Рішення № 81158512, 10.04.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9913/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді – Тимощука О.Я.,

при секретарі – Рибачик О.А.

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – адвоката ОСОБА_2»яненко Л.П.,

представника відповідача – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» виконкому Рівненської міської ради про поновлення на посаді та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 29.05.2018 року звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» виконкому Рівненської міської ради (надалі КП «РМБТІ»), у якому просить визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 30 квітня 2018 року за № 47-к про звільнення її з посади, поновити на посаді інженера з інвентаризації нерухомого майна І категорії та стягнути на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 02 травня 2018 року.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що вона працювала у відповідача – КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» виконкому Рівненської міської ради з липня 1996 року на посаді інженера, з жовтня 1998 року по 2013 рік - провідним спеціалістом з експертної оцінки, а з 2013року інженером І категорії.

31 січня 2018 року у зв’язку з нестабільним обсягом робіт відповідач видає наказ за №5-ОС «Про встановлення неповного робочого тижня», відповідно до якого для працівників підприємства на період з 01 лютого 2018року по 28 лютого 2018 року встановлено неповний робочий тиждень.

Відповідач всупереч вимогам ст. 32 та ст. 103 КЗпП України в односторонньому порядку зменшив з 01 лютого 2018 року розмір заробітної плати та запровадив для позивача, в числі інших працівників, скорочений робочий час за відсутності письмової заяви про встановлення неповного робочого часу для укладення угоди, як це передбачено ст. 56 КЗпП України.

Підтвердженням цьому є саме наказ «Про встановлення неповного робочого тижня», котрий видано лише 31 січня 2018року, а відтак наказ про запровадження змін в оплаті праці є одночасно актом застосування таких змін, починаючи з 1 лютого 2018 року.

26 лютого 2018 року позивача було попереджено про наступне звільнення з посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України 30 квітня 2018 року.

У попередженні їй пропонувалась посада провідного спеціаліста з експертної оцінки на 0,5 ставки, повноваження якої вона на той час виконувала.

В додаток до повідомлення позивачу була надана копія наказу відповідача № 17-к від 26.02.2018 року, згода трудового колективу на звільнення позивача та посадова інструкція провідного спеціаліста з експертної оцінки.

Позивач наголошує, що попередження про майбутнє звільнення не надавалось усім працівникам, а лише, тим хто зазначений в наказі № 17 «Про скорочення штату», зокрема: в цьому наказі зазначено конкретні посади та прізвища працівників, котрі підлягають звільненню з роботи.

Позивач стверджує, що питання про звільнення працівників не обговорювалося трудовим колективом й такого засідання не було.

Підтвердженням цьому є те, що відповідач надав позивачу копію Протоколу (без номеру) зборів Ради трудового колективу за підписом голови Ради ОСОБА_4 та двох членів цієї Ради: ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Жодного із працівників, котрі підлягали звільненню з роботи, не було запрошено на засідання Ради трудового колективу.

У протоколі зборів Ради трудового колективу жодного слова не значиться, яким чином здійснювалось обговорення кандидатур на звільнення, чи перевірялося їх право на першочергове залишення на роботі.

На час прийняття рішення про скорочення штатів (а не конкретних посад та працівників) у відповідача згідно штатного розпису значилося 6 посад інженера І категорії та 4 інженера ІІ категорії, однак відповідач не проводив аналіз, хто з цих працівників має першочергове право на залишення на роботі.

Позивач вважає, що має право на першочергове залишення на роботі, у зв’язку з тривалим 21-річним безперервним стажем роботи у відповідача.

