рахунки, не здійснив розшук рухомого майна боржника.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Як випливає з наданих доказів, державний виконавець направив запити у відповідні органи та отримав відповіді що боржник доходу не отримує, рахунки у банківських установах у нього відсутні, транспортні засоби за ним не зареєстровані, за трудовими та цивільно - правовими договорами ОСОБА_3не працює.

На підтвердження своїх доводів заявник надав інформацію про те, що боржнику ОСОБА_3 належить 14 автомобілів з датою їх реєстрації з 2012 по 2017 роки. Інформація проводилась по фізичній особі ( а.с. 17), тобто зі збігом прізвища , ім’я, по батькові, що виключає ідентифікацію конкретної особи, а саме боржника ОСОБА_3

На запит державного виконавця, із зазначенням дати, місяця, року народження і ідентифікаційного номеру облікової картки платника податків , отримана інформація, що за даними ГУМВС та НАЇС 2000, за боржником ОСОБА_3 транспортні засоби не обліковуються.

Щодо тверджень заявника стосовно того, що державний виконавець, в супереч вимогам законодавства, не звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов'язань за рішенням, суд зазначає наступне.

За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України, «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

За змістом п. 5 ст. 6 зазначеного Закону, для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон необхідна не тільки наявність невиконаних зобов'язань, але і ухилення від їх виконання.Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

Тобто право на звернення до суду із поданням про обмеження боржника у праві виїзду за межі України виникає у державного виконавця лише у випадку доведення і обґрунтування факту умисного ухилення останнього від виконання своїх зобов'язань.

Оскільки суду не надано відомостей, які б підтверджували факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду, суд вважає, що за наявності такіх підстав державний виконавець не позбавлений такого права в процесі виконання рішення суду звернутися з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 15 Закону України « Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Виконавчий документ видано стягувачу-Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Українська страхова група».

За договором про відступлення права вимоги та заміну кредитора, укладеного 21.12.2016 між ПАТ « Страхова компанія «Українська страхова група» та ТОВ «УМ Факторинг», останній2 прийняв право вимоги до боржника ОСОБА_3 за виконавчим листом № 639/6398/15-ц від 29.03.2016, виданим Жовтневим районним судом м.Харкова ( а.с. 13-14).

За вимогами ч.5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з вимогами ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Заявник ТОВ «УМ Факторинг» з відповідною заявою заявою про заміну сторони до суду не звернувся, пред’являючи вимоги про невжиття заходів державним виконавцем щодо розшуку майна боржника з матеріалами виконавчого провадження не знайомився.

З огляду на встановлені обставини суд вважає, що ст. державним виконавцем Міськрайонного ВДВС по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 правомірно не було звернуто стягнення на земельну ділянку, що належить боржнику, а тому суд не знаходить підстав для визнання її бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії по виконавчому провадження 50839614, оскільки на даний час виконавчий лист в її провадженні не перебуває.

Що стосується звернення зі скаргою до суду з порушенням передбачених строків, то заявник стверджує, що він тільки 22.11.2018 отримав витяг про стан виконавчого провадження з Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України і з того часу стало відомо про факт не виконання рішення суду, оскільки боржнику на праві власності належить майно.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, не достатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він в силу об'єктивних причин не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України , про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У заявника не було перешкод для отримання інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження раніше.

Проте, оскільки у задоволенні скарги суд відмовляє по суті, питання про застосування строку звернення не вирішується.

Нормою ст. 452 ЦПК України регламентовано, що судові витрати, повязані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Керуючись ст.ст.447, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1, боржник-Остапенко ОСОБА_2 та зобов’язання вчинити певні дії- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складено 15.04.2019.

СУДДЯ -