Ухвала суду № 81157813, 11.04.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 11.04.2019 Справа № 554/9904/18

Провадження № 1-кс/554/5484/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави Чуванова А.М., при секретарі Садошенко М.П., за участю прокурора Якимчук М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Полтавської місцевої прокуратури Якимчук М.М. про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018170010000331 від 15.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018170010000331 від 15.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, в якому просив накласти арешт на нерухоме майно, яке на праві спільної часткової власності належить територіальній громаді міста Полтави в особі Полтавської міської ради в розмірі 11/50, із забороною відчужувати, розпоряджатись та використовувати вказане майно.

Підставами для арешту майна прокурор вказує, що у провадженні Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження за №42018170010000331 від 15.11.2018 року, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ст. 356 КК України.

Установлено, що у спільній комунальній власності територіальної громади м. Полтави та власності Держави в особі Генеральної прокуратури України, в оперативному управлінні прокуратури Полтавської області, знаходиться нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1. Згідно договору оренди від 29.04.2016 року за №49/4, укладеним управлінням майном комунальної власності міста з ФОП ОСОБА_2, останньому передано в оренду частку зазначеного приміщення площею 37,9 кв. м., яка перебуває в комунальній власності. Водночас, ОСОБА_2 без попереднього погодження, незаконно проведено перепланування в орендованій будівлі, що унеможливило доступ до приміщень, які перебувають в оперативному управлінні прокуратури області, а саме: коридору площею 9.3 кв.м та умивальнику площею 1.7 кв.м., чим заподіяно значної шкоди інтересам володільця майна та Держави.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 173,6 кв.м., перебуває у спільній частковій власності. Територіальна громада м.Полтави в особі Полтавської міської ради володіє 11/50 частинами, а держава Україна в особі Генеральної прокуратури України володіє 39/50 (у власності 119,9 кв.м., в загальному користуванні 20,2 кв.м.).

Відповідно до договору оренди №49/4 від 26.04.2016 року, укладеним між Полтавською міською радою в особі начальника управління майном комунальної власності міста та ФОП ОСОБА_2, передано в оренду нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 37,9 кв.м.

На теперішній час Орендарем (ФОП ОСОБА_2.) без попереднього погодження проведено перепланування в орендованій будівлі, наслідком якого унеможливлено доступ до приміщень спільного користування, а саме коридору площею 9,3 кв.м. та умивальнику площею 1.7. кв.м., в результаті перекритий доступ до приміщень, які належать прокуратурі Полтавської області.

Крім того, ФОП ОСОБА_2 не відновив точки обліку електричної енергії, не провів роботи по розподілу електричної мережі для орендованих приміщень, що порушує вимоги п.3.2.9 Договору.

Зважаючи на положення ч.2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна, яке не було тимчасово вилучене, суд вважає за необхідне розглянути клопотання прокурора про арешт майна без повідомлення його власника.

Прокурор в судовому засіданні просила клопотання задовольнити. Вказала, що в діях ФОП ОСОБА_2 вбачається самоуправство, він орендує приміщення за договором, але зробив у ньому переобладнання; необхідно накласти арешт на цю частку нерухомого майна та позбавити ФОП ОСОБА_2 користування цим приміщенням.

Слідчий суддя, заслухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що Полтавським відділом поліції ГУ НП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42018170010000331 від 15.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Як вбачається з витягу з ЄРДР у спільній комунальній власності територіальної громади м. Полтави та власності Держави в особі Генеральної прокуратури України, в оперативному управлінні прокуратури Полтавської області, знаходиться нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1. Згідно договору оренди від 29.04.2016 за №49/4 укладеним управлінням майном комунальної власності міста з ФОП ОСОБА_2, останньому передано в оренду частку зазначеного приміщення площею 37,9 кв. м., яка перебуває в комунальній власності. Водночас, ОСОБА_2, без попереднього погодження, незаконно, проведено перепланування в орендованій будівлі, що унеможливило доступ до приміщень, які перебувають в оперативному управлінні прокуратури області, а саме: коридору площею 9.3 кв.м та умивальнику площею 1.7 кв.м., чим заподіяно значної шкоди інтересам володільця майна та Держави.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 173,6 кв.м., перебуває у спільній частковій власності. Територіальна громада м.Полтави в особі Полтавської міської ради володіє 11/50 частинами, а держава Україна в особі Генеральної прокуратури України володіє 39/50 (у власності 119,9 кв.м., в загальному користуванні 20,2 кв.м.).

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною другої статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.

У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).

За приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому згідно статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна,застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження .

Відповідно до частини третьою статті 132 КПК України не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до частини 4 статті 170 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд зобов'язані застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно з частиною 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

В своєму клопотанні прокурор посилається на те, що накладення арешту на нерухоме майно, яке на праві спільної часткової власності належить територіальній громаді міста Полтави в особі Полтавської міської ради в розмірі 11/50 необхідно, оскільки існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Між тим, даних про визнання вказаного нерухомого майна речовим доказом у кримінальному провадженні матеріали клопотання не містять.

Прокурором жодним чином не доведено, що майно, на яке просить накласти арешт, має важливе доказове значення для доведення будь якої з наведених вище обов`язкових ознак даного злочину, було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, у клопотанні прокурором не зазначено, який саме спосіб арешту має бути застосований судом, з огляду на те, що відповідно до статті 170 КПК України арешт майна полягає у позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, не зазначено, щодо яких саме осіб судом мають бути встановлені такі обмеження у праві на відчуження, розпорядження та/або користування майном, оскільки забороною відчуження, розпорядження та/або користування майном може бути порушено право власності самої територіальній громаді міста Полтави в особі Полтавської міської ради.

Посилання на існування ризику відчуження нежитлової будівлі слідчий суддя вважає недоведеним, оскільки на сьогодні саме територіальна громада міста Полтави в особі Полтавської міської ради є власником 11/50 частини, відповідно до інформаційної довідки.

Таким чином, оскільки матеріали клопотання не містять даних щодо визнання у кримінальному провадженні речовим доказом нежитлової будівлі, на яку прокурор просить накласти арешт, прокурором у клопотанні не конкретизовано спосіб арешту, який має бути застосований судом, не зазначено щодо кого саме мають бути встановлені заборони, оскільки накладенням арешту можуть бути порушені права самого власника майна, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання про накладення арешту на нерухоме майно,яке на праві спільної часткової власності належить територіальній громаді міста Полтави в особі Полтавської міської ради в розмірі 11/50, необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 110, 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання прокурора Полтавської місцевої прокуратури Якимчук М.М. про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018170010000331 від 15.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду на протязі 5 днів з моменту проголошення.

Слідчий суддя А.М. Чуванова