Крім того, в наказі № 47-к від 30 квітня 2018 року про звільнення позивача з посади не зазначено жодних підстав, які послужили звільненню.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала повністю. Додатково пояснила суду, що у відповідача не було необхідності для проведення скорочення працівників, навпаки, підприємство було нагороджено національною відзнакою «Компанія року 2017» як підтвердження першості у своїй галузі. У відповідності до Статуту підприємства та Колективного договору між адміністрацією та уповноваженим представником трудового колективу на 2013-2015роки до повноважень Ради трудового колективу не входить надання згоди на звільнення працівників у зв’язку із скороченням штату. Аналіз працівників по питанню скорочення штату станом на 20.02.2018 не проводився. Лист уповноваженому представнику трудового колективу ОСОБА_4 від 20.02.2018 року виготовлений після звернення позивача до суду, фінансовий звіт підприємства виконаний станом на 31.03.2018 року. Позивач вважає, що є працівником з більш високою кваліфікацією, а тому звільнена незаконно. За викладених обставин просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач 25.06.2018 року подав суду відзив на позовну заяву, вважає позов ОСОБА_1 до КП «РМБТІ» необгрунтованим і просить суд відмовити в його задоволенні. Відповідно до Колективного договору між адміністрацією та уповноваженим представником трудового колективу, яким є ОСОБА_4 Н,М., вона надає згоду на звільнення працівників підприємства. Така згода на звільнення позивача була надана 26.02.2018 року одноголосним рішенням зборів Ради трудового колективу, з участю повноваженого представника ОСОБА_4, надання згоди оформлено відповідним протоколом, а тому за твердженням відповідача зазначене свідчить про законність відповідної згоди на звільнення позивача з роботи.

За твердженням відповідача скорочення штату працівників було вимушеною дією і відбулося у зв’язку із незадовільним фінансовим станом на підприємстві.

З приводу недотримання першочергового права на залишення позивача на роботі відповідач стверджує, що з метою дотримання прав та гарантій працівників підприємства, було проведено аналіз з питань скорочення штату станом на 20.02.2018 року, згідно з яким було встановлено відсутність у позивача переваг в залишенні на посаді.

Видачі наказу підприємства від 30.04.2018 року № 47-к про звільнення позивача з роботи за скороченням штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, передувало дотримання підприємством вимог ст.ст. 32, 42, 44, 47 КЗпП України, а тому відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

Представник відповідача в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав і додатково пояснив суду, що у ОСОБА_1 непрофільна освіта інженера – меліоратора і стаж її роботи інженером згідно аналізу працівників складає всього 4.5 роки.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що згідно ст. 252 КЗпП України до повноважень трудового колективу не входить надання згоди на звільнення працівників у зв’язку із скороченням штату працівників.

З наданих відповідачем витягів з Колективних договорів між адміністрацією та уповноваженим представником трудового колективу на 2013-2015 роки, 2018-2021 роки не вбачається правомочність рішень зборів Ради трудового колективу про дачу згоди на звільнення працівників.

При цьому, згідно пункту 3.7 Колективного договору на 2013-2015 роки адміністрація зобов’язана не звільняти з роботи працівників без достатніх підстав та попереднього погодження з уповноваженим представником трудового колективу.

Оскільки так звана згода Ради трудового колективу на звільнення позивача була надана 26.02.2018 року, то на спірні трудові відносини поширюються положення Колективного договору на 2013-2015 роки.

Зі змісту подання начальника КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» виконкому Рівненської міської ради від 23.02.2018 року № 60 до Ради трудового колективу вбачається, що вона просить дати згоду на скорочення посад і одночасно на звільнення конкретних працівників, в тому числі позивача.

Рада трудового колективу 26.02.2018 року розглянула подання керівника, при чому за відсутності вивільнюваних працівників, і вирішила надати згоду на скорочення конкретних працівників, однак без згоди на скорочення посад, які вони займають.

Зазначає, що ані в зверненні начальника підприємства, ані в протоколі ради трудового колективу немає згадки про аналіз роботи працівників з питання скорочення штату станом на 20.02.2018 року, підготовленого менеджером з персоналу ОСОБА_7, копія якого була додана відповідачем до відзиву, що ставить під сумнів його існування на вказану дату.

Відповідачем порушено вимоги ст. 42 КЗпП України, оскільки звільнено з роботи працівників з більш високою кваліфікацією.

Cуд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши всі докази, подані на підтвердження позовних вимог та на їх заперечення, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач працювала у відповідача – КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» виконкому Рівненської міської ради з 08 липня 1996 року на посаді спеціаліста ІІ категорії виробничого відділу №2 (наказ № 32-к від 08.07.1996 року); з 12 жовтня 1998 року переведена на посаду ведучого спеціаліста у відділ експертної оцінки (наказ № 122-к від 09.10.1998 року); з 02 грудня 2013 року переведена на посаду інженера І категорії виробничого відділу №2 (наказ № 193-к від 02.12.2013 року). Крім того, відповідно до наказу №194-к від 02.12.2013 року «Про суміщення посад» з 02.12.2013 року ОСОБА_1 доручено виконання обов’язків провідного спеціаліста з експертної оцінки у порядку суміщення.

Наказом № 47-к від 30.04.2018 року позивача звільнено з посади інженера з інвентаризації нерухомого майна І категорії за скороченням штату згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.

У відповідності до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» - розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Роботодавець зобов’язаний запропонувати всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник відповідно до своєї кваліфікації.

У відповідності до п. 3.6 Колективного договору між адміністрацією та Уповноваженим представником трудового колективу Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» на 2013-2015 роки (а.с. 101-102) адміністрація може здійснювати прийом на роботу нових працівників лише у випадках повної продуктивної зайнятості працюючих та якщо не прогнозується їх вивільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

З долучених відповідачем документів встановлено, що 15 листопада 2017 року на період відсутності основного працівника ОСОБА_8, яка обіймала посаду інженера з інвентаризації нерухомого майна ІІ категорії та перебуває у відпустці по догляду за дитиною, була прийнята ОСОБА_9 (а.с. 50).

20 лютого 2018 року на період відсутності основного працівника ОСОБА_10, яка обіймала посаду інженера з інвентаризації нерухомого майна ІІ категорії та перебуває у відпустці по догляду за дитиною, була переведена працівник ОСОБА_11М, посада якої була скорочена 20.02.2018 року.

Відповідач надав суду копію наказу від 20.02.2018 року №5/1 «Про зміни до штатного розкладу», згідно якого у зв’язку з виробничою необхідністю з 20.02.2018 скасовано посаду провідного інженера з якості (контролера) (а.с. 28).

Суд зауважує, що наказом відповідача від 02.05.2018 року за №26 «Про внесення змін до штатного розпису», у зв’язку із скороченням штату працівників, лише з 02.05.2018 року із штатного розкладу виведено посаду начальника технічного відділу та дві посади інженера з інвентаризації нерухомого майна І категорії, одну з яких обіймала позивач.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 28.12.2016 року № 1812/0/101-16/284 «Щодо визначення підприємством організаційної структури, встановлення чисельності працівників і штатного розпису» вбачається, що зміни до штатного розпису вносяться на підставі наказу по підприємству (установі, організації), в якому висвітлюються причини внесення цих змін.

Аналіз норм чинного законодавства України та нормативних документів дає підстави для висновку, що зміни до штатного розпису вносяться на підставі наказу по підприємству, організації, в якому наводиться техніко-економічне обґрунтування необхідності скорочення чисельності або штату працівників. У ньому мають бути зазначено перелік посад, кількість та категорії працівників, які будуть виключені із штатного розпису.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідач повинен був видати економічно обгрунтований наказ про необхідність внесення змін у структуру і штатний розпис КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» виконкому Рівненської міської ради.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Суд встановив, що відповідач не надавав за три місяці до намічуваних звільнень уповноваженому представнику трудового колективу (профспілковому представнику) ОСОБА_4 інформацію, що планує звільнення працівників з причин структурного характеру та не надавав обгрунтування причин наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, не проводив консультації з профспілковим представником про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Отже відповідач не дотримався вимог ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2?5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Крім того, згідно пункту 3.7 Колективного договору між адміністрацією та Уповноваженим представником трудового колективу Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» на 2013-2015 роки (а.с. 101-102) адміністрація з власної ініціативи не може звільняти з роботи працівників без достатніх підстав та попереднього погодження з уповноваженим представником трудового колективу.

Суд встановив, що згоду на звільнення надано зборами Ради трудового колективу, що є порушенням вимог ч. 9 ст. 43 КЗпП України та ч. 10 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки даними нормами законодавства передбачено, що саме виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

У зверненні начальника КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» виконкому Рівненської міської ради від 23.02.2018 №60 до Ради трудового колективу мова йде про надання згоди на скорочення посад і одночасно на звільнення конкретних працівників, в тому числі на звільнення позивача – ОСОБА_1 ОСОБА_11 звернення начальник КП «РМБТІ» обґрунтовує суттєвим зменшенням об’ємів наданих послуг (робіт) з технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна.

На титульній сторінці вищевказаного звернення проставлено записи про ознайомлення з його змістом членів Ради трудового колективу та дату – 26.02.2018 року.

Суд зауважує, що в додаток до звернення начальника КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» виконкому Рівненської міської ради від 23.02.2018 року №60 до Ради трудового колективу не надавались жодні документи: обґрунтування змін в організації виробництва та необхідності проведення скорочення працівників, штатний розпис, порівняльний аналіз роботи працівників підприємства тощо.

Дослідженням у судовому засіданні Протоколу зборів Ради трудового колективу КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» від 26.02.2018 року встановлено, що цього дня членами Ради трудового колективу не обговорювалось питання переважного права на залишенні на роботі більш кваліфікованих працівників. Суд зауважує, що протокол містить лише запис про те, як присутні слухали ОСОБА_5, котра озвучила «повідомлення адміністрації щодо скорочення штату».

Водночас, суд критично відноситься до пропозиції ОСОБА_5, котра запропонувала дослідити чи права працівників, котрі підлягають скороченню, не порушуються у відповідності до статті 42 КЗпП України та чи можна запропонувати їм іншу роботу на підприємстві, оскільки, як вбачається із змісту протоколу, ця пропозиція залишилася поза увагою членів Ради трудового колективу.

Підтвердженням цьому є те, що «у зв’язку з відсутністю вакантних посад» Рада трудового колективу вирішила надати згоду на скорочення 30.04.2018 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України інженера з інвентаризації нерухомого майна І категорії – ОСОБА_1

За наведеного суд зауважує, що згода, при чому профспілкового представника, на скорочення працівників не надається, а може надаватися згода на скорочення посади або чисельності працівників та на звільнення працівника з посади.

Крім того, станом на 26.02.2018 року та на час вивільнення працівників вакантною залишалося 0,5 ставки провідного спеціаліста з експертної оцінки, однак ця обставина залишена поза увагою членів Ради трудового колективу.

Як вбачається із змісту протоколу члени Ради трудового колективу приймали рішення про надання згоди на скорочення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КзПП України за її відсутності та відсутності інших працівників, котрі підлягали звільненню.

При цьому, члени Ради трудового колективу не приймали рішення та не надали згоди на скорочення посад, в тому числі на скорочення посади позивача.

Суд критично оцінює наказ відповідача від 26.02.2018 року за №17-к «Про скорочення штату», де в додатку вже йде посилання на згоду трудового колективу.

Відповідно до частини 8 статті 43 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання згоди виборчого органу профспілкової організації (профспілкового представника).

Судом встановлено, що згода Ради трудового колективу дана 26.02.2018 року, а звільнення позивача відбулося 30.04.2018 року.

За наведеного суд приходить до висновку, що згоду на звільнення позивача з роботи надано з порушенням вимог трудового законодавства України, оскільки згоду надано не профспілковим представником первинної профспілкової організації, як це передбачено ч. 9 ст. 43 КЗпП України, а Радою трудового колективу, рішення якої реалізовано відповідачем через більш як два місяці після отримання згоди на звільнення позивача.

Оскільки звільнення позивача відбулося за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, тобто за ініціативою роботодавця, відповідач повинен дотримуватися усіх вимог, які передбачені трудовим законодавством у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно зі ст. 43 Конституції України, за кожним громадянином закріплено гарантоване право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до вимог частини третьої статті 492 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, посада якого скорочується, наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов’язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Судом встановлено, що 26.02.2018 року датовано повідомлення №3, яким позивача повідомлялось про скорочення штату працівників КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» та про наступне звільнення з посади 30.04.2018, у зв’язку з неможливістю надати їй іншу роботу. Одночасно позивачу пропонувалось переведення на посаду провідного спеціаліста з експертної оцінки на 0,5 ставки з оплатою згідно колективного договору, від якої позивач відмовилася.

Суд зауважує, що в додаток до повідомлення надавалася згода трудового колективу (фактично надавалась копія протоколу зборів Ради трудового колективу від 26.02.2018 року).

У відповідності до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Суду не надано належних доказів, що був проведений, згідно з вимогами ч. 1 ст. 42 КЗпП України, об'єктивний порівняльний аналіз роботи працівників на аналогічних посадах, які скорочуються, з метою з`ясування у кого з них є перевага на залишення на роботі.

Так, ні у зверненні відповідача до Ради трудового колективу від 23.02.2018 року, ні в протоколі зборів Ради трудового колективу (а.с. 12) не міститься даних про інших працівників, окрім тих, які підлягають вивільненню, у зв’язку з чим, наданий відповідачем аналіз питання щодо скорочення штату станом на 20.02.2018 року і звернення начальника підприємства ОСОБА_12 від 20.02.2018 року до Уповноваженого представника трудового колективу суд оцінює критично.

Судом досліджено копію листа відповідача до Уповноваженого представника трудового колективу КП «РМБТІ» ОСОБА_4 про визначення інженерів-працівників, які підлягають скороченню, датованого 20.02.2018 року. У листі зазначається, що відповідно до Державного класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом №327 від 28.07.2010 Держспоживстандартом України, під номером 2149.2 назва посади вказана наступним чином – інженер з інвентаризації нерухомого майна. Розподіл на інженерів І та ІІ категорії відсутній та не передбачений. Також відповідно до Колективного договору між адміністрацією та Уповноваженим представником трудового колективу КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» на 2013-2015 роки, чинного з 10.09.2013 року до 01.03.2018 року, оплата праці інженера з інвентаризації нерухомого майна проводиться по відрядно-преміальній формі оплати праці і становить 25% від загального обсягу робіт виконаних працівником за місяць. Відтак, за переконанням відповідача, категорії при визначенні працівників, які підлягають звільненню не повинні братися до уваги, так як усі інженери знаходяться в рівних умовах виконання робіт та оплати праці. Відповідач стверджує, що інженера, котрі мають освіту інженера-будівельника, мають більш високу кваліфікацію і не можуть підлягати звільненню.

Продуктивність праці відповідач визначив, виходячи з дослідження об’ємів виконаних інженерами робіт за попередній місяць, та встановив, що суттєво найвища продуктивність праці у ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_14 Нижчу продуктивність праці відповідач встановив у ОСОБА_15, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_16, ОСОБА_17. Вважає, що ОСОБА_18 та ОСОБА_17В, мають кваліфікацію вище, а саме інженера-будівельника, а тому не можуть підпадати під скорочення.

Дослідивши надані відповідачем документи, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4.2 Колективного договору між адміністрацією та Уповноваженим представником трудового колективу Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» на 2013-2015 роки передбачено оплату праці згідно встановлених форм здійснювати виходячи з розмірів тарифних ставок, галузевих норм часу на роботи і послуги та посадових окладів згідно штатного розкладу.

Відповідно до пункту 4.3 Колективного договору передбачено встановлювати посадові оклади (ставки) у штатному розкладі відповідно до посад, кола обов’язків, кваліфікаційних вимог, з дотриманням чинного законодавства України, враховуючи положення галузевої угоди та затверджені даним колективним договором коефіцієнти співвідношень розмірів мінімальних посадових окладів працівників КП «РМБТІ».

За вимогами пункту 4.8 Колективного договору оплата праці виробничого персоналу проводиться по відрядно-преміальній формі на підставі «Положення про оплату праці працівників КП «РМБТІ» (Додаток №2), Положення про преміювання працівників КП «РМБТІ» (Додаток №3) та Переліку доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників РМБТІ (Додаток №4).

Відповідно до пункту 1.1 Положення про оплату праці працівників КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» від 10.09.2013 інженерам виробничих відділів заробітна плата нараховується в розмірі 25% від кошторисної вартості виконаних безпосередньо працівником робіт, що були оплачені замовником, без врахування ПДВ.

Пунктом 5.14 Колективного договору між адміністрацією та Уповноваженим представником трудового колективу Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» на 2018-2021 роки, схваленого на загальних зборах трудового колективу КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» (протокол №4 від 08.02.2018 року), котрий набрав чинності з 01.03.2018, передбачено при узгодженні із замовником цін на послуги в розрахунок ціни брати ставки /посадові оклади/ діючі на підприємстві.

Судом досліджено Штатний розклад КП «РМБТІ», затверджений начальником 20.02.2018 року, й встановлено, що у технічному відділі значиться посада начальника технічного відділу, 6 посад інженера з інвентаризації нерухомого майна І категорії з посадовим окладом 5 680,00 грн., 5 посад інженера з інвентаризації нерухомого майна ІІ категорії з посадовим окладом 5 520,00 грн. та 0,5 ставки провідного спеціаліста з експертної оцінки. Таким чином, посадовий оклад інженера з інвентаризації нерухомого майна І категорії на 160 грн. більше аніж посадовий оклад інженера з інвентаризації нерухомого майна ІІ категорії.

Дослідженням у судовому засіданні Штатного розкладу КП «РМБТІ», затвердженого начальником 02.05.2018 року, встановлено, що у технічному відділі значиться 4 посади інженера з інвентаризації нерухомого майна І категорії з посадовим окладом 6 940,00 грн., 5 посад інженера з інвентаризації нерухомого майна ІІ категорії з посадовим окладом 6 740,00 грн. та 0,5 ставки провідного спеціаліста з експертної оцінки (оклад 7 140,00 грн.). Отже, посадовий оклад інженера з інвентаризації нерухомого майна І категорії на 200 грн. більше аніж посадовий оклад інженера з інвентаризації нерухомого майна ІІ категорії.

Вищезазначене є підтвердженням того, що інженер з інвентаризації нерухомого майна І категорії є більш кваліфікованим працівником аніж інженер з інвентаризації нерухомого майна ІІ категорії.

Окрім того, суд бере до уваги, що позивач тривалий час виконувала обов’язки провідного спеціаліста з експертної оцінки.

Суд критично відноситься до наданого відповідачем аналізу продуктивності праці працівників, котрі підлягали звільненню з роботи, оскільки для аналізу відповідачем взято об’єм виконаних працівниками робіт лише за один місяць, а оплата праці інженерам проводиться тоді, коли виконання робіт оплачено замовником (пункт 1.1 Положення про оплату праці працівників КП «РМБТІ» від 10.09.2013 року та Положення про оплату праці від 12.02.2018 року).

Підтвердженням зазначеному є розрахунковий лист по заробітній платі за квітень 2018, наданий відповідачем, згідно з яким відрядна заробітна плата ОСОБА_1 за 4 дні складає 2 072,62грн..

Суд зауважує, що під час проведення порівняльного аналізу продуктивності праці відповідачем не враховано об’єм робіт та заробітну плату отриману позивачем за виконання обов’язків провідного спеціаліста з експертної оцінки, а тому такі дії відповідача суд розцінює упередженими по відношенню до позивача.

Суд також відмічає, що відповідач не проводив порівняльного аналізу з метою визначення переважного права на роботі між інженерами з інвентаризації нерухомого майна І категорії.

Щодо переваг ОСОБА_1 на залишення її на посаді інженера з інвентаризації нерухомого майна І категорії, то з трудової книжки позивача (а.с. 6-8) вбачається, що весь її трудовий стаж з липня 1996 року після закінчення вузу складає робота у відповідача. Свідок ОСОБА_19, її безпосередній керівник-начальник відділу, охарактеризувала позивача як відповідального працівника, якій доручалися найбільш важливі завдання, її звільнено несправедливо через особисту неприязнь теперішнього керівника. Свідок ОСОБА_20, колишній головний інженер КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» також охарактеризувала позивача лише з позитивної сторони, додавши, що вона суміщала посаду інженера з посадою оцінювача, що свідчить про її більш високу кваліфікацію. За високий професіоналізм, сумлінну працю ОСОБА_1 неодноразово була нагороджена Почесними Грамотами та Подяками.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про незаконність наказу Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» виконкому Рівненської міської ради від 30 квітня 2018 року за №47-к про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера з інвентаризації нерухомого майна 1 категорії.

Відповідно до п. а ч. 2 ст. 9 «Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року», яка ратифікована Верховною Радою України 04.02.94, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Верховним Судом України в постанові від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16?ц викладений правовий висновок: «З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю».

Однак, відповідач, не надав суду належних доказів того, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства. Натомість, відповідачем не дотримано порядок при вивільненні працівників у зв’язку із скороченням штату працівників; не відбулося звернення відповідача до профспілкового представника про надання згоди або відмови на звільнення позивача, порушено строк на реалізацію отриманого рішення; не проведено об'єктивний порівняльний аналіз роботи працівників на аналогічних посадах, які підлягали вивільненню, з метою з`ясування у кого з них є перевага на залишення на роботі.

Наведені обставини виключають можливість визнання дотриманою процедуру вивільнення позивача із займаної посади та є підставою для поновлення на займаній посаді.

За сукупністю наведених обставин, оцінкою досліджених доказів у відповідності до положень чинного законодавства, суд вважає вимоги позивача про поновлення на посаді інженера з інвентаризації нерухомого майна І категорії законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до моменту його звільнення на займаній посаді та з тими ж умовами праці (функції, оплата праці), що й до звільнення.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З наданих відповідачем розрахункових листів по заробітній платі за лютий-квітень 2018 року (а.с. 93-95) вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача складає 206,55 грн. (3773.17 + 2836.57 :32 робочих дні), у зв’язку з чим оплата вимушеного прогулу з 02 травня 2018 року по 10 квітня 2019 року (240 роб. дні) складає 49 572,00 грн.(206,55 х 240).

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» виконкому Рівненської міської ради на користь позивача середнього заробітку за один місяць в сумі 3723грн. (три тисячі сімсот двадцять три грн.).

Керуючись ст.ст. 2, 40, 42, 43, 49-2, 235, 252 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати незаконним і скасувати наказ Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» виконкому Рівненської міської ради від 30 квітня 2018 року за № 47-к про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера з інвентаризації нерухомого майна І категорії.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інженера з інвентаризації нерухомого майна І категорії Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» виконкому Рівненської міської ради з 02 травня 2018 року.

Стягнути з Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» виконкому Рівненської міської ради (код ЗКПО - 13973796) на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 02 травня 2018 року по 10 квітня 2019 року в сумі 49 572 (сорок дев’ять тисяч п’ятсот сімдесят дві) гривень 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення з Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» виконкому Рівненської міської ради (код ЗКПО - 13973796) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3 723 (три тисячі сімсот двадцять три) гривні.

Стягнути з Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» виконкому Рівненської міської ради (код ЗКПО - 13973796) на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлений 11 квітня 2019 року.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_